ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
21.09.06р. | Справа № 9/319-06(3/175) |
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат
ім. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Відкритого акціонерного товариства „Баглійкокс”, м. Дніпродзержинськ
Дніпропетровської області
про стягнення 16846 грн. 16 коп.
Суддя Подобед І.М.
Представники:
Від позивача – Бразалук Л.В. – юрисконсульт, довіреність №47 від 06.06.06р.
Від відповідача – Марин В.А. – юрисконсульт, довіреність №20-1юр/д від 23.01.06р.
СУТЬ СПОРУ:
ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського” звернулось у квітні 2005 року із позовом до ВАТ „Баглійкокс”, в якому просить господарський суд
стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 16846,16 грн. заборгованості з оплати комісійної винагороди та витрат комісіонера за договором комісії №22-1075-01 від 09.04.2002р., у тому числі: 12218,43 грн. –основного боргу, що складається з комісійної винагороди 4102,79 грн. та суми 8115,64 грн. витрат, понесених у зв’язку з виконанням доручення комітента по договору, 3714,40 грн. –інфляційних втрат, 913,33 грн. - 3% річних. Обґрунтовує позовні вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов’язань за договором комісії №22-1075-01 від 09.04.2002р.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на відсутність заборгованості. Вказує, що його грошові зобов’язання перед позивачем на суму 12218,43 грн. були припинені шляхом заліку взаємних зустрічних вимог. Через відсутність заборгованості вважає безпідставними вимоги про стягнення 3% річних і індексу інфляції.
В судовому засіданні 21.09.06р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
Між Позивачем –Відкритим акціонерним товариством „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” та Відповідачем –Відкритим акціонерним товариством „Баглійкокс” був укладений договір комісії № 22-1075-01 від 09.04.2002р., відповідно до умов якого Відповідач, як комітент, доручив, а Позивач, як комісіонер, зобов’язався за винагороду укласти від свого імені за рахунок комітента угоду з третьою особою щодо продажу на експорт металопрокату –заготівки сталевої квадратної 125х125+/-4мм ст.5сп-пс (надалі –товар) в кількості, за ціною та на умовах, визначених в дорученнях до цього договору.
Відповідно до п.4.6 договору за виконання доручення комітента позивач мав отримати комісійну винагороду у розмірі 0,1% від вартості реалізованого товару (з урахуванням ПДВ).
Умовами договору також передбачалось відшкодування комітентом понесених комісіонером витрат по виконанню договору, які були узгоджені сторонами (п.п. 2.1.3, 2.2.4 договору).
У квітні 2002 року Позивач за дорученням №1, що є невід’ємною частиною договору, мав відвантажити на експорт 5000 тонн товару на суму 4103000грн. на умовах поставки: СРТ, ст. Мекензієві Гори Придніпровської залізниці ст. 478507, країна призначення –Єгипет, одержувач –ТОВ „Стівідорна компанія „Завліта” та відповідно до п. 2.1.9 договору здійснити митне оформлення товару на експорт.
За вказаним договором, згідно акту приймання-передачі товару на комісію за квітень 2002 року, комітент передав на комісію, а комісіонер прийняв 5000 тонн товару.
Позивач зі свої сторони відвантажив на експорт 5000 тонн товару, здійснив сплату митних платежів на суму 7615,64 грн. та вніс встановлену плату за оформлення митних декларацій у розмір 500 грн., що підтверджується митними деклараціями №021163, №0211186.
Одержані від реалізації зазначеного товару кошти (після конвертації валютної виручки), без утримання з цих коштів сум комісійної винагороди та понесених Позивачем витрат були перераховані Відповідачу платіжним дорученням №3462 від 04.07.2002р. на суму 4102791 грн.
На підтвердження виконання вказаного доручення Позивачем був складений звіт комісіонера від 13.05.2002р., який підписали обидві сторони, згідно до якого понесені Позивачем витрати склали суму 8115,64 грн., у тому числі: 7615,64 грн. –сплата митних платежів і сума 500 грн. –витрати на оформлення митних декларацій.
Таким чином, виконавши вказане доручення Відповідача Позивач отримав право на одержання від Відповідача відповідно до положень договору та положень ст. ст. 406-407 Цивільного кодексу УРСР комісійної винагороди у розмірі 4102,79 грн. (пункт 4.6 договору) та суми 8115,64 грн. на відшкодування узгоджених витрат.
Пунктами 2.2.4, 2.2.5 і 4.1 договору сторони встановили, що відшкодування Відповідачем узгоджених витрат Позивача, як комісіонера по виконанню доручення за договором має здійснюватись шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комісіонера не пізніше 5 робочих днів з часу підписання акту виконаних робіт, а виплата комісіонеру комісійної винагороди має здійснюватись на протязі 3-х банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.
Акт виконаних робіт між сторонами підписаний не був, але Позивач пред’явив Відповідачу на оплату вимоги-доручення №5768/0, №9012/0 і №9015/0 та направив листа від 30.09.2002р. за №06ф/1543 із вимогою про сплату суми 12218,43 грн.
Відповідач зазначену суму грошових коштів Позивачу не перерахував, у зв’язку із чим Позивач додатково нарахував Відповідачу та вимагає від останнього сплатити суму 3714,40 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2002 року по березень 2005 року та суму 913,33 грн. трьох процентів річних за період з 15.10.2002р. по 31.03.2005р.
Проте, як видно із матеріалів справи, 29.01.2003р. Відповідач звернувся до Позивача з протоколом про залік зустрічних однорідних вимог, який був отриманий та розглянутий Позивачем.
В протоколі вказані вимоги-доручення №5768/0, №9012/0 і №9015/0, які були пред’явлені Позивачем до оплати Відповідачу, згідно вищевказаного договору комісії, та рахунки Відповідача, які були пред’явлені до оплати Позивачу №656/у від 29.03.2002р. на суму 1138,25 грн., 909/у від 30.04.2002р. на суму 564,76 грн., №909/увід 30.04.2002р. на суму 518,33 грн., №1210/у від 31.05.2002р. на суму 733,25 грн., №1416/у від 27.06.2002р. на суму 5449,43 грн., №1699/у від 31.07.2002р.(закривається частково) на суму 3814,41 грн.
12.02.2004р. Позивач зі своєї сторони звернувся до Відповідача із заявою №06/196 про залік зустрічних однорідних вимог частково на суму 2221,34 грн., у якій вказав, що ним пропонується до проведення залік взаємних вимог на суму 2221,34 грн. із вимог Позивача до Відповідач, що виникли за договором комісії по платіжних вимогах №5788/0 від 16.05.2002р. на суму 500 грн. та №9012/0 від 16.05.2002р. на суму 1721,34 грн., та із вимог Відповідача до Позивача по оплаті за послуги, що виникли із договору зберігання по рахунках №656/у від 29.03.2002р. на суму 1138,25 грн., №909/у від 30.04.2002р. на суму 564,76 грн., №960/у від 30.04.2002р. на суму 518,33 грн.
Як видно із наданих сторонами доказів, у тому ж 2002 році між ВАТ „Баглейкокс” та ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” був укладений договір №4-176/22-0821-02 від 19.03.2002р. зберігання готової продукції, згідно умов якого Позивач, як власник, на протязі 2002 року щомісячно передає, а Відповідач, як зберігач, приймає на відповідальне зберігання залишки сировини, матеріалів і готової продукції (товар), що є власністю Позивача.
За умовами цього договору зберігання кількість товару визначається двосторонніми актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами (пункт 2.2 договору), за зберігання якого Позивача здійснює оплату Відповідачу у розмірі 0,06 грн., крім того 0,01 грн. ПДВ, всього - 0,07 грн. за одну тонну товару за добу (пункт 3.3 договору) на протязі 30 днів з моменту виставлення рахунку (пункт 3.4 договору).
Факт прийому-передачі вугільного концентрату марки ССОМ до договору комісії №22-0239-01 від 08.01.2002р. на складі ВАТ „Баглейкокс” підтверджується трьохсторонніми актами №17 від 18.03.2002р., №17/1 від 19.03.2002р. та 17/2 від 22.03.2002р., №38 від 10.04.2002р., №39 від 07.05.2002р., №41 від 12.04.2002р., №41 від 17.04.2002р., №35 від 11.04.2002р., №35/1 від 09.04.2002р., №48 від 01.05.2002р., №49 від 01.05.2002р., №54 та №55 за червень 2002р., №2 від 03.06.2002р., №3 від 26.06.2002р., підписаними між ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” (Комітентом), ТОВ „Технологія” (Комісіонер), ВАТ „Баглейкокс” (Склад).
Факт прийому-передачі вугільного концентрату, згідно договору зберігання №4/176/22-0821-02 підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі: за липень 2002р. - №4/1 від 02.07.2002р., №4/2 від 03.07.2002р., №4/3 від 04.07.2002р., №4/4 від 05.07.2002р., №4/5 від 08.07.2002р., №5/1 від 11.07.2002р., №9/2 від 16.07.2002р., №9/3 від 17.07.2002р., №9/4 від 19.07.2002р., №10/1 від 22.07.2002р., №9/5 від 22.07.2002р., №9/6 від 25.07.2002р., №10/2 від 25.07.2002р., №9/7 від 26.07.2002р., №10/3 від 26.07.2002р., №9/8 від 29.07.2002р., №9/9 від 30.07.2002р., №10/5 від 30.07.2002р., підписаними між ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” та ВАТ „Баглейкокс”.
Факт прийому-передачі вугільного концентрату між ТОВ „Технологія” і ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат” по договору доручення №22-1690-01 від 03.05.2002р. підтверджується трьохсторонніми актами: №4/1 від 02.07.2002р.№4/3 від 04.07.2002р., №4/4 від 05.07.2002р., №4/5 від 08.07.2002р., №6 від 09.07.2002р., №9/1 від 11.07.2002р., №9/2 від 16.07.2002р., №9/3 від 17.07.2002р., №10/1 від 22.07.2002р., №9/5 від 22.07.2002р., №9/6 від 25.07.2002р.,№10/2 від 25.07.2002р., №9/7 від 26.07.2002р., №10/4 від 29.07.2002р., №9/8 від 29.07.2002р., №9/9 від 30.07.2002р., №10/10 від 30.07.2002р., підписаними між ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” (Довіритель), ТОВ „Технологія” (Повіреним), ВАТ „Баглейкокс” (Склад).
Оригінали залізничних накладних та митних декларація мають бути у Позивача, але під час розгляду справи суду не надані.
На підставі вищевказаних актів та згідно до умов договору зберігання №4-176/22-0821-02 від 19.03.2002р. Відповідач складав розрахунки вартості зберігання вугільного концентрату на складі ВАТ „Баглейкокс” до моменту його розмитнення власником вугільного концентрату, яким був Позивач, після чого ця продукція надходила у переробку.
Так, у відповідності до вищевказаних актів та розрахунків, Відповідач направляв Позивачеві рахунки: №656/у від 29.03.2002р. на суму 1138,25 грн., №909/у від 30.04.2002р. на суму 518,33 грн., №1210/у від 31.05.2002р. на суму 733,25 грн., №1416/у від 27.06.2002р. на суму 5449,43 грн., №1699/у від 31.07.2002р. на суму 7186,43 грн., які були прийняті Позивачем і заперечень щодо яких не надходило до березня 2003 року.
В подальшому 23.02.2005р. Позивач листом за №01/ВН-93 повідомив Відповідача про те, що відкликає свою заяву про залік однорідних зустрічних вимог від 12.02.2004р., а отриманий від Відповідача протокол про залік зустрічних однорідних вимог від 29.01.2003р., вважає недійсним.
У 2005 році Позивач звернувся до Відповідача із позовом про визнання такими, що не підлягають оплаті рахунки, пред’явлені позивачем у період з 29.03.2002р. по 31.07.2002р. за договором зберігання готової продукції №4-176/22-0121-02 від 19.03.2002р. та визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.01.2003р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2005р. у справі №39/112 було припинене провадження у справі в частині позовних вимог ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е Дзержинського” до ВАТ „Баглійкокс” про визнання такими, що не підлягають оплаті рахунків, пред’явлених Позивачем у період з 29.03.2002р. по 31.07.2002р. за договором зберігання готової продукції №4-176/22-0121-02 від 19.03.2002р. та відмовлено в решті позовних вимог про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.01.2003р.
З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача у даній справі задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Позивач не заперечує факт дійсного надходження до Відповідача та знаходження на його зберіганні вугільного концентрату, що складало певний технологічний цикл виробництва металопродукції.
За умовами договору №4-176/22-0821-02 від 19.03.2002р. послуги Відповідача зі зберігання готової продукції є платними. При цьому кількість продукції, що знаходилась на зберіганні мала підтверджуватись двосторонніми актами (пункт 2.2 договору), а розрахунок вартості цих послуг мав визначатись Відповідачем самостійно за обумовленою в договорі ціною зберігання 1 тони продукції за добу (пункти 3.3 і 3.4 договору). Підписання актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) із зазначенням їх вартості, як цього вимагає Позивач, згідно умов цього договору не передбачено.
Отже, Відповідач надав достатні та належні докази (акти прийому-передачі вугільного концентрату, розрахунки вартості послуг та рахунки на оплату) на підтвердження того, що ним в період з березня по серпень місяць 2002 року фактично надавались Позивачеві послуги зі зберігання продукції (вугільного концентрату) і у Позивача виникли певні грошові зобов’язання щодо оплати цих послуг.
Встановлення загальної вартості послуг, що були надані Відповідачем для Позивача за договором зберігання готової продукції №4-176/22-0821-02 від 19.03.2002р. не є предметом спору у даній справі, тому при вирішенні питання щодо наявності у Відповідача зустрічних грошових вимог по певних рахунках, які були виставлені на оплату зазначених послуг зберігання, а саме: №656/у від 29.03.2002р. на суму 1138,25 грн., №909/у від 30.04.2002р. на суму 518,33 грн., №1210/у від 31.05.2002р. на суму 733,25 грн., №1416/у від 27.06.2002р. на суму 5449,43 грн., №1699/у від 31.07.2002р. на суму 7186,43 грн., треба виходити із того, що Відповідач підтвердив наявність у Позивача обов’язку здійснити оплату цих рахунків, а Позивач зі своєї сторони не надав будь-яких доказів про оплату цих рахунків, як до 29.01.2002р. –дати направлення Відповідачем протоколу про залік зустрічних вимог, так і до теперішнього часу.
Таким чином, в період з березня по серпень місяць 2002 року між Позивачем і Відповідачем виникли грошові зобов’язання по сплаті за зберігання продукції (сировини вугільного концентрату) за договором зберігання №4-176/22-0821-02 від 19.03.2002р. на суму понад 12218,43 грн. з однієї сторони та грошові вимоги з оплати за надані послуги, згідно договору комісії №4/232/22-1075-02 від 09.04.2002р. у квітні 2002 року на суму 12218,43 грн.
Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу УРСР, яким регулювались спірні відносини на час звернення Відповідача до Позивача із протоколом про залік зустрічних вимог, зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони.
За своєю юридичною природою залік зустрічних однорідних вимог є односторонньою угодою, внаслідок якої у випадку тотожності вимог зобов’язання припиняється, а в разі нерівності зарахованих вимог зобов’язання з більшою сумою зберігається, але з вирахуванням зустрічного боргу.
Як видно із положень ст. 217 Цивільного кодексу УРСР, закон не містить певних спеціальних вимог щодо форми і змісту односторонньої заяви про залік зустрічних вимог.
Отже заперечення Позивача про те, що протокол про залік зустрічних вимог від 29.01.2003р. не може вважатись заявою про залік зустрічних позовних вимог та мав бути підписаний обома сторонами, відхиляються судом як несуттєві.
Оскільки залік зустрічних однорідних вимог є однією із передбачених законом підстав для припинення зобов’язань, посилання Позивача щодо відсутності в договорі комісії умов про можливі розрахунки шляхом взаємозаліку, не перешкоджає Відповідачу у реалізації його прав, як кредитора за зустрічним грошовим зобов’язанням, що випливає із договору зберігання, провести зарахування свого боргу, що виник із договору комісії.
Таким чином, з дати отримання Позивачем від Відповідача протоколу від 29.01.2003р. про залік зустрічних грошових вимог, грошові зобов’язання Відповідача перед Позивачем на суму 12218,43 грн., що виникли згідно договору комісії №4/232/22-1075-02 від 09.04.2002р. у квітні 2002 року, та грошові зобов’язання Позивач перед Відповідачем на суму 12218,43 грн., що виникли згідно договору зберігання продукції №4-176/22-0821-02 від 19.03.2002р., є припиненими.
Подальші односторонні дії Позивача про відкликання зазначеного протоколу заліку взаємних зустрічних вимог, на що не було надано згоди Відповідачем, не створюють для сторін будь-яких правових наслідків щодо вже припинених зобов’язань.
Спір між цими ж сторонами про недійсність угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог (протоколу заліку однорідних зустрічних вимог від 29.01.2003р.) з підстав передбачених ст. 48 Цивільного кодексу УРСР вже був предметом окремого розгляду у іншій справі №39/112, за результатами розгляду якої господарським судом Дніпропетровської області від 06.06.2005р. прийнято рішення про відмову в позові Позивача до Відповідача в частині таких вимог.
Відтак, у січні 2003 року за дійсною угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог у формі відповідного протоколу від 29.01.2003р. між сторонами були припинені зустрічні грошові зобов’язань на суму 12218,43 грн., що виникли із дійсних зобов’язань сторін за договором комісії і за договором зберігання.
Таким чином, оскільки припинення грошових зобов’язань Відповідача перед Позивачем на суму 12218,43 грн. з оплати послуг за договором комісії, які становлять предмет даного спору відбулось до пред’явлення даного позову до суду (25.04.2005р.) позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача як суми 12218,43 грн. основного боргу так і вимоги про стягнення 3714,40 грн. інфляційних втрат і 913,33 грн. трьох процентів річних, які є похідними від вимог про стягнення основного боргу, - є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Судові витрати у справі, у тому числі по касаційній скарзі, покладаються на Позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Судові витрати у справі, у тому числі по касаційній скарзі, покласти на Відкрите акціонерне товариство „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя | І.М. Подобед |
Рішення підписано - 08.12.06р.
|
|
|