9.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2013 року Справа № 812/7096/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Козловської А.О.,

за участю сторін:

представників позивача: Богуш В.Д., Малиновської Г.С.,

представників відповідача: Нікітіна С.В., Третьякова О.М.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області до Державної фінансової інспекції в Луганській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5 про визнання дій незаконними та скасування вимоги №820-14/982 від 02.08.2013,-

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області до Антрацитівської об'єднаної державної фінансової інспекції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5 про визнання дій незаконними та скасування вимоги №820-14/982 від 02.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена ревізія цільового та законного використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області за період з 01.10.2011 по 01.05.2013, за результатами якої складено акт від 03.07.20123 №820-21/009.

Проведеною перевіркою питання на предмет законності призначення страхових виплат встановлено, що ОСОБА_5 за період з 23.07.2012 по 01.05.2013 проведено нарахування та виплату одноразової допомоги та щомісячних виплат в разі втрати годувальника (батька ОСОБА_6) на загальну суму 35 547,22 грн. без підтвердження факту перебування на утриманні померлого, що є порушенням ст.33 та п.7 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

На підставі зазначеного акту відповідачем сформовано вимогу від 02.08.2013 №820-14/982 про усунення порушень, якою позивача зобов'язано припинити виплату щомісячних страхових виплат громадянину ОСОБА_5 в разі смерті потерпілого ОСОБА_6 та стягнути зайво нараховані страхові виплати з громадянина ОСОБА_5 в сумі 35547,22 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному нарахуванні страхових виплат громадянину ОСОБА_5 у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Позивач вважає, що вимога про усунення порушень №820-14/982 від 02.08.2013 є необґрунтовано та не відповідає нормам діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, позивач просить визнати дії відповідача по проведенню перевірки незаконними та скасувати вимогу №820-14/982 від 02.08.2013.

Ухвалою суду від 15.08.2013 замінено неналежного відповідача - Антрацитівську об'єднану державну фінансову інспекцію на належного відповідача - Державну фінансову інспекцію в Луганській області.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа у судове засідання не прибула, про дату, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Статус Державної фінансової інспекції України, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закону України № 2939) та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011.

Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011).

Головним завданням Державної фінансової інспекції України відповідно до ст.2 Закону України 2939 є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно із ст.10 Закону України № 2939 органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:

- перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що на виконання п.2.9 Плану роботи Держфінінспекції в Луганській області на ІІ квартал 2013 року проведено ревізію цільового та законного використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки за період з 01.10.2011 по 01.05.2013, за результатами якої складено акт від 03 липня 2013 року №820-21/009, яким встановлені наступні порушення (а.с. 11-17).

Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_5 за період з 23.07.2012 по 01.05.2013 проведено нарахування та виплату одноразової допомоги та щомісячних виплат в разі втрати годувальника (його батька) на загальну суму 35547,22 грн. без підтвердження факту перебування на утриманні померлого, що є порушенням ст. 33, п. 7 статті 34 Закону № 1105. На час смерті свого батька, ОСОБА_5 був інвалідом 3 групи від трудового каліцтва з 01.08.2008 безстроково та отримував страхові виплати у відділенні.

Також актом ревізії встановлено, що рішенням Ровеньківського міського суду від 08.10.2012 встановлено факт проживання ОСОБА_5 однією сім'єю з його батьком та визнано членом його сім'ї, проте факту перебування на утриманні встановлено не було. На момент смерті батька, щомісячний дохід ОСОБА_5 складав 2436,50 грн., в той час коли батько отримував щомісячний дохід в сумі 3669,19 грн.

Позивач, не погодившись із указаним актом, надав до відповідача заперечення до акту ревізії №820-21/009 від 03 липня 2013 року.

02.08.2013 Антрацитівською об'єднаною державною фінансовою інспекцією винесено вимогу про усунення порушення №820-14/982, якою позивача зобов'язано припинити виплату щомісячних страхових виплат громадянину ОСОБА_5 в разі смерті потерпілого ОСОБА_6 та стягнути зайво нараховані страхові виплати з громадянина ОСОБА_5 в сумі 35547,22 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному нарахуванні страхових виплат громадянину ОСОБА_5 у порядку, передбаченому чинним законодавством. У строк до 20.08.2013 необхідно було надіслати на адресу Антрацитівської ОДФІ інформацію про вжиті заходи та виконання обов'язкових вимог (разом з завіреними копіями підтверджених (первинних, розпорядчих та інших) документів) (а.с. 17).

Обставини, щодо виплати ОСОБА_5 страхових виплат у сумі 35 547, 22 грн., з яких: одноразова допомога в розмірі - 30 649, 32 грн. та щомісячні страхові виплати в сумі 4897, 90 грн. сторонами не оспорюється. Спірним питанням є правові підстави для призначення та виплати вказаних сум без письмового підтвердження факту перебування вказаної особи на утриманні у померлого.

Згідно ч. 1 статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV (далі Закон № 1105) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на

його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;

За змістом ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно із ч. 7 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Відповідно до ст. 33 Закону України від 23 вересня 1999 року « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Згідно з пп. 1.2, 6.1.4, 6.1.8 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (далі за текстом Порядок), у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право: 1) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; 3) щомісячну страхову виплату в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого (щомісячна страхова виплата); 4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу нижчеоплачувану роботу; 5) страхову виплату потерпілому під час його професійної реабілітації; 6) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого; 7) відшкодування вартості ритуальних послуг, пов'язаних з похованням померлого.

Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені ст. 33 Закону України від 23 вересня 1999 року « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (незалежно від того, разом вони проживали чи окремо), - мають право тільки на призначення щомісячних страхових виплат.

Пунктом 6 Порядку передбачена процедура призначення виплати одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого.

Пунктом 6.1 Порядку встановлений перелік документів, які подаються особою для призначення їй одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат.

Згідно п. 6.1.2 Порядку факт перебування на утриманні потерпілого в разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюються в судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 звернувся до позивача із заявами про призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат в разі смерті годувальника та надав перелік документів, визначений у п. 6.1 Порядку (а.с. 128-137).

На підставі вказаних документів Фондом було прийнято постанову про призначення одноразової допомоги сім'ї та особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого від 16.04.2013 № 1213/998/998.1/9 (а.с. 19) та постанову про призначення щомісячної страхової виплати особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого від 16.04.2013 № 1213/998/998.1/10 з подальшим перерахунком такої виплати (а.с. 20-21).

Як вбачається із пояснень представника позивача, ОСОБА_5 були подані всі документи, які дають право ОСОБА_5 на призначення та виплату одноразової допомоги та страхових виплат. Інші документи, які не передбачені Порядком працівники робочого органу виконавчої дирекції Фонду вимагати не мали право.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_5 на момент смерті свого батька був інвалідом 3 групи від трудового каліцтва з 01.08.2008 безстроково та отримував страхові виплати (а.с. 22).

Згідно статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно статті 3 вказаного Закону інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Виходячи із приписів норм вказаного Закону, ОСОБА_5 є особою зі стійким розладом функцій організму, обмеженням її життєдіяльності, а тому є непрацездатною особою, яка потребує соціального захисту.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, що ОСОБА_5 отримував будь-які інші доходи, крім страхових виплат та пенсії по інвалідності. Згідно висновків акту ревізії, розмір щомісячного доходу потерпілого (померлого батька) перевищував щомісячний дохід ОСОБА_5 Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 на момент смерті свого батька був інвалідом 3 групи, непрацездатною особою та отримував від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.

Також, рішення міського суду від 08.10.2012, яке залишено без змін апеляційним судом Луганської області від 03.12.2012 (а.с. 23-28) встановлено факт того, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав однією сім'єю з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3. Як вбачається із змісту судового рішення, судом було встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті останнього, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов'язки, ОСОБА_5 здійснював догляд за батьком та здійснив його поховання після смерті.

Згідно ч. 2 статті 3 Сімейного кодексу України смію складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно ч. 2 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судовим рішенням було встановлено, що позивач та його батько є члена однієї сім'ї, які разом мешкали та мали взаємні права та обов'язки.

Внаслідок чого, у судовому засіданні було встановлено та рішенням місцевого суду було підтверджено, що ОСОБА_5 мешкав разом з батьком, є членом його сім'ї, непрацездатною особою та інвалідом 3 групи, а тому факт перебування на утриманні, в даному випадку, не потребує додаткового встановлення у судовому порядку, що підтверджує правомірність позивача призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат ОСОБА_5 відповідно до ст.ст. 33, 34 Закону № 1105.

Посилання відповідача на ст.. 35 Закону № 1105, яка передбачає, що факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку, а тому, у даному випадку, для призначення ОСОБА_5 страхових виплат факт перебування на утриманні повинен бути встановлений у судовому порядку, суд вважає помилковим з наступних підстав.

Дійсно, стаття 35 вказаного закону передбачає, що Фонд приймає рішення про страхові виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями в триденний строк з моменту звернення заявника, зокрема, довідки житлово-експлуатаційної організації, а за їх відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї потерпілого, в тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду. Але, даною нормою закону передбачено наявність у особи, яка звертається до Фонду із заявою про призначення страхових виплат документу, що підтверджує факт проживання однією сім'єю із потерпілим, в тому числі про тих, хто перебував на його утриманні. І лише, у разі відсутності такого документу, повинен надати відповідне рішення суду. Оскільки, у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 на момент смерті свого батька, був членом сім'ї потерпілого, є інвалідом 3 групи та непрацездатною особою, яка отримувала від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів їхнього існування, а тому є особою, яка перебувала на утриманні померлого, підстав для вимагання у ОСОБА_5 судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні у позивача не було.

Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що Територіальною державною інспекцією праці у Луганській області було проведено перевірку додержання суб'єктом господарювання (позивачем) законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до переліку питань якої входило перевірка законності призначення щомісячної страхової виплати особам, які перебували на утриманні померлого або мали право на день його смерті право на одержання від нього утримання, зокрема, відносно ОСОБА_5 (справа № 998.2). Перевіркою було встановлено, що підстави для одержання щомісячних страхових виплат наявні та відповідають вимогам ст. 33, 35 Закону № 1105 тп п. 6.1.1-6.1.11 Порядку № 24. Порушень з боку позивача щодо призначення ОСОБА_5 щомісячних страхових виплат встановлено не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 як особа, яка була визнана у судовому порядку членом сім'ї потерпілого, на момент смерті батька була інвалідом 3 групи, непрацездатною особою, яка перебувала на утриманні померлого, оскільки отримувала від нього допомогу, яка була постійний і основним джерелом засобів для їх існування, а тому мала всі підстави для призначення та виплати одноразової допомоги щомісячної страхової виплати, що передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат. Внаслідок чого, вимога Фінансової інспекції є безпідставною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення фінансової ревізії суд зазначає наступне.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України №499/2011 від 23.04.2011, визначено, що Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює державний фінансовий контроль за:

використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.

Таким чином здійснення державного фінансового контролю щодо фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі і щодо позивача у справі входить до повноважень ДФІ.

Ревізія була проведена відповідно до Плану та Програми, затвердженими відповідними наказами ДФІ в Луганській області. Доказів оскарження, чи скасування відповідних наказів позивачем суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було проведено фінансову ревізію у спосіб та у межах, наданих йому повноважень, а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, надані сторонами докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування вимоги Антрацитівської об'єднаної державної фінансової інспекції «Про усунення порушення» № 820-14/982 від 02.08.2013. В іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області до Державної фінансової інспекції в Луганській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5 про визнання дій незаконними та скасування вимоги №820-14/982 від 02.08.2013 задовольнити частково.

Скасувати вимогу Антрацитівської об'єднаної державної фінансової інспекції «Про усунення порушення» № 820-14/982 від 02.08.2013.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Повний текст постанови складено та підписано 23 вересня 2013 року.

Суддя Н.В. Кравцова