АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/10162/13 Головуючий в 1 інстанції - Остапчук Т.В.

Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних спав Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Желепи О.В.

суддів: Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі: Густі В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору та відшкодування збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору та відшкодування збитків. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.11.2010р. уклав з відповідачем меморандум, відповідно до якого мав бути створений фільм «Закохані в Київ», а також Товариство з обмеженою відповідальністю, для розповсюдження фільму та поділу прибутків від нього. Разом з тим, відповідач, порушив взяті на себе зобов'язання та не створив товариство, передбачене умовами договору, а всі майнові права інтелектуальної власності на фільм передав ТОВ «Ін Кью», яке належить йому та його дружині. В зв'язку з наведеним позивач не отримав коштів від виходу фільму в прокат та реалізації примірників фільму на носіях інформації, а тому просить розірвати меморандум та стягнути з відповідача 180 000 доларів США, а також понесені судові витрати.

Представник відповідача пред'явив зустрічний позов, в якому просив визнати меморандум та додаткову угоду до нього недійсними. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що меморандум був угодою про наміри укласти в майбутньому договір, який так і не був укладений, а тому сторони не несуть за ним жодної відповідальності, крім тієї, яка пов'язана з його недійсністю.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору, відшкодування збитків - задоволений частково.

Розірвано меморандум укладений 01.11.2010р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зі змінами та доповненнями від 13.10.2011р.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 180 000 доларів США (що становить 1438740 грн.), судові витрати в розмірі 3219 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити новерішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору та відшкодування збитків відмовити повністю, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним задовольнити . В скарзі посилався на те, що суд не з'ясував правовідносини, які виникли між сторонами, а тому зробив помилковий висновок про задоволення позову. Позивач не надав доказів заподіяння йому збитків, а суд безпідставно їх стягнув з відповідача. Суд неправильно застосував ст. 635 ЦК України, та не врахував, що умови договору в частині створення товариства не були виконані з вини самого позивача в якого відсутня необхідна ліцензія.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримав.

Представник позивача заперечував проти доводів скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою га шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, яз яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положення ст. 626 ЦК України вказують на те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 листопада 2010р. між позивачем та відповідачем укладено меморандум, предметом якого є спільна участь сторін у виробництві повнометражного художнього фільму з робочою назвою «Закохані в Київ», а також спільна експлуатація створеного фільму (вихід на широкий екран, випуск дисків) з метою отримання прибутку.

Відповідно до укладеного меморандуму відповідач зобов'язувався розробити та створити фільм «Закохані в Київ» до 01 квітня 2011р., а також провести переговори та укласти контракти про написання сценаріїв, відповідно з вітчизняними і міжнародними правилами ліцензійних умов, провести переговори з режисерами, акторами та укласти з ними угоди, провести розробку, «продакшн і пост продакшн» фільму у відповідності з кращими світовими стандартами, а позивач зобов'язувався профінансувати 25% фільму.

Додатковою угодою до Меморандуму від 01.11.2010р. сторони визначили порядок розподілу майнових авторських та суміжних прав, а саме: право на використання твору; право надавати дозвіл на використання твору; право протидіяти неправомірному використанню твору, зокрема забороняти таке використання; право передавати (відчужувати) повністю або частково право на твір третім особам; право на відтворення твору; право на розповсюдження; право на комерційний проект, майновий найм твору; право на розповсюдження твору, зафіксованого в фонограмах чи відеограмах, будь-яким способом зв'язку таким чином, що будь-хто зможе отримати доступ з будь-якого місця і в будь-який момент за власним бажанням, будь-які інші права. У відсотковому відношенні 15% майнових і авторських прав належать позивачу, а 85% належать відповідачу.

Разом з тим, згідно відповіді Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» права інтелектуальної власності на фільм "Закохані в Київ" не зареєстровані.

Також відповідач мав створити в США товариство з обмеженою відповідальністю, яке б займалося реалізацією проекту та розподілом прибутків отриманих від фільму. Сторони погодили, що кошти отримані в процесі реалізації проекту мали розподіляти наступним чином: 50% інвесторам та 50% продюсеру.

Відповідно до п. 13 Меморандуму створене товариство протягом перших двох років після виписку проекту мало надавати позивачу детальні звіти про всі доходи і видатки, пов'язані зі створенням, володінням та експлуатацією фільму. В подальшому звіти мали надаватися двічі на рік з інтервалом у шість місяців.

В період з 01.11.2010р. по 29.04.2011р. позивач передав відповідачу кошти в розмірі 120 000 доларів США, що підтверджується копіями розписок відповідача про отримання коштів та не заперечувалося його представником в судовому засіданні (а.с.8-9).

09 лютого 2012р. на території України та Російської Федерації вийшов в прокат

фільм «Закохані в Київ».

Проте, товариство, яке мало займатися реалізацією проекту та розподілом прибутків створене так і не було.

Свої обов`язки передбачені меморандумом та додатковим договором до нього в частині розподілу всіх прав на проект, які відносяться до виробництва, володіння, експлуатації проекту, а також всі суміжні права, відповідач не виконав.

14.03.2012р. позивач придбавши диск "Закохані в Київ" дізнався, що права на фільм належать ТОВ «Ін Кью»(а.с. 10).

Відповідно до п. 8 додаткової угоди від 13.10.2011р. порушенням умов меморандуму та /або додаткової угоди до нього є невиконання зобов'язання та/або неналежне виконання зобов'язання та /або виконання з порушенням умов, визначених меморандумом та/або Додатковою угодою до нього.

Меморандумом також передбачено, що у випадку порушення його умов, винна сторона несе відповідальність за таке порушення у розмірі заподіяних збитків, втраченої вигоди, штрафних санкцій, передбачених законодавством України та сплачує штраф у розмірі 50% від суми завданих збитків та /або упущеної вигоди.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами договору, судом встановлено не було.

Відповідачем були порушені істотні умови договору, внаслідок порушення яких, позивач повністю був позбавлений того на , що він розраховував, а саме: права отримати майнові та авторські права на фільм; внаслідок не створення товариства, яке повинно було розподіляти прибутки, права отримати прибутки та звіти щодо їх розміру та порядку розподілу.

Таким чином, суд правильно встановив, що позивачу були завдані збитки в сумі переданих ним відповідачу коштів, передавши які, останній не отримав ні чого, на що розраховував, укладаючи меморандум з відповідачем.

Відповідно до умов договору укладеного між сторонами, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф за неналежне виконання ним умов договору в сумі 50% завданих збитків.

Вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновки суду, про відсутність підстав для визнання недійсним, укладеного між сторонами договору, та допущення відповідачем істотних порушень умов договору, спричинення позивачу збитків та наявності обов`язку відповідача за умовами договору сплатити штраф, відповідає цим обставинам та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язаннями до моменту розірвання договору, колегія суддів не приймає, так як відповідач в порушення ч.3 ст. 10, ст.ст. 57-60 ЦПК України не надав суду доказів на підтвердження того, що ним виконані будь-які обов`язки, а також не довів, що кошти позивача були використані на виконання умов договору, який розірвано судом. Посилання представника відповідача на те, що фільм вийшов, не свідчать про те, що на його створення використовувались кошти позивача , а не інших фізичних та юридичних осіб, які отримають авторські та майнові права на фільм та прибутки від його реалізації. Відповідач не довів, що вихід фільму в ефір відбувся саме внаслідок виконання ним, умов договору, укладеного з позивачем.

Посилання представника відповідача на не застосування судом ч.4,5 ст. 653 ЦК України є помилковим, тому, що позивач вимагав від відповідача не повернення того, що ним було виконано, а відшкодування завданих збитків, розірванням договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вірно застосована ст. 635 ЦК України є помилковими і суд дійшов правильного висновку, що укладений між сторонами меморандум не є попереднім договором.

Посилання представника відповідача на те, що умови договору, щодо створення товариства в США, були не виконані через відсутність у позивача спеціальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон, також є недоведеними, тому, що суду не були надані жодні докази того, що відповідач вчиняв , якісь дії для виконання цих умов і саме відсутність ліцензії перешкодила виконанню обов`язків.

Крім того відповідачу , коли він брав на себе зобов`язання, щодо створення товариства було відомо про відсутність ліцензії, проте останній, не зважаючи на це, взяв на себе вказані зобов`язання за договором і не поставив виконання цього обов`язку в залежність від дій позивача, щодо отримання такої ліцензії.

Доводи скарги з приводу не доведення позивачем спричинення йому збитків спростовуються наявними в справі розписками , з яких вбачається, що позивач поніс витрати в сумі 120 000 доларів США, а також визнанням відповідачем факту того, що жодних грошових коштів з часу виходу фільму, позивач не отримав. Також суду не були надані документи з яких би вбачалось, що відповідач вчиняв будь-які дії для оформлення майнових прав позивача на фільм та розподілу прибутків від реалізації фільму на користь позивача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд повно встановив обставини справи, які мали правове значення для її вирішення, дав належну оцінку доказам, ухвалив рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Судді: