КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8124/11 Головуючий у 1-й інстанції: Смага С.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2013 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області на постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 02.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У порядку скороченого провадження постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 02.12.2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 16.02.2011 року по 22.07.2011 року. З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, що постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та є потерпілим 4 категорії від наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України № 796-ХІІ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату.

Частиною 3 ст. 51 цього Закону визначено, що особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Крім того, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на вказані виплати в розмірі передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, відповідачем неправомірно застосовувались положення підзаконних актів - постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та від 25.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у даному випадку застосуванню підлягає саме Закон України № 796-ХІІ, а не зазначені постанови Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності здійснення виплат у розмірах, визначених Законом № 796-ХІІ.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 02.12.2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.