Головуючий суду 1 інстанції - Селинний М.С.
Доповідач - Коновалова В.А.
Справа № 1207/3361/12
Провадження № 22ц/782/2382/13
РІШЕННЯ
Іменем України
16 вересня 2013 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів -Темнікової В.І., Коротенко Є.В.
при секретарі: Булгаковій М.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 жовтня 2012 року
у цивільній справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пенат» до ОСОБА_2 про відшкодування заборгованості,-
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що відповідач є володільцем квартири АДРЕСА_1. 09.02.2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір про участь у затратах на утримання вказаного будинку та прибудинкової території, згідно умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу комунальні послуги, виконувати роботи по утриманню будинку та прибудинкової території, а відповідач зобов'язався оплачувати усі надані йому позивачем комунальні послуги не пізніше останнього дня поточного місяця. Відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим за ОСОБА_2 утворилася заборгованість за комунальні послуги.
Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пенат» заборгованість за комунальні послуги, що утворилася станом на 01.10.2012 року в розмірі 9528,14 грн. і складається: 2763,52 грн. - заборгованість по квартплаті, 6764,52 грн. - заборгованість за опалення та судові витрати.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 жовтня 2012 року позовні вимоги об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пенат» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволені частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пенат» заборгованість по оплаті квартирної плати та комунальних послуг у розмірі 9528,14 грн., витрати по сплаті юридичних послуг в сумі 3000 грн., вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 04 квітня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 жовтня 2012 року залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушенням судом норм процесуального та матеріального права.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 66-68 ЖК України, суд виходив з того, що відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті комунальних послуг не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9528,14 грн.
Вказані висновки суду першої інстанції в цій частині підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
Нормативним актом, що визначає основи організаційних і господарських відносин, що виникають у сфері надання й споживання житлово-комунальних послуг є Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно ст. 17 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; звертатися до суду з позовом про звернення стягнення на майно власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання платежі, збори і внески, а також відрахування до резервного і ремонтного фондів.
Як вбачається із матеріалів справи, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пенат» є юридичною особою.
Згідно п. 1.1. Статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пенат», яке зареєстровано 01 липня 2002 року, об'єднання створене шляхом реорганізації житлово-будівельного кооперативу „Океан" і є його правонаступником.
09.02.2003 року між об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Пенат» та ОСОБА_2 укладено договір про участь у затратах на утримання будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, та прибудинкової території, згідно умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу комунальні послуги, виконувати роботи по утриманню будинку та прибудинкової території, а відповідач зобов'язався оплачувати усі надані йому позивачем комунальні послуги не пізніше останнього дня поточного місяця.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що між сторонами існують договірні відносини та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Пенат» надавались відповідачу житлово-комунальні послуги, а він ці послуги отримував та частково оплачував.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Так, 01.08.2007 року між об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Пенат» та ЛМКП «Теплокомуненерго» укладено договір на поставку теплової енергії № 506, згідно умов якого ЛМКП «Теплокомуненерго» бере на себе зобов'язання по виробленню та постачанню теплової енергії споживачам, що мешкають в будинку АДРЕСА_1, а ОСББ „Пенат" зобов'язано здійснювати розрахунки за теплову енергію у відповідності до затверджених тарифів у п'ятиденний строк з дня отримання рахунку.
Відповідач не надав суду передбачених законом доказів в підтвердження не надання послуг або зниження їх якості. Відсутні в матеріалах справи і дані про те, що відповідач звертався до позивача з офіційними заявами у відповідності до вимог законодавства про зменшення розміру плата за надані послуги у зв'язку з тим, що вони не надані або надані не в повному обсязі.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ні відповідачем, ні його представником не надано суду доказів щодо здійснення оплат в рахунок погашення заборгованості за послуги з утримання будинку та при будинкової території та теплопостачання та гарячого водопостачання, яка заявлена ОСББ „Пенат" в уточненні позовній заяві.
Отже, приймаючи до уваги, що у позивача на підставі статуту та договорів виникло право вимоги щодо стягнення заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території і теплопостачання, а відповідачем платежі за комунальні послуги здійснювали несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість з в сумі 9528,14 грн..
Посилання відповідача в запереченнях на позовну заяву на те, що позивачем пропущений строк позовної давності при пред'явленні позову про стягнення заборгованості не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Загальна позовна давність згідно ст. 257 ЦК України встановлена тривалістю у 3 роки.
Згідно ч. 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як вбачається із розрахунку заборгованості (а.с. 134-135), який відповідачкою не оскаржується, відповідачкою в рахунок погашення заборгованості за комунальні послуги сплачено в листопаді 2009 року - 1000 грн., в січні 2010 року - 1000 грн., в березні 2010 року - 500 грн., в листопаді 2011 року - 5000 грн.
Отже, здійснення відповідачкою зазначених вище оплат в рахунок погашення заборгованості за комунальні послуги перериває перебіг строку позовної давності у відповідності до положень ст. 264 ЦК України. Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості комунальні послуги 07 грудня 2009 року. Зазначене свідчить про те, що позивачем позовна давність за вказаними вище вимогами пропущена не була.
Доводи апеляційної скарги щодо стягнення пені не заслуговують на увагу, оскільки суд згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Як вбачається із уточненої позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на користь ОСББ „Пенат" заборгованість, що утворилася станом на 01.10.2012 року в розмірі 9528,14 грн., яка складається: 2763,52 грн. - заборгованість по квартплаті, 6764,52 грн. - заборгованість за опалення. Будь-яких висновків стосовно пені в рішенні суду не міститься, оскільки після уточнення позовної заяви позивач вимог про стягнення пені не заявляв. Тому судом першої інстанції у відповідності до положень ст.11 ЦПК України не розглядалася вимога про стягнення пені і рішення з цього приводу не приймалося.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права через розгляд справи у відсутності відповідача та не повідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи, а також неотримання копії уточнених позовних вимог, що позбавило відповідача прав, передбачених ст.ст. 27,31 ЦПК України не є самостійною підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Так, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, призначеного на 30 жовтня 2012 року. Однак, відповідачу було відомо про те, що в провадженні суду знаходиться зазначена справа, що підтверджується заявою відповідача від 08.10.2012 року (а.с.149), в якій він просить розгляд справи призначений на 08.10.2012 року перенести у зв'язку з хворобою. Те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час розгляду справи не вплинуло на правильність прийнятого рішення, оскільки ця обставина давала право відповідачу можливість під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції надати всі докази, які він не зміг надати до суду першої інстанції через неповідомлення про час та місце розгляду справи.
Справа в суді апеляційної інстанції неодноразово призначалася до розгляду, а саме: на 26 червня 2013 року, на 15 липня 2013 року і розгляд справу був відкладений у зв'язку з тим, що апелянтом надана заява про відкладення слухання справи, на 29.07.2013 року - відкладено у зв'язку з неповідомлення позивача, на 12.08.2013 року - відкладено за клопотанням апелянта у зв'язку з його находженням у відрядженні, 21.08.2013 року - відкладено за клопотанням позивача, апелянт у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд у встановленому законом порядку не повідомив.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 13 травня 2013 року представник відповідача ознайомився з матеріалами даної цивільної справи, а апелянт з матеріалами справи ознайомлений 06.08.2013 року. Отже, як відповідач, так і його представник ознайомилися з уточненою позовною заявою під час ознайомлення з матеріалами справи.
Однак, як після ознайомлення з матеріалами справи, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ні апелянт, ні його представник ніяких нових обставин, які могли б вплинути на правильність прийнятого судом рішення, крім тих, яким суд дав належну оцінку, в апеляційній скарзі не навів, а також не надали до неї нових доказів, які могли б надати, якби приймали участь у розгляді справи і які могли б вплинути на прийняття рішення, а тому розгляд справи у відсутності відповідача та його представника не вплинув на правильність прийнятого судом рішення. Згідно ж діючого законодавства, а саме ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення тільки тоді, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого не відбулося в даному випадку.
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, то суд першої інстанції помилково дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правової допомоги, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. В п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України зазначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Судом першої інстанції помилково прийнято до уваги квитанції, оскільки вони не містять відомостей про те, що грошові кошти сплачені саме за рахунок коштів ОСББ «Пінат» по даній справі за надання юридичної допомоги, тобто в матеріалах справи відсутні докази, що саме ОСББ „Пенат" понесені витрати на правову допомогу.
Крім того, при визначенні обґрунтованого розміру правової допомоги беруться до уваги обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. Однак, позивачем не надано суду розрахунку затраченого представником часу для виконання доручення, як складання клопотань, заяв та інших письмових документів та подання їх до суду. Тому вказані витрати позивачу за рахунок відповідача відшкодуванню не підлягають.
Таким чином, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 витрат по сплаті юридичних послуг в сумі 3000 грн. підлягає скасуванню.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303,309,319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 жовтня 2012 року змінити, скасувавши в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пенат» витрат по сплаті юридичних послуг в розмірі 3000 грн., ухваливши нове рішення в цій частині про відмову у їх задоволенні.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.
Головуючий :
Судді: