Справа № 22ц-4926/2007 Головуючий у І інстанції Черненкова Л.А.
Категорія 40 Доповідач Приходченко А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Петренко І.О.
суддів - Приходченко А.П., Дерев"янка О.Г.
при секретарі - Шило С.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства „Придніпровська залізниця" про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
встановила:
У серпні 2006 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП „Придніпровська залізниця", в якому просила визнати незаконним наказ № 837/ОС від 08.08.2006 р. про її звільнення, поновити її на роботі, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що працювала провідником пасажирських вагонів у Дніпропетровському локомотивному депо ДП „Придніпровська залізниця" з 19.06.2002 р. Наказом № 837/ОС від 08.08.2006 р. була звільнена за п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав передбачених контрактом. Звільнення вважає незаконним, оскільки безквиткового проїзду пасажирів на час проведення перевірки не було, вважає, що незаконно було покладено на неї виконання обов'язків старшого провідника без видачі наказу та без ознайомлення з посадовою інструкцією старшого провідника, також вважає, що працювала не за контрактом, а безстроково, оскільки накази після підписання кожного наступного контракту не видавались.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2007 р. у задоволенні позову позивачці відмовлено.
В апеляційній скарзі вона просить скасувати рішення суду та задовольнити її вимоги у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд виходив з того, що 27.07.2006 року під час перевірки був встановлений факт перевезення безквиткових пасажирів та невидача пасажирам квитків, чим були порушені умови контракту та посадові обов'язки провідника.
Погодитись з такими висновками не можна, оскільки судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи.
2
Встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу провідником пасажирських вагонів моторвагонного рухомого складу по контракту з 19.06.2002 р. відповідно до наказу № 1063/ОС від 20.06.2002 р. /а.с. 13/. Останній перед звільненням контракт з позивачкою був підписаний 02.07.2006 р. /а.с. 42/. Відповідно до наказу № 837/ОС від 08.08.2006 р. ОСОБА_1 була звільнена по п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав передбачених п. 6.3 контракту № 221 від 02.07.2006 р.
Однією із підстав звільнення за п. 6.3 укладеного з позивачкою контракту є: п.п. а/ -встановлення факту перевезення безквиткового пасажиру; ті - невидача квитка пасажиру, який оплатив проїзд, або видача квитка меншої вартості.
З протоколу наради при начальнику Дніпропетровського локомотивного депо від 28.07. 2006 р. вбачається, що розглядалось питання відносно факту перевезення безквиткових пасажирів та невидачі квитків пасажирам, які оплатили проїзд, встановленого 27.07.2006 р. під час перевірки електропоїзду № 803/804 сполучення Харків-Дніпропетровськ. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 отримала гроші за проїзд у вагоні другого класу в сумі 20 грн., але проїзний документ був оформлений двом пасажирам на вагон третього класу за ціною 8 грн. 45 коп. /а.с. 121/.
Проте, із рапорту інструктора ОСОБА_2 складеного 28.07.2006 р. вбачається, що позивачка не здійснювала будь-яких розрахунків з пасажирами, гроші знаходились у провідника ОСОБА_3, яка здійснювала посадку та приймала гроші у пасажирів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що свідчать їх заяви /а.с. 134,135,194/.
Тому колегія суддів вважає, що нема підстав стверджувати про допущені позивачкою порушення контракту у зв'язку з видачею квитка меншої вартості. Оскільки інші підстави звільнення за п. 6.3 контракту їй в провину не ставились, не можна вважати звільнення законним та таким, що відповідає вимогам п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За час вимушеного прогулу відповідно до наданих відповідачем довідок позивачці з дати звільнення по день розгляду справи в суді підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 7 грн. 71 коп. за одну робочу годину //1140 грн.90 коп. + 1318 грн. 59 коп./ : 319 робочих годин фактично відпрацьованих у червні-липні 2006 р./. за 2612 годин вимушеного прогулу /а.с. 67, 68, 166, 167/ згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України підлягають частковому задоволенню вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів приходить до висновку, що незаконним звільненням позивачці були завдані моральні страждання, втрата роботи та заробітної плати потребували додаткових зусиль для організації свого життя і, виходячи з характеру правовідносин, вважає можливим стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 201 грн. 39 коп., та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2007 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
3
Визнати незаконним наказ від 08 серпня 2006 року № 837/ОС про звільнення ОСОБА_1 за п. 8 ст. 36 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирських вагонів Дніпропетровського локомотивного депо державного підприємства „Придніпровська залізниця".
Стягнути з державного підприємства „Придніпровська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 20139 грн. 29 коп. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з державного підприємства „Придніпровська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 201 грн. 39 коп. та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
Рішення в частині місячного розміру середньої заробітної плати, що становить 1387 грн. 80 коп. допустити до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.