АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження 22-ц/790/3932/13 р. Головуючий 1 інстанції Бородіна О.В.
Справа № 2/642/29/13-ц Доповідач: Коваленко І.П.
Категорія: відшкодування шкоди
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коваленко І.П
суддів - Сащенко І.С., Довгаль А.П.
при секретарі - Рудь А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 07 травня 2013 року по справі за позовом Комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа Державна фінансова інспекція у Харківській область про відшкодування матеріальної шкоди колишніми працівникам, -
В С Т А Н О В И Л А :
В вересні 2012 року Комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа Державна фінансова інспекція у Харківській область про відшкодування матеріальної шкоди колишніми працівникам.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідно до рішення обласної ради від 23.12.2010 року № 61-VI та наказу управління культури ХОДА від 18.02.2011 року № 68 припинено діяльність Харківського обласного центру народної творчості шляхом злиття у комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва». Останнє є правонаступником ХОЦНТ.
За результатами проведеної третьою особою позапланової ревізії фінансово- господарської діяльності Харківського обласного центру народної творчості було складено акт від 05.09.2011 року № 04-11/64, в якому зафіксовано порушення, допущені відповідачами по справі в період їх роботи на посаді провідних бухгалтерів в ХОЦНТ.
Ревізією правильності нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні та переведені працівників Центру у зв'язку з припиненням діяльності закладу, встановлено, що в порушення ст. 44 КЗпПУ, п.2 р.11 постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» через неправильно виплачену вихідну допомогу при припинені трудового договору, при звільненні за власним бажанням та шляхом переведення, а також неправильно обчислену середню заробітну плату для оплати вихідної допомоги 45-ти працівникам Центру зайво нараховано 18792,06 грн. вихідної допомоги.
Порушення встановлено шляхом порівняння наказів, нарахувань і виплат по розрахункових листках працюючих, платіжних відомостях, меморіальних ордерів № 5 з вимогами чинного законодавства.
Нарахування вихідної допомоги працівникам центру здійснювалось провідним бухгалтером ОСОБА_2, а виплата - провідним бухгалтером - ОСОБА_1
Позивачем отримано вимогу Контрольно-ревізійного управління у Харківській області від 09.09.2011 року № 04-21/9752 про усунення виявлених порушень, в якій вимагає від позивача забезпечити повне усунення виявлених фінансових порушень: відшкодування 18792,06 грн. зайво виплаченої вихідної допомоги та перерахувати зазначену суму до обласного бюджету.
Зазначали, що шкода завдана установі повинна бути відшкодована винними особами, колишніми працівниками у розмірі їх середньомісячної заробітної плати, а саме відповідачами по справі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також було подано заяву про поновлення строку, якщо суд визнає пропущеним ними строк позовної давності. У заяві зазначили, що позивачу про встановлення ревізією порушення стало відомо лише після 29.11.2011 року коли за актом передачі - приймання була отримана документація від ХОЦНТ. Тому саме з цього часу вважають почався для них перебіг річного строку позовної давності.
Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що нарахування вихідної допомоги здійснювалось за допомогою комп'ютерної програми, часу для того що б перевірити ще нарахування у нею не було оскільки наступного робочого дня після проведення нарахування нею вихідної допомоги вона була звільнена і не допущена до робочого місця, тому не мала можливості в повному обсязі виконати свої службові обов'язки. Також зазначила що позивачем неправильно зазначена її середньомісячна заробітна плата. Надала суду заяву про застосування строку позовної давності.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що в її функціональні обов'язки не входило нарахування вихідної допомоги, заробітної плати, вона займалася підготовкою документів до держказначейства, та отримувала в банку гроші для подальшої виплати працівникам центру. Крім того зазначила, що позивачем неправильно зазначена її середньомісячна заробітна плата. Також надала суду заяву про застосування строку позовної давності
Представник третьої особи позовні вимоги підтримала.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 07 травня 2013 року позовні вимоги Комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» - задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3027 грн. 29 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 5430 грн. 16 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» судові витрати у розмірі 214 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять рішення суду змінити, задовольнити їх заяву про застосування позовної давності і у задоволені позову повністю відмовити, посилаючись на те, що судом безпідставно не були взяті до уваги надані ними докази та пояснення.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Відповідно до п.2 ч.1. ст.133 КЗпП України обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.
Згідно до ч.ч.3-4 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Відповідно до п.20 роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», суд, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність працівника, необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст.233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевіркою цієї фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 працювали на посаді провідних бухгалтерів та були звільнення у зв'язку з припиненням діяльності Харківського обласного центру народної творчості.
Наказом Управління культури і туризму Харківської обласної адміністрації №68 від 18 лютого 2011 року про заходи припинення діяльності юридичних осіб на виконання рішення обласної ради від 23 грудня 2010 року про створення Комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» - Харківський обласний центр народної творчості, Комунальний заклад «Харківський український центр «Юність», обласна художня галерея «Мистецтво Слобожанщини» припинили свою діяльність шляхом злиття у Комунальним закладом «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» (а.с. 5-6).
За результатами проведення головним контрольно - ревізійним управлінням в Харківській області №04-11/64 від 05.09.2011 року позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Харківського обласного центру народної творчості за період з 01.01.2009 року по 01.08.2011 рік було складено акт в якому зафіксовано порушення допущені відповідачами. На момент проведення вищевказаної ревізії відповідачі у позивача не працювали, оскільки були вже звільнені, після проведення ревізії з її актом ознайомлені не були.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач із позовом про стягнення заподіяної шкоди відповідачами до відповідачів звернувся тільки 20.09.2012 року, тобто, з пропуском річного строку , визначеного вимогами п.п.3,4 ст. 233 КЗпП України, який обчислюється з моменту підписання акту від 05.09.2011 р., коли позивачу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівниками.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення ,яким в позові Комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» необхідно відмовити за сплином строку.
На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 07 травня 2013 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволені позову Комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа Державна фінансова інспекція у Харківській область про відшкодування матеріальної шкоди колишніми працівникам - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
судді