Справа № 22ц-5835/07        Головуючий в суді першої інстанції Зайцев Л.М.

Категорія                              Доповідач в суді апеляційної інстанції Медведева Л.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2007 року      Колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Луганської області в складі :

Головуючого - Медведєвої Л.П.

Суддів       -      Оробцової  Р.І.

                                            Галан  Н.М.

при секретарі - Супоневої Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Л у ганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,  ОСОБА_2 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 липня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  третя особа - приватний нотаріус Старобільського нотаріального округу ОСОБА_4,  про визнання договору дарування квартири в 1/2 частині не дійсним,  визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності,  визнання права власності на 1/2 частину квартири,  за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що рішення є незаконним,  оскільки ухвалено з порушенням норм мат еріального і процесуального права,  та ставлять питання про його скасування і ухвалення нового рішення,  яким в задоволенні первісного позову відмовити,  а зустрічний позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  третя особа - приватний нотаріус Старобільського нотаріального округу ОСОБА_4,  про визнання договору дарування квартири в 1/2 частині не дійсним,  визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності,  визнання права власності на 1/2 частину квартири,  задоволено,  визнано недійсним договір дарування квартири від 05 квітня 2007 року,  посвідчений приватним нотаріусом Старобільського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі за № 1628,  в 1/2 частині,  за яким ОСОБА_1      подарував      ОСОБА_2 квартиру № 1 в житловому будинку,  розташованому за адресою : АДРЕСА_1,  визнано квартиру № 1 в будинку № 1,  розташованого за адресою : АДРЕСА_1,  об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_1 / на період до 05.04.2007 року /,  визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на 1/2 частину квартири №1 в будинку №1,  розташованого за адресою : АДРЕСА_1, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення відмовлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  вислухавши пояснення з'явившихся осіб,  дослідивши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів встановила наступне.

Звернувшись в травні 2007 року в суд з зазначеним позовом,  позивачка ОСОБА_3 в обгрунтування своїх позовних вимог,  зазначила,  що вона і відповідач з 1988 року і по теперішній час проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу,  мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Під час проживання разом вони мешкали в квартирі 1 ,  яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1. Ця квартира належить відповідачу,  її вони будували разом. З 1999 року вона є приватним підприємцем,  відповідач з 2001 року включно по 2006 рік офіційно ніде не працював більше двох років. Всі комунальні послуги ,  ремонтні роботи,  які проводилися в будинку,  сплачувала вона за рахунок тих коштів,  які отримувала від підприємницької діяльності. їй стало відомо,  що 05 квітня 2007 року відповідач подарував квартиру своєму синові від першого шлюбу ОСОБА_2. Просила визнати договір дарування недійсним,  так як при і його укладенні не було згоди органу опіки та піклування.

В подальшому позивачка доповнила свої позовні вимоги та просила визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю її та відповідача,  визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири.

В червні 2007 року в суд з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про виселення звернувся позивач ОСОБА_2,  який у викладенні обставин,  якими він обґрунтовував свої позовні вимоги,  зазначив,  що за договором дарування він є власником квартири,  відповідачка проживає в квартирі з 1996 року. Договір найму житла відповідачка з ним не укладала і укладатись такий договір не буде.

Просив   виселити  ОСОБА_3  разом   з  ОСОБА_6, 1991   року народження,  із спірної квартири.

Спір судом вирішено на підставі ст.ст.6, 60, 74, 121, 125 СК України,  ст.12 Закону України „ Про основи соціального захисту бездомних громадян і беспритульних дітей",  ст.ст.1, 4,  116, 150, 156-157 ЖК України,  ст.ст.71, 203, 215, 216, 217, 224, 228 ЦК України,  при ухваленні рішення суд керувався ст.ст. 10-11, 209-210, 212-215 ЦПК України.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи первісний позов і відмовляючи в задоволенні зустрічного позову,  суд першої Інстанції на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених доказами,  які були досліджені в судовому засіданні,  виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  законно і обгрунтовано встановив відповідно до вимог ст.ст.215, 216, 224 ЦК України підстави недійсності договору дарування спірної квартири,  визнав останню об'єктом спільної сумісної власності позивача і відповідача по первісному позову,  що відповідає вимогам ст.ст.60 та 74 СК України,  а також право позивачки по первісному позову на 1/2 частину квартири,  та встановив підстави відмови в задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують.

На підставі наведеного,  керуючись ст.ст.209, 303, 307, 314, 315 ЦПК України,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 17 липня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Старобільського нотаріального округу ОСОБА_4,  про визнання договору дарування квартири в 1/2 частині не дійсним,  визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності,  визнання права власності на 1/2 частину квартири,  за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення,  відхилити,  рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.