Справа - № 22ц - 5621 /07   Головуючий в 1 інстанції - Фастовець В. М.

Категорія                               Доповідач - Ступіна Я. Ю.

     УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07        листопада 2007 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Ступіної Я. Ю.,

суддів Темнікової В. І.,  Мартинюка В. І.,

при секретарі Форощук О. В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 29 серпня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську Луганської області (далі - Фонд) про стягнення заборгованості зі страхових виплат та зобов'язання до вчинення дій

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом до Фонду про стягнення заборгованості зі страхових виплат та забов'язання вчинення дій. Просив стягнути 1526, 60 грн. за період з 01 березня 2002 р. по 01 липня 2007 р. Зобов'язати Фонд виплачувати з 01 липня 2007 р. щомісячно до наступного перерахунку по 194, 75 грн.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 29 серпня 2007 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

8          апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 з рішенням суду не згоден,

вважає його таким,  що не відповідає вимогам закону,  оскільки судом порушено

норми матеріального права,  просить рішення суду першої інстанції скасувати і

направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судове засідання представник Фонду не з'явився,  був повідомлений про час і місце судового розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги,  заслухавши позивача,  дослідивши матеріали справи,  колегія суддів дійшла такого висновку.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 212,  213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам,  на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон,  який їх регулює.

У відповідності зі ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" відповідач повинен проводити перерахування щомісячних страхових виплат у встановлених цією статтею випадках,  у тому числі перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року.

Судом встановлено,  що позивач у зв'язку з втратою працездатності одержує щомісячні страхові платежі згідно цього Закону,  які йому виплачує відповідач.

Відповідачем,  починаючи з 1 березня 2002 року провадилися перерахунки страхових виплат позивачу кожного року,  при цьому відповідач виходив з коефіцієнтів,  визначених Правлінням Фонду ССНВ України відповідними постановами,  які були чинними на час їх застосування.

Хоча положення постанов Правління Фонду України,  які приймалися з приводу спірних коефіцієнтів,  № 15 від 14 березня 2002року і № 3 від 04 березня 2003р. визнані недійсними постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року,  залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2006 року,  на які посилається позивач,  але при визнанні недійсними зазначених положень постанов Правління Фонду суд виходив з того,  що до повноважень Фонду не відноситься прийняття рішення про застосування того чи іншого коефіцієнту; господарським судом не було встановлено,  що застосовані коефіцієнти не відповідають діючому законодавству.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" № 717 від 23 лютого 2007 року до ст. 17 цього Закону,  яка містить перелік повноважень Правління Фонду,  внесено зміни,  якими до повноважень Правління Фонду віднесено затвердження Порядку призначення,  перерахування та проведення страхових виплат.

У відповідності з вищезазначеними повноваженнями постановою Правління Фонду № 24 від 27 квітня 2007 року було затверджено Порядок призначення,  перерахування та проведення страхових виплат,  яким було визначено,  що підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики,  так як це і передбачено вказаним Законом України.

Цим Порядком також передбачено перерахування розміру щомісячної страхової виплати виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат,  затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків. При цьому визначено вказані коефіцієнти підвищення страхових виплат за даними Державного комітету статистики України у 2002 році - 1, 193,  у 2003 році - 1, 182,  у 2004 році - 1, 152,  у 2005 році - 1, 238,  у 2006 році - 1, 203,  у 2007 році - 1, 183,  що відповідає вимогам ст. 29 зазначеного вище Закону.

Вищезазначений Порядок зареєстрований у Міністерстві Юстиції України у встановленому порядку 22 червня 2007 року за № 715/13982,  тобто з вказаного часу він набрав чинності і є належним нормативним актом,  який підлягає виконанню.

Судом встановлено,  що відповідачем при перерахунку щомісячних страхових виплат позивачу застосовувалися у зазначені роки саме вказані коефіцієнти.

Таким чином,  підстав вважати,  що відповідачем для перерахунку щомісячних страхових виплат позивачу у зазначені роки,  застосовувалися коефіцієнти підвищення страхових виплат,  які не відповідають вимогам Закону,  немає.

За таких обставин,  колегія суддів вважає,  що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону,  доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції,  тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.

На підставі викладеного,  керуючись ст. ст. 307,  308,  313,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 29 серпня 2007 р. відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 29 серпня 2007р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області про стягнення заборгованості зі страхових виплат та зобов'язання до вчинення дій залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду Луганської області набирає чинності негайно,  та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.