Головуючий у 1 інстанції - Копилова Л.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа №0538/9079/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Шишова О.О.

секретар судового засідання Казакова Т.М.

за участі позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Ботман О.О.,

третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6

представника третіх осіб ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, головного Управління архітектури та містобудування Маріупольської міської ради, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом про визнання протиправним та скасування п.1.1 рішення Маріупольської міської ради від 19 червня 2007 року № 5/13-2096 «Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_8, площею 0,1000 га по вулиці АДРЕСА_2 та про визнання будівельного паспорту № 06-03-10/18-02 від 29 лютого 2012 року неправомірним, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на те, що він є власником домоволодіння по АДРЕСА_1. Рішенням Маріупольської міської ради від 20.02.2007 року № 5/9-1426 ОСОБА_8 узгоджено місце розташування земельної ділянки та надана згода на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя. Рішенням Маріупольської міської ради від 19.06.2007 року № 5/13-2096 затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки та передана земельна ділянка у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_8 площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1412300000:01:023:0307). На даний час земельна ділянка по АДРЕСА_2 використовується ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯК № 183574 від 25.04.2012 року. З вищевказаними рішеннями він не згоден, вважає їх незаконними, та такими, що підлягають скасуванню. Після продажу земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була встановлена металева огорожа, яка перешкоджає йому як власнику домоволодіння НОМЕР_1 користуватися спірною земельною ділянкою. Земельна ділянка, яка знаходиться у власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є проїздом загального користування та слугує для проїзду до його та інших домоволодінь, а також для проїзду пожежної машини та для обслуговування його домоволодіння НОМЕР_1 та інших земельних ділянок. Відповідно до п. «а» ч.3 ст.83 Земельного кодексу України землі загального користування населених пунктів не можуть передаватися у приватну власність. Таким чином, рішення Маріупольської міської ради від 19.06.2007 року № 5/13-2096 прийнято з порушенням Земельного кодексу України, порушує права інших користувачів земельної ділянки. Крім того, при будівництві житлового будинку навпроти його домоволодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були порушені Державні будівельні норми В.2.3.-5-2001 «Вулиці та дороги в населених пунктах», згідно яких відстань між житловими будинками повинна складати 15 м.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.05.2012 року встановлено, що відстань між забором забудовника та його будинком складає 11 м 75 см., що є порушенням вищевказаних ДБН. На його прохання залишити вільним заїзд до його будинку та пересунути огорожу на відстань 15 метрів забудовники відмовились, а його неодноразові звернення до компетентних органів влади ніякого результату не дали. Вважає, що при прийняті рішень, відповідач прийняв їх необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безрозсудливо, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям на досягнення яких спрямовані рішення. Про те, що такі рішення були прийняті йому стало відомо лише з відповіді виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21.06.2012 року. Тому просив поновити йому строк на звернення до суду з позовом та визнати противоправним і скасувати п.1.1 рішення Маріупольської міської ради від 19.06.2007 року № 5/13-2096.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_2 неодноразово уточнював свої позовні вимоги.

Так, 13 грудня 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що на підставі рішення Маріупольської міської ради від 20.02.2007 року № 5/9-1426 та рішення від 19.06.2007 рік № 5/13-2096, був виданий будівельний паспорт головним управлінням містобудування та архітектури Маріупольської міської ради на будівництво житлових будинків по АДРЕСА_2 м. Маріуполя № 06-03-10/18-02 від 29.02.2012 року. Будівельні роботи були розпочаті на підставі зареєстрованого повідомлення на виконання будівельних робіт від 05.04.2012 року за № ДЦ 06212052042 поданого ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Вважає даний дозвіл неправомірним, оскільки при будівництві огорож даної ділянки, були порушені норми ДБН 360-92 ** С 42. На його звернення до Маріупольської міської ради йому було обіцяно, що передбачається проїзд від індивідуальної забудови АДРЕСА_1 відповідний 15 м, але як свідчить акт від 21.06.2012 року даний проїзд складає 11,75 м, що менше норми ДБН 360-92 ** С 42.

Тому просив суд визнати будівельний паспорт, виданий головним управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради на будівництво житлових будинків по АДРЕСА_2 м. Маріуполя № 06-03-10/18-02 від 29.02.2012 року та будівельні роботи на підставі зареєстрованого повідомлення на виконання будівельних робіт від 05.04.2012 року за № ДЦ 06212052042, поданого ОСОБА_6 та ОСОБА_5, неправомірними і такими, що порушують права громадян вулиці АДРЕСА_1

18 квітня 2013 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати будівельний паспорт, виданий головним управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради на будівництво житлових будинків по АДРЕСА_2 м. Маріуполя № 06-03-10/18-02 від 29.02.2012 року неправомірним і без повного пакету документів згідно норм земельного і цивільного законодавства і таким, що порушує його права користування власністю.

27 червня 2013 року позивач ОСОБА_2 збільшив свої позовні вимоги, просив суд скасувати п. 1.1 рішення Маріупольської міської ради №5/9-1426 від 20.02.2007 року «Про узгодження місця розташування земельної ділянки на надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га ОСОБА_8, посилаючись на те, що про скасування вказаного рішення було зазначено при викладені обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, однак його позовні вимоги в цій частині не зазначені в резолютивній частині позовної заяви, у зв'язку з чим він і збільшує їх. Обґрунтовуючи заяву про збільшення позовних вимог, ОСОБА_2 вказував на те, що він як член територіальної громади має законне право на захист порушених відповідачем прав в публічних правовідносинах, зокрема вільного і безперешкодного користування за цільовим призначенням дорогою - лінійним комплексом інженерних споруд, розташованих на землях загального користування.

Рішенням Маріупольської міської ради № 5/9- 1426 від 20.02.2007 року узгоджено місце розташування земельної ділянки на надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га ОСОБА_8 Рішенням Маріупольської міської ради від 19 червня 2007 року № 5/13-2096 затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_8 площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 На вказану земельну ділянку на підставі цього рішення виданий державний акт серії ЯК № 183574 від 25 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Ця земельна ділянка розташована навпроти його будинку і до прийняття оскаржуваних рішень використовувалася ним для проїзду до його будинку. Треті особи встановили металеву огорожу, внаслідок чого він на цей час позбавлений можливості здійснювати під'їзд до свого будинку, користуватися гаражем, розташованим під будинком, свій автомобіль залишає за межами свого будинку, позбавлений можливості у раз необхідності і на під'їзд до його будинку пожежної машини та інших транспортних засобів у разі надзвичайних ситуацій. По АДРЕСА_2 у районі знаходження його будинку проходить загальна каналізація, комунікації. Крім того, при надані земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідачем були порушені вимоги ДБН 360-92 ** С 42 «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» та ДБН В.2.З.- 2001 «Вулиці та дороги в населених пунктах». Відповідно до п.7.32 ДБН 360-92, ширина вулиць та доріг в червоних лініях приймається відносно вулиць та доріг місцевого значення 15-25 м. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.05.2012 року встановлено, що відстань від огорожі будинку АДРЕСА_1 та огорожі до його будинку НОМЕР_1 складає 11,75 м замість 15 м, тобто до передбачених ДБН норм не дістає 3,25 м. Що свідчить про незаконність прийнятих рішень відповідачем відносно земельної ділянки АДРЕСА_1, так як по всій довжині земельної ділянки незаконно передана у приватну власність частина земель загального користування шириною 3,25 м. Наявність дороги загального користування по АДРЕСА_2 зазначена в планах земельних ділянок як НОМЕР_1, так і НОМЕР_2.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить постанову місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позовної заяви (з урахуванням уточнень).

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечували представник відповідача та треті особи разом зі своїм представником. Представник Головного Управління архітектури та містобудування Маріупольської міської ради до апеляційного суду не прибув, письмовою заяви просив провести судове засідання без їх участі.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.02.2007 року Маріупольською міською радою за № 5/9- 1426 прийнято рішення «Про узгодження місця розташування земельної ділянки на надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га ОСОБА_8.» (а.с.7 Т.1).

19 червня 2007 року за № 5/13-2096 Маріупольською міською радою прийнято рішення «Про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_8, площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 (а.с.8 Т.1).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.05.2012 року встановлено, що згідно проекту землеустрою, межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 проходять на відстані 11,75 м від огорожі будинку позивача (а.с.9-11 Т.1).

На підставі договору про надання в безстрокове користування для будівництва індивідуального жилого будинку від 28 квітня 1967 року, земельна ділянка площею 499 га, по АДРЕСА_1 надана ОСОБА_2 (а.с.115-118 Т.2).

Земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,0497 га належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданому йому на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 17 вересня 1998 року №236/1 (а.с.114 Т.2).

На підставі договору № 127 від 05 березня 2007 року, ТОВ проектно-експертною фірмою «Землі Приазов'я» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_8 (а.с.20-50 Т.1).

Як свідчить пояснювальна записка проектного рішення, земельна ділянка раніше нікому не надавалась і відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України віднесена до земель громадської та житлової забудови.

Згідно умов відведення - відведена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), а відповідно до висновку вказаного проекту - придатна для розміщення індивідуального житлового будинку ОСОБА_8

На підставі договору купівлі-продажу від 10 серпня 2011 року, ОСОБА_8 продав земельну ділянку, площею 0,1000 га по АДРЕСА_2. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.52 -54 Т.1).

01 вересня 2011 року КП «Міським архітектурним бюро» були винесені межі земельної ділянки під будівництво житлового будинку по вулиці АДРЕСА_2 про що складено відповідний акт (а.с.73 Т.1).

25 квітня 2012 року ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 (а.с.56-57 Т.1).

20 листопада 2012 року ОСОБА_6 був виданий технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.129- 135 Т.1).

Як свідчить акт обстеження земельної ділянки АДРЕСА_1 від 21 червня 2012 року, складений працівниками Орджонікідзевської райадміністрації, встановлено, що відстань меж між вищевказаними ділянками та домоволодінням ОСОБА_2 складає 11,75 м. На теперішній час на земельній ділянці встановлено огорожу, яка перекриває заїзд ОСОБА_2 до домоволодіння, під'їздних шляхів до його домоволодіння немає. Враховуючи обстеження території, прилеглої до будинків АДРЕСА_2 потрібне капітальне будівництво дороги вздовж вказаних будинків. Відсипка шлаковки чи просте асфальтування технічно неможливо.

Постановою старшого слідчого СВ Жовтневого РВ Маріупольського МУУМВС України в Донецькій області від 08 травня 2013 року закрито кримінальне праводження за ознаками злочину, передбаченого ч.І ст.358 КК України за заявою ОСОБА_6 про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Маріупольської міської ради, які допустили недбалість при розробці та затвердженні проекту по землевпорядкуванню та прийнятті рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1, яка з 10 серпня 2011 року належить йому на праві приватної власності.

В ході перевірки заяви ОСОБА_6 було встановлено, що згідно довідки за результатами службової перевірки від 19.10.2012 року, за розпорядженням міського голови від 01.10.2012 року № 554 з метою всебічної, повної та об»єктивної перевірки фактів, викладених у колективному зверненні мешканці будинків АДРЕСА_1 щодо порушення вимог ДБН при виділенні земельних ділянок під будівництво житлових будинків НОМЕР_2 була створена комісія. За наслідками службової перевірки якої встановлено, що цільове призначення земельних ділянок НОМЕР_2 - це будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок виконано ТОВ «Проектно-експертною фірмою «Землі Приазов»я».

Проектування нових і реконструкція існуючих міських і сільських поселень України здійснюється відповідно до ДБН «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» ДБН 360-92**СЛ1. Розрахункові параметри вулиць і доріг міст визначаються за таблицею 7.1 п.7.26 розділу 7 вказаних ДБН. Згідно зазначеної таблиці ширина житлових вулиць місцевого значення усіх груп поселень має становити 10 м (13,5 м-у випадку необхідності будівництва окремої смуги для паркування транспортних засобів).

Як вбачається із заяв мешканців та підтверджується протоколом виїзної наради від 08.10.2012 року, ширина АДРЕСА_2 (відстань між парканами домів на протилежних сторонах вулиці) в районі житлових будинків НОМЕР_2 складає 11,8 м. Оскільки необхідності в будівництві окремої смуги для паркування автомобілів по АДРЕСА_2 не вбачається, то зазначена ширина вулиці дозволяє цілком розмістити всі елементи дорожньої мережі, передбачені ДБН. Службовою перевіркою фактів порушення вимог діючого законодавства, зокрема і ДБН, не виявлено, (а.с.67-71 Т.2).

02 липня 2013 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 (а.с.140 Т.2).

На підставі договору № 263 від 09 серпня 2012 року, ФОП ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну при поділі чи об'єднанні по вулиці АДРЕСА_2 (а.с.152-182 Т.2).

Як свідчить пояснювальна записка проектного рішення, відповідно до ст.56 Закону України «Про землеустрій» розподілено земельну ділянку площею 0,1000 га на дві ділянки, площею 0.0500 га та 0,0500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Згідно викопіювання із генерального плану М.Маріуполя, затвердженого постановою Ради Міністрів Української ССР від 10 березня 1983 року № 116, транспортною схемою міста, яка входить у склад матеріалів генплану визначена категоричність магістралей загальноміського значення безперервного і регулюючого руху, магістралей районного значення і зовнішніх доріг.

Категоричність дороги вздовж АДРЕСА_2 комплексною схемою транспорту не визначена.

Згідно матеріалів топографо-геодезичної зйомки М 1:500, 1988 року з частковими змінами, ширина проїжджої частини АДРЕСА_2 складає 4 метра (а.с.94-96 Т.2).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_2 посилався на порушення Маріупольською міською радою при прийняті оскаржуваних рішень норм ДБН 360-92**С11.

Відповідно до п.7.32 ДБН 360-92**СЛ 1, ширина вулиць та доріг місцевого значення 15-25 м.

В 2007 році діяв старий генеральний план міста, який детального плану АДРЕСА_2 не містить.

Рішенням Маріупольської міської ради від 19 жовтня 2010 року № 5/46-6904 затверджено проект розподілу території кварталів (мікрорайонів) м. Маріуполя.

Як свідчить проект розподілу території кварталів (мікрорайонів) м. Маріуполя, відстань між парканами житлових будинків на протилежних сторонах вулиці, в районі будинків АДРЕСА_2 відноситься не до вулиці, а до проїзду.

Згідно п.3.22 ДБН 360-92**С.П, в районах садибної забудови при необхідності, окрім вуличної сітки, слід формувати сітку внутрішньоквартальних проїздів. Ширина їх проїжджої частини з одною смугою руху приймається 3,5 м., з двома-5,5. На односмугових проїздах передбачаються роз'їзди.

Згідно відповіді Маріупольської міської ради від 13.03.2013 року народному депутату ОСОБА_10, по розгляду звернення ОСОБА_2 повідомлено, що в ході комісійного обслідування АДРЕСА_2 в місті Маріуполі, встановлено, що відстань між будинками по АДРЕСА_2 складає 11,75 м, внаслідок чого забудовниками порушені ДБН 2-3-5 2001 (а.с.148 Т.2).

Судом першої інстанції було оглянуто докази за місцем їх знаходження з виїздом на місце, зокрема АДРЕСА_2 в м. Маріуполі та безпосередньо земельна ділянка між будинками НОМЕР_2, в холі огляду встановлено, що відстань 11,75 м, це відстань між огорожами будинків на протилежних сторонах вулиці, а не безпосередньо між самими будинками.

На земельній ділянці між будинками НОМЕР_2 існують багаторічні зелені насадження, дерева, огороджені клумби.

Як свідчить відповідь відділу з НПО Орджонікідзевського району м. Маріуполя УЗД головного управління Держтехногенбезпеки в Донецькій області від 25.06.2013 року, обстеженням території АДРЕСА_2 встановлено, що існує можливість заїзду пожежної техніки до домоволодінь з боку вулиці Лютневої, однак лише за умови, якщо проїзд буде мати тверде покриття. Проїзди для пожежної техніки по грунту треба укріплювати шлаком, гравієм або іншими місцевими матеріалами для забезпечення проїзду будь-якої пори року (а.с.139 Т.2).

Окрім того, як встановлено оглядом місця та при розгляді справи, позивач ОСОБА_2 самовільно облаштував заїзд до свого гаражу, заасфальтувавши його, який охоплює територію проїжджої частини.

Таким чином, місцевий суд правильно вважав, що для проїзду автомобіля, в тому числі й пожежного, першочергово необхідно усунути багаторічні зелені насадження, дерева та огороджені клумби, дозвіл на висадку яких у позивача відсутній.

Згідно ДБН В.2.3-5-2001 С.47 «Вулиці та дороги населених пунктів» додатку В, ширина основних проїздів при двосторонньому русі повинна складати не менше ніж 8,5 м - основних і 5-6,5 м - другорядних, фактична відстань між ділянками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і ОСОБА_5 складає 11,75 м, тому враховуючи це судом не встановлено обставин, на які посилається позивач, як на обґрунтування своїх позовних вимог щодо порушення відповідачем діючих ДБН при прийнятті оскаржуваних рішень.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду додатково зазначає, що ДБН В.2.3-5-2001 «Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів», введені в дію з 1 жовтня 2001 р. наказом Держбуду України від 11 квітня 2001 р. № 89, поширюються на проектування та будівництво нових, реконструкцію та капітальний ремонт існуючих вулиць і доріг міських і сільських населених пунктів.

Оскаржуваними позивачем рішеннями відповідача не вирішувалось питання щодо проектування або будівництва нових, реконструкції або капітального ремонту існуючих вулиць і доріг міських і сільських населених пунктів.

Оскаржувані рішення відповідача стосувались передачі громадянам земельної ділянки, яка віднесена до земель громадської та житлової забудови.

Як свідчать матеріали справи, на території переданої ОСОБА_8 земельної ділянки відсутні будь-які дороги, зведені (зпроектовані, побудовані) у відповідності до вимог чинного законодавства, а заасфальтована позивачем самовільно дорога до його будинку до таких віднести не можна. Відтак, стверджувати про порушення відповідачем ч.3 ст.83 Земельного кодексу України в частині передачі ОСОБА_8 земель загального користування - неможливо.

Той факт, що в силу певних обставин в теперішній час неможливо здійснити проїзд до будинку позивача, не свідчить про протиправність рішень відповідача. Означену проблему слід вирішувати у порядку, встановленому законодавством, що позивач і намагається зробити шляхом відповідних звернень до відповідача з приводу облаштування проїзду до його будинку, а відповідач, в свою чергу, розробляє відповідну проектну документацію. Так, програмою економічного і соціального розвитку м. Маріуполя на 2013 рік передбачено будівництво дороги по АДРЕСА_2. Планується проектування дороги і будинок позивача ОСОБА_2 увійде в межі будівництва.

Щодо позовних вимог стосовно будівельного паспорту.

Наказом № 103 від 05 липня 2011 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України затверджено Порядок видачі будівельних паспортів забудови земельної ділянки.

Відповідно до п.п.2.1-2.11 п.2 вказаного Порядку, діючого в редакції на момент видачі оскаржуваного будівельного паспорту, для отримання будівельного паспорта забудовник звертається до відповідного спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури з письмовою заявою щодо намірів забудови земельної ділянки.

До заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою; засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову зазначеної земельної ділянки; ескіз намірів забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, фасади, максимальні відмітки висотності, відстані до сусідніх земельних ділянок); проект будівництва (за наявності).

Органи містобудування та архітектури визначають відповідність намірів забудови земельної ділянки чинній містобудівній документації (генеральному плану населеного пункту, плану зонування та детальному плану території, схемі планування території району) у частині функціонального, цільового, будівельного та ландшафтного використання земельної ділянки.

На підставі поданих документів відповідний спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури готує вимоги до забудови земельної ділянки (додаток 1).

Технічні умови щодо інженерного забезпечення отримуються замовником самостійно та включаються до складу будівельного паспорта.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів, що готуються за інформацією з містобудівного кадастру або відповідної містобудівної документації, будівельних норм, державних стандартів та правил.

Будівельний паспорт складається за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. До складу будівельного паспорта входять: вимоги до забудови земельної ділянки; схема забудови земельної ділянки (додаток 3); технічні умови (визначені у вимогах про забудову земельної ділянки); проект будівництва (за наявності).

У схемі забудови земельної ділянки визначається місце розташування запланованих об'єктів будівництва, червоні лінії, лінії регулювання забудови, під'їзди до будівель і споруд, відстань від об'єкта будівництва до вулиць (доріг), мінімальні відстані від об'єкта будівництва до меж земельної ділянки, а також будівель і споруд, розташованих на суміжних земельних ділянках, місця підключення до інженерних мереж (за наявності). Будівельний паспорт підписується керівником відповідного органу містобудування та архітектури. Будівельний паспорт складається у двох примірниках.

При розгляді справи судом встановлено, що 24.02.2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулися із письмовою заявою на ім'я начальника головного управління містобудування і архітектури Маірупольської міської ради про видачу їм будівельного паспорту (а.с.62 Т.2).

29.02.2012 року на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_5 головним управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради виданий будівельний паспорт на будівництво житлових будинків по АДРЕСА_2 м. Маріуполя № 06-03-10/18-02 (а.с.57 Т.1).

Як свідчать вимоги до забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 спірна земельна ділянка повністю відповідає вимогам ДБН 360-92**С.П «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (а.с.60 Т.2).

До складу спірного виданого будівельного паспорту входить схема забудови земельної ділянки (а.с.61 Т.2), екскіз наміру забудови, наданий замовником ОСОБА_6 (а.с.64-65 Т.2).

Таким чином при видачі будівельного паспорту судом не встановлено, порушень та неправомірності його видачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а тому суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивача щодо визнання будівельного паспорту, виданого головним управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради на будівництво житлових будинків по АДРЕСА_2 № 06-03-10/18-02 від 29.02.2012 року неправомірним і без повного пакету документів і таким, що порушує його права користування власністю та відповідно і будівельних робіт неправомірними.

Доводи про те, що представник Маріупольської міської ради не заперечував проти задоволення позову, визнав його, правильно не взяті до уваги місцевим судом, оскільки не було пояснено, в чому саме полягає незаконність та неправомірність прийнятих рішень міської ради, а мотивація та докази, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свій позов, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б підтвердили його доводи, встановлені у справі обставини не підтверджують його позиції, покладеної в основу позовних вимог. Більш того, відповідно до частини четвертої статті 112 КАС України суд не приймає визнання позову, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (в даному випадку - третіх осіб по справі).

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 18 вересня 2013 року.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, головного Управління архітектури та містобудування Маріупольської міської ради, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: Т.Г.Арабей

О.О.Шишов