№ справи:115/679/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Копичинський О.В.

№ провадження:22-ц/190/5667/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Адаменко О.Г., Макарчук Л.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання в учбовому закладі, заборгованості по сплаті аліментів з урахуванням неустойки та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а :

06.02.13 ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7 та просила стягнути з останнього ? частку всіх видів його заробітку щомісячно на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період навчання в учбовому закладі, заборгованість по сплаті аліментів до досягнення ОСОБА_8 повноліття з урахуванням неустойки, ? частину витрат на навчання сина в учбовому закладі та моральну шкоду у розмірі 10 000 доларів США.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є батьком ОСОБА_8, який наразі навчається в учбовому закладі, через що потребує додаткових витрат, проте відповідач такої допомоги не надає. Крім того, до серпня 1998 року відповідач сплачував позивачці аліменти на утримання сина за виконавчим листом, а після того і до досягнення ОСОБА_8 повноліття, він ухилявся від сплати аліментів, у зв'язку із чим має заборгованість. Вказує також, що такими діями їй та сину заподіяно моральну шкоду.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_8 у розмірі ? частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального розміру, передбаченому частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України, починаючи з 06.02.13 на період навчання в учбовому закладі, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. В решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду в частині відхилених позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті аліментів з урахуванням неустойки та моральної шкоди, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушенні норми процесуального права.

Згідно роз'яснень, наведених в пунктів 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», які є правовим звичаєм у розумінні статті 7 ЦПК, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині позивних вимог судове рішення не оскаржується.

Отже, в іншій частині рішення суду не оскаржено сторонами, та не переглядалося судовою колегією.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті аліментів з урахуванням неустойки та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду та вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданим сторонами, кожному окремо та в їх сукупності, правильно встановив спірні правовідносини та закон, який їх регулює, і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

При апеляційному перегляді встановлено, що сторони до 08.07.97 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На теперішній час ОСОБА_8 навчається у Федеральному державному бюджетному навчальному закладі вищої професійної освіти «Національний дослідний Томський політехнічний університет» за очною формою навчання.

Згідно статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Відповідно до частини 1 статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно із частиною 3 статті 10 та частиною 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачка, всупереч наведеним вимогам процесуального закону, не надала жодних належних доказів існування у відповідача заборгованості по сплаті аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_8.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо недоведеності позовних вимог в частині стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_8 до досягнення ним повноліття з урахуванням неустойки.

Крім цього, судова колегія також, вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до частини сьомої цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Відтак, за відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів недопустиме.

Колегія суддів не може також не зазначити і на те, що Сімейним кодексом України не передбачено відшкодування моральної шкоди з підстав наведених у позовній заяві.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права при ухваленні рішення судом першої інстанції, то відповідно частини 3 статті 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга не містить мотивів для висновку про неправильне вирішення справи, то судова колегія вважає цей довід таким, що не заслуговує на увагу. Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду.

За таких обставин, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне і справедливе по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Адаменко О.Г. Павловська І.Г. Макарчук Л.В.