Справа. № 22ц-1062/07
Номер рядка статистичного звіту: 43
Головуючий у першій інстанції: Бедьо В.І.
Доповідач: Фазикош Г.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2007 року м. Ужгород
Судова колегія палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
Головуючої - Фазикош Г.В., суддів -Кеміня М.П., Дроботі В.В., при секретарі - Шпонтак В.В., з участю представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань згідно публічного договору про надання послуг, стягнення пені, матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення прав споживача, -
встановила:
ОСОБА_3 звернувся де суду з позовом до агенції нерухомості ПП "Тородок", в якому просив стягнути із відповідача на свою користь кошти за невиконання зобов'язання в розмірі 636 грн. 00 коп., пеню за невиконання зобов'язання відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 15569 грн. 28 коп., кошти за порушення законодавства про захист прав споживачів відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про внесення змін до Закону України про захист прав споживачів», матеріальну шкоду в розмірі 4000 грн. 00 коп. та у відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.00 коп. Свої вимоги мотивував тим, що 06.09.2003 року він сплатив ПП ОСОБА_4, як представнику агенції нерухомості ПП «Городок», 636 грн. 00 коп. 3а послуги Цього ж дня у названій агенції позивач уклав договір з ОСОБА_5, на підставі якого він передав останній завдаток в сумі 2650грн.00 коп., а згодом ще 1000 доларів США, в рахунок придбання у неї житлового будинку, який знаходиться АДРЕСА_1. В цьому ж договорі сторони узгодили дату підписання договору купівлі-продажу будинку - 06 листопада 2006 року. В подальшому договір купівлі продажу укладено не було, а продавець кошти ОСОБА_3 не повертала. Як виявилось, ОСОБА_5 не одержала права одноособового спадкування вказаного будинку, оскільки її сестра ОСОБА_6 відізвала свою відмову про прийняття спадщини з нотаріальної контори. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 01.11.2005 року було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та стягнуто із останньої на користь позивача 7965 грн. 00 коп.
3авдатку. Однак витрати позивача на поліпшення будинку в сумі 4000 грн. йому так і не було ніким відшкодовано. ОСОБА_3 вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що агенція нерухомості ПП «Городок» не виконала взятих на себе зобов'язань, надала позивачеві неповну інформацію щодо об'єкту купівлі-продажу, допустила бездіяльність, чим порушила права позивача як споживача відповідних послуг.
В суді першої інстанції було з'ясовано, що назва «Агенція нерухомості «Городок» застосовувалась приватним підприємцем ОСОБА_4 в рекламних цілях., а тому замінено неналежного позивача на належного - приватного підприємця ОСОБА_4
2
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 квітня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено повністю.
Позивач не погодився із цим рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити. Свою позицію апелянт мотивує тим, що, на його думку, місцевий суд неповністю з'ясував фактичні обставини справи та зробив висновки, які цим обставинам не відповідають, а також неправильно застосував норми матеріального права щодо захисту прав споживачів.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник позивача скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник відповідачки скаргу не визнав та просив її відхилити. При цьому представник відповідачки визнав, що між сторонами було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого приватний підприємець ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання підшукати для позивача будинок в певним характеристиками, надати необхідні консультації, а також приміщення для переговорів та підписання письмових угод, що і було нею зроблено. На думку представника відповідачки, остання не несе відповідальності за те, що продавець в подальшому не змогла або бажала продати будинок позивачеві.
Вислухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія перевірила законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та прийшла до наступних висновків.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував характер відносин, що склались між сторонами даного спору, а саме як договірних відносин, відповідно до яких приватний підприємець ОСОБА_4 зобов'язалась надати ОСОБА_3 інформаційні та консультаційні послуги на ринку нерухомості, за які вона одержала від останнього 636 грн.00 коп. Колегія погоджується також і з висновком про те, що відповідні послуги відповідачкою було надано, оскільки позивачеві було запропоновано конкретний об'єкт нерухомості, який його влаштовував, що визнали обидві сторони. Однак повної та достатньої інформації про цей об'єкт позивач не одержав, зокрема інформації про наявність прав третьої особи на нього. По цій причині колегія вважає, що послуга була надана відповідачкою неналежно, а тому позивач був вправі відмовитись від неї та вимагати повернення йому сплачених за неї коштів відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», тому в цій частині позов підлягає до задоволення.
Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь пені за невиконання зобов'язання відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 15569 грн. 28 коп., колегія вважає, що вони не підлягають до задоволення, оскільки не доведені відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України. Так наслідки, передбачені п.5 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла на момент виникнення спірного правовідношення, є наслідками не виконання або прострочення виконання робіт (надання послуги) і вони не можуть бути застосовані у разі, коли послугу було надано, але неналежної якості.
Не можуть бути задоволені і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь коштів за порушення законодавства про захист прав споживачів відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про внесення змін до Закону України про захист прав споживачів», оскільки названа стаття 23 встановлює санкції за порушення законодавства про захист прав споживачів у вигляді штрафів, які зараховуються до державного бюджету відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, а не виплачуються споживачеві.
Не підлягають до задоволенні і вимоги позивача про стягнення на його користь 4000 грн. матеріальної шкоди, оскільки дані витрати позивача не пов'язані із наданими відповідачкою послугами.
3
В той же час, колегія вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки у рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а саме в сумі 2500 грн. 00 коп., оскільки вони є доведені та відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Керуючись ст.303, п.2 ст.307, п1(1, 2) ст.309, ст.ст.314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів,
РІШИЛА :
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань згідно публічного договору про надання послуг, стягнення пені, матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення прав споживача, - змінити.
3. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 636 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування за неналежно виконане зобов'язання та 2500 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
4. В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України