Справа №:2/123/25/13Головуючий суду першої інстанції:Долгополов А.М.

№ провадження:22-ц/190/3714/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Адаменко О.Г., Горбань В.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, за участю третіх осіб Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_8, про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

02.11.10 ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом та просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 в період з березня 2007 року і розділити спільно нажите за цей період майно подружжя: визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та залишити ОСОБА_9 ? частину вказаної квартири; стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості земельних ділянок площею 0,1000 га та площею 0,1200 га, розташованих в АДРЕСА_2; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за вартість ? частини двох кондиціонерів, мікрохвильової печі, холодильника та пральної машини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з березня 2007 року позивач почала проживати з ОСОБА_7 у квартирі, що належить його брату. Після реєстрації 28.09.07 шлюбу, який було розірвано 12.10.10, сторони стали проживати у батьків позивача. За цей період ними придбано квартиру, дві земельні ділянки, побутову техніку та ліжко у нову квартиру. Всі документи на техніку ОСОБА_7 тримав у себе. Позивачка вважає, що вказане майно відповідно до статей 57, 61, 70 Сімейного кодексу України є спільною власністю подружжя та підлягає поділу.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.01.13 позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім'єю та стягнення грошової компенсації вартості земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_2 залишені без розгляду.

Після повернення справи Вищим Спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ на новий розгляд до суду першої інстанції рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24.04.13 позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 та припинено право власності ОСОБА_7 на зазначену частку квартири.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду в частині поділу спірної квартири та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були не повно з'ясовані всі обставини справ та порушенні норми матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що після розірвання шлюбу ОСОБА_7 буде одноособово здійснювати погашення кредиту, отриманого на придбання спірної квартири.

Згідно роз'яснень, наведених в пунктів 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.08 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», які є правовим звичаєм у розумінні статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині позивних вимог судове рішення не оскаржується.

Отже, в частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржено сторонами, та не переглядалося судовою колегією.

Відповідно до вимог частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином сповіщеним про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки, повідомленої про час та місце розгляду справи згідно з вимогами статей 74-76 ЦПК України після відкладення слухання за її неодноразовою неявкою.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції керувався приписами частини 3 статті 61 СК України, якою встановлено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини, тому спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, оскільки придбана у період шлюбу 14.08.08 на кредитні кошти банку, обов'язок погашення якого покладається на колишнє подружжя порівну.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм матеріального права, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення за підстав пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

При апеляційному перегляді встановлено, що шлюб між сторонами був зареєстрований 28.10.07, та розірваний рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 12.10.10, дітей від шлюбу сторони не мають.

26.03.10 за відповідачем згідно рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 767 було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі наданих документів, у тому числі договору про надання послуг по первісному розміщенні облігації від 03.07.06; договору бронювання квартири від 15.10.07 ( а. с.74 т.1).

14.08.08 відповідачем на своє ім'я було укладено кредитний договір на придбання нерухомості.

В період шлюбу кредит за спірну квартиру був погашений від імені відповідача на суму у розмірі 4 986 доларів США, за відсотками - 9 112,57 доларів США, комісія - 6 965,30 грн. ( а. с. 9-24 т.2)

Після розірвання шлюбу відповідачем було внесено для погашення кредиту за квартиру 16, 17 і 18 вересня 2013 року по 1 000 доларів США, а всього 3000 доларів США.

Згідно частини 1 статті 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Положенням статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 постанови від 21.12.07 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» ( далі Постанова ), вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 СК України).

Відповідач стверджує, що ще до реєстрації шлюбу в 2006 році ним укладено договір на первісне розміщення облігації для придбання квартири особисто, позивачка ніколи не мешкала у спірної квартирі, про отримання грошового кредиту взагалі не була обізнана, оскільки при зверненні до суду у позові нею були зазначені інші обставини придбання нерухомості ( а. с. 3 т.1), тому квартира була придбана не в інтересах сім'ї, а після розірвання шлюбу ним особисто здійснюється погашення кредиту.

Однак суд першої інстанції, зробивши висновок про те, що боргові зобов'язання по кредиту для сплати вартості квартири виникли в інтересах сім'ї, не звернув уваги на ці обставини, визнавши право власності на ? частку квартири за позивачкою, яка не є стороною кредитного договору, ніколи не проживала у спірній квартирі, і жодного разу не вносила платежі на його погашення.

На ці порушення у своїй апеляційній скарзі ( а. с. 230 т.1 ) і усних поясненнях посилався й представник ПАТ «Дельта Банк», оскільки не вирішено питання виконання боргових зобов'язань боржника перед банком, в той час як залишок заборгованості за кредитом є важливим чинником, який впливає на спосіб поділу майна подружжя.

Таким чином, судова колегія вважає, що позивачкою не надано доказів придбання спірної квартири на спільні кошти подружжя, а матеріалами справи підтверджено, що квартира придбана за рахунок кредитних коштів, отриманих відповідачем для забезпечення особистих житлових потреб, тому її вимоги щодо поділу майна не можна вважати обґрунтованими нормами матеріального права .

Суд першої інстанції зазначеного не врахував і ухвалив помилкове рішення, яке підлягає скасуванню враховуючі наведене.

Керуючись статтями 303, 304, 309, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 квітня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

ОСОБА_6 у позові до ОСОБА_7, за участю третіх осіб - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_8, про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді

Адаменко О.Г. Павловська І.Г. Горбань В.В.