Головуючий у 1 інстанції - Коваленко В.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа № 2а-8873/11/0551

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сіваченка І.В.

суддів: Арабей Т.Г., Шишова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 03 серпня 2011 року у справі № 2а-8873/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії, як "Дитині війни", -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із цим позовом.

Постановою суду першої інстанції зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01.01.2011 по 23.07.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Частиною 8 ст. 183-2 КАС України передбачено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1,2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-IV) позивач має правовий статус дитини війни.

Згідно статті 6 Закону № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повно важення щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог статті 6 Закону № 2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Зі статті 6 Закону № 2195-ІV випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене правильними є висновки суду першої інстанції щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону № 1058-ІV, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону № 2195-ІV.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни місцевий суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для вико нання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядаються.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2009 року.

Однак, суд першої інстанції допустив помилку, не правильно зазначивши кінцеву дату перерахунку пенсії. Так, Законом України від 14.06.2011 № 3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» прикінцеві положення останнього Закону доповнені пунктом 4, за яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 745 встановлені розмір виплат дітям війни. Вказана постанова набрала чинності 23 липня 2011 року, оскільки опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» № 133. Зазначене позбавляє можливості залишення без змін постанови суду першої інстанції, і призводить до необхідності зміни постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 195-196, 198, 200, 201, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 03 серпня 2011 року у справі № 2а-8873/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії, як "Дитині війни" - змінити.

У абзаці другому та третьому резолютивної частини постанови Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 03 лютого 2012 року у справі № 2а-11739/11 слова "по 23 липня 2011 року" замінити словами "по 22 липня 2011 року".

В іншій частини постанову суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, і є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: Т.Г.Арабей О.О.Шишов