Галицький районний суд м.Львова

Справа № 1304/3808/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2012 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді - Ванівського О.М.

при секретарі - Куц Н.З.

з участю: прокурора - Заярського В.С.

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст. 190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.357 КК України,

в с т а н о в и в:

21 лютого 2005 року ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 2106 р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 та підвіз останнього та його знайомих серед яких була ОСОБА_4 на АДРЕСА_2 де проживав ОСОБА_5. ОСОБА_3 вийшовши за вказаною адресою з автомобіля привів з собою ОСОБА_5. На прохання ОСОБА_3 вони від'їхали до магазину „Метелик", що знаходиться біля кінотеатру „Довженка" в м. Львові, де присутності ОСОБА_2 зазначені особи застосовуючи фізичне насильство та погрози застосування фізичного насильства вимагали від ОСОБА_5 передати паспорт та витягли з кишені ключі від квартири та в подальшому заволоділи його паспортом. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановлені слідством особи, в присутності ОСОБА_2 возили в Брюховичі де вмовляли ОСОБА_5 продати квартиру, а потім везли ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_3, де в утримували проти волі останнього, а також, застосовуючи фізичне насильство та погрози застосування фізичного насильства вимагали від ОСОБА_5 переоформити квартиру.

Вказаним ОСОБА_2, заздалегідь не обіцяно, приховав вчинення ОСОБА_3 в складі організованої групи з ОСОБА_4, ОСОБА_6.ОСОБА_7 та невстановленими слідством особами, тяжких злочинів, чим вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 396 КК України.

Допитаний на досудовому слідстві ОСОБА_2 (том 8 а.с.17-19) вину у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст. 190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.357 КК України не визнав та пояснив, що злочинів в яких його обвинувачують не вчиняв, автомобілем марки ВАЗ 2106 не керував, з потерпілими по справі не знайомий. З осіб, які вчинили дані злочини знайомий лише з ОСОБА_3, якого знає близько 15 років як партнера по грі у більярд та будь-яких справ з ним не мав.

В судовому засіданні (том 8 а.с. 213-214) ОСОБА_2 підтримав покази дані на досудовому слідстві та вказав, що з особами вказаними в обвинувальному висновку він не знайомий. Знайомий лише з ОСОБА_3, з яким познайомився близько 18 років тому підчас гри на більярді. Підтримував з ним стосунки, було, що возив його матір в лікарню. Не міг пояснити, чому потерпілі його впізнали, оскільки жодного разу не бачив цих людей. На автомобілі ОСОБА_3 нікого не возив та жодних будинків не показував. В його присутності в автомобілі насильно незнайомих йому людей не утримували.

Враховуючи покази ОСОБА_2, згідно з якими, він знайомий лише з ОСОБА_3 та в його присутності злочини не вчинялись, його вина у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, підтверджується зібраними в справі доказами.

- заявами ОСОБА_5 в правоохоронні органи (том 1 а.с. 149, 177, 191), згідно з якими невідомі шляхом вимагання та застосування фізичного насильства та погрозою застосування такого заволоділи його квартирою, незаконно позбавили волі та викрали його паспорт;

- показами потерпілого ОСОБА_5 (том 1 а.с. 281-292), згідно з якими підчас вчинення відносно нього вимагання, автомобілем керував чоловік, який також був а квартирі де його утримували.

- протоколом пред'явлення впізнання по фотознімках від 28.07.2007 року (том. 2 а.с. 87), згідно з яким ОСОБА_5 впізнав на фото № 2 водія, який керував автомобілем „Жигулі" в якому знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також, постійно керував автомобілем коли його возили в Брюховичі, БТІ та нотаріуса, а також, приймав участь в утриманні його по АДРЕСА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

- довідкою до протоколу пред'явлення впізнання по фотознімках (том. 2 а.с. 88) на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_2.

- показами свідків ОСОБА_8 (том 2 а.с. 44), ОСОБА_9 (том 2 а.с. 46-48), ОСОБА_10 (том 2 а.с. 49-50), які були співробітниками потерпілого, і яким ОСОБА_5 повідомив про вчинені відносно нього злочини - не доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні даних злочинів.

- висновком судово-медичної експертизи № 1508 від 15.06.2006 року, згідно з якою при судово-медичному огляді г-на ОСОБА_5 26.02.2005 року було виявлено синці та спадина волосяній частині голови, на обличчі, які отоварились від дії тупих предметів та відносяться до легкого тілесного ушкодження;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 24.07.2006 року, під час якого потерпілий показав на квартиру АДРЕСА_3 як ту де його утримували проти його волі;

- протоколом очної ставки від 25.10.2006 року (том 1 а.с. 68-70) між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, підчас якої ОСОБА_5 підтримав свої покази;

- протоколом очної ставки від 09.11.2006 року (том 1 а.с. 72-73) між ОСОБА_5 та ОСОБА_3., підчас якої ОСОБА_5 підтримав свої покази;

- протоколом пред'явлення впізнання по фотознімках від 12.10.2006 року (том. 1 а.с. 74), згідно з яким ОСОБА_11, серед пред'явлених їй до впізнання фотографій впізнала ОСОБА_4, як маклера, яка була присутня при укладенні договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_3.;

- протоколом очної ставки від 26.11.2006 року (том 1 а.с. 68-70) між ОСОБА_11 та ОСОБА_4, підчас якої ОСОБА_11 підтримала свої покази,-

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи в приятельських стосунках з ОСОБА_3, умисно достеменно знаючи про вчинення останнім в складі організованої групи злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.357 КК України, які згідно з ст. 12 КК України є тяжкими, не викрив їх злочинної діяльності та не повідомив про це правоохоронні органи, що призвело до несвоєчасного виявлення даних злочинів та попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1ст. 396 КК України, - заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд переконаний, що підсудний ОСОБА_2 заздалегідь не обіцяно приховував вчинення ОСОБА_3 та іншими членами організованої групи тяжких злочинів, тобто вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 396 КК України, та його вину у вчиненні даного злочину доведено повністю.

Досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, з метою вчинення злочинів пов'язаних з незаконним заволодінням помешканнями громадян м. Львова ввійшов в стійку організовану злочинну групу, об'єднану єдиним планом, з розподілом функцій та ролей учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, яку створив ОСОБА_3 і до складу якої також увійшли: ОСОБА_4 ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а також інші невстановлені слідством особи, безпосередньо приймав участь у вчиненні злочинів, доставляв потерпілих до місць утримання та утримував їх.

Допитаний на досудовому слідстві ОСОБА_2 (том 8 а.с.17-19) вину у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст. 190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.357 КК України не визнав та пояснив, що злочинів в яких його обвинувачують не вчиняв, автомобілем марки ВАЗ 2106 не керував, з потерпілими по справі не знайомий. З осіб, які вчинили дані злочини знайомий лише з ОСОБА_3, якого знає близько 15 років як партнера по грі у більярд та будь-яких справ з ним не мав.

В судовому засіданні (том 8 а.с. 213-214) ОСОБА_2 підтримав покази дані на досудовому слідстві та вказав, що з особами вказаними в обвинувальному висновку він не знайомий. Знайомий лише з ОСОБА_3, з яким познайомився близько 18 років тому підчас гри на більярді. Підтримував з ним стосунки, було, що возив його матір в лікарню. Не міг пояснити, чому потерпілі його впізнали, оскільки жодного разу не бачив цих людей. На автомобілі ОСОБА_3 нікого не возив та жодних будинків не показував. В його присутності в автомобілі насильно незнайомих йому людей не утримували.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 3 ст.28 КК України не знайшло підтвердження при розгляді справи.

Згідно з ч. 3 ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями", під організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК) належить розуміти внутрішньо стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності. Згідно з п. 13 даної Постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів. В п. 14 даної Постанови зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 28 КК суб'єктом злочину, вчиненого організованою групою, може визнаватись лише особа, яка є учасником такого об'єднання.

Доказами зібраними в справі, на яких ґрунтується обвинувачення, перевіреними та оголошеними в судовому засіданні, не доведено, що ОСОБА_2 діяв в складі організованої групи та його згоду на участь в цій групі. Не доведено домовленості ОСОБА_2 про участь в готуванні та вчиненні злочинів спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими, а також, факт вступ до організованої групи, усвідомлення ОСОБА_2 факту існування такої групи та дій, останнього, які б могли це підтвердити.

Згідно з ч. 6 ст. 27 КК України, не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 цього Кодексу.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 не вірно кваліфіковано органом досудового слідства за ч. 3 ст. 28 КК України.

Окрім цього, досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, згідно заздалегідь розробленого плану в складі організованої ОСОБА_3 групи в яку також входили ОСОБА_4 та невстановлені слідством особи, з метою незаконного заволодіння квартирою за адресою АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5, 21 лютого 2005 року приблизно о 23 год., представившись працівниками міліції, викрали останнього з місця його проживання та на автомобілі ВАЗ-2106, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, але яким керував ОСОБА_2, доставили ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_3, яка раніше належала ОСОБА_4, і на час скоєння злочину в якій ніхто не проживав.

За вищевказаною вказаною адресою ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка представилась ОСОБА_4, ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи насильно всупереч волі ОСОБА_5 утримували останнього до 24 лютого 2005 року, при цьому застосовували до нього насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я і яке виражалось в нанесенні ОСОБА_5 побоїв, які спричинили фізичний біль та згідно проведеної судово-медичної експертизи за № 1508 від 15.06.2006 року відносяться до легкого тілесного ушкодження, а також застосовували погрози застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я та погрози вбивства, в результаті чого примусили ОСОБА_5 24 лютого 2005 року в приміщенні приватного нотаріуса за адресою АДРЕСА_4, підписати договір купівлі-продажу своєї квартири, таким чином формально переоформивши її на ОСОБА_3, який з метою отримання незаконних прибутків, 17 березня 2005 року перепродав дану квартиру громадянину ОСОБА_12, внаслідок чого ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та невстановлені слідством особи спричинили потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди в особливо великих розмірах, а саме на суму 151000 гривень, чим вчинив вимогу передачі права на чуже майно з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод та законних інтересів (вимагання), вчинене з погрозою вбивства, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах та вчинене організованою групою, тобто скоїв злочин передбачений ч.4 ст.189 КК України, а також, незаконно позбавив волі потерпілого та заволодів паспортом та військовим квитком потерпілого, чим вчинив злочини передбачені ч.3 ст.146, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.357 КК України.

Згідно з показами потерпілого ОСОБА_5 (том 1 а.с. 281-292), він з 1988 року один проживав в квартирі АДРЕСА_2, яка була ним приватизована. 20 січня 2005 року до нього зайшла ОСОБА_4, яка почала з ним розмовляти. Вийшовши за кавою та сигаретами, повернулась за декілька хвилин з двома чоловіками, які представились працівниками міліції та запитували ОСОБА_5 де він був напередодні, звинувачували його в крадіжці, один з них вдарив його та запитували чия це квартира та де документи на квартиру. Після того, як він сказав, що документів на квартиру у нього немає, ОСОБА_4 забрала ключі від квартири і вони вийшли з квартири, наказавши ОСОБА_5 нікуди не виходити. Відчинивши двері запасними ключами, ОСОБА_5 вийшов з квартири та розповів про це своєму сусіду ОСОБА_13, який викликав міліцію. Після цього ОСОБА_5 змінив замки в квартирі. 21 лютого 2005 року близько 19 год. в двері квартири ОСОБА_5 постукав ОСОБА_3, з яким вони познайомився випадково та були знайомі протягом року, але він дверей не відчинив. Цього ж дня близько 23 години ОСОБА_3 будучи напідпитку знову прийшов і вибивши двері зайшов до нього в квартиру, сказав, що поставить йому металічні двері та поміг відремонтувати замок. Під приводом сходити купити коньяку, ОСОБА_3 вмовив його піти на вулицю. До них під'їхав автомобіль „Жигулі", з якого вийшло двоє мужчин, які представились працівниками міліції та сказали ОСОБА_5 сісти в автомобіль та проїхати в райвідділ. За кермом сидів незнайомий мужчина, а збоку на передньому сидінні сиділа ОСОБА_4. В автомобілі вони поїхали до магазину „Метелик", що знаходиться біля кінотеатру „Довженка" в м. Львові. Коли ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, один з чоловіків, які були в машині, схопив його за руки, а інший витяг з його кишені ключі від квартири та наносив йому удари та питав де його паспорт. Вони повернулись до його будинку, після чого ОСОБА_4 та один з чоловіків кудись пішли та через деякий час повернувшись в розмові вказували, що не знайшли домової книги. Вони поїхали в Брюховичі в ліс, де вмовляли його продати квартиру і він погодився укласти договір довічного утримання, щоб його відпустили. Після цього вони поїхали в АДРЕСА_3 зайшли в квартиру, яку відчиняла ОСОБА_4 та лягли спати. Наступного дня, всі разом поїхали на вул. Улянівську в БТІ. Один чоловік, який його бив та якого інші називали ОСОБА_3, заходив в приміщення БТІ та виносив якийсь бланк, в якому було підкреслено графу „договір довічного утримання" і який ОСОБА_5 підписав. Після чого вони пообідавши поїхали знову в квартиру по АДРЕСА_3. 23.02.2005 року поїхали в стіл знахідок та за вказівкою ОСОБА_4 ОСОБА_5 пішов з нею, де вона повідомила що ОСОБА_5 знайшов паспорт. Після цього вони поїхали в відділ приватизації де ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_3 написав заяву про видачу дубліката свідоцтва про приватизацію квартири. Отримавши дублікат свідоцтва, вони поїхали в нотаріальну контору. В нотаріальній конторі нотаріус відмовився посвідчувати договір купівлі продажу, оскільки ОСОБА_5 сказав, що хоче укласти договір довічного утримання. Вийшовши від нотаріуса, ОСОБА_3 заштовхав його в автомобіль та почав наносити удари монтировкою та кричати на нього. Після цього його завезли до якогось гаражу в напрямку Брюхович та погрожували фізичною розправою, якщо він не продасть їм квартиру. Після чого вони поїхали до іншого нотаріуса, де ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_5 оформив довіреність на його ім'я, однак, ОСОБА_5 відмовився. Вони - ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (ОСОБА_4) та ОСОБА_5 повернулись в квартиру по АДРЕСА_3. На наступний день, вони поїхали до нотаріуса по АДРЕСА_4, де ОСОБА_5 підписав договір купівлі-продажу, після чого вони знову повернулись в квартиру по АДРЕСА_3, де ОСОБА_3 забрав у нього паспорт, гроші та договір купівлі-продажу. Після чого ОСОБА_5 написав заяву в правоохоронні органи. По фото таблицях він впізнав ОСОБА_3 (ОСОБА_3) та ОСОБА_4 (ОСОБА_4)

Згідно з протоколом пред'явлення впізнання по фотознімках від 28.07.2007 року (том 2 а.с. 87), ОСОБА_5 впізнав на фото № 2 водія, який керував автомобілем „Жигулі" в якому знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також, постійно керував автомобілем коли його возили в Брюховичі, БТІ та нотаріуса, а також, приймав участь в утриманні його по АДРЕСА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 називали його ОСОБА_2. Згідно з довідкою до протоколу пред'явлення впізнання по фотознімках (том. 2 а.с. 88) на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_2.

Зазначеними показами потерпілого ОСОБА_5 не підтверджується факт вимагання ОСОБА_2 в потерпілого передачі прав на квартиру та викрадення документів. Згідно з цими показами, ОСОБА_2 приймав участь в утриманні його в квартирі по АДРЕСА_3, однак в протоколі допиту потерпілого не зазначено в чому полягала участь ОСОБА_2 в утриманні потерпілого, чи були спрямовані дії ОСОБА_2 на позбавлення волі потерпілого ОСОБА_5 та інші дані причетності ОСОБА_2 до вчинення зазначених злочинів. Присутність ОСОБА_2 як водія автомобіля та присутність його в квартирі, в які утримували ОСОБА_5 проти його волі, не підтверджує вчинення останнім злочинів передбачених ст.ст. ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України. Для усунення вказаних недоліків слідства, слід було додатково допитати потерпілого ОСОБА_5. Однак, вказані недоліки досудового слідства не можуть бути усунені в судовому засіданні, а також, шляхом повернення справи на додаткове розслідування, оскільки згідно з копією актового запису про смерть (том 8 а.с. 31) ОСОБА_5 помер. Згідно з ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, неконкретизовані покази потерпілого ОСОБА_5 не можуть бути доказом вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ст. ч.4 ст.189, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України.

Покази свідків ОСОБА_8 (том 2 а.с. 44), ОСОБА_9 (том 2 а.с. 46-48), ОСОБА_10 (том 2 а.с. 49-50), які були співробітниками потерпілого, і яким ОСОБА_5 повідомив про вчинені відносно нього злочини - не доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні даних злочинів.

Зазначеними доказами, а також, іншими доказами зібраними в справі, на яких ґрунтується обвинувачення, перевіреними та оголошеними в судовому засіданні, а саме:

- заявами ОСОБА_5 в правоохоронні органи (том 1 а.с. 149, 177, 191);

- висновком судово-медичної експертизи № 1508 від 15.06.2006 року, згідно з якою при судово-медичному огляді г-на ОСОБА_5 26.02.2005 року було виявлено синці та спадина волосяній частині голови, на обличчі, які отоварились від дії тупих предметів та відносяться до легкого тілесного ушкодження;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 24.07.2006 року, під час якого потерпілий показав на квартиру АДРЕСА_3 як ту де його утримували проти його волі;

- протоколом очної ставки від 25.10.2006 року (том 1 а.с. 68-70) між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, підчас якої ОСОБА_5 підтримав свої покази;

- протоколом очної ставки від 09.11.2006 року (том 1 а.с. 72-73) між ОСОБА_5 та ОСОБА_3., підчас якої ОСОБА_5 підтримав свої покази;

- протоколом пред'явлення впізнання по фотознімках від 12.10.2006 року (том. 1 а.с. 74), згідно з яким ОСОБА_11, серед пред'явлених їй до впізнання фотографій впізнала ОСОБА_4, як маклера, яка була присутня при укладенні договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_3.;

- протоколом очної ставки від 26.11.2006 року (том 1 а.с. 68-70) між ОСОБА_11 та ОСОБА_4, підчас якої ОСОБА_11 підтримала свої покази,

не доведено, що ОСОБА_2 діючи в складі організованої групи згідно заздалегідь розробленого плану, вчинив вимогу передачі права на чуже майно з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод та законних інтересів (вимагання), вчинене з погрозою вбивства, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах та вчинене організованою групою, а також, незаконно позбавив волі потерпілого, також заволодів паспортом та військовим квитком потерпілого, чим вчинив злочини передбачені ст.ст. ч.4 ст.189,ч.3 ст.146, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.357 КК України.

Доказами зібраними в справі, перевіреними в судовому засіданні, не встановлено домовленості ОСОБА_2 про участь в готуванні та вчиненні злочину спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, його роль у вчиненні даних злочинів, а також, факт вступ до організованої групи, усвідомлення ОСОБА_2 факту існування такої групи та дій, останнього, які б могли це підтвердити.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 за ч.4 ст.189,ч.3 ст.146, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.357 КК України по факту вимагання відносно ОСОБА_5, позбавлення його волі та викрадення паспорта та військового квитка, не доведено, що суперечить ст. 129 Конституції України, ст. 2 КПК України.

Окрім наведеного, досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що, повторно, діючи згідно заздалегідь розробленого плану ОСОБА_2 в складі організованої ОСОБА_3 групи з ОСОБА_4 та невстановленою слідством особою з метою заволодіння квартирою за адресою АДРЕСА_5, яка належить ОСОБА_14 шляхом обману та зловживання довірою останнього, під вигаданим приводом допомоги в продажі та придбанні іншої квартири з меншою житловою площею, підійшли до ОСОБА_14 з даною пропозицією.

Реалізуючи свій злочинний задум, направлений на вчинення шахрайства, щодо ОСОБА_14, ОСОБА_3., ОСОБА_4, яка представилась ОСОБА_4 та невстановлена слідством осооа, з метою полегшення свого злочинного задуму, за свої кошти, погасили заборгованість ОСОБА_14 за комунальні послуги, допомогли останньому в приватизації квартири, таким чином переконавши ОСОБА_14 в намірі виконати взяті на себе зобов'язання. ОСОБА_14 будучи переконаним в тому, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановлена особами, мають намір виконати взяті на себе зобов'язання, сам добровільно 16.09.2005 року в приміщенні офісу приватного нотаріуса за адресою АДРЕСА_6 в присутності ОСОБА_4 підписав договір купівлі продажу своєї квартири покупцю ОСОБА_15, яку знайшла ОСОБА_4, за суму 100000 гривень, які згідно усної домовленості з ОСОБА_14 отримала ОСОБА_4 на придбання йому іншої квартири. Після цього ОСОБА_3, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа з метою продовження введення в оману ОСОБА_14 щодо виконання взятих на себе зобов'язань по купівлі йому квартири меншої житлової площі, на автомобілі ВАЗ-2106, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 возили його за межі м. Львова та демонструючи явно непридатні для житла будинки, пропонували їх придбати для нього, а через деякий час так і не виконавши своїх зобов'язань скрились, внаслідок чого ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа заволоділи майном ОСОБА_14 шляхом обману та зловживання довірою та спричинили потерпілому майнову шкоду в особливо великих розмірах, а саме на суму 160000 грн., чим вчинив злочин передбачений ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно з показами потерпілого ОСОБА_14 (том. 1 а.с. 51-65), він проживав в квартирі АДРЕСА_5. В зв'язку з незадовільним матеріальним становищем, мав намір продати дану квартиру та купити квартиру меншої площі, щоб розрахуватись з боргами та мати гроші на прожиття. В 205 році до нього прийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з пропозицією продати його квартиру. Вказані особи їздили з ним в ЖЕК, комунальні служи та ін., погасили його борги за комунальні послуги та готували документи для продажу квартири. На початку осені 2005 року, коли ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в черговий раз приїхали до нього, з ними був чоловік на ім'я ОСОБА_2, який керував автомобілем. Згідно з показами потерпілого ОСОБА_14 особа на ім'я ОСОБА_2 керував автомобілем, який належав ОСОБА_3, та відвіз потерпілого, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та особу на ім'я ОСОБА_16 на вул. Партизанську де вони присіли на столики на вулиці, при цьому потерпілий ОСОБА_4 та ОСОБА_3 сіли за один столик, а ОСОБА_2 та ОСОБА_16 за інший столик, та участі в його розмові з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 участі не приймали. Другий раз ОСОБА_2 потерпілий побачив після продажу своєї квартири, коли ОСОБА_3 показував йому будинок за містом та квартиру АДРЕСА_7, яка, як йому пояснили, буде його тимчасовим житлом. Ще раз він бачив ОСОБА_2 на автомобілі ОСОБА_3 біля будинку по АДРЕСА_7, коли потерпілий туди заселявся. З заяви ОСОБА_14 (том 1 а.с. 8) вбачається, що він звернувся в правоохоронні органи з приводу заволодіння його квартирою.

Згідно з протоколом додаткового допиту ОСОБА_14 від 28.07.207 року (том. 1 а.с. 129), ОСОБА_14 вказав, що впізнав ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та чи зможе ще когось впізнати не знає.

Згідно з протоколом пред'явлення впізнання по фотознімках від 28.07.2007 року (том. 1 а.с. 134), ОСОБА_14 вказав, що особа під № 2 подібна на водія автомобіля ВАЗ 2106 світлого кольору, якого звали ОСОБА_2, однак стверджувати категорично не може та не впевнений. Згідно з довідкою до протоколу пред'явлення впізнання по фотознімках (том. 1 а.с. 135) на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_2.

Згідно з показами свідка ОСОБА_17 (том 1 а.с. 68-72), з березня 2004 року вона проживала в квартирі ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_5. Через складне матеріальне становище хотіли обміняти згадану квартиру на квартиру меншої площі. Наприкінці літа 2005 року до ОСОБА_14 приїхали люди які оглядали квартиру і подвір'я, з якими, з його слів він раніше знайомий не був. Вказаних людей вона в подальшому неодноразово бачила, це було троє осіб жінка ОСОБА_4 (ОСОБА_4), ОСОБА_3 (ОСОБА_3) та ОСОБА_16 - вік 40-45 років середнього росту та тіло будови в окулярах, в зв'язку з поганим зором. Зі слів ОСОБА_14 їй було відомо, що вказані особи хочуть купити квартиру ОСОБА_14 за 30 000 доларів США щоб купити однокімнатну квартиру, погасити борги та мати частину грошей. А також, коли ОСОБА_14 продав квартиру і вони переїхали на квартиру в районі кінотеатру Б.Хмельницького в м.Львові і в них виник конфлікт з сусідом, який стверджував, що це його квартира, з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був мужчина на ім'я ОСОБА_18.

Згідно з показами свідка ОСОБА_15, в 2005 році вона з чоловіком та товаришем ОСОБА_19 хотіли купити місце, щоб побудувати будинок типу котедж. Пошуком ділянки займались її чоловік та ОСОБА_19 16.09.2005 року вона з чоловіком та ОСОБА_19 прийшло до нотаріуса щоб укласти договір купівлі-продажу з ОСОБА_14. ОСОБА_14 був з ОСОБА_4. В її присутності її чоловік ОСОБА_20 поклав на стіл ОСОБА_14 та ОСОБА_4 гроші за квартиру.

Згідно з показами свідка ОСОБА_20, він разом з товаришем ОСОБА_19 шукали земельну ділянку чи будинок, щоб побудувати подвійний котедж, для чого дав оголошення в газету. До нього подзвонила якась жінка та повідомила, що продається половина особняка по АДРЕСА_5 за 25 тисяч доларів США та вони домовились про зустріч за вказаною адресою. Вони з ОСОБА_19 приїхали за вказаною адресою, там були ОСОБА_14 та ОСОБА_4, та домовились про купівлю цілого будинку. Вони домовились з ОСОБА_14 за 20 тисяч доларів США та про зустріч на 16.09.2005 року в нотаріуса. До нотаріуса ОСОБА_14 приїхав з ОСОБА_4, яку він представив своєю спів жителькою. До підписання договору, він передав ОСОБА_14 та ОСОБА_4 гроші за квартиру в сумі 20 тисяч доларів США.

Зазначеними доказами, а також, іншими доказами зібраними в справі, на яких ґрунтується обвинувачення, перевіреними та оголошеними в судовому засіданні, зокрема:

- протоколом пред'явлення впізнання по фотознімках від 04 квітня.2007 року (том. 1 а.с. 66), згідно з яким ОСОБА_14, серед пред'явлених йому до впізнання фотографій впізнав ОСОБА_3, який представлявся ОСОБА_3;

- протоколом пред'явлення впізнання по фотознімках від 04 квітня.2007 року (том. 1 а.с. 66), згідно з яким ОСОБА_14, серед пред'явлених йому до впізнання фотографій впізнав ОСОБА_4, яка представлялась ОСОБА_4;

- протоколом очної ставки від 25.10.2006 року (том 1 а.с. 134) між ОСОБА_14 та ОСОБА_3, підчас якої ОСОБА_14 підтримав свої покази;

- протоколом очної ставки від 09.11.2006 року (том 1 а.с. 121) між ОСОБА_14 та ОСОБА_4., підчас якої ОСОБА_14 підтримав свої покази,

не доведено, що ОСОБА_2 діючи в складі організованої групи згідно заздалегідь розробленого плану, шляхом обману та зловживання довірою заволодів квартирою ОСОБА_14, чим завдав останньому матеріальну шкоду в сумі 160 тисяч гривень.

Згідно з доказами зібраними в справі, перевіреними в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_14 не може ствердити, чи особа, яка керувала автомобілем ОСОБА_3, коли останній з ОСОБА_4 на початку осені 2005 року приїжджали до нього та коли він з ОСОБА_3 їздили дивитись будинок за містом є ОСОБА_2.

Доказами зібраними в справі не встановлено домовленості ОСОБА_2 про участь в готуванні та вчиненні злочину спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ін., його роль у вчиненні даного злочину, а також, факт вступ до організованої групи, усвідомлення ОСОБА_2 факту існування такої групи та дій, останнього, які б могли це підтвердити.

Доказами зібраними в справі не доведено участь ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину, умислу на його вчинення, мету та мотив вчинення злочину.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК України по факту заволодіння квартирою ОСОБА_14 ґрунтується на припущеннях, що суперечить ст. 62 Конституції України та які не згідно з ст. 327 КПК України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Окрім наведеного, досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що, повторно, діючи згідно заздалегідь розробленого плану ОСОБА_2 в складі організованої ОСОБА_3 групи з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та невстановленими слідством особами з метою заволодіння квартирою за адресою АДРЕСА_8, яка належить ОСОБА_21 шляхом обману та зловживання довірою останнього, під вигаданим приводом допомоги в продажі та придбанні іншої квартири з меншаю житловою площею, підійшли до ОСОБА_21 з даною пропозицією.

Реалізуючи свій злочинний задум, направлений на вчинення шахрайства, щодо ОСОБА_21, ОСОБА_3. представившись йому ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, представились відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з метою полегшення свого злочинного задуму, за свої кошти, погасили заборгованість ОСОБА_21 за комунальні послуги, допомогли останньому в приватизації квартири, таким чином переконали ОСОБА_21 в намірі виконати взяті на себе зобов'язання. ОСОБА_21 будучи переконаним в тому, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, мають намір виконати взяті на себе зобов'язання, сам добровільно 27.04.2006 року в приміщенні офісу приватного нотаріуса за адресою АДРЕСА_9 виконуючи вказівки ОСОБА_4 в її присутності підписав договір купівлі продажу своєї квартири ОСОБА_22 за суму 75000 гривень, яка будучи подругою ОСОБА_4 за винагороду в сумі 300 доларів США погодилась стати тимчасово фіктивним власником вищевказаної квартири. Після підписання ОСОБА_21 договору купівлі-продажу квартири, гроші за неї він не отримав, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань по купівлі йому квартири меншої житлової площі не виконали, в наслідок чого ОСОБА_21 була спричинена майнова шкода у великих розмірах, на суму 75000 грн. Після цього з метою подальшої реалізації зазначеної квартири та унеможливлення створення ОСОБА_21 перешкод при її подальшому перепродажу, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та невстановлені слідством особи діючи в складі організованої групи, в період часу з 27.04.2006 року по 27.11.2006 року, незаконно позбавили ОСОБА_21 волі, утримуючи його в приміщеннях квартир, спочатку за адресою АДРЕСА_10, а потім за адресою АДРЕСА_11, чим вчинив злочини передбачені ч.4 ст. 190, ч.3 ст.146 КК України.

Згідно з показами потерпілого ОСОБА_21 (том 3 а.с. 34-37), він проживав за адресою АДРЕСА_8. Дану квартиру він придбав в 1999 році, квартира вже була приватизована. Приблизно з 2000 чи 2001 року в нього за даною адресою почала проживати його майбутня дружина ОСОБА_23 Вони разом вели спільне господарство. 12 січня 2006 року він і ОСОБА_23 офіційно одружилися. Приблизно в кінці квітня 2006 року він знаходився в себе в дома за вищевказаною адресою один. В цей час до нього в двері почали стукати. Він відчинив двері і побачив двох незнайомих мужчин, вони представились ОСОБА_6 (ОСОБА_6) та ОСОБА_24 (ОСОБА_24). Вони сказали, що хочуть з ним поговорити. Він сказав, що їх не знає і їм не має про що говорити та зачинив двері. За деякий час ОСОБА_6 та ОСОБА_24 знову зайшли та вказали, що прийшли від його знайомого ОСОБА_3 з яким він колись працював на „Кінескопі" та принесли з собою пляшку горілки, тому він впустив в квартиру. Вони запропонували ОСОБА_21 продати свою квартиру, але він відмовився так як йому потрібно було порадитися з дружиною. Через деякий час після того, як вони пішли, До нього в квартиру постукала невідома йому жінка, яка представилась маклером і що її звати ОСОБА_4 (ОСОБА_4), яка сказала, що в нього є велика заборгованість за квартиру і через те на квартиру накладено арешт. На її пропозицію він поїхав з нею, щоб дізнатись яка заборгованість взяв з собою паспорт громадянина України та документи на квартиру та передав ОСОБА_4. На вулиці стояв автомобіль Жигулі темного кольору і він з ОСОБА_4 сів в даний автомобіль. За кермом знаходився ОСОБА_3, а також, ОСОБА_6 та ОСОБА_24. ОСОБА_4 розмовляла про його квартиру, запевняла що хоче допомогти її продати та запропонувала 75 тисяч гривень, на що він погодився. Після цього його відвезли на квартиру в районі магазину „Магнус" де залишили з ОСОБА_24. Коли він спробував вийти з квартири то виявилось, що двері зачинені. Наступного дня приїхала ОСОБА_4 і ОСОБА_21 поїхав з нею, ОСОБА_3, ОСОБА_24 та ОСОБА_6 продавати квартиру на вул. Ульянівську в БТІ, де він підписав якісь папери, після чого його знову відвезли на квартиру в районі магазину „Магнус". Наступного дня, вони всі разом знову поїхали в БТІ, а потім ще кудись, де він підписав якийсь документ, який крім нього підписала ще якась жінка і згідно з яким, йому повинні були заплатити 75 тисяч гривень. Після того вони всі поїхали в Брюховичі на чебуреки, а потім його знову привезли на квартиру де тримали і залишили з ОСОБА_24 де він проживав три дні. На третій день коли він проснувся зранку а ОСОБА_24 ще спав, відчинив вікно та виліз на балкон який виходить у двір і через балкон вийшов з будинку та поїхав до себе додому. Зайшовши додому він побачив, що в квартирі всі меблі знаходяться посередині кімнати, тобто були зібрані для проведення ремонту в квартирі. Побувши в квартирі, він поїхав на вул. Кульпарківську до знайомого дружини ОСОБА_25. Там він зустрів ОСОБА_23 і розповів, що з ним трапилось. Поживши там три дні, пішов до себе додому, так як ОСОБА_25 почав виражати невдоволення з приводу проживання в його квартирі. Біля будинку його зустріли ОСОБА_6 та ОСОБА_24, поряд знаходився в автомобіль Жигулі світлого кольору за кермом якого сидів ОСОБА_3. Хтось з них сказав, що хоче поговорити з ним, і він сів в автомобіль. ОСОБА_6 та ОСОБА_24 сіли поряд і його повезли на квартиру поблизу магазину „Магнус". В квартирі ОСОБА_3 декілька разів вдарив ОСОБА_24 по обличчю за те, що той його випустив з дому, на що ОСОБА_24 сказав, він нікого не охороняв, а його самого не випускали з квартири. На вимогу ОСОБА_3 ОСОБА_24 забив в квартирі цвяхами всі вікна і їх залишили в квартирі зачинивши двері. На наступний день за ним приїхав невідомий мужчина та ОСОБА_6, які на автомобілі в якому знаходилась ОСОБА_4 завезли в квартиру на другому поверсі по АДРЕСА_10. В даній квартирі знаходився мужчина якого називали ОСОБА_7, він був кавказької національності. В даній квартирі залишились він, ОСОБА_24 та ОСОБА_7. Майже через день ОСОБА_7 виходив з квартири та повертався з продуктами харчування, а його та ОСОБА_24 зачиняли в квартирі. В квартирі відчинялось лише одне вікно, але ОСОБА_7 сказав, що навпроти в будинку є відео яке знімає вікна і якщо вони спробують втекти, то їх відразу знайдуть і він пожаліє про те. В даній квартирі він проживав приблизно до кінця серпня початку вересня. За цей час його та ОСОБА_24 з квартири жодного разу не випускали, ОСОБА_7 приносив харчі та спиртні напої. Декілька разів туди приїжджала ОСОБА_4 (ОСОБА_4), яка розповідала, що його дружина хоче заволодіти квартирою та переконувала розірвати шлюб з нею. В кінці серпня-початку вересня 2006 року у відсутності ОСОБА_7, ОСОБА_24 сказав, що буде втікати і запропонував йому, але він будучи наляканим та маючи ОСОБА_27, що йому заплатять гроші за квартиру відмовився. Коли ОСОБА_7 повернувся і побачив, що ОСОБА_24 не має він подзвонив ОСОБА_3 (ОСОБА_3), а останній часто дзвонив до ОСОБА_7 запитуючи чи ОСОБА_24 не повернувся. В цю ж ніч за ним приїхали ОСОБА_6 (ОСОБА_6) та невідомий чоловік, якого називали ОСОБА_2. ОСОБА_2 виглядав наступним чином: вік біля 25 років, середнього росту, середньої тіло будови. Вони сказали, щоб ОСОБА_21 взяв матрац на якому спав і поїхав з ними. Вони сіли в автомобіль іноземного виробництва, йому наказали зігнутись і тому він не бачив куди його завезли. Біля якогось будинку вони заїхали в двір і його з автомобіля і завели на другий поверх в якусь квартиру. В даній квартирі знаходились двоє чоловіків та жінка, познайомившись вони представились ОСОБА_26, ОСОБА_28 та ОСОБА_27. Особи які його привели на дану квартиру відразу пішли зачинивши двері. Він постелив матрац на землю та ліг спати, зранку він почув знайомі голоси і побачив ОСОБА_4 (ОСОБА_4), та чув з іншої кімнати голос ОСОБА_3 (ОСОБА_3). Він запитався в ОСОБА_4 коли це все закінчиться, але вона сказала, що ще трохи і він піде і йому віддадуть гроші та знайдуть для нього роботу. Їм приносили горілку і вони випивали, а тому він смутно пригадує, що відбувалось. Приблизно через два дні ОСОБА_28 (ОСОБА_3) та ОСОБА_4 (ОСОБА_4) переїхали і ОСОБА_3 (ОСОБА_3) він більше не бачив. 15 вересня 2006 року він через ОСОБА_6 (ОСОБА_6), який приходив до них через день та приносив їсти і випивку, а інколи забирав ОСОБА_26 і ходив з ним на ринок, викликав ОСОБА_4. Коли ОСОБА_4 (ОСОБА_4) приїхала він знову запитався коли ж його відпустять і вона запевнила його, що через два місяця його з документами, грошима та роботою відпустять того вони продовжили проживати на даній адресі до 27 листопада 2006 року, коли їх звільнили працівники міліції. Зазначив, що спочатку він перебував з ними добровільно, оскільки їм довіряв, але коли його перевезли на квартиру до ОСОБА_7, він просив, щоб його відпустили але йому відмовляли і не випускали проти його волі та жодних грошей за квартиру він не отримав.

Згідно з протоколом впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року, ОСОБА_21 впізнав ОСОБА_2 (том 4 а.с.59).

Зазначеними показами потерпілого ОСОБА_21 не підтверджується факт заволодіння ОСОБА_2 шляхом обману квартирою ОСОБА_21 АДРЕСА_8. Згідно з даними показами, ОСОБА_2 будь-яких пропозицій щодо обміну чи продажу квартири ОСОБА_21 не висував. Також, згідно з даними показами, в квартирі його утримували ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тобто, ОСОБА_2 участі у цьому не приймав. Присутність ОСОБА_2 при тому, як ОСОБА_6 перевозив ОСОБА_21 на квартиру за адресою: АДРЕСА_12 не доводить вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України.

Згідно з показами свідка ОСОБА_27 (том 4 а.с. 45-47), про те, що в травні 2006 року ОСОБА_3 запропонував їй переїхати до нього додому і допомагати по господарству. Вона погодилася і він перевіз її на адресу АДРЕСА_11 на другому поверсі. Коли її привезли на дану квартиру там знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_26. Вона з ОСОБА_26 почала проживати в одній кімнаті, а ОСОБА_3 з ОСОБА_4 в іншій. Інколи ОСОБА_3 на декілька годин ввечері відпускав її та ОСОБА_26. Вдень ОСОБА_3 нікого крім них з квартири не випускав і завжди закривав, навіть коли знаходився в дома. Приблизно в перших числах липня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6, як його прізвище і де проживає вона не знає привели на дану квартиру ОСОБА_28, і йому поставили ліжко. ОСОБА_28 жодного разу не випускали з квартири, лише два рази ОСОБА_3 його брав кудись з собою. По словам ОСОБА_28 його возили раз до нотаріуса і раз в ЖЕК. При ній він декілька разів запитував ОСОБА_3 скільки йому ще чекати на квартиру, а саме з його слів вона дізналась, що ОСОБА_3 обіцяв йому обміняти його квартиру на меншу. Однак ОСОБА_3 його заспокоював і говорив, що скоро в нього буде квартира. Приблизно в кінці вересня 2006 року ОСОБА_3 з ОСОБА_7, кавказької національності та ОСОБА_6 привели ОСОБА_21, який з собою приніс матрац і постелили йому на підлозі. ОСОБА_21 теж жодного разу не випускали з квартири, Відразу після того як привезли ОСОБА_21, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пішли з квартири і почали проживати за адресою АДРЕСА_13 на третьому поверсі. На даній адресі вона була двічі і тому знає, що там проживали. Через що утримували ОСОБА_21 вона не знає. Крім того на квартиру де утримували ОСОБА_26 приходив ОСОБА_2, але він відразу проходив в кімнату до ОСОБА_3.

Згідно з протоколом впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року, ОСОБА_27 впізнала ОСОБА_2 (том 4 а.с.54).

Допитана в судовому засіданні (том 8 а.с. 214-215) свідок ОСОБА_27 частково підтримала покази дані на досудовому слідстві та вказала, що в УБОЗі їй показували 5 фотографій, серед яких підсудного ОСОБА_2 не було.

Згідно з даними показами, приблизно в кінці вересня 2006 року ОСОБА_3 з ОСОБА_7, кавказької національності (ОСОБА_7.) та ОСОБА_6 (ОСОБА_6) привели ОСОБА_21, який з собою приніс матрац і постелили йому на підлозі, тобто ОСОБА_2 з ними не було. Зазначеними показами свідка ОСОБА_27 не підтверджується факт заволодіння ОСОБА_2 шляхом обману квартирою ОСОБА_21 та незаконне позбавлення волі останнього. Покази свідка ОСОБА_27, що стосується ОСОБА_2 щодо утримання останнім потерпілого, спростовують обвинувачення останнього в незаконному позбавленні волі ОСОБА_21.Таким чином, покази свідка ОСОБА_27 не доводять вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України.

Згідно з показами свідка по справі ОСОБА_26 на досудовому слідстві (том 4 а.с.26-30), приблизно в перших числах травня ОСОБА_4 привела на дану адресу (АДРЕСА_11) жінку на ім'я ОСОБА_27, для того щоб вона готувала та прибирала. Вона також почала з ними жити. Приблизно через місяць після приходу ОСОБА_27 ОСОБА_3 сказав йому, щоб він їхав з ним. Він вийшов з ОСОБА_3 і вони сіли в автомобіль ВАЗ-2106 в якому вже сиділа ОСОБА_4, хлопець на ім'я ОСОБА_6 та чоловік якого називати ОСОБА_2. Вони поїхали на вулицю Лазаренка і під'їхали до якогось будинку. ОСОБА_4 сказала, щоб він сів на лавку навпроти будинку та дивився за чоловіком невисокого зросту, а самі кудись поїхали. Приїхали назад вони хвилин через 20, але ОСОБА_3 вже не було. ОСОБА_6 зайшов в під'їзд, а коли повернувся то сказав ОСОБА_4 що ніхто не відчиняє. Після того ОСОБА_4 подзвонила до ОСОБА_3 і той під'їхав на Мерседесі світлого кольору та привіз мужчину кавказької національності, якого називали ОСОБА_7. Після того ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зайшли в під'їзд і за деякий час вийшли з ОСОБА_28, якого посадили в автомобіль ВАЗ-2106 в який сів і він разом ОСОБА_6 ОСОБА_4 і ОСОБА_2 відвіз їх на площу Григоренка. Всі зайшли в квартиру, також туди приїхав ОСОБА_3 на ОСОБА_7. В приміщенні квартири ОСОБА_28 запитався в ОСОБА_3 де вікна які потрібно красити, на що ОСОБА_3 сказав, що пізніше приїде і покаже. Після того ОСОБА_28 дали випити та поїсти. Після того ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 кудись пішли. Майже кожен раз біля 10-10.30 год. ОСОБА_2 з ОСОБА_6 приїжджали за ОСОБА_4 і разом кудись їхали, а з ними лишався ОСОБА_3. Коли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом йшли то закривали за собою двері на замки та на навісний замок. При цьому ОСОБА_3 пропонував ОСОБА_28 здійснити обмін його двохкімнатної квартири на однокімнатну на що ОСОБА_28 був згоден. Він просив, щоб його відпустили додому, але ОСОБА_3 сказав, що не може так як ще не зробив для нього паспорт. Декілька разів ОСОБА_3 забирали і кудись возили. Його возили ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7. Приблизно в кінці серпня 2006 року в ночі ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ще хтось на Мерседесі привезли мужчину, який назвався ОСОБА_21 і показали де він має спати. При ньому він жодного разу не просив, щоб його відпустили. Від ОСОБА_21 він дізнався, що його утримували декілька місяців, щоб щось зробити з його квартирою. Він тікав, але ОСОБА_3 його знайшов і знову почав утримувати проти його волі. За деякий час ОСОБА_4 та ОСОБА_3 переїхали на адресу АДРЕСА_13. ОСОБА_21 сказав, що його утримував ОСОБА_7. В цей же час ОСОБА_7 приблизно ще рідше разу на тиждень приходив до ОСОБА_3 за грошима і про щось шептався. Після того як ОСОБА_4 та ОСОБА_3 переїхали вони почали дозволяти йому піти погуляти та купити продукти, але кожного разу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 погрожували розправою, у випадку якщо він не повернеться чи звернеться за допомогою. Також він нікуди не втікав так як в нього не було документів, одного разу він прийшов на свою квартиру, але там вже робили ремонт.

Допитаний в судовому засіданні (том 8 а. с. 214) свідок ОСОБА_26 частково підтримав покази дані на досудовому слідстві та вказав, що ОСОБА_21 привезли на квартиру, оскільки в нього не було де жити, його нагодували. Вказав, що насильно його ніхто не утримував. У ОСОБА_21 була зламана нога. Вихід з квартири був вільний. Зазначив, що на автомобілі Мерседес його ніхто не возив. Також вказав, що брав участь у впізнанні, однак підсудного серед осіб, яких він впізнавав не було.

В показах даних на досудовому слідстві, ОСОБА_2 (ОСОБА_2) згадується як особа, яка керувала автомобілем, однак не вчиняла будь-яких дій відносно потерпілого. Зазначеними показами свідка ОСОБА_26 не підтверджується факт заволодіння ОСОБА_2 шляхом обману квартирою ОСОБА_21 АДРЕСА_8, а також, незаконне позбавлення волі останнього, та не доводять вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України.

Зазначеними доказами, а також, іншими доказами зібраними в справі, на яких ґрунтується обвинувачення, перевіреними та оголошеними в судовому засіданні, зокрема:

- заявою дружини потерпілого ОСОБА_23 від 24.05.2006 року (том 2 а.с. 100), про те, що невідомі особи погрожували їй та її чоловіку, заволоділи квартирою за адресою АДРЕСА_8 та утримують її чоловіка в невідомому їй місці;

- заявою потерпілого по справі ОСОБА_21 (том 3 а.с. 24), про те, що невідомі особи заволоділи його квартирою та позбавили його волі;

- показами свідків ОСОБА_29 (том 4 а.с. 127-129) та ОСОБА_30 (том 4 а.с. 130), згідно з якими, вони працюючи в УБОЗ МВС України у Львівській області здійснювали оперативний супровід оперативний супровід по кримінальній справі № 144-0203 порушеної відносно ОСОБА_3. Від слідчих які розслідують дану кримінальну справу поступило ряд доручень направлених на встановлення місця перебування потерпілого ОСОБА_21 через що оперативні працівники УБОЗу провели ряд оперативних заходів направлених на встановлення місця знаходження потерпілого ОСОБА_21. 27 листопада 2006 року внаслідок проведених заходів була отримана інформація, про те, що ОСОБА_3 використовує квартиру АДРЕСА_11, для незаконного утримання ОСОБА_21, негайно за даною адресою виїхали вони, ОСОБА_41 та ОСОБА_42 та старший оперуповноважений в ОВС ГУБОЗ МВС України ОСОБА_43 та працівники ВШР „Сокіл" при УМВС України у Львівській області. Підійшовши до дверей квартири АДРЕСА_11, яка розміщена на другому поверсі вони побачили, що на дверях висять металеві завіси та навісний замок. Вони почали стукати в дані двері і якийсь чоловічий голос як потім з'ясувалось ОСОБА_21 відповів, що він не може відчинити двері так як його та інших осіб закрито в даній квартирі і попросив, щоб його з відти визволили. З метою подальшого проведення оперативних заходів, вони замки не виламували, а доставили працівника ОТВ РАЦ при УМВС України у Львівській області, який має навики відкривання замків за допомогою спеціально пристосованого інструменту. Даний працівник за допомогою інструменту не пошкоджуючи замків відчинив навісний замок та один з двох врізаних замків на дверях квартири, після чого вони зайшли в середину квартири. В квартирі вони виявили ОСОБА_21, ОСОБА_28, ОСОБА_26 та ОСОБА_27, яких доставили в УБОЗ УМВС України у Львівській області. З метою затримання осіб, які незаконно утримували позбавивши волі ОСОБА_21 та ОСОБА_28 двері в квартиру знову були зачинені на навісний та врізний замки, після чого біля будинку була залишена засідка в складі працівників УБОЗ ОСОБА_30 та працівників ВШР „Сокіл", які в 17 годин 30 хвилин при спробі зайти в дану квартиру затримали ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого АДРЕСА_14. якого доставили в УБОЗ УМВС України у Львівській області де під час особистого обшуку в нього виявили та вилучили мобільний телефон, наручний годинник, ланцюжок з хрестиком, дві зв'язки ключів, в одній п'ять штук а в іншій чотири штуки. Як пояснив ОСОБА_6 дані ключі належать особисто йому.

- показами свідка по справі ОСОБА_22 (том 2 а.с. 128-135), яка розповіла, що проживає за адресою АДРЕСА_15 НОМЕР_2. В сусідній квартирі за НОМЕР_3 проживала ОСОБА_4, з якою вона знайома з 1979 року. Приблизно 25 квітня 2006 року ОСОБА_4 запитала чи не зможе вона оформити на себе квартиру по АДРЕСА_8 і за це отримає винагороду в 300 доларів США. На запитання хто проживає даній квартирі, ОСОБА_4 відповіла, що там приживає чоловік, який зловживає спиртними напоями та його дружина, яка проживає там лише через квартиру і він буде висиляти через суд. Крім того ОСОБА_4 сказала, що йому куплять квартиру меншої площі. Так як вона ОСОБА_4 знає з хорошої сторони то погодилась на її пропозицію. 27 квітня 2006 року ОСОБА_4 знову подзвонила їй на мобільний телефон і сказала, що потрібна її присутність, так як потрібно дану квартиру оформити на неї і нагадала, щоб вона взяла паспорт та ідентифікаційний номер. Зустрілись вони біля 14 години на вулиці Куліша біля магазину „Домашній центр" і пішли на АДРЕСА_9 де знаходиться офіс нотаріуса. Біля офісу стояв автомобіль іноземного виробництва з якого вийшов мужчина по імені ОСОБА_3. Раніше вона його бачила з ОСОБА_4, коли він її підвозив до будинку її батьків і тоді вони познайомились. ОСОБА_3 сказав, що їде за власником квартири, а вони щоб заходили до нотаріуса та починали оформляти документи. Вона бачила ОСОБА_3 з ОСОБА_4 біля п'яти разів. Вони зайшли в офісі і ОСОБА_4 зайшла до нотаріуса, а вона залишилась в коридорі. Приблизно через 20 хвилин повернувся ОСОБА_3 з чоловіком віку біля 50 років, з зовнішнього вигляду якого було видно, що він зловживає алкогольними напоями. В коридорі ОСОБА_3 дістав пакет і показав гроші, сказавши, що це гроші для покупки квартири. Скільки там було грошей вона не знає. Після того вона та ОСОБА_4 зайшли до нотаріуса, де вже був підготований договір купівлі-продажу. Вона присіла в крісло та почала читати договір який їй дала нотаріус. Прізвище нотаріуса ОСОБА_31. В договорі було вказано, що продавець ОСОБА_21. Наскільки вона зрозуміла, паспорт його знаходився у нотаріуса до його приїзду. Нотаріус також дала ОСОБА_21 для ознайомлення договір. Коли вони ознайомились з договором то нотаріус запитала чи не має в них заперечень. Вони відповіли, що не мають. Після того нотаріус запитала в ОСОБА_21 чи отримаав він гроші, на що ОСОБА_21 відповів стверджувально. Після цього вони підписали необхідні документи. Коли вони ознайомлювались з документами і їх підписували, то з ними в знаходилась і ОСОБА_4. Чи був присутній ОСОБА_3 вона сказати не може гак як сиділа спиною до дверей. Коли вони вийшли, вона віддала ОСОБА_4 договір та свій паспорт, щоб вона оформила даний договір в БТІ. Чи віддала вона паспорт ОСОБА_21 не бачила. ОСОБА_4 відвела її в сторону та дала 2 гривні на маршрутку, а гроші в сумі 300 доларів повинна була дати після продажу даної квартири. ОСОБА_3 та ОСОБА_21 сіли в автомобіль, чи сідала з ними ОСОБА_4 не пригадує. Після цього вона поїхала додому. 8 чи 9 травня 2006 року до неї подзвонила ОСОБА_4 та сказала, що для перепродажу квартири є клієнт і що його знайшла маклер на ім'я ОСОБА_32. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 приїхали за нею на тій ж іномарці світлого кольору і вони поїхали до нотаріуса на вул. Кропивницького. Там вже знаходилась знайома ОСОБА_4, як вона зрозуміла, що ця ОСОБА_32 є маклером і вона знайшла покупців на дану квартиру. Всі документи і її паспорт знаходились в ОСОБА_4. Вона з ОСОБА_4 зайшла до нотаріуса і там вже сиділа старша жінка, як вона зрозуміла, що це є покупець. Нотаріус почала переглядати документи. Покупець запитала чи ще хтось прописаний в даній квартирі. Нотаріус сказала, що там прописана дружина попереднього власника квартири, тобто ОСОБА_21. ОСОБА_32 почала пояснювати, що так як вихідні дні, виписування дружини ОСОБА_21 затягнулось і запевняла, що вона випишеться, але покупець відмовилась купувати квартиру, поки всі з неї не випишуться. Продаж мав відбутися за 23500 доларів США. Так, як продаж не відбувся, її повезли на квартиру на АДРЕСА_8, що вона мала уявлення про дану квартиру. Після даного випадку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ще двічі возили її до нотаріуса, але дані покупці теж відмовлялись купувати квартиру поки з неї не будуть всі виписані;

- показами по справі ОСОБА_23 (том 2 а.с. 139-143), про те, що за адресою АДРЕСА_8 вона проживає біля 5 років, але прописана там з січня 2006 року. 12 січня 2006 вона уклала шлюб з ОСОБА_21 з яким проживає вже на протязі 15 років. Приблизно рік назад до них додому прийшов знайомий ОСОБА_21 на ім'я ОСОБА_3. Він до них раніше разом з дружиною, як її звати не пригадує і прізвища не знає. Цей ОСОБА_3 зі слів ОСОБА_21 раніше працював з ним на заводі Кінескоп. Він пропонував ОСОБА_21 обміняти його квартиру на квартиру в м. Роздолі. Говорив, що можна поміняти з доплатою. ОСОБА_21 радився з нею, але вона його відмовляла пояснюючи, що там немає роботи. ОСОБА_3 говорив, що він свою квартиру обміняв через якогось маклера по імені ОСОБА_33 і пропонував їм це зробити. Але вони відмовились. Більше вона ОСОБА_3 не бачила. Приблизно в кінці квітня 2006 року до них додому прийшла невідома жінка. ОСОБА_21 в цей час був в дома та спав. Вона представилась як ОСОБА_4 та сказала, що їхня (ОСОБА_21 та ОСОБА_23) квартира знаходиться під арештом за несплату комунальних послуг з 2004 року і щоб вона пішла туди та вияснила всі питання. ОСОБА_4 також сказала, що їй необхідно піти в виконавчу службу Франківського району. Вона запила в ОСОБА_4 чи та там працює, на що ОСОБА_4 відповіла, що ні. Як вона зрозуміла, що ОСОБА_4 приходила не до неї а за ОСОБА_21, але він був п'яний. З нею ОСОБА_4 ніяких розмов про продаж квартири не вела. Вона та ОСОБА_21 не мали наміру продавати квартиру так як іншого житла в них немає. В цей же день зібралась і поїхала в село Черляни до сестри допомагати на городі. Приблизно через тиждень повернулась та прийшла додому. В дома був чоловік ОСОБА_21 з невідомим їй мужчиною, якого називав ОСОБА_24 вживаючи спиртні напої. ОСОБА_24 залишився ночувати, а зранку сказав, що збирає бригаду на будівництво в Криму. Після чого він пішов. Приблизно через два дні її чоловік пішов з дому і його не було до 15 травня 2006 року, коли чоловік пішов з дому то вона боячись залишатись самою пішла проживати до свого знайомого. Періодично вона заходила в квартиру на Симоненка де проживала разом з ОСОБА_21. Під час відсутності її чоловіка, коли вона знаходилась в квартирі до неї зайшла ОСОБА_4 та сказала, що власником квартири є її чоловік (ОСОБА_21), а вона не має ніякого відношення до квартири та прав на неї і сказала, що її чоловік підписав всі документи на продаж квартири і отримав за це 60000 гривень. Коли вона запитала в ОСОБА_4 де її чоловік, ОСОБА_4 відповіла, що бачила його за день перед цим. В розмові з нею ОСОБА_4 настоювала, щоб вона виписалась з квартири, але вона відмовилась, крім того ОСОБА_4 сказала, що на наступний день вона покаже їй квартиру. На наступний день ОСОБА_4 приїхала на автомобілі Жигулі світлого кольору за кермом якого був молодий чоловік. Також з ними була жінка яка представилась ОСОБА_34. По дорозі ОСОБА_34 сказала, що вона може в неї проживати довічно. Вони приїхали в район Краківського ринку на одну з бокових вулиць і показали квартиру на першому поверсі. ОСОБА_4 сказала, що якщо вона випишеться то буде проживати в даній квартирі. Вона не повірили, що їй дадуть дану квартиру і відмовилась виписуватися. Ще один раз ОСОБА_4 возила її в район вулиці Хмельницького де знаходиться ринок і показувала в сторону будинку на останньому поверсі квартиру і говорила, що вона може проживати там. Коли вона запитала чи можуть їй показати дану квартиру, ОСОБА_4 сказала, що в неї не має з собою ключів. 14 травня 2006 року у вихідний день її чоловік ОСОБА_21 прийшов до неї зранку на вулицю Кульпарківську де вона проживала і розповів, що його утримували в квартирі яка знаходилась біля Краківського ринку, вхід з балкону. Охороняв там його ОСОБА_24. Також говорив, що двічі втікав, але вперше його впіймали. До 19.05.2006 року вона проживала з ОСОБА_21 на Кульпарківській і навідувалась в квартиру на АДРЕСА_8. 19.05.2006 року вона з чоловіком приходила в Франківський РВ м.Львова, де черговий направив їх до працівника міліції, але так як він був на виїзді вони його не дочекались. ЇЇ чоловік хтів написати заяву про те що з ним сталось. З райвідділу вони повернулись на Кульпарківську. ОСОБА_21 кудись пішов і більше вона його не бачила;

- протоколом пред'явлення впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року (том 3 а.с. 51), де ОСОБА_21 впізнав ОСОБА_3.;

- протоколом пред'явлення впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року (том 3 а.с. 53), де ОСОБА_21 впізнав ОСОБА_6;

- протоколом пред'явлення впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року (том 3 а.с. 55), де ОСОБА_21 впізнав ОСОБА_7;

- протоколом пред'явлення впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року (том 3 а.с. 61), де ОСОБА_21 ОСОБА_4;

- протоколом пред'явлення до впізнання по фотографіях від 25.05.2006 року (том 2 а.с. 144), де ОСОБА_23 впізнала ОСОБА_4, як особу яка представлялась їй ОСОБА_4;

- протоколом очної ставки від 28.11.2006 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_3 (том 3 а.с. 63), на якій ОСОБА_21 повторив свої раніше дані покази;

- протоколом очної ставки від 28.11.2006 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_6 (том 3 а.с. 64-65), на якій ОСОБА_21 повторив свої раніше дані покази;

- протоколом очної ставки від 28.11.2006 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_4 (том 3 а.с. 66-69), на якій ОСОБА_21 повторив свої раніше дані покази;

- протоколом очної ставки від 31.01.2007 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_7 (том 3 а.с. 141), на якій ОСОБА_21 повторив свої раніше дані покази;

-протоколом очної ставки від 25.10.2006 року між ОСОБА_23 та ОСОБА_4 (том 2 а.с. 233-234), на якій ОСОБА_23 повторила свої раніше дані покази;

протоколом впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року (том 4 а.с. 11) згідно з яким ОСОБА_26 впізнав ОСОБА_6, як ОСОБА_6 який утримував ОСОБА_28 та ОСОБА_21;

- протоколом очної ставки (том 4 а.с. 37-39) між ОСОБА_26 та ОСОБА_6, на якій ОСОБА_26 повторив свої раніше дані покази;

- протоколом впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року (том 4 а.с. 48), згідно якого ОСОБА_27 впізнала ОСОБА_3;

- протоколом впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року (том 4 а.с. 50), згідно якого ОСОБА_27 впізнала ОСОБА_6, як особу, що називався ОСОБА_6, який утримував ОСОБА_21 та ОСОБА_28;

- протоколом впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року (том 4 а.с. 52), згідно якого ОСОБА_27 впізнала ОСОБА_7;

- протоколом впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року (том 4 а.с. 56), згідно якого ОСОБА_27 впізнала ОСОБА_4;

- протоколом очної ставки (том 4 а.с. 60) між ОСОБА_27 та ОСОБА_3, на якій ОСОБА_27 повторила свої раніше дані покази;

- протоколом очної (том 4 а.с. 61-63) ставки між ОСОБА_27 та ОСОБА_4, на якій ОСОБА_27 повторила свої раніше дані покази;

- протоколом очної ставки (том 4 а.с. 64-65)між ОСОБА_27 та ОСОБА_6, на якій ОСОБА_27 повторила свої раніше дані покази;

- протоколом слідчого експерименту від 29.11.2006 року (том 4 а.с. 82-85),підчас якого три ключі вилучені в ОСОБА_6, відчинили троє замків на дверях в квартирі АДРЕСА_11;

- висновком трасологічної експертизи № 4020 від 05.01.2007 року (том 4 а.с. 94-98)згідно з якою, два циліндрових механізми та навісний замок вилучені під час огляду квартири АДРЕСА_11 знаходяться в справному стані. Три ключі вилучені в ОСОБА_6 відкривають дані циліндрові механізми та навісний замок. Два ключі вилучені в ОСОБА_4 відкривають циліндрові механізми. Ключі вилучені по місцю проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_13 відкривають циліндрові механізми,

не доведено, що ОСОБА_2 діючи в складі організованої групи згідно заздалегідь розробленого плану, шляхом обману та зловживання довірою заволодів квартирою ОСОБА_21, чим завдав останньому матеріальну шкоду в сумі 75 тисяч гривень та незаконно позбавив його волі. Вказані докази стосуються ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ін. учасників злочинної групи.

Доказами зібраними в справі не встановлено домовленості ОСОБА_2 про участь в готуванні та вчиненні злочину спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ін., його роль у вчиненні даного злочину, а також, факт вступ до організованої групи, усвідомлення ОСОБА_2 факту існування такої групи та дій, останнього, які б могли це підтвердити.

Доказами зібраними в справі не доведено участь ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину, умислу на його вчинення, мету та мотив вчинення злочину.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК України по факту заволодіння квартирою ОСОБА_21 та ч.3 ст.146 КК України грунтується на припущеннях, що суперечить ст. 62 Конституції України та які не згідно з ст. 327 КПК України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Окрім наведеного, досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що, повторно, діючи згідно заздалегідь розробленого плану ОСОБА_2 в складі організованої ОСОБА_3 групи з ОСОБА_4, ОСОБА_6 ОСОБА_7 та невстановленими слідством особами з метою заволодіння квартирою за адресою АДРЕСА_16, яка належить ОСОБА_28 шляхом обману та зловживання довірою останнього, під вигаданим приводом допомоги в продажі та придбанні іншої квартири з меншою житловою площею, підійшли до ОСОБА_28 з даною пропозицією.

Реалізуючи свій злочинний задум, направлений на вчинення шахрайства, щодо ОСОБА_28, ОСОБА_3 представившись йому ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, представились відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з метою полегшення свого злочинного задуму, за свої кошти, погасили заборгованість ОСОБА_28 за комунальні послуги, допомогли останньому в приватизації квартири, таким чином переконали ОСОБА_28 в намірі виконати взяті на себе зобов'язання. ОСОБА_28 будучи переконаним в тому, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, мають намір виконати взяті на себе зобов'язання, сам добровільно 19.07.2006 року в приміщенні офісу приватного нотаріуса за адресою АДРЕСА_17 виконуючи вказівки ОСОБА_4 і в її присутності підписав довіреність на підставну особу, яка представила паспорт на прізвище ОСОБА_35 про надання їй права на розпорядження його квартирою, яка 20.07.2006 року в приміщенні офісу приватного нотаріуса за адресою АДРЕСА_17. продала дану квартиру за 100000,00 гривень ОСОБА_36 Після підписання ОСОБА_28 довіреності на право розпорядження його квартирою, він гроші за неї не отримав, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань по купівлі йому квартири меншої житлової площі не виконали, в наслідок чого ОСОБА_28, була спричинена майнова шкода в особливо великих розмірах, на суму 200000,00 грн. Після цього з метою подальшої реалізації зазначеної квартири та унеможливлення створення ОСОБА_28 перешкод при її подальшому перепродажу, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та невстановлені слідством особи діючи в складі організованої групи, в період часу з липня 2006 року по 27.11.2006 року, незаконно позбавили ОСОБА_28 волі, утримуючи його в приміщенні квартири за адресою АДРЕСА_11. 28.08.2006 року ОСОБА_2 діючи в складі організованої групи, згідно відведеної йому ролі заставив ОСОБА_28 виписатися з своєї квартири, після чого заволодів його паспортом громадянина України. Таким чином, ОСОБА_2 заволодів чужим майном та придбав право на майно шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, у великих та особливо великих розмірах, організованою групою, тобто скоїв злочини передбачені ч.4 ст.190 КК України та в складі організованої групи, незаконно заволодів будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, тобто скоїв злочин передбачений ч.3 ст.28 та ч. 3 ст.357 КК України.

Згідно з показами потерпілого ОСОБА_28 (том 3 а.с. 162-164), на протязі 12 років він проживав на АДРЕСА_16, дану квартиру він отримав у коли міняв свою квартиру приблизно в 1994 році, квартира являється однокімнатною. Він прописався за вказаною адресою і до останнього часу проживав з ОСОБА_37, яка була як співмешканкою. Приблизно в середині липня 2006року, коли він вийшов з квартири та присів біля під'їзду будинку АДРЕСА_16, до нього підійшов невідомий хлопець віком близько 18 років, середнього зросту, повний, обличчя та волосся мав світлі, був одягнутий у легку світлу курточку, представився ОСОБА_6, та сказав що хоче поміняти квартиру, і щоб він з ним їхав. Він спочатку відмовлявся, однак ОСОБА_6 сказав щоб він хоча б подивився. Він погодився подивитись і нікому нічого не сказавши пішов з ОСОБА_6, який був на автомобілі «ГАЗ» це була «Волга» з темними вікнами та колір на подобі «металік», автомобіль стояв на куті будинку. В автомобіль він сів ззаду, оскільки на передньому сидінні сидів ще один невідомий на ім'я ОСОБА_3, якого він також бачив вперше, він був повний та високий близько 1м 77см, мав коротку стрижку, спереду була залисина, віком близько 35років, мав червону футболку та шорти. За кермом автомобіля сидів третій невідомий який назвався як ОСОБА_2, віком близько 18-20 років, ростом близько 1 м 72см, середньої статури. Після того як вони всі назвались то автомобіль поїхав, і його завезли на якусь адресу, яку саме він не знає, де повели на квартиру яка знаходилась на другому і це був старий будинок. Коли вони зайшли усі четверо у квартиру, то він побачив що це трьохкімнатна квартира, де йому і пояснили що скоро будуть здійснювати обмін, і показали йому одну з кімнат де він мав жити, там жили ще троє осіб, а саме: ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_21, прізвищ яких він не знає. Вказані особи з їх слів жили вже там давно, чому, не пояснювали. В кімнаті квартири жив ОСОБА_3 з своєю співмешканкою чи жінкою на ім'я ОСОБА_4, прізвища її не знає. ОСОБА_4 була низького зросту, віком близько 35 років, худорлява, волосся чорне спочатку його здивувало, що коли ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 йшли з квартири то закривали вхідні двері на ключ, щоб ніхто не міг вийти, він неодноразово питався у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чому вони його утримують, однак останні казали, що не тримають, що це процедура обміну, він наполягав що хоче жити в себе в дома, однак ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно говорили йому почекати. Він вже сильно не наполягав, оскільки ОСОБА_3 постійно давав гроші ОСОБА_26, і той мав можливість виходити з квартири та купляти їм продукти, і оскільки там годували, то тільки час від часу питався коли його відпустять і постійно чув що треба почекати, він вважав що це серйозні люди, не обмануть. На протязі того часу його один раз ОСОБА_3 з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 возили його у Франківський РВ де, з їх слів, його співмешканка ОСОБА_37 подала його у розшук як зниклого безвісті. По дорозі у райвідділі ОСОБА_3 пояснював, щоб він написав, що ніби відпочивав в Карпатах, що він і зробив. Коли був у кабінеті працівників міліції та писав дані пояснення, то там ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не було, під час написання пояснення він вказував що ніяких претензій ні до кого не має, так йому пояснили працівники міліції що якщо він немає претензій то так має написати, що він і зробив. Після того, як він вийшов з райвідділу, його забрали у машину і повезли на квартиру на вул. І.Франка, і знову нікуди не випускали. В жовтні 2006 року його ОСОБА_2 завіз на вул. Дорошенка в м. Львові, де зробив йому фотографію на паспорт та завіз назад додому на вул. І.Франка в м. Львові, і за певний час приніс вже готовий внутрішній паспорт гр. України на його прізвище, сказавши, щоб він пішов та виписався з квартири, що він на його прохання і зробив, оскільки ОСОБА_2 пообіцяв квартиру за магазином «Океан». В паспортному столі він отримав талон про виписку, який разом з паспортом у нього забрав ОСОБА_2. Після чого його завезли назад на вул. І.Франка у вище згадану квартиру де і утримували. Приблизно на початку листопада 2006 року пропав ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і ОСОБА_6 який приходив та говорив різні відговори куди вони поділись. Вони постійно знаходились у вказаній квартирі аж поки 27.11.2006 року у квартиру не прийшли працівники міліції і їх всіх чотирьох: його, ОСОБА_26, ОСОБА_21 та ОСОБА_27 не звільнили та доставили у приміщення УБОЗ УМВС України у Львівській області. Вказав, що грошей за продаж своєї квартири ні від кого не отримував, так як його постійно утримували всупереч його волі в квартирі де його знайшли працівники міліції, ніяких документів на продаж квартири він не підписував. В середині липня 2006 року його кудись в черговий раз відвезли і він підписав якийсь документ який давав комусь право приватизувати його квартиру без його участі. ОСОБА_4 була присутня при тому як він підписував даний документ та запевняла, що так потрібно. Пригадує що ніяких документів на продаж квартири він не підписував. Вже після затримання він дізнався, що його квартира по АДРЕСА_16 продана без його відома. Вартість квартири по АДРЕСА_16 становить 200000,00 грн..

Згідно з протоколом пред'явлення впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року, де ОСОБА_28 впізнав ОСОБА_2. (том 3 а.с.182).

Зазначеними показами потерпілого ОСОБА_28 не підтверджується факт заволодіння ОСОБА_2 шляхом обману квартирою ОСОБА_28 АДРЕСА_16. Згідно з даними показами, ОСОБА_2 будь-яких пропозицій щодо обміну чи продажу квартири ОСОБА_28 не висував. Також, згідно з даними показами, в квартирі його утримували ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Присутність ОСОБА_2 як водія автомобіля та допомога при виготовлені паспорта не підтверджує вчинення останнім злочинів передбачених ст.ст. ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України. Для усунення вказаних недоліків слідства, слід було додатково допитати потерпілого ОСОБА_28. Однак, вказані недоліки досудового слідства не можуть бути усунені в судовому засіданні, а також, шляхом повернення справи на додаткове розслідування, оскільки згідно з копією актового запису про смерть (том 8 а.с. 32) ОСОБА_28 помер. Згідно з ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, неконкретизовані покази потерпілого ОСОБА_28 не можуть бути доказом вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України.

Згідно з показами свідка ОСОБА_27 (том 4 а.с. 45-47), про те, що в травні 2006 року ОСОБА_3 запропонував їй переїхати до нього додому і допомагати по господарству. Вона погодилася і він перевіз її на адресу АДРЕСА_11 на другому поверсі. Коли її привезли на дану квартиру там знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_26. Вона з ОСОБА_26 почала проживати в одній кімнаті, а ОСОБА_3 з ОСОБА_4 в іншій. Інколи ОСОБА_3 на декілька годин ввечері відпускав її та ОСОБА_26. Вдень ОСОБА_3 нікого крім них з квартири не випускав і завжди закривав, навіть коли знаходився в дома. Приблизно в перших числах липня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6, як його прізвище і де проживає вона не знає привели на дану квартиру ОСОБА_28, і йому поставили ліжко. ОСОБА_28 жодного разу не випускали з квартири, лише два рази ОСОБА_3 його брав кудись з собою. По словам ОСОБА_28 його возили раз до нотаріуса і раз в ЖЕК. При ній він декілька разів запитував ОСОБА_3 скільки йому ще чекати на квартиру, а саме з його слів вона дізналась, що ОСОБА_3 обіцяв йому обміняти його квартиру на меншу. Однак ОСОБА_3 його заспокоював і говорив, що скоро в нього буде квартира. Приблизно в кінці вересня 2006 року ОСОБА_3 з ОСОБА_7, кавказької національності та ОСОБА_6 привели ОСОБА_21, який з собою приніс матрац і постелили йому на підлозі. ОСОБА_21 теж жодного разу не випускали з квартири, Відразу після того як привезли ОСОБА_21, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пішли з квартири і почали проживати за адресою АДРЕСА_13 на третьому поверсі. На даній адресі вона була двічі і тому знає, що там проживали. Через що утримували ОСОБА_21 вона не знає. Крім того на квартиру де утримували ОСОБА_26 приходив ОСОБА_2, але він відразу проходив в кімнату до ОСОБА_3.

Згідно з протоколом впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року, ОСОБА_27 впізнала ОСОБА_2 (том 4 а.с.54).

Допитана в судовому засіданні (том 8 а.с. 214-215) свідок ОСОБА_27 частково підтримала покази дані на досудовому слідстві та вказала, що в УБОЗі їй показували 5 фотографій, серед яких підсудного ОСОБА_2 не було.

Зазначеними показами свідка ОСОБА_27 не підтверджується факт заволодіння ОСОБА_2 шляхом обману квартирою ОСОБА_28 АДРЕСА_16. Згідно з даними показами, ОСОБА_28 в квартиру за адресою АДРЕСА_11 привезли ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (ОСОБА_6) та утримували ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (ОСОБА_6). Вивозив ОСОБА_28 з квартири декілька разів ОСОБА_3, який зі слів ОСОБА_28 обіцяв останньому поміняти його квартиру на квартиру меншої площі. ОСОБА_2 (ОСОБА_2) декілька разів приходив на згадану квартиру, однак спілкувався тільки з ОСОБА_3. Покази свідка ОСОБА_27 частково суперечать показам потерпілого ОСОБА_28, в частині що стосується ОСОБА_2 щодо утримання останнім потерпілого та того, що він забирав потерпілого з квартири. Вказані недоліки досудового слідства не можуть бути усунені в судовому засіданні, а також, шляхом повернення справи на додаткове розслідування, оскільки згідно з копією актового запису про смерть (том 8 а.с. 32) ОСОБА_28 помер. Згідно з ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, покази свідка ОСОБА_27 не доводять вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України.

Згідно з показами свідка ОСОБА_37 (том 3 а.с. 207-208), яка розповіла, що з ОСОБА_28 вона проживає біля 13 років. Раніше проживали в квартирі ОСОБА_28 за адресою АДРЕСА_16. На початку липня 2006 року вона з ОСОБА_28 була в дома. В цей час до них в квартиру прийшов невідомий мужчина, якого описати і впізнати не може. Він сказав, що позичив якомусь мужчині гроші, який проживає в них на квартирі. Вона відповіла, що в них ніхто не проживає і він пішов. За декілька днів вона виходила з під'їзду і бачила, як до ОСОБА_28, який сидів біля під'їзду на лавці підійшов даний мужчина з ще одним невідомим, якого вона теж впізнати не може. Вона пішла в магазин, а ОСОБА_28 сказав, що переговорить з даними людьми і її наздожене. Після того вона його більше не бачила. Днів через п'ять після цього, близько 23 години, коли вона знаходилась хтось постукав в двері і вона відчинила та побачила, мужчину що вже двічі його бачила і з ним був невідомий кавказької національності, якого впізнати його не зможе. Вони сказали, що ОСОБА_28 знаходиться на будівництві в Брюховичах і передав їй 50 гривень та просив, щоб вона дала їм його військовий квиток. Вона відмовилась давати даний квиток, сказала, щоб він сам приїхав і забрав, після того вони пішли і більше вона їх не бачила. На наступний день вона пішла до сестри ОСОБА_28 і повідомила, що ОСОБА_28 пропав. Вказала, що ОСОБА_28 зловживає алкоголем, через що є слабохарактерним, всього боїться і ним легко керувати.

Дані покази не вказують на ОСОБА_2 та не доводять його вини у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України відносно ОСОБА_28.

Згідно з показами свідка ОСОБА_38 (том 3 а.с. 209-211), яка розповіла, що в неї є рідний брат ОСОБА_28 який раніше проживав за адресою АДРЕСА_16. Раніше ОСОБА_28 попросив, щоб документи на його квартиру знаходились у неї на зберіганні. В першій половині липня 2006 року біля 22 години до неї додому прийшов ОСОБА_28 разом з невідомим чоловіком кавказької національності. Даний чоловік, приблизно 40 років, чорнявий, коротка зачіска, зріст біля 178 см. худорлявий, ніс великий, може впізнати. ОСОБА_28 сказав що йому терміново погрібні документи на його квартиру для того щоб прописати його співмешканку, щоб вона отримувала пенсію. Вона запитала в невідомого мужчину, хто він такий і звідки знає ОСОБА_28. Даний невідомий мужчина відповів, що він є колегою по роботі ОСОБА_28 і вони разом працюють на будові в Брюховичах в приватному секторі, і що вони не можуть зайти вдень так як з самого ранку знаходяться на роботі і що дані документи дуже потрібні. ОСОБА_28 нічого на це не говорив, а лише стояв і мовчав. Вона не хотіла давати ОСОБА_28 документи на квартиру, тому сказала, що не може їх знайти, але в цей час з кімнати вийшов її син і нічого не підозрюючи витягнув з шафи документи на квартиру ОСОБА_28 і поклав на стіл. Дані документи взяв мужчина кавказької національності і вони разом з ОСОБА_28 пішли з квартири. На третій день після даної події до неї прийшла співмешканка ОСОБА_28 ОСОБА_37 і сказала, що ОСОБА_28 пропав і вже п'ять днів його немає вдома. Тому вона зверталась по факту зникнення ОСОБА_28 і в міліцію і в прокуратуру Франківського району. Зазначила, що ОСОБА_28 приблизно вже вісім років, як почав проживати з ОСОБА_37 то почав вживати спиртні напої і з того часу він дуже залежний від алкоголю, крім того ОСОБА_28 є дуже слабко характерний, його легко залякати і контролювати.

Дані покази не доводять вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України.

Згідно з показами свідка ОСОБА_26 на досудовому слідстві (том4 а.с.26-30), приблизно в перших числах травня ОСОБА_4 привела на дану адресу (АДРЕСА_11) жінку на ім'я ОСОБА_27, для того щоб вона готувала та прибирала. Вона також почала з ними жити. Приблизно через місяць після приходу ОСОБА_27 ОСОБА_3 сказав йому, щоб він їхав з ним. Він вийшов з ОСОБА_3 і вони сіли в автомобіль ВАЗ-2106 в якому вже сиділа ОСОБА_4, хлопець на ім'я ОСОБА_6 та чоловік якого називати ОСОБА_2. Вони поїхали на вулицю Лазаренка і під'їхали до якогось будинку. ОСОБА_4 сказала, щоб він сів на лавку навпроти будинку та дивився за чоловіком невисокого зросту, а самі кудись поїхали. Приїхали назад вони хвилин через 20, але ОСОБА_3 вже не було. ОСОБА_6 зайшов в під'їзд, а коли повернувся то сказав ОСОБА_4 що ніхто не відчиняє. Після того ОСОБА_4.подзвонила до ОСОБА_3 і той під'їхав на Мерседесі світлого кольору та привіз мужчину кавказької національності, якого називали ОСОБА_7. Після того ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зайшли в під'їзд і за деякий час вийшли з ОСОБА_28, якого посадили в автомобіль ВАЗ-2106 в який сів і він разом ОСОБА_6 ОСОБА_4 і ОСОБА_2 відвіз їх на площу Григоренка. Всі зайшли в квартиру, також туди приїхав ОСОБА_3 на ОСОБА_7. В приміщенні квартири ОСОБА_28 запитався в ОСОБА_3 де вікна які потрібно красити, на що ОСОБА_3 сказав, що пізніше приїде і покаже. Після того ОСОБА_28 дали випити та поїсти. Після того ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 кудись пішли. Майже кожен раз біля 10-10.30 ОСОБА_2 з ОСОБА_6 приїжджали за ОСОБА_4 і разом кудись їхали, а з ними лишався ОСОБА_3. Коли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом йшли то закривали за собою двері на замки та на навісний замок. При цьому ОСОБА_3 пропонував ОСОБА_28 здійснити обмін його двохкімнатної квартири на однокімнатну на що ОСОБА_28 був згоден. Він просив, щоб його відпустили додому, але ОСОБА_3 сказав, що не може так як ще не зробив для нього паспорт. Декілька разів ОСОБА_28 забирали і кудись возили. Його возили ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7. Приблизно в кінці серпня 2006 року в ночі ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ще хтось на Мерседесі привезли мужчину, який назвався ОСОБА_21 і показали де він має спати. При ньому він жодного разу не просив, щоб його відпустили. Від ОСОБА_21 він дізнався, що його утримували декілька місяців, щоб щось зробити з його квартирою. Він тікав, але ОСОБА_3 його знайшов і знову почав утримувати проти його волі. За деякий час ОСОБА_4 та ОСОБА_3 переїхали на адресу АДРЕСА_13. ОСОБА_21 сказав, що його утримував ОСОБА_7. В цей же час ОСОБА_7 приблизно ще рідше разу на тиждень приходив до ОСОБА_3 за грошима і про щось шептався. Після того як ОСОБА_4 та ОСОБА_3 переїхали вони почали дозволяти йому піти погуляти та купити продукти, але кожного разу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 погрожували розправою, у випадку якщо він не повернеться чи звернеться за допомогою. Також він нікуди не втікав гак як в нього не було документів, одного разу він прийшов на свою квартиру, але там вже робили ремонт.

Згідно з протоколом пред'явлення впізнання по фотографіях від 28.11.2006 року, ОСОБА_26 впізнав ОСОБА_2, як ОСОБА_2 який керував автомобілем ВАЗ-2106 коли привезли ОСОБА_28(том 4 а.с.7).

Допитаний в судовому засіданні (том 8 а. с. 214) свідок ОСОБА_26 частково підтримав покази дані на досудовому слідстві та вказав, що ОСОБА_21 привезли на квартиру, оскільки в нього не було де жити, його нагодували. Вказав, що насильно його ніхто не утримував. У ОСОБА_21 була зламана нога. Вихід з квартири був вільний. Зазначив, що на автомобілі Мерседес його ніхто не возив. Також вказав, що брав участь у впізнанні, однак підсудного серед осіб, яких він впізнавав не було.

В показах даних на досудовому слідстві, ОСОБА_2 (ОСОБА_2) згадується як особа, яка керувала автомобілем, однак не вчиняла будь-яких дій відносно потерпілого. Зазначеними показами свідка ОСОБА_26 не підтверджується факт заволодіння ОСОБА_2 шляхом обману квартирою ОСОБА_28 АДРЕСА_16. Вказані покази частково розбігаються з показами потерпілого ОСОБА_28, що стосується ОСОБА_2. Згідно з даними показами, ОСОБА_28 в квартиру за адресою АДРЕСА_11 привезли на автомобілі ВАЗ 2106, яким керував ОСОБА_2, а ОСОБА_3 в цей час перебував в іншому автомобілі Мерседес. Згідно з показами ОСОБА_28 його привезли на автомобілі «ГАЗ» «Волга» з темними вікнами кольору «металік», в якому сидів ОСОБА_3 (ОСОБА_3). Вказані недоліки досудового слідства не можуть бути усунені в судовому засіданні, а також, шляхом повернення справи на додаткове розслідування, оскільки згідно з копією актового запису про смерть (том 8 а.с. 32) ОСОБА_28 помер. Згідно з ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, покази свідка ОСОБА_26 не доводять вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України.

Згідно з показам свідка по справі ОСОБА_29 (том.4 а.с.127-129), який розповів, що він являється заступником начальника відділу боротьби з ОГ та ЗО, їх лідерів УБОЗ УМВС України у Львівській області і разом з підлеглими працівниками здійснював оперативний супровід по кримінальній справі №144-0203 порушеної відносно ОСОБА_3. Від слідчих які розслідують дану кримінальну справу поступило ряд доручень направлених на встановлення місця перебування потерпілого ОСОБА_21 через що оперативні працівники УБОЗу провели ряд оперативних заходів направлених на встановлення місця знаходження потерпілого ОСОБА_21. Після затримання ОСОБА_3, останній відмовився надати будь яку інформацію, щодо місця перебування ОСОБА_21, мотивуючи, що дану особу не знає. 27 листопада 2006 року внаслідок проведених заходів була отримана інформація, про те, що ОСОБА_3 використовує квартиру АДРЕСА_11, для незаконного утримання ОСОБА_21, негайно за даною адресою виїхали він та його підлеглі, а саме ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_30 та старший оперуповноважений в ОВС ГУБОЗ МВС України ОСОБА_43 та працівники ВШР «Сокіл» при УМВС України у Львівській області. Підійшовши до дверей квартири АДРЕСА_11, яка розміщена на другому поверсі вони побачили, що на дверях висять металеві завіси та навісний замок. Вони почали стукати в дані двері і якийсь чоловічий голос як потім з'ясувалось ОСОБА_21 відповів, що він не може відчинити двері так як його та інших осіб закрито в даній квартирі і попросив, щоб його з відти визволили. З метою подальшого проведення оперативних заходів, вони замки не виламували, а доставили працівника ОТВ РАЦ при УМВС України у Львівській області, який має навики відкривання замків за допомогою спеціально пристосованого інструменту. Даний працівник за допомогою інструменту не пошкоджуючи замків відчинив навісний замок та один з двох врізаних замків на дверях квартири, після чого вони зайшли в середину квартири. В квартирі вони виявили ОСОБА_21, ОСОБА_28, ОСОБА_26 та ОСОБА_27, яких доставили в УБОЗ УМВС України у Львівській області. З метою затримання осіб, які незаконно утримували позбавивши волі ОСОБА_21 та ОСОБА_28 двері в квартиру знову були зачинені на навісний та врізний замки, після чого біля будинку була залишена засідка в складі працівників УБОЗ ОСОБА_30 та працівників ВШР «Сокіл», які в 17 годин 30 хвилин при спробі зайти в дану квартиру затримали ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого АДРЕСА_14. якого доставили в УБОЗ УМВС України у Львівській області де під час особистого обшуку в нього виявили та вилучили мобільний телефон, наручний годинник, ланцюжок з хрестиком, дві зв'язки ключів, в одній п'ять штук а в іншій чотири штуки. Як пояснив ОСОБА_6 дані ключі належать особисто йому.

Свідок ОСОБА_30 (том 4 а.с.130), дав покази, які аналогічні показам свідка по справі ОСОБА_29.

Вказані покази свідків не доводять вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст.357 КК України.

Зазначеними доказами, а також, іншими доказами зібраними в справі, на яких ґрунтується обвинувачення, перевіреними та оголошеними в судовому засіданні, зокрема, заявою потерпілого по справі ОСОБА_28 (том 3 а.с. 158), про те, що невідомі особи заволоділи його квартирою та незаконно утримували позбавивши волі; показами свідків ОСОБА_39 (том 8 а.с. 20) та ОСОБА_40 (том 8 а.с. 25), які були запрошені як поняті при пред'явлені фотографій до впізнання при яких потерпілі та свідки впізнали ОСОБА_2., - не доведено, що ОСОБА_2 заволодів чужим майном та придбав право на майно шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, у великих та особливо великих розмірах, організованою групою, тобто скоїв злочини передбачені ч.4 ст.190 КК України та в складі організованої групи, незаконно заволодів будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, тобто скоїв злочин передбачений ч.3 ст.28 та ч. 3 ст.357 КК України.

Доказами зібраними в справі, перевіреними в судовому засіданні, в їх сукупності, не встановлено домовленості ОСОБА_2 про участь в готуванні та вчиненні злочину спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, його роль у вчиненні даних злочинів, а також, факт вступ до організованої групи, усвідомлення ОСОБА_2 факту існування такої групи та дій, останнього, які б могли це підтвердити.

Доказами зібраними в справі перевіреними в судовому засіданні не доведено участь ОСОБА_2 у вчиненні даних злочинів, умислу на їх вчинення, мету та мотив вчинення злочинів.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 за ч.4 ст.190,ч.3 ст.146, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.357 КК України по факту заволодіння квартирою та документами Дудуха В.Д., позбавлення його волі, не доведено, що суперечить ст. 129 Конституції України, ст. 2 КПК України.

Відповідно до ст. 64 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст. 190, ч.3 ст.146, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.357 КК України не підтверджується зібраними в справі доказами перевіреними в судовому засіданні, та можливість здобуття інших доказів, які б доводили вину у вчиненні даних злочинів вичерпана. Разом з тим, підсудний ОСОБА_2 заздалегідь не обіцяно приховував вчинення ОСОБА_3 та іншими членами організованої групи тяжких злочинів, тобто вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 396 КК України, тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 396 КК України.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.90 р. № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин, ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.

Передбачені кримінально-процесуальним законом підстави для повернення справи на додаткове розслідування, які б не були усунуті в судовому засіданні - відсутні, та можливість здобуття нових доказів в справі вичерпана.

Призначаючи підсудному ОСОБА_2 покарання, суд враховує, що він вчинив злочин середньої тяжкості, раніше не судимий (том 8 а.с. 79), на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває (том 8 а.с. 81), на обліку у наркологічному диспансері не перебуває (том 8 а.с. 82), по місцю проживання характеризується позитивно (том 8 а.с. 87, 206, 208), страждає на нейро-циркулярну дистонію по змішаному типу, інфекційно-алергічний поліартрит (том 8 а.с.209).

Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає є добровільне з'явлення в правоохоронні органи, каяття та позитивні характеристики з місця проживання.

Обставини, які обтяжують покарання відсутні.

Враховуючи особу підсудного, а також, зазначені вище обставини, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ст. 396 КК України, за якою кваліфіковано його дії та можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Запобіжний захід підписку про невиїзд щодо підсудного ОСОБА_2, з урахуванням особи підсудного, тяжкості вчиненого ним злочину та з метою забезпечення виконання вироку суду, до вступу вироку в законну силу залишити.

Речові докази та цивільний позов у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід, щодо засудженого ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Арешт накладений постановою старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУМУСУ у Львівській області Дубіцьким В.П. від 25 травня 2009 року в кримінальній справі № 141-1351 (т. 7 а.с. 152) на частку квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 - зняти.

Речі вилучені при обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 05.02.2007 року (том 6 а.с. 230): закордонний паспорт НОМЕР_4 ОСОБА_2, відеокасету Е 45 92409ZA2, Диплом з додатком ОСОБА_2, Свідоцтво про неповну середню освіту ОСОБА_2, Свідоцтво про народження ОСОБА_2, Страхове свідоцтво ОСОБА_2, фото ОСОБА_2 №1 та № 2 повернути ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.

Суддя О.М.Ванівський