23.09.2013
Справа № 1203/3856/2012-провадження 2/434/1630/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2013 року Артемівський районний суд міста Луганська в складі:
головуючого: судді Орлова І.В.
при секретарі: Клименко О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про примусове виселення з житлового приміщення, -
в с т а н о в и в:
ТОВ «ОТП факторинг Україна» (надалі Позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_1 (надалі Відповідач-1 або Позичальник), ОСОБА_2 (надалі Відповідач-2), в якому просив суд: виселити Відповідачів з будинку за адресою: АДРЕСА_1 надати ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право продажу вищевказаного будинку, який є предметом іпотеки; стягнути з Відповідачів судові витрати в розмірі 107,00 гривень. В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що 11 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» - правонаступники якого стали ЗАТ «ОТП Банк» , а потім ПАТ «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір № МL - 900/330/2006. За вищевказаним договором Відповідач-1 отримав у Банку кредит у розмірі 136.000,00 доларів США на строк до 11 серпня 2026 року. ОСОБА_1 зобов'язувалася прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредитні кошти в обумовлені строки. 10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відповідно до статей 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки. За вищевказаним договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором № МL-900/330/2006 від 11.08.2006 року та Договором іпотеки № РМL 900/330/2006 від 11.08.2006 року. З метою забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № РМL-900/330/2006, посвідчений 11 серпня 2006 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (реєстр за № 2131). Предметом іпотеки став житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Цей будинок належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 11.08.2006 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Відповідач-1 не дотрималася умов Кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість. Банк звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. 20 липня 2007 року вчинено такий напис, який 20.07.2007 року було спрямовано на примусове виконання до Артемівського ВДВС Луганського МУЮ. Артемівським ВДВС Луганського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем 30 квітня 2009 року був складений акт опису та арешту вищевказаного будинку. Відповідно до статті 40 Закону України «Про іпотеку» Позивачем була складена вимога про добровільне звільнення житлового приміщення (будинку). З даною вимогою Відповідач-1 був ознайомлений 14.02.2012 року під особистий підпис. Згідно з вимогою Відповідач-1 повинен був звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання даної вимоги, але на день подання даної позовної заяви Предмет іпотеки звільнений не був. Посилаючись на вимоги статей 109 Житлового кодексу України, 40 Закону України «Про іпотеку» Позивач просив задовольнити заявлені вимоги.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Представник Позивача надав заяву про слухання справи за його відсутністю, наполягав на задоволенні заявлених вимог. Відповідачка ОСОБА_1 просила у задоволені позову відмовити посилаючись на те, що за кредитним договором від 11.08.2006 року Позивач не є кредитором. Вищевказаний кредитний договір вона укладала лише з ТОВ «Райффайзен банк Україна», жодної згоди на передачу своїх персональних даних третім особам вона не давала, строк повернення кредиту не настав. Опис майна проходив за виконавчими документами про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу на користь юридичних осіб, а не за виконавчим документом про звернення стягнення на житловий будинок. Вимога про звільнення житлового будинку була спрямована на ім'я ОСОБА_4 у той час як ініціали позивачки - ОСОБА_1. Крім того у будинку мешкає неповнолітня дитина, яка у разі задоволення вимог про виселення опиниться на вулиці. Відповідач ОСОБА_2 заперечення проти позову не надав.
Судом встановлено, що 11 серпня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (далі Банк) та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № МL-900/330/2006. Відповідно умов кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 136.000,00 доларів США зі сплатою 20,0 % річних у строк до 11 серпня 2026 року. Відповідачка-1 зобов'язувалася повністю повернути Банку суму кредиту не пізніше дати остаточного повернення відповідно до умов, встановлених статтею 1.5 Договору.
Відповідно до пункту 3.1 Кредитного Договору в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань перед Банком, АКБ «Райффайзенбанк Україна» 11 серпня 2006 року уклав з ОСОБА_1 Договір іпотеки № РМL 900/330/2006, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (реєстр № 2131). Предметом іпотеки за вказаним договором був визначений житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Цей житловий будинок належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3. (реєстр № 2127). За згодою сторін вартість предмета іпотеки була визначена 858.500.000,00 гривень ( за курсом НБУ на дату укладення договору еквівалент - 170.000,00 доларів США). Відповідно до пункту 5.2 Договору Іпотеки ОСОБА_1 зобов'язувалася не прописувати ( не реєструвати) право проживання будь-яких території (площі) предмета іпотеки, без попередньо отриманої на те письмової згоди Банку.
З даних фотокопії виконавчого напису від 20 липня 2007 року вбачається, що приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було звернуто стягнення на належний ОСОБА_1 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 За рахунок коштів, отриманих від реалізації житлового будинку запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ «ОТП Банк» у розмірі 145.790,64 доларів США та 43.590,39 гривень . 20.07.2007 року виконавчий напис був пред'явлений до Артемівського ВДВС Луганського МУЮ.
09.02.2012 року на адресу ОСОБА_1 направлена вимога при добровільне звільнення житлового будинку. Ця вимога була отримана ОСОБА_1, що підтверджується даними поштового повідомлення.
10 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» був укладений Договір відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки. Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № МL-900/330/2006 від 11.08.2006 р. та договором іпотеки № РМL 900/330/2006 від 11.08.2006 року.
Правовідносини сторін врегульовані нормами цивільного законодавства України. Відповідно до статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
У відповідності з частиною 1 статті 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Частина 3 цієї статті передбачає, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Спірний будинок належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Відповідачка-1 передала спірну квартиру в іпотеку з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № МL-900/330/2006. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Кредитним договором, виконавчим написом нотаріуса від 20.07.2007 року на предмет іпотеки - спірний будинок, було звернуто стягнення. З даних домової книги вбачається, що у спірному будинку зареєстровані - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
09.02.2012 року позивач надіслав письмову вимогу ОСОБА_1 про звільнення жилого приміщення іпотечного будинку у добровільному порядку протягом одного місяця. Ці вимоги не були задоволені. За таких обставин вимоги про виселення ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Письмові заперечення Відповідачки-1 суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують документально підтверджені обставини справи, що були викладені у позовній заяві.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В частині заявлених вимог про виселення ОСОБА_2, надання Позивачу права продажу спірного будинку, будь-яких доказів суду не надано. Письмова вимога про звільнення будинку на адресу ОСОБА_2 не спрямовувалася, доказів про направлення Відповідачу-2 такої вимоги в матеріалах справи немає. За таких обставин у цієї частині вимоги Позивача є бездоказовими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 88 ЦПК України судові витрати у розмірі 107 гривень 30 копійок підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Позивача. На підставі статей 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», статті 109 ЖК України, керуючись статтями 10,11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -
в и р і ш и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою дієздатністю «ОТП факторинг Україна» судові витрати у розмірі 107 ( сто сім) гривень 30 ( тридцять) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд Артемівського районного суду м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І.В.Орлов