Справа № 2018/2-578/11

н/п 2/2018/144/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2012 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий -суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»звернувся до суду з позовом, у якому просить: 1)звернути стягнення на житлові приміщення мансарди №НОМЕР_2, загальною площею 203.1 кв.м. в літ. "А-6", приміщення 2-го рівня мансарди НОМЕР_3 загальною площею 44,2 кв.м. в літ. "А-6", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з застосуванням способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові в розмірі 2836091,00 грн.; 2) виселити мешканців з житлових приміщень мансарди №НОМЕР_2, загальною площею 203,1 кв.м. в літ. "А-6", приміщення 2-го рівня мансарди НОМЕР_3 загальною площею 44,2 кв.м. в літ. "А-6", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; 3) стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 24 липня 2008 року, між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки від 24.07.2008 року. На теперішній час позичальником не виконуються зобов'язання по своєчасному погашенню кредиту та сплати процентів перед банком за кредитним договором. Боржником була отримана вимога щодо дострокового погашення заборгованості, а саме лист від 15.04.2010 року, яка не виконана на даний час. Станом на 21.06.2010 року платежі, що підлягають сплаті боржником за кредитним договором становить 2836091,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не сповістив, заяв про розгляд справ у його відсутності не надавав.

Суд, вислухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24 липня 2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №68708С26 про надання останньому кредиту в розмірі 280 000 доларів США зі сплатою 17,55% річних строком до 23.07.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №68708С26 від 24 липня 2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №68708Z22 від 24.07.2008 року.

Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки іпотекодавець забезпечує вимоги банку у повному обсязі, що виникають з вказаного кредитного договору;

Відповідно до п. 1.3. договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно, що належить іпотекодавцю, а саме:

- житлові приміщення мансарди; №НОМЕР_2 загальною площею 203,1 кв.м. в літ. "А-6", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, надалі - Предмет іпотеки - 1.

Право власності ІПОТЕКОДАВЦЯ на Предмет іпотеки-1 підтверджено Договором дарування від О2.04.2008р., про що надано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18414438 від 08.04;2008р.

- приміщення 2-го рівня мансарди №НОМЕР_3 загальною площею 44,2 кв.м. в літ. "А-6", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, надалі - Предмет іпотеки - 2.

Право власності ІПОТЕКОДАВЦЯ на Предмет іпотеки-2 підтверджено Договором дарування від 02.04.2008р., про що надано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18414071 від О8.04.2008р.

Як зазначив представник позивача, станом на 21.06.2010 року сума заборгованості за кредитним договором від 24.07.2008 року, за ОСОБА_2 перед банком складає 2836091 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»від 5 червня 2003 року, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»від 5 червня 2003 року у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, потекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Отже, зі змісту ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку»вбачається, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред'явлення боржникові та іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення забезпечення іпотекою зобов'язання, в якому встановлюється не менше як тридцяти денний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки

У матеріалах справи є письмова вимога від 15.04.2010 року банку до боржника ОСОБА_2 про погашення заборгованості за кредитним договором від 24.07.2008 року, яку ОСОБА_2 отримав 01.06.2010 року (а.с.16)

Разом з тим, є письмові вимоги банку до іподекодавця ОСОБА_1 про погашення заборгованості боржника ОСОБА_2 за кредитним договором від 24.07.2008 року, які направлялись поштою ОСОБА_1, однак не були нею отримані у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Отже, іподекодавцем ОСОБА_1 не були отримані письмові вимоги банку про усунення порушень.

Таким чином, банком не дотримано вимог ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку»щодо отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов'язання.

Крім того, Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2011 року визнано недійсними: договір дарування від 02.04.2008 року на житлові приміщення мансарди НОМЕР_2, загальною площею 203,1 кв. м, в Літ. А-6, за реєстровим № 3152, розташованими над квартирою НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1;

та договір дарування від 02.04. 2008 року на приміщення другого рівня мансарди НОМЕР_3, загальною площею 44,2 кв. м. в літ А-6,реєстровий № 3155, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області 24 травня 2012 року Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2011 року залишено без змін, тому рішення від 19.12.2011 набуло чинності.

Отже, договори дарування від 02.04.2008 року, якими підтверджувалось право власності іпотекодавця ОСОБА_1 на Предмет іпотеки-1 та Предмет іпотеки-2, визнані рішенням суду недійсними.

Також, Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2011 року зобов'язано ОСОБА_2 за власні кошти усунути перешкоди в користуванні майном, а саме приміщенням горища в будинку АДРЕСА_1, над 7-м під'їздом, шляхом надання ключів від горища власникам, знести перегородки, що утворюють кімнати, надати безперешкодний доступ до комунікацій, шляхом демонтажу гідро-картону, за яким сховані комунікації.

Тобто, вбачається, що приміщення мансарди №НОМЕР_2 та №НОМЕР_3 за рішенням суду повинні бути демонтовані.

Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вказані приміщенні (предмети іпотеки 1 та 2) належать на праві власності ОСОБА_1 на час винесення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, то судовий збір з відповідача стягненню не підлягає.

Суд, оцінивши належність, допустимість, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 530, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35 ЗУ «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя - Л.Ы. Золотарьова