АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Ященка М.А.,
суддів - Стрижко С.І., Маліновського О.А.,
за участю прокурора - Гуменюк Л.М.,
потерпілої - ОСОБА_1,
представника цивільного позивача - ОСОБА_2,
захисника - ОСОБА_3,
засудженого - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий, -
засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Судом вирішено питання про речові докази та частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_1: стягнено з ОСОБА_4 на її користь 2 822,85 грн. матеріальної шкоди та 20 000,00 грн. моральної шкоди.
Згідно з вироком суду, 19 лютого 2009 року, близько 20-00 год., ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 прийшли до квартири АДРЕСА_1, котра знаходиться у користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, де, побачивши безлад, почали сварку з ОСОБА_1, під час якої ОСОБА_4, на ґрунті неприязних відносин, схопив останню руками за тулуб та повалив на підлогу, після чого наніс їй три удари ногами, взутими в черевики, по правому стегну та тулубу, чим заподіяв ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого перелому шийки правої стегнової кістки.
В поданій апеляції та доповненнях до неї потерпіла ОСОБА_1, просить вирок суду скасувати як незаконний у зв'язку неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, а кримінальну справу щодо ОСОБА_4 повернути до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Як зазначає апелянтка, судом не взято до уваги, що засуджений наніс їй тілесні ушкодження внаслідок яких вона стала інвалідом 2-ї групи, безповоротно втратила функцію рухового апарату та на тривалий час - працездатність. Крім того, вона в повній мірі втратила можливість самостійно виходити за межі квартири, рухається лише на милицях та не може працювати, щоб забезпечувати собі додатковий дохід до пенсії, погано себе почуває та переносить страждання, постійно відвідує лікарні для проведення чергових операцій. Під час судового розгляду справи її клопотання про призначення судово-медичної експертизи для визначення ступеня втрати загальної працездатності розглянуто не було, а її представник без її згоди зняла це клопотання, повідомивши їй неправдиву інформацію, що за проведення такої експертизи їй потрібно сплатити значну суму грошей. Неправильно вирішено судом і цивільний позов, так як вартість операції, яку їй рекомендовано провести у жовтні 2013 року - 40 000,00 грн. Сума коштів, що стягнені судом із засудженого в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої, явно не відповідає сукупності її фізичних страждань та душевних переживань. Призначене засудженому покарання, на її думку, є занадто м'яким.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої та представника цивільного позивача, які підтримали подану апеляцію, захисника та засудженого, які заперечували проти її задоволення, прокурора, котрий підтримав апеляцію потерпілої, провівши судові дебати і надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція потерпілої підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, тобто постановлений за умови повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи, правильного застосування матеріального закону та дотримання норм кримінально-процесуального закону під час розгляду справи у суді. Суд обґрунтовує вирок доказами, які були розглянуті в судовому засіданні і належним чином оцінені з наведенням мотивування причин визнання одних доказів достовірними, а інших недостовірними, в їх сукупності, керуючись законом.
Даних вимог закону, під час розгляду справи в суді першої інстанції не дотримано, а саме не забезпечено повноти та всебічності розгляду всіх обставин справи.
Так, дана кримінальна справа надійшла до суду першої інстанції 07 вересня 2012 року з обвинувальним висновком щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 122 КК України. При цьому характер і ступінь тяжкості отриманих потерпілою ОСОБА_1 тілесних ушкоджень були визначені виходячи з висновків судово-медичної експертизи № 604/Е від 15 липня 2010 року, згідно яких вони відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Після надходження справи до суду, потерпілою ОСОБА_1 26 вересня 2012 року було надано суду позовну заяву з доданням пакету документів, які підтверджують її позовні вимоги та стосуються стану здоров'я, в тому числі про те, що вона отримує пенсію, як інвалід другої групи з 28 вересня 2009 року, а згідно з довідкою до акту огляду МСЕК їй встановлена друга група інвалідності з ураженням опорно-рухового апарату на строк до 05 вересня 2012 року (т. 1, а.с. 181-182, 188). Пізніше потерпілою були надані суду доповнення до позовної заяви, в яких вона просила суд, серед іншого, призначити судово-медичну експертизу для визначення ступеня втрати загальної працездатності (т. 1, а.с. 189-192).
Під час судового розгляду справи, як вбачається з протоколу судового засідання від 19 жовтня 2012 року, представником потерпілої було заявлене клопотання про визнання цивільним позивачем ОСОБА_1 та призначення по справі судово-медичної експертизи, яке підтримала потерпіла, але при обговоренні цих питань представник потерпілої зняла клопотання в частині призначення судово-медичної експертизи, при цьому думка потерпілої з цього приводу, взагалі не з'ясовувалась (т. 1, а.с. 201) і ніяке рішення щодо прийняття судом відмови від клопотання не приймалося, незважаючи на наявність зазначеного вище письмового клопотання потерпілої про призначення експертизи. В подальшому, згідно протоколу судового засідання від 12 червня 2013 року, головуючою у справі суддею ще раз з'ясовувалось питання щодо клопотання представника потерпілої ОСОБА_8 про призначення у справі судово-медичної експертизи і остання знову відмовилась від нього і цю відмову суд прийняв (т. 2, а.с. 150). При цьому судом не було враховано, що письмове клопотання про призначення судово-медичної експертизи для визначення ступеня втрати загальної працездатності було підписано особисто потерпілою (т. 1, а.с. 192) і вона його не відкликала, а представник потерпілої, згідно наданих їй потерпілою повноважень (т. 1, а.с. 149) не була наділена повноваженнями відмовлятись від клопотання, заявленого потерпілою.
Таким чином, питання про визначення ступеня втрати загальної працездатності потерпілою в результаті вчинених засудженим ОСОБА_4 дій, з'ясоване не було, чим порушені права потерпілої передбачені ст. 49 КПК України 1960 року. Також суд не дав ніякої оцінки наданим потерпілою доказам про встановлення їй, після події злочину, другої групи інвалідності, не звернув уваги на те, що при проведенні по справі судово-медичної експертизи, ці дані експертом не досліджувались і що згідно з п. 2.4. «Інструкції про проведення судово-медичної експертизи», затвердженої наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, є обов'язковою участь кількох експертів при проведенні експертиз з визначення втрати загальної та професійної працездатності.
Необхідно зазначити, що і під час досудового слідства була допущена його неповнота, так як слідчий, долучивши до справи копію довідки до акту огляду МСЕК від 29 вересня 2009 року потерпілої ОСОБА_1, згідно якої їй з 28 вересня 2009 року встановлена друга група інвалідності (т. 1.а.с. 51) виїмку медичної документації МСЕК не провів та не надав ці матеріали експертам при призначенні судово-медичної експертизи. Цієї неповноти досудового слідства не усунув і суд шляхом призначення комісійної судово-медичної експертизи потерпілої, згідно її клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України 1960 року однобічним, або неповним визнається судове слідство в суді першої інстанції, коли залишились недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 КПК України 1960 року це є підставою для скасування вироку суду.
Таким чином, доводи апеляції потерпілої в частині однобічності та неповноти судового слідства в суді першої інстанції, яка виразилась в тому, що не було у встановленому процесуальним законом порядку вирішене її клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи та не були перевірені її доводи щодо характеру і ступеню тяжкості спричинених їй тілесних ушкоджень, як під час досудового слідства, так і в суді, підтверджуються матеріалами справи. В той же час суд апеляційної інстанції, виходячи з вимог кримінально-процесуального закону, позбавлений можливості усунути допущену неповноту досудового та судового слідства шляхом призначення комісійної судово-медичної експертизи потерпілої, як про це вона просить в своєму клопотанні.
Виходячи з наведеного вище, апеляцію потерпілої ОСОБА_1 слід задовольнити,вирок суду першої інстанції під - скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_4 - повернути до того ж суду, на новий судовий розгляд, в іншому складі суду, під час якого необхідно перевірити всі доводи потерпілої щодо характеру і ступеню тяжкості спричинених їй тілесних ушкоджень, вирішити подані нею клопотання, з дотриманням всіх вимог КПК України.
Підстав для зміни обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу, у виді підписки про невиїзд, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року щодо ОСОБА_4 - скасувати, а матеріали кримінальної справи по його обвинуваченню за ч. 2 ст. 122 КК України повернути до того ж суду, на новий судовий розгляд, в іншому складі суду.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 залишити попередній - підписку про невиїзд.
Судді:
_______________ _______________ _______________
М.А. Ященко С.І. Стрижко Маліновський О.А.
Справа № 11/796/1625/2013
Категорія: ч. 1 ст. 122 КК України
Головуючий у суді першої інстанції - Скорін А.В.
Доповідач - Ященко М.А.