Номер провадження № 11-кп/785/306/13
Головуючий у першій інстанції Лічман Л. Г.
Доповідач Джулай О. Б.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Джулая О.Б.
суддів Грідіної Н.В., Кадегроб А.І.
за участю: прокурора Биваліна П.О.
секретарі Поломаном Ю.С.
захисника ОСОБА_2
представника обвинуваченого ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
цивільних позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, потерпілого ОСОБА_5 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси, від 27 червня 2013 року,
встановила:
Оскарженим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Одеси, українець, громадянин України, не одружений, курсант судноводійного відділення ДВНЗ «Одеське морехідне училище рибної промисловості імені Олексія Соляника КДМТУ», проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий,
засуджений за:
- ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки і 6 місяців, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75, 76, 103 і 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку - 1 рік і 6 місяців.
На засудженого покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і навчання, періодично з'являтись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 50322 гривні 88 копійок, на користь ОСОБА_7 23161 гривні 65 копійок.
ОСОБА_4 засуджений за те, що він, 9 березня 2013 року, близько 02 години 20 хвилин, не маючи водійського посвідчення на право керування транспортним засобом, керуючи автомобілем марки «Peugeot RCZ», д/н НОМЕР_1, індивідуальний номер «НОМЕР_2», який належить ОСОБА_9, здійснював рух по проїжджій частині вул. Ак. Філатова з боку вул. Гайдара в напрямку площі Незалежності, виїхав на проїжджу частину вул. І. Рабіна та, не виконуючи вимоги інспектора ДАІ про зупинку транспортного засобу, продовжив рух по вул. І. Рабіна у напрямку вул. 25 Чапаєвської дивізії м. Одеси, допустив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_12, що знаходився в статичному положенні. Після цього ОСОБА_4 здійснюючи рух повз кафе «Тіс», розташованого за адресою: вул. 25 Чапаєвської дивізії, 17, допустив зіткнення з припаркованим автомобілем «Mazda 626 1.8», д/н НОМЕР_4, після чого вчинив наїзд на придорожню огорожу кафе «Тіс», якою в свою чергу були травмовані пішоходи ОСОБА_5 та ОСОБА_13.
В подальшому, після зіткнення автомобіля «Peugeot RCZ» під керуванням ОСОБА_4 з припаркованим автомобілем «Mazda 626 1.8», відбулося відкидання останнього на припарковані біля кафе «Тіс» автомобілі «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_5, та «Daewoo Sens», д/н НОМЕР_6.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди всі вищевказані автомобілі отримали механічні пошкодження, а пішоходи ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі прокурор вказує, що висновок суду першої інстанції в частині задоволення цивільних позовів не відповідає вимогам цивільного законодавства, в зв'язку чим просить змінити вирок суду, скасувавши його в частині цивільного позову з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 стверджує, що призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину через його надмірну м'якість, в зв'язку з чим просить скасувати вирок суду, призначивши ОСОБА_4 більш суворе покарання.
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги, і заперечував проти задоволення скарги потерпілого ОСОБА_5
Потерпілий ОСОБА_14 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, а також апеляційної скарги прокурора.
Засуджений, його захисник, представник, а також цивільні позивачі заперечували проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_5 не підлягає задоволен ню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину при встановлених судом обставинах і не оскаржував вирок суду першої інстанції.
Доведеність вини ОСОБА_4, у встановленому судом обсягу, а також кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, в апеляційних скаргах також не оспорюється.
При призначенні покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 65 КК України, враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так зокрема судом враховано, що ОСОБА_4 є неповнолітнім, щиро розкаявся у вчиненні злочину, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно частково усунув заподіяну шкоду.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання є обґрунтованим, і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого і призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання.
Що стосується доводів прокурора відносно необґрунтованого розв'язання судом першої інстанції цивільних позовів потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими з таких підстав.
Згідно з положеннями ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років), згідно ст. 1179 ЦК України, відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкода було завдана не з їхньої вини.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не одружений, навчається на стаціонарі у ДВНЗ «Одеське морехідне училище рибної промисловості ім. Олексія Соляника КДМТУ», перебуває на утриманні матері, вітчима, батька (в частині аліментів) та не працює.
Згідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, в порушення вказаних вище вимог кримінального процесуального та цивільного законодавства України, вирішуючи питання про задоволення заявлених у справі цивільних позовів, суд у вироку, не мотивувавши своє рішення, формально зазначив, що повністю задовольняє цивільні позови, заявлені ОСОБА_7 та ОСОБА_6, в частині завданої їм матеріальної шкоди, та частково задовольнив їх вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, обернувши стягнення безпосередньо на неповнолітнього ОСОБА_4
Крім цього, судом, в порушення вимог ст. ст. 1187, 1194 ЦК України, не досліджено питання страхування цивільної відповідальності власником автотранспорту, що вплинуло на обґрунтованість розгляду цивільних позовів, оскільки не досліджено страховий поліс № АВ/7986838 від 12.10.2012 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Peugeot RCZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, та не з'ясована можливість притягнення в якості цивільних відповідачів страховика - AT «CK «АХА Страхування» та власника транспортного засобу - ОСОБА_9, який не забезпечив належне зберігання транспортного засобу таким чином, який би унеможливив його самовільне використання іншою особою, а саме ОСОБА_4.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновок суду стосовно розв'язання цивільних позовів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є необґрунтованим, оскільки судом допущена неповнота судового розгляду.
В зв'язку з викладеним, вирок Малиновського районного суду м. Одеси, від 27 червня 2013 року, стосовно ОСОБА_4, в частині цивільного позову підлягає скасуванню, відповідно до вимог ст.407, 409, 410 КПК України.
При цьому, керуючись положеннями ст.128 КПК України, апеляційний суд вважає за необхідне направити цивільні позови на новий судовий розгляд, в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 128, 404, 407, 409, 410 КПК України, колегія суддів судової палати з криміналь них справ апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Апеляційну каргу прокурора - задовольнити.
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси, від 27 червня 2013 року, у відношенні ОСОБА_4, засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України, змінити.
Скасувати зазначений вирок в частині розв'язання цивільних позовів, направивши справу в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
В решті зазначений вирок залишити без змін.
Судді апеляційного суду
Одеської області (підпис) О.Б. Джулай
(підпис) Н.В.Грідіна
(підпис) А.І.Кадегроб
З оригіналом згідно.
Суддя Абласті О.Б.Джулай
З орігіналом згідно.
Суддя апеляційного суду
Одеської області О.Б. Джулай