ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р.Справа № 5016/3073/2012(20/83)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Ярош А.І., Лисенко В.А.

(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 04.09.2013р. №668 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Лянна О.А.

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від ДП „Віброприбор": не з'явився

від Фонду Державного майна України: не з'явився

від ТОВ „Перлина Чорномор'я": Сорочан В.В., за довіреністю від 25.03.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дісконт" та Фонду Державного майна України

на рішення господарського суду Миколаївської області від 06 березня 2013 року

по справі №5016/3073/2012(20/83)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дісконт"

до відповідачів: 1.Українсько-молдавського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Жемчужина";

2.Приватного підприємства „Бриз-Юг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державного підприємства „Віброприбор"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю „Перлина Чорномор'я";

2.Фонду Державного майна України

за участю Прокуратури Миколаївської області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

(Сторони та суть спору зазначені відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 06 березня 2013 року по справі №5016/3073/2012(20/83))

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Дісконт" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до УМ СП ТОВ „Жемчужина" та ПП „Бриз-Юг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку „Жемчужина" від 23.10.2006р., укладеного між відповідачами по справі, недійсним.

29.01.2013р. ухвалою господарського суду Миколаївської області залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ „Перлина Чорномор'я".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.02.2013р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ДП „Віброприбор", залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд Державного майна України.

05.03.2013р. на адресу господарського суду Миколаївської області надійшло повідомлення про вступ Прокуратури Миколаївської області у дану справу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06 березня 2013 року у справі №5016/3073/2012(20/83) (суддя Е.М. Олейняш) відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, звертаючись до суду із позовом, не вказав які саме його права та охоронювані законом інтереси, на захист яких подано позов, були порушені внаслідок укладення відповідача спірного договору, з якого моменту та в чому саме полягає порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, крім того, як зазначено вище особи мають право звертатися до господарського суду за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, натомість, в спірному випадку позивач стверджує про невідповідність змісту договору внутрішній волі відповідача УМСП ТОВ „Жемчужина". Також місцевий господарський суд прийшов до висновку про пропущення позивачем строку позовної давності.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Фонд Державного майна України та ТОВ „Дісконт" звернулись до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ „Дісконт" в повному обсязі, з посиланням при цьому на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача (ТОВ „Дісконт") у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.04.2013р.

Представник відповідача-1 (УМСП ТОВ „Жемчужина") у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.04.2013р.

Представник відповідача-2 (ПП „Бриз-Юг") у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.11.2012р.

Представник Фонду Державного майна України у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.04.2013р.

Представник ТОВ „Перлина Чорномор'я" у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими ТОВ „Перлина Чорномор'я" не погоджується з апеляційними скаргами ТОВ „Дісконт" та ФДМУ, просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у заяві про прийняття додаткових письмових доказів та письмових поясненнях до апеляційних скарг, наданих до апеляційного господарського суду 02.04.2013р. та 27.08.2013р.

Представник ДП „Віброприбор" у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні супровідні листи з дорученнями про вручення, надіслані головному управлінню юстиції в Одеській області для передання компетентному суду Республіки Молдова від 04.04.2013р. та листом Головного управління юстиції в Одеській області від 19.04.2013р. №11-ин-133/13 про направлення відповідних документів до компетентного суду Республіки Молдова.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Фонду Державного майна України та наполягав на її задоволенні та скасуванні оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційні скарги Фонду Державного майна України та ТОВ „Дісконт" за відсутністю представників позивача, відповідачів, Фонду Державного майна та ДП „Віброприбор" у судовому засіданні.

Згідно з розпорядженням заступника голови суду від 04.09.2013р. №668 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Лисенко В.А.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників прокуратури та ТОВ „Перлина Чорномор'я", апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 23.03.2000 року на робочій зустрічі представників Фонду державного майна України та Департаменту приватизації та управління державним майном Республіки Молдова було затверджено Перелік документів, які розглядаються при визнанні права власності України та Республіки Молдова на об'єкти соціальної сфери відповідно до ст. 4 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994 року (далі - Угода від 11.08.1994 року), ратифікованої Законом України від 12 липня 2001 року № 2666-ПІ.

З метою реалізації Угоди від 11.08.1994 року база відпочинку „Жемчужина" була включена до Переліку об'єктів, розташованих на території України, на які претендує Республіка Молдова.

Проте, на підставі аналізу наданого молдавською стороною пакета документів, Фондом державного майна України встановлено їх недостатність для врегулювання (визнання) права власності Республіки Молдова на базу відпочинку "Жемчужина" (тобто право власності Республіки Молдова на вказаний об'єкт не підтверджено на даний час).

04.09.2002 року ДП „Віброприбор" звернулось до Міністерства промисловості Республіки Молдова та відповідно до листа № 01/200 від 04.09.2002 року отримало дозвіл спільно з ТОВ Фірмою "Дісконт" приймати участь у створенні Українсько-Молдавського спільного підприємства шляхом передачі до статутного фонду активів бази відпочинку „Жемчужина".

Вищевказані обставини також встановлені судовими рішеннями у справі №13/228/07-НР (том 2, а.с. 40-42).

13.12.2002р. Реєстраційно-ліцензійною палатою Миолаївського виконкому за №16363 зареєстровано Статут Українсько-Молдавського спільного підприємства ТОВ „Жемчужина", засновниками якого є: ТОВ „Фірма Дісконт" - 5 % у статутному фонді, що складає 28330 грн., та ДП „Віброприбор" - 95% у статутному фонді, що складає 538297 грн. (том 1, а.с. 8-12), яке передало до статутного фонду УМСП ТОВ „Жемчужина" базу відпочинку „Жемчужина", що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в справі Протоколом зборів засновників від 02.10.2002р., Актом розрахунку оціночної вартості видів основних засобів та нематеріальних активів та Списком майна ТОВ „Дісконт", що передається в тимчасове користування УМСП ТОВ „Жемчужина" (том 1, а.с. 79-84).

Протоколом загального зібрання засновників УМ СП ТОВ „Жемчужина" від 23.10.2006р. було вирішено продати базу відпочинку „Жемчужина" ПП „Бриз-Юг".

23.10.2006р. між УМСП ТОВ „Жемчужина" (відповідач-1, продавець) та ПП „Бриз-Юг" (відповідач-2, покупець) було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної бази відпочинку „Жемчужина" (надалі - договір), за умовами якого продавець передає, а покупець приймає у власність (купує) майновий комплекс - базу відпочинку „Жемчужина", вартістю 600000 грн. (том 1, а.с. 13-14, 91-92).

Вказаний договір зі сторони УМСП ТОВ „Жемчужина" підписано його директором Грицюком П.П., а зі сторони ПП „Бриз-Юг" - директором Єрьоменко Г. В. Договір скріплено печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 1.3 Договору майно належить позивачу на праві власності, яке виникло у нього на підставі його Статуту та установчого договору, зареєстрованих 13.12.2002р., та Акту прийому - передачі майна, переданого учасниками в статутний фонд УМСП ТОВ „Жемчужина" від 03.01.2003р. та додатків до нього.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець сплачує продавцю гроші двома частинами: 4900,00 грн. - протягом двох банківських днів з дня підписання договору; 595100,00 грн. - протягом 10-ти банківських днів з часу виникнення права власності на майно у покупця.

Відповідно до п. 4.1 Договору передача майна здійснюється шляхом підписання Акту прийому-передачі майна.

23.10.2006р. сторонами правочину складено Акт прийому-передачі за договором купівлі-продажу від 23.10.2006р., відповідно до якого ПП „Бриз-Юг" прийняв, а УМСП ТОВ „Жемчужина" передав цілісний майновий комплекс - базу відпочинку „Жемчужина" (том 1, а.с. 15, 93).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.11.2006 року у справі №5/452/06 за позовом ПП „Бриз-Юг" до відповідача УМСП ТОВ „Жемчужина" про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2006р. (який є предметом спору у даній справі) задоволено позовні вимоги та визнано дійсним договір купівлі-продажу від 23.10.2006р. (том 1, а.с. 94).

Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Право власності на вищезазначене майно зареєстровано за ПП „Бриз-Юг" (том 1, а.с. 95-98).

В подальшому ПП „Бриз-Юг" відчужив вищевказане нерухоме майно ТОВ „Перлина Чорномор'я", про що укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №1 від 07.12.2006р. (том 1, а.с. 99-100). Майно передано на підставі Акту прийому-передачі за договором купівлі-продажу №1 від 07.12.2006р. (том 1, а.с. 101).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.12.2006р. у справі №5/536/06 договір купівлі-продажу нерухомого майна №1 від 07.12.2006р. визнано дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України (том 1, а.с. 102). Вказане рішення суду набрало законної сили. Право власності на вказане майно 11.01.2007р. було зареєстровано за ТОВ „Перлина Чорномор'я" (том 1, а.с. 103-104).

18.09.2008р. постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі №9/375/08 рішення загальних зборів УМСП ТОВ „Жемчужина", оформлене протоколом від 23.10.2006 року, визнано недійсним (том 1, а.с. 17-19). Вказана постанова залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2009р.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ „Дісконт", вважаючи невідповідність змісту оспорюваного договору внутрішній волі УМСП ТОВ „Жемчужина" та вимогам ЦК України, оскільки укладаючи оспорюваний договір керівник УМСП ТОВ „Жемчужина" перевищив свої повноваження, звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку „Жемчужина" від 23.10.2006р., укладеного між відповідачами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

За ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 16 ЦК України та ст. 20 ГК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.1999 року якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК України. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Пункт 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року роз'яснив, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Оспорюваними є правочини, які ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК України й інших актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою особою, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду. Істотне значення має з'ясування наявності у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановлення чи є позивач заінтересованою особою у розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України, оскільки відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивач виступає в даному спорі як один із двох засновників (учасників) УМСП ТОВ „Жемчужина", при цьому, позивач ТОВ Фірма „Дісконт" не є стороною оспорюваного правочину і будь-яких прав та обов'язків внаслідок укладення відповідачами даного договору у нього не виникло.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Вчинений правочин є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказав, що оспорюваний правочин порушує його корпоративні права, а саме право на участь в управлінні товариством, при цьому, зазначаючи, що зміст оспорюваного договору не відповідає внутрішній волі УМСП ТОВ „Жемчужина" (яке визначено позивачем як відповідача по справі) та вимогам ЦК України.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

09.06.2008р. господарським судом Миколаївської області порушено провадження у справі №9/375/08 року за позовом ТОВ „Фірма "Дисконт" до відповідача УМСП ТОВ „Жемчужина" за участю третьої особи ДП „Віброприбор" про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформлене протоколом від 23.10.2006р., на підставі якого укладено вищевказаний оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.2006р. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2008р. (том 1, а.с. 17-19) судом задоволено позовні вимоги ТОВ Фірми „Дісконт" і встановлено факт порушення його корпоративних прав, таким чином, захистив порушене право ТОВ Фірми „Дісконт".

Позивач, звертаючись до суду із позовом, не вказав які саме його права та охоронювані законом інтереси, на захист яких подано позов, були порушені внаслідок укладення відповідачами спірного договору, з якого моменту та в чому саме полягає порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. При цьому, як зазначено вище особи мають право звертатися до господарського суду за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України), натомість, в спірному випадку позивач стверджує про невідповідність змісту договору внутрішній волі відповідача УМСП ТОВ „Жемчужина".

Окрім того, матеріалами справи підтверджується УМСП ТОВ „Жемчужина" самостійно звертався до господарського суду Миколаївської області за захистом своїх прав (справа 18/194/09).

Апеляційний господарський суд зауважує, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007р. у справі №10/50/07 за позовом УМСП ТОВ „Жемчужина" до відповідачів ПП „Бриз-Юг" та ТОВ „Перлина Чорномор'я" про розірвання договору купівлі-продажу від 23.10.2006р. та визнання права власності на майно позовні вимоги було задоволено, а Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007р. вказане рішення частково скасовано, договір купівлі-продажу від 23.10.2006р. розірвано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказана постанова набрала законної сили.

Частинами 2, 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, станом на 18.09.2007р. (набрання постановою апеляційної інстанції законної сили) зобов'язання між сторонами правочину припинилися, враховуючи вищевикладене, позивач оспорює дійсність правочину, зобов'язання за яким припинилися. Наслідки розірвання договору передбачені ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України.

Відтак, звернення до суду із даним позовом про визнання недійсним договору, який вже розірвано в судовому порядку, суперечить вищевказаній нормі ЦК України.

Щодо посилань позивача на абз. 5 п.п. 3.2 п. 3 п. 9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", відповідно до якого домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, це не позбавляє сторони права на звернення в подальшому з позовом про визнання такої угоди недійсною, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки у спірному випадку, договір купівлі-продажу від 23.10.2006 року розірвано не на підставі домовленості сторін правочину, а на підставі судового рішення.

Відповідно до п. 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 (зі змінами від 28.12.2009 року) „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Апеляційний господарський суд зауважує, що позивач, як один із учасників (засновників) УМСП ТОВ „Жемчужина", повинен обґрунтувати свої вимоги щодо визнання недійсним оспорюваного ним договору купівлі-продажу бази відпочинку від 23.10.2006 року порушенням зазначеним правочином саме його корпоративних прав, тобто права приймати участь в укладенні цього договору, отримання певної частки прибутку від його виконання, тощо.

Статтями 32-34 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, колегія суддів зауважує, що позивачем не надано жодних доказів, у розумінні ст. ст. 32-34 ГПК, на підтвердження порушення його корпоративних прав або інтересів оспорюваним правочином.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що єдиним учасником (засновником) позивача ТОВ Фірми „Дісконт" є фізична особа Грицюк П.П., що підтверджується наявним в матеріалах справи Статутом ТОВ Фірми „Дісконт", зареєстрованого Миколаївським міськвиконкомом 26.12.2005 року (том 1, а.с. 40-45). Саме Грицюк П.П. на день укладення оспорюваного правочину виконував обов'язки керівника (директора) всього товариства УМСП ТОВ „Жемчужина", що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (том 1, а.с. 67). Таким чином, безпосередньо Грицюк П.П., який є єдиним учасником (засновником) позивача ТОВ Фірми „Дісконт", за власним волевиявленням, діючи в інтересах як всього УМСП ТОВ „Жемчужина", так і в інтересах його учасників (в тому числі - ТОВ Фірми „Дісконт") укладав оскаржуваний договір та контролював хід його виконання.

Вищенаведене спростовує твердження позивача, що оспорюваний договір купівлі-продажу якимось чином порушив саме корпоративні права чи інтереси ТОВ „Дісконт".

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, враховуючи норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Дісконт" з огляду на їх необґрунтованість, недоведеність та безпідставність.

Щодо заперечень представника Фонду державного майна України та Прокуратури Миолаївської області, колегія суддів зазначає, що а ні до господарського суду першої інстанції, а ні до апеляційного господарського суду не було надано жодного правовстановлювального документу, який у визначений законом спосіб підтверджував би право державної власності України на спірне нерухоме майно, як і не подано доказів звернення Фонду державного майна України до суду з позовом про витребування майна чи визнання права власності на вказане майно.

Решта доказів, наданих учасниками процесу, не стосуються предмету спору і не підтверджують факт недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку „Жемчужина" від 23.10.2006р., укладеного між відповідачами по справі.

Щодо заяви ПП „Бриз-Юг" про застосування позовної давності апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Позивач в поданих суду письмових поясненнях (том 2, а.с. 11) зазначив, що строк на подання позовної заяви не сплив, а позов подано з дотриманням вимог законодавства України.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позивач зазначив, що, як видно з відзиву ПП „Бриз-Юг" відповідачем УМСП ТОВ „Жемчужина" починаючи з лютого 2007 року постійно вчиняються дії, які свідчать про те, що ними визнано їх незаконні дії, що, зокрема, проявляється у поданні позовів про розірвання угоди та визнання права власності на нерухоме майно, а так само подання заяви до міліції та позовної заяви про визнання оспорюваного договору недійсним (справа №18/194/09), а також виникла необхідність визнавати й збори засновників УМСП ТОВ „Жемчужина" від 23.10.2006 року недійсними (на підставі яких укладався оспорюваний договір).

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 28 Постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.09 року наголосив, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позивач як на підставу переривання строку позовної давності одночасно посилається як на приписи ч. 1 ст. 264 ЦК України, так і на приписи ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений між УМСП ТОВ „Жемчужина" та ПП „Бриз-Юг" 23.10.2006 року.

09.06.2008 року господарським судом Миколаївської області порушено провадження у справі № 9/375/08 року за позовом ТОВ „Фірма „Дисконт" до відповідача УМСП ТОВ „Жемчужина" за участю третьої особи ДП „Віброприбор" про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформлене протоколом від 23.10.2006 року. На підставі вказаного протоколу загальних зборів УМСП ТОВ „Жемчужина" від 23.10.2006 року укладено вищевказаний оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.2006 року. З судових рішень по вказаній справі вбачається, що позивачу був відомий факт укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.10.2006 року.

З 09.06.2008 року по 28.12.2012 року (дата подання позовної заяви у даній справі) пройшло більше 4 років, ТОВ „Фірма „Дисконт" не зверталось до суду за захистом свого права, тобто на момент звернення до суду з даним позовом позивачем в силу ст. 257 ЦК України та ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України пропущено строк, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, оскільки повторно сплив строк позовної давності (після переривання перебіг позовної давності починається заново).

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку що позов ТОВ „Дісконт" подано поза межами встановленого ЦК України строку позовної давності.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Приймаючи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали ТОВ „Дісконт" звернутись до суду з відповідним позовом про визнання спірного договору недійсним у межах позовної давності, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску ТОВ „Дісконт" позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги недоведеність заявлених ТОВ „Дісконт" позовних вимог, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „Дісконт" про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, не з підстав прострочення строку позовної давності, а з підстав їх недоведеності.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість, недоведеність та відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю „Дісконт" та Фонду Державного майна України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дісконт" та Фонду Державного майна України - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 06 березня 2013 року у справі №5016/3073/2012(20/83) залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дісконт" та Фонду Державного майна України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 23 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов А.І. Ярош В.А. Лисенко