УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Справа № 11355/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій протиправними і зобов'язання провести перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ :

21.03.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про зобов'язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі яка віднесена до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та доплати до пенсії як особі яка постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення в межах строку позовної давності, відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.05.2011 року, прийнятою у скороченому провадженні, вищевказаний позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести на користь ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, а також доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 21.09.2010 року по 21.03.2011 року з врахуванням виплачених сум.

Не погодившись із постановою її оскаржило Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області, вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в відмовити в задоволенні позову повністю. Вказує на те, що при обчисленні щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу по справі Управління Пенсійного фонду керувалось Постановою КМ України №530 від 28 травня 2008 року та № 836 від 26 липня 1996 року. Вважає, що відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ним було правомірно виплачено вказану допомогу, а тому позовні вимоги є безпідставними. Просить застосувати строк звернення до адміністративного суду.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, суд відповідно до ч. 1 п. 3 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою яка постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, та потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи третьої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.04.1993 року та матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Всупереч ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 51, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення ст.ст. 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вказані постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. У частині другій цієї статті вказано, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати до пенсії як пенсіонеру який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення за період з 21.09.2010 року по 21.03.2011 року.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.05.2011 року у справі № 2а-3327/11 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Ніколін

Судді О.Б. Заверуха

О.М. Гінда