ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2818/13-а

10 вересня 2013 року 16год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Горовенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2013 року за № 0000301702 та № 0000311702.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у період з 23.04.2013 по 29.04.2013 Дубенською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 23.04.2013 за результатами якої складено акт №131/17-39/НОМЕР_3 від 14.05.2013 року.

На підставі висновків акта перевірки Дубенською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 17.06.213 року №0000301702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 8 041,69 грн., в т.ч. 6433,35 грн. - основного платежу та 1608,34 грн. штрафних санкцій та №0000311702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 142 480,15 грн., у т.ч. 112 488,12 грн. - основного платежу та 29 992,03 грн. штрафних санкцій.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ньому, надав суду пояснення. Зокрема, додатково пояснив суду, що протягом 2012 та І кварталу 2013 року позивачем надавалися послуги по здачі в оренду торгівельних площ відповідно до свідоцтв платника єдиного податку, які були дійсними.

Зазначив, що позивачем самостійно було подано до податкового органу уточнюючі податкові декларації платника єдиного податку, в яких виручка, отримана від суб'єктів господарювання, які перебувають на загальній системі оподаткування була оподаткована за ставкою 15%, а тому позивачем не було порушено приписи ст. 167 Податкового кодексу України.

Окрім того, представник позивача вважає, що відповідачем було безпідставно переведено позивача на загальну систему оподаткування з 01.04.2012 року та анульовано свідоцтво платника єдиного податку у березні 2013 року.

Таким чином, анулювання свідоцтва платника податку відбувається лише на підставі акта перевірки та оформляється у вигляді рішення контролюючого органу. Представник позивача вказує, що свідоцтво платника єдиного податку було анульоване у березні 2013 року, а перевірка проводилася лише у квітні. Отже, Дубенською ОДПІ було порушено вимоги ст. 299 Податкового кодексу України.

Таким чином, на думку представника позивача, ФОП ОСОБА_4 не було порушено жодної із норм податкового законодавства, зазначених у висновках акта перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000301702 та №0000311702 є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав письмові заперечення.

У судовому засідання представник відповідача адміністративний позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, надав суду додаткові пояснення.

Вказав, що ФОП ОСОБА_4 в 1 кв. 2012 року здійснювала діяльність з надання послуг з оренди майна як для платників єдиного податку, так і для платників загальної системи оподаткування, а це не дає права застосовувати другу групу спрощеної системи оподаткування, чим порушено пп.291.4.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, та відповідно до пп.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України ФОП зобов'язана була перейти на третю групу платника єдиного податку або на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями.

Представник відповідача також зазначив, що за даними перевірки встановлено, що валові доходи ФОП ОСОБА_4 за 2-4 кв. 2012 року становлять 424333,00 грн. та понесені витрати за 2-4 кв. 2012 року - 394841,00 грн., аналогічно валові доходи ФОП за 1 кв. 2012 року становлять 153642,00 грн. та понесені витрати за 1 кв. 2013 року - 140244,00 грн.

Отже, перевіркою встановлено порушення вимог п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями. Згідно п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу.

Окрім того, за даними перевірки встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_4, нарахована (сплачена) протягом останніх 12 календарних місяців сукупно становить 551 720 грн. (за період з 01.04.2011 по 31.12.2012), що перевищує 300000 грн., а отже є підставою для реєстрації позивача платником ПДВ.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача вважає висновки податкового органу обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000301702 та №0000311702 правомірними. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що у період з 23.04.2013 по 29.04.2013 Дубенською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 23.04.2013, проведеною у зв'язку з прийняття ФОП ОСОБА_4 рішення про припинення підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт №131/17-39/НОМЕР_3 від 14.05.2013 року (а.с.14-49).

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем:

- пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ФОП ОСОБА_4 зобов'язана була перейти на сплату інших податків та зборів, визначених Податковим кодексом України відповідно до пп.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України з 01.04.2012 року;

- п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 6433,25 грн.;

- п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, абз. «а» п.187.1 ст.187, п.10 Підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 112 488,12 грн.;

- п.202.1 ст.202, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме: платником податків не подано податкові декларації з ПДВ за травень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року;

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, ведення Книги обліку доходів і витрат, яку фізичні особи-підприємці зобов'язані вести, перебуваючи на загальній системі оподаткування та ч.1 ст.1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №8073-Х із змінами і доповненнями.

На підставі висновків акта перевірки Дубенською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 17.06.213 року №0000301702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 8 041,69 грн., в т.ч. 6433,35 грн. - основного платежу та 1608,34 грн. штрафних санкцій та №0000311702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 142 480,15 грн., у т.ч. 112 488,12 грн. - основного платежу та 29 992,03 грн. штрафних санкцій.

Судом також встановлено, що у період за який проводилася перевірка, ФОП ОСОБА_4 перебувала на спрощеній системі оподаткування, 2-га група платника єдиного податку, ставка податку 20%, що підтверджується наявними у матеріалах справи свідоцтвами платника єдиного податку та заявами про перехід на спрощену систему оподаткування, відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 року та гл.1 розділу ХІУ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями (а.с.118).

Видами діяльності згідно свідоцтва платника єдиного податку є - надання в оренду і експлуатацію нерухомого майна; інші види діяльності із прибирання; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами; діяльність приватних охоронних служб; роздрібна торгівля електротоварами. З квітня 2012 року було додано вид діяльності розприділення електроенергії, КВЕД 35.13.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2012 та І кварталу 2013 року ФОП ОСОБА_4 надавалися послуги по здачі в оренду торгівельних площ.

Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 (орендодавець), на підставі заяв фізичних осіб-підприємців (орендарів), укладала договори оренди торгових місць, розташованих на території ринку «Новий» м. Радивилів, вул. Четвертного, 5, які надаються орендодавцем у тимчасове користування орендареві для провадження господарської діяльності. Договори укладалися строком на 12 місяців.

Стосовно порушення позивачем пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ФОП ОСОБА_4 зобов'язана була перейти на сплату інших податків та зборів, визначених Податковим кодексом України відповідно до пп.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України з 01.04.2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України №727/98, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Пунктом 6 Указу Президента України №727/98 передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) як податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пп.294.1.2 п.291.1 ст. 291 Податкового кодексу України до другої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відповідно до пп.293.2.2 п.293.2 ст.293 Податкового кодексу України для другої групи платників єдиного податку - встановлюється ставка податку у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно п.293.4. ст. 293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Згідно п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп.293.8.2 п.293.8 ст.293 Податкового кодексу України платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої або п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Так судом встановлено, що згідно уточнюючих податкових декларацій платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за І, ІІ, ІІІ, ІУ квартали 2012 року та І квартал 2013 року від 05.03.2013 року, ФОП ОСОБА_4 було здійснено перерахунок доходів, отриманих від суб'єктів господарської діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування відповідно до ст.167 Податкового кодексу України за ставкою 15%. Вказане підтверджується також і випискою з банківського рахунку за період з 01.03.2013 по 31.03.2013.

З матеріалів справи також вбачається, що 01.04.2013 року ФОП ОСОБА_4 було подано заяву про проведення позапланової документальної перевірки у зв'язку з припиненням платника податків за вх. №673/10 від 01.04.2013 року. Отже, позивачем не було порушено приписи ст. 167, пп.2 п.291.4 ст.291, п.293.8 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що за умови здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування вся сума отриманих коштів оподатковується шляхом сплати єдиного податку в межах допустимих 1 000 000 гривень та не являється сумою, яка враховується під час обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість.

Зазначеними положеннями Податкового кодексу України встановлено підставу для обов'язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість, а саме - досягнення визначеної законом суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

Таким чином, у разі перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, така особа не стає платником податку на додану вартість. Винятком є перевищення таким платником єдиного податку встановлених Податковим кодексом України критеріїв: обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не більше 1 000 000 гривень та за умови перебування у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем, включаючи членів його сім'ї, протягом року не більше 10 осіб. В такому разі, ФОП повинен перейти на загальну систему оподаткування та, як наслідок, зареєструватися платником податку на додану вартість з відповідними обов'язками нарахування та сплати даного податку до бюджету.

Позиція аналогічного характеру була викладена у листі Державної податкової адміністрації України №22703/7/16-1117 від 07.11.2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що сума виручки, яка була отримана ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, оподаткована шляхом сплати єдиного податку та не може враховуватися при визначенні обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість.

Отже, висновки податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_4 п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, абз. «а» п.187.1 ст.187, п.10 Підрозділу 2 розділу ХХ, пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

З цих підстав податковим органом неправомірно було переведено ФОП ОСОБА_4 з 01.04.2012 року на загальну систему оподаткування.

Щодо висновків Дубенської ОДПІ про порушення позивачем п.177.10 ст. 177, п.202.1 ст.202, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, суд зазначає, що оскільки під час розгляду справи було встановлено, що у ФОП ОСОБА_4 не було підстав для обов'язкової реєстрації платника податку на додану вартість, то вона не повинна була подавати податкові декларації з ПДВ за травень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року та вести Книгу обліку доходів і витрат, передбачену для ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Також, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.299.15 ст.299 Податкового кодексу України свідоцтво платника податку анулюється за рішенням контролюючого органу у випадках та у строки:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано заяву щодо такої відмови;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) несплати протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку, - в останній день календарного місяця, в якому закінчився граничний строк погашення податкового боргу;

4) здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

5) перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - в останній день податкового (звітного) періоду, в якому допущено таке перевищення;

6) перевищення протягом податкового (звітного) кварталу (календарного року) обсягу доходу, який дає право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному податковому (звітному) кварталі (календарному році), - в останній день податкового (звітного) періоду, в якому відбулося таке перевищення;

7) застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - в останній день податкового (звітного) періоду, в якому допущено такий спосіб розрахунків.

У разі виявлення контролюючими органами під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, свідоцтво платника єдиного податку анулюється за рішенням контролюючого органу на підставі акта перевірки (п.299.16 ст.299 Податкового кодексу України).

Таким чином, анулювання свідоцтва платника податку відбувається лише на підставі акта перевірки та оформляється у вигляді рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що перевірка ФОП ОСОБА_4 була проведена у період з 23.04.2013 по 29.04.2013 року, а свідоцтво платника єдиного податку анульовано у березні 2013 року. Отже, Дубенською ОДПІ при анулюванні свідоцтва було порушено вимоги ст. 299 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, правомірності спірних податкових повідомлень-рішень від 17.06.2013 року №0000301702 та №0000311702 не довів.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 17.06.2013 року №0000301702 та №0000311702, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 17.06.2013 року за № 0000301702.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 17.06.2013 року № 0000311702.

Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1505,22 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.