№ 2-1001/08

Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 березня 2008 року                                                                                                   місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

            судді                           Попової С.А.,

            при секретарі              Ченгал О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання права спільної власності на майно подружжя, -

 В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2008 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання квартири АДРЕСА_1 об'єктом спільної власності подружжя та визнання права власності на ½ частину зазначеного об'єкту нерухомості. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 18.10.1973 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. 26.03.1986 року позивачка із чоловіком отримали ордер на право зайняття квартири. 31.01.2007 року на ім'я чоловіка було отримано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру в цілому, яке зареєстровано в Маріупольському БТІ. З періоду отримання квартири та по сьогодення між подружжям ведеться спільне господарство, спільно несуть витрати з утримання даного жилого приміщення. У зв"язку з недосягненням згоди із відповідачем з питань розпорядження квартирою просить визнати її об"єктом спільної сумісної власності подружжя і закріпити її право на 1/2 ідеальну частку зазначеного об"єкут нерухомості. 

В попередньому судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги і надала пояснення аналогічні, викладеним у позові. Зазначила, що рішення суду потрібно з метою запобігання непорозумінь з приводу користування і розпорядження квартирою, що була придбана у період шлюбу, між нею і чоловіком, а також в майбутньому при розподілі цієї квартири в порядку спадкування.

Відповідач у попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти обставин, викладених позивачкою у заяві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали, суд вважає за можливе постановити рішення при проведенні попереднього розгляду справи.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому будинком одруження виконавчого комітету міської Ради народних депутатів трудящих міста Жданова Донецької області від 18 жовтня 1973 року, актовий запис № 3928 у свідоцтві про одруження НОМЕР_1(а.с. 8).

В період шлюбу на ім'я ОСОБА_2на сім'ю з трьох осіб, виконкомом Жданівської міськради народних депутатів від 26.03.1986 року, було видано ордер № 005231 на право зайняття квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, наданого Маріупольським БТІ, квартиру АДРЕСА_1 на праві приватної власності (а.с. 11), на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 696504 від 31.01.2007 року (а.с. 10), зареєстровано за ОСОБА_2, реєстраційний № 17679271.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

            Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

            За змістом положень ст. 61 ч. 1  СК України і ст. 368 ч. 3 ЦК України квартира АДРЕСА_1, що була набута в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - є об'єктом права їх спільної сумісної власності.

            Відповідно до ст. 70 СК України та за змістом ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

            В даному випадку за відсутності домовленості між подружжям і шлюбного договору щодо  визначення часток в спільному майні, у суду є всі підстави вважати квартиру об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

            Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.    

            Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

            Отже, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, визнавши квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та визнавши за позивачкою право власності на ½ частину зазначеної нерухомості.

На підставі ст.ст.  60-61, 63, 70 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

 В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання права спільної власності на майно подружжя - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2- квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя _________________________ С.А. Попова