№  2-68/08

   Р І Ш Е Н Н Я

                                               І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                                             

01 квітня 2008 року                                                                                                                місто Маріуполь

 Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

  судді                      Попової С.А.,

                   при секретарях                 Больсуновій Г.О., Ченгал О.М.,

                  за участю адвоката       ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3,ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, до ОСОБА_6 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, 

            треті особи -    Житлово-комунальне підприємство "Азовжитлокомплекс",

                        Служба у справах дітей органу опіки і піклування Орджонікідзевської районної адміністрації, -               

                                                                     В С Т А Н О В И В:

У серпні 2006 року позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 звернулися до суду в своїх інтересах і інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відповідно з позовом до відповідача ОСОБА_6 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирию АДРЕСА_1. В обґрунтування заявлених вимог посилалися на наступні обставини. Позивачка ОСОБА_2 є наймачем вказаної двокімнатної квартири, де разом з нею проживають та зареєстровані її неповнолітній син - ОСОБА_3, 1990р.н., донька ОСОБА_4 - позивачка по справі, неповнолітня онука - ОСОБА_5, 2003р.н. З 1997 року в даній квартирі зі згоди наймача і всіх членів сім"ї зареєстрований її племінник ОСОБА_6, який з січня 2003 року утворив свою сім”ю, забрав всі свої речі і виїхав з квартири. У зв"язку з фактичною відсутністю відповідача в місті постійного проживання понад встановлені житловим законодавством строки, що  негативно відбивається на їх матеріальному стані через здійснення і за нього оплати комунальних платежів, просили визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування жилим приміщенням. 

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала свої позовні вимоги і надала пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Зазначала, що вона фактично не проживає в спірному помешканні з 2003р., оскільки утворила нову сім"ю і проживає разом із цивільним чоловіком в його житлі в Приморському районі міста Маріуполя, з вересня 2006 року - разом із сином ОСОБА_3.  До вересня 2006р. син проживав в інтернаті на повному державному забезпеченні, оскільки вона позбавлена батьківських прав відносно сина ОСОБА_3. Причина залишення відповідачем спірного житла їй не відома, на момент його виїзду вона не була присутня, а зазначена причина у позові - утворення відповідачем своєї сім”ї - вірогідна, оскільки вона так вважала. Їй не відомо, чи сплачував комунальні послуги відповідач з моменту залишення спірного житла. Вона погашає заборгованість за договором про реструктуризацію заборгованості. У грудні 2006р. вона із донькою поставили нові двері, ключі відповідачеві від нового замка не видали.

Позивачка ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги і зазначала, що її двоюрідний брат ОСОБА_6 близько у 2003р. пішов проживати до своєї тітки у літню кухню, де вона його відвідувала. Причина залишення помешкання відповідачем їй невідома. Брат іноді приходив до спірного житла, в якому він залишав свої речі. На даний час в квартирі проживає тільки вона, її неповнолітня донька після позбавлення її батьківських прав перебуває у дитячому закладі на повному державному забезпеченні. Мати із братом ОСОБА_3 проживають в Приморському районі приблизно з 2003р.

В судовому засіданні відповідач, заперечуючи проти позову, пояснив, що проживав у спірному помешканні з дитинства. Через сварки, бійки, що влаштовувались друзями позивачок, і створення неможливих умов для спільного проживання у 2003 році він, залишивши в квартирі свої речі - меблі, постільну білизну, особисті речі, пішов проживати в літню кухню до тітки, там його відвідувала і сестра ОСОБА_4 Свою сім”ю, як зазначили у позові тітка і двоюрідна сетра, він не створював, і систематично, не рідше разу на місяць, відвідував спірну квартиру. За виконавчим документом на підставі судового рішення з його заробітної плати, як єдиного працюючого з проживаючих в спірному помешканні, було стягнуто заборгованість по комунальних послугах. Потрапити в квартиру не може за відсутності ключів від нових замків, що встановлені позивачами. Вважаючи наведене поважними причинами непроживання в спірній квартирі, враховуючи не розірваний зв”язок з цим, єдиним для нього житлом, просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_7 заперечувала проти позову і приєдналась до пояснень довірителя. 

Представник залученого у якості третьої особи  ЖКП “Азовжитлокомплекс” в судове засідання не прибув, надав заяву із проханням вирішити справу по суті у його відсутність.

Представник третьої особи - органу опіки і піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Халайджян К.А., що діє за довіреністю, залишила розв”язання позову на розсуд суду, зважаючи на зібрані докази, в подальші судові засідання представник СНД не прибув, надано заяву про розгляд справи у відсутність представника цього органу.

Заслухавши позивачів, відповідача і його представника, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

В двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, станом на день пред”явлення позову значаться зареєстрованими: наймач ОСОБА_2 і члени її сім”ї - донька ОСОБА_4, неповнолітній син ОСОБА_3, 1990р.н., неповнолітня онука ОСОБА_5, 2003р.н., племінник ОСОБА_6 - відповідач по справі, що вбачається з особового рахунку  № 310, паспортних даних (а.с. 6-8, 9зв.).

За свідоцтвом про народження, виданим 13.03.1990р. відділом РАГС Орджонікідзевського райвиконкому міста Маріуполя - актовий запис № 261, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, в графі батьки записані батько - ОСОБА_8, мати - ОСОБА_2 (а.с.10).

За свідоцтвом про народження, виданим 01.09.2003р. відділом РАГС Орджонікідзевського РУЮ міста Маріуполя Донецької області - актовий запис № 562, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, в графі батьки зазначені: батько - ОСОБА_9, мати - ОСОБА_4 (а.с.11).

На даний час неповнолітня ОСОБА_5 на підставі рішення колегії Орджонікідзевської районної адміністрації № 166/1 від 29.06.2006р. у зв”язку з позбавленням її матері ОСОБА_4 батьківських прав за рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 17.05.2006р., що набрало чинності 27.05.2006р., перебуває у дитячому закладі на повному державному забезпеченні (а.с. 36). Втім, за неповнолітньою ОСОБА_5 закріплено право на частину жилої площі в цій квартирі на підставі вищезгаданого судового рішення (а.с. 35).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 19.01.1998р., що набрало чинності 30.01.1998р., ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, 1990р.н. (а.с. 65), на підставі рішення колегії Орджонікідзевської районної адміністрації № 57 від 11.03.1998р. за неповнолітнім ОСОБА_3 закріплено частину жилої площі в кв. АДРЕСА_1 (а.с. 66).

Згідно з актом Житлово-комунального підприємства «Азовжитлокомплекс» від 02.08.2006р., ОСОБА_6, 1971р.н., зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, зі слів сусідів з січня 2003 року в квартирі не проживає (а.с.5).

Перевіряючи причини непроживання відповідача в спірному помешканні, суд з”ясував наступне.

            Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 17.05.2006р., що набрало чинності 27.05.2006р., яким ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 (а.с. 35), підтверджуються доводи відповідача з приводу створення антисанітарних умов в спірному помешканні, ведення антигромадського способу життя, зокрема ОСОБА_4, із зловживанням спиртними напоями, в тому числі в місці проживання, із влаштуванням бійок і бешкетів, в тому числі і за участю сторонніх осіб. Встановлені судом по справі № 2-862/06 з приводу сімейних правовідносин обставини враховуються судом при розгляді даної справи з житлових правовідносин у якості доказу згідно із положеннями ст. 61 ч. 3 ЦПК України. 

      В ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача щодо тимчасового залишення спірного житла внаслідок конфліктних відносин в родині і створення неможливих для спільного проживання умов, і його фактичного перебування в іншому приміщенні у родичів, яке навіть не має статусу жилого.

      Так,  з виписки з домової книги на буд. АДРЕСА_2, що належить тітці ОСОБА_6 по батьківській лінії - ОСОБА_10, вбачається, що відповідач проживав на території цього домоволодіння без реєстрації в нежилому приміщенні (літній кухні) тимчасово, що підтверджено сусідами і засвідчено головою комітету самоорганізації населення “Східний” (а.с. 68, 70-74). З технічної документації на зазначене нерухоме майно вбачається, що споруда, в якій тимчасово перебував відповідач, визначена як сарай  -літ. Б (а.с. 123).

      Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, що є тіткою відповідача ОСОБА_6, пояснила, що племінник близько 3 років тому прийшов до неї подряпаний і попросився пожити через конфлікт в сім”ї. Вона впустила його жити у нежиле господарське  приміщення - времянку, не наділяла його реєстрацією в своєму будинку, оскільки має намір залишити належне їй нерухоме майно своїм дітям. Племінник не створював своєї сім”ї. В спірній квартирі залишились, як вона бачила особисто, речі племінника. Коли змінили позивачі двері, то вона разом із племінником, за відсутності ключів від нових замків, не змогли потрапити до спірної квартири. Племінник планував повернутись до спірного житла, проте, відвідавши свою квартиру, він розповідав про бійки і пияцтво в ній.

      Як з”ясовано, позивачами у грудні 2006 року змінено вхідні двері до квартири і замки, ними не оспорюється факт ненадання відповідачеві ключів від нових замків.

  За довідкою Маріупольського БТІ відомості про наявність у ОСОБА_6 будь-якого нерухомого майна у власності відсутні (а.с. 69).

  Зважаючи на наведені обставини, суд вважає переконливими доводи відповідача з приводу, що спірне житло - це є єдиним для ОСОБА_6 житлом. І в цій частині позивачами його доводи не спростовані. Навпаки, позивачі, зазначаючи у змісті позову причину залишення відповідачем спірного житла - утворення своєї сім”ї і перехід на постійне проживання до цивільної дружини, не надали у відповідності з вимогами ст. 60 ч. 1 ЦПК України в обгрунтування доводів в цій частині будь-яких доказів. І судовим розглядом не знайдено доказів щодо наміру відповідача реєструватись в іншому жилому приміщенні.

      З типового договору про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 03.06.2006р., укладеного між ЖКП “АЖК” і за формою договору - із наймачем АДРЕСА_1 ОСОБА_2, вбачається, що надана розстрочка у погашенні заборгованості з житлово-комунальних послуг, що утворилась станом на 01.06.2006р. у сумі 742,31грн., в строк до травня 2009р. За змістом цього договору громадянин (наймач), з яким укладено договір зобов”язаний забезпечити своєчасне погашення боргу (а.с. 12). Даним договором не передбачено одноособове зобов”язання наймача оплатити всю суму боргу. А тому суд, за відсутності інших платіжних документів, вважає, що позивачами не доведено доводів в обгрунтування позову щодо негативного відбиття на їх матеріальному стані відсутності відповідача в місці постійного проживання, оскільки вищезгаданий договір сам по собі не є тому безспірним доказом.

      Втім, з довідки Маріупольського ТТУ за місцем роботи відповідача вбачається, що у період листопад 2003р.-травень 2004р. з нього в повному обсязі, в тому числі і за інших солідарних боржників (позивачів), утримано із заробітної плати на користь ВАТ “Маріупольгаз” - 715,88грн., за той же період на користь ВАТ “Маркохим” - квартплату 784,84грн., за період березень-червень 2005р. на користь КП “Маріупольтепломережа” 647,69грн., за той же період на користь “Міськводоканал” 501,16грн. (а.с. 42).

  В судовому засіданні позивачі не заперечували факту залишення відповідачем його речей в спірному помешканні.

  А крім того, позивачка ОСОБА_4 зазначала, що в період тимчасової відсутності відповідач відвідував спірну квартиру. 

      Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, встановлено, що зареєстрований з 1997р. в спірному помешканні за згодою наймача і членів сім”ї - ОСОБА_6, не маючи іншого житла, протягом з 2003р. по день постановлення даного судового рішення не втрачав зв”язку зі спірним жилим приміщенням, не мав наміру його залишати, а тимчасова відсутність була пов”язана із конфліктними відносинами в сім”ї, відсутністю ключів, що виключало його потрапляння до житла, і дані обставини враховуються судом як поважні причини відсутності в місці постійного проживання.

Тому суд, виходячи з принципу недоторканості житла, зважаючи на положення ст.ст. 9 ч. 3 ЖК України, вважає, що в позові ОСОБА_2 і ОСОБА_4 щодо втрати ОСОБА_6 права користування жилим приміщенням слід відмовити. 

На підставі ст.ст. 9 ч. 3, 71, 72 ЖК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

   В И Р І Ш И В:

            В задоволенні позову ОСОБА_2, яка дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3,ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, до ОСОБА_6 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням - відмовити.      

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                                                                                    Суддя ________________________