Справа №784/3778/13 12.09.2013 12.09.2013 12.09.2013

Провадження №22-ц/784/3071/13 Суддя першої інстанції: Тішко Д.А.

Категорія 24 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів - Царюк Л.М., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Дубовою К.В.,

за участю: представників позивача - Наконечного Р.Г., Норд Г.Л., відповідачки - ОСОБА_4 її представника - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2013 року по справі

за позовом

Чорноморського державного університету імені Петра Могили

до

ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за навчання та розірвання контракту,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2012 року Чорноморський держаний університет імені Петра Могили звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за навчання та розірвання контракту.

Позивач зазначав, що 28 лютого 2007 року між ним та ОСОБА_4 укладено контракт про надання начальних послуг, згідно умов якого університет надає навчальні послуги по отриманню базової вищої освіти за заочною формою навчання за програмою бакалавра спеціальності «Фінанси» протягом 2006-2011 роки, а студент здійснює вчасну і повну оплату відповідно до кошторису витрат на надання навчальних послуг. На підставі вказаного контракту ОСОБА_4 наказом від 14 березня 2007 року було зараховано на навчання, а в подальшому за невиконання графіку навчального процесу за наказом від 12 квітня 2012 року відраховано.

Посилаючись на те, що за період навчання виникла заборгованість ОСОБА_4 перед університетом у розмірі 4900 грн., яка до теперішнього часу не сплачена, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Чорноморського державного університету імені Петра Могили заборгованість за контрактом від 28 лютого 2007 року № 87/7 у розмірі 4900 грн. В задоволенні вимог про розірвання контракту відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За положеннями статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, 28 лютого 2007 року між Чорноморськім державним університетом імені Петра Могили (надалі - університет) та ОСОБА_4 укладено контракт №87/07, відповідно до умов якого університет зобов'язався надати навчальні послуги по отриманню базової вищої освіти за програмою підготовки бакалавра в інституті післядипломної освіти за заочної формою навчання за спеціальністю «Фінанси» протягом 2006-2011 років, а ОСОБА_4 в свою чергу зобов'язалася протягом всього часу навчання сплачувати щомісячно до 20 числа кожного місяця не менше 300 грн. з розрахунку 3000 грн. на рік (а.с. 6).

На підставі вказаного контракту, наказом №53-СД від 14 березня 3007 року ОСОБА_4 було зараховано на заочну форму навчання до університету на факультет післядипломної освіти (а.с. 8).

Пунктом 3.4. контракту передбачено, що згідно Закону «Про вищу освіту» від 17.01.2002р., Положення про державний вищий навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996р. №1074 та Статуту університету, студент може бути відрахований зокрема, за власним бажанням та за невиконання вимог навчального плану.

Починаючи з травня 2009 року ОСОБА_4 навчального закладу не відвідувала, послуги за навчання не сплачувала. Заяви про розірвання контракту в односторонньому порядку не надала.

Наказом № 166-СД від 12 квітня 2011 року ОСОБА_4 відраховано з навчання з інституту післядипломної освіти заочної форми навчання університету за невиконання графіку навчального процесу з 4 квітня 2011 року (а.с.9).

Згідно бухгалтерських довідок плата за навчання ОСОБА_4 нарахована у розмірі 14 600 грн., сплачена у розмірі 9 700 грн., заборгованість складає 4 900 грн. (а.с.7, 27-28).

Зазначену заборгованість відповідачка визнала та зобов'язалась сплатити, проте на теперішній час своїх зобов'язань не виконала (а.с.43).

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладання обов'язку на відповідачку щодо сплати заборгованості за навчання та обґрунтовано задовольнив позов цій частині.

Висновок суду про відмову у задоволенні вимог про розірвання контракту також є вірним, оскільки його розірвання шляхом прийняття позивачем наказу про відрахування ОСОБА_4 відбулося в односторонньому порядку.

Посилання в апеляційній скарзі на тиск з боку позивача щодо визнання заборгованості та часткову її сплату після відрахування на увагу суду не заслуговують, оскільки належних та допустимих доказів вказаних обставин матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: