Справа №784/2537/13 01.07.2013 01.07.2013 01.07.2013

Провадження № 22ц/784/2177/13 Головуючий 1 інстанції Батченко О.В.

Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

01 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання Суслик Є.В.,

з участю:

представника державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» Мерлянової С.М.,

позивачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2013 року, постановлену за заявою державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» про поворот виконання рішення суду, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» та Міністерства промислової політики України про визнання відмови у приватизації житла неправомірною та покладення обов'язку по здійсненню приватизації -,

у с т а н о в и л а :

25 вересня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред'явили зазначений позов, який обґрунтовували наступним.

08 лютого 2002 року державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» придбало у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку на виконання трудового контракту, укладеному з ОСОБА_3, спільним рішенням адміністрації державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» та профспілкового комітету, передало в житловий найм сім'ї позивачів.

В червні 2002 року сім'я вселилася в названу квартиру, де проживає і на час звернення з даним позовом.

Бажаючи приватизувати житло, вони подали відповідачеві заяву про своє таке бажання, проте їм в приватизації безпідставно відмовлено.

Посилаючись на зазначені обставини, просили позов задовольнити.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2009 року, залишеного без зміни ухвалою колегії суддів апеляційного суду Миколаївської області від 27 серпня 2009 року, позов задоволено у повному обсязі.

Рішення набуло чинності й перейшло у стадію примусового виконання.

Проте, постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 24 грудня 2010 року, через неможливість виконання рішення суду без участі боржника і вичерпанням виконавцем усіх можливих заходів примусового виконання, виконавче провадження було закрите, а виконавчий лист повернуто.

Між тим, за цей час рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2012 року судові рішення першої та апеляційної інстанцій було скасовано і ухвалено нове рішення - про відмову у позові.

24 липня 2012 року державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» звернулося до суду 1 інстанції з заявою про поворот виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 17 червня 2009 року, пославшись на те, що на підставі органу приватизації № 1 від 03 листопада 2011 року ОСОБА_3 та його малолітній син ОСОБА_5 приватизували спірну квартиру, отримавши свідоцтво про право власності на неї.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2013 року у задоволені заяви відмовлено з підстав, що приватизація спірного житла проведена не на виконання скасованого рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, а в загальному порядку, що потребує і загального порядку її оскарження.

Державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара», подало на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати й ухвалити нову, про задоволення його заяви про поворот виконання рішення.

Скаргу обґрунтовувала тим, що районний суд розглянув справу без нього і без врахування усіх обставин справи.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржену ухвалу суду 1 інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив її з додержанням норм процесуального права.

Відмовляючи державному підприємству «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» у задоволені заяви про поворот виконання рішення суду першої інстанції, районний суд виходив з того, що законних підстав для цього немає, оскільки приватизація житла здійснена в загальному порядку, а не на виконання судового рішення.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими висновками суду 1 інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

Дійсно, в силу ст. 380-381 ЦПК України, сторона у межах позовної давності може подати заяву про поворот виконання рішення суду.

Питання про поворот виконання судових рішень вирішується судами різних інстанцій, зокрема - суд апеляційної чи касаційної інстанції вирішує це питання якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа.

Суд розглядає заяву про поворот виконання в судовому засіданні з повідомленням сторін, по результату розгляду - постановляє ухвалу.

З системного аналізу наведених норм, виходить, що, тільки у разі скасування рішення суду після його виконання, і ухвалення нового судового рішення, яким у позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи нове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Лише неможливість повернення майна позбавляє суд такого обов'язку. В цьому разі в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, приватизація позивачами житла відбулася не на виконання судового рішення, а в загальному порядку. Тому заява державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» не могла бути задоволена, оскільки інше було б розширеним тлумаченням названих вище статей ЦПК України.

За такого, у задоволені заяви слід відмовити з наведеної причини.

Оскільки саме виписаним керувався й районний суд, вирішуючи заяву державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара», то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Стосовно ж посилань особи, яка подала апеляційну скаргу, на допущену судом 1 інстанції процесуальної помилки, а саме, неналежне повідомлення підприємства про час та місце розгляду заяви, що не дозволило його представникові з'явитися до суду і відстоювати позицію підприємства, то вони не можуть братися до уваги, оскільки в матеріалах справи є повідомлення заявника про розгляд справи, яке в належні строки відправлено за його адресою (а.с. - 284).

Інших доводів проти оскарженої ухвали апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» відхилити, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: