КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа№ 16-12/5166

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Рєпіної Л.О.

за участю представників:

від прокуратури: Стретович М.О.,

від позивача-1: не з'явився,

від позивача-2: не з'явився,

від відповідача: представник - Гричаненко О.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора м. Черкас в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2013 р.

у справі № 16-12/5166 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом прокурора Соснівського району м. Черкаси в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції в Черкаській області,

2. Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-2007", м. Черкаси

про приведення земельної ділянки у придатний для використання стан,

за участю прокуратури м. Черкаси,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 р. прокурор Соснівського району м. Черкаси в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції в Черкаській області, Черкаської міської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-2007" про зобов'язання керівництва ТОВ "Берег-2007" винести споруди, що не відповідають встановленому режиму господарювання з прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища орендованої земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, праворуч входу в парк 50-річчя Жовтня, мотивуючи вимоги тим, що в порушення чинного законодавства, відповідачем забудовану земельну ділянку у прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища у м. Черкаси, якою відповідач користується на підставі договору оренди землі від 27.12.2007 року.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

При новому розгляді справи в суді першої інстанції прокуратурою було змінено позовні вимоги. Заявою від 10.12.2012 року № 186-20114 вих. 12 прокурор просив виключити із прохальної частини позовної заяви слова "...що не відповідають встановленому режиму господарювання з прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища...", і, уточнивши позовні вимоги, просив зобов'язати керівництво ТОВ "Берег-2007" винести споруди із орендованої земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, праворуч входу в парк 50-річчя Жовтня".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2013 р. у справі № 16-12/5166 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор м. Черкас в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Господарським судом Черкаської області зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, невірно застосовано норми матеріального права при визначенні спірних правовідносин, порушено норми процесуального права.

Представник прокуратури в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Також зазначив, що у зв'язку з реорганізацією Державної екологічної інспекції в Черкаській області та припиненням її діяльності апеляційна скарга подається в інтересах лише Черкаської міської ради.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивачі та відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників позивачів та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2007 р. між Черкаською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берег-2007" по справі укладено договір оренди землі (Договір), згідно умов якого відповідачу було надано в оренду земельну ділянку площею 12 780 кв.м із категорії земель водного фонду та рекреаційного призначення, яка знаходиться по вул. Гагаріна, праворуч входу в парк 50-річчя Жовтня.

У відповідності до п. 19 Договору відповідачу заборонено будівництво та розміщення капітальних споруд на орендованій ним земельній ділянці.

Згідно п. 2.15 Договору земельна ділянка передається в оренду під пункт по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення.

Пунктом 3 договору також визначено, що такий пункт по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення на земельній ділянці на момент укладення договору оренди землі вже знаходиться.

За змістом договору оренди землі від 27.12.2007 року, відповідач повинен винести із земельної ділянки всі капітальні споруди та об'єкти, за виключенням тих об'єктів, які складають пункт по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення, оскільки вони були на орендованій земельній ділянці на момент укладення договору оренди землі та складають істотну умову цього договору.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи представника Черкаської міської ради про те, що пункт по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення є лише пляжем або його не існує і не існувало взагалі на орендованій відповідачем земельній ділянці, оскільки пляж, як природне утворення, це не створений людиною пункт по обслуговуванню населення, а п. 3 договору оренди від 27.12.2007 року прямо говорить про те, що на момент укладення договору на земельній ділянці вже знаходився пункт по обслуговуванню населення у виді об'єктів нерухомого майна та інфраструктури.

За доводами відповідача, даний пункт з"явився ще у 2005-2007 роках, коли земельною ділянкою користувався попередній орендар - приватний підприємець Ільєнко О.В. за договором оренди землі від 10.10.2005. Земельна ділянка вказаному підприємцю спеціально надавалася в оренду для розташування пункту по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення, без права капітального будівництва в межах прибережної захисної смуги.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення виконкому Черкаської міської ради від 15.01.2002 року № 11 про розробку проекту водоохоронної зони р. Дніпро в межах міста для встановлення визначеної рішенням прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища в межах м.Черкаси як природоохоронної території з режимом обмеженої господарської діяльності уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 метрів - не виконано. У зв'язку з чим не можливо встановити чи порушено відповідачем межі стометрової природоохоронної території і чи знаходяться на ній капітальні споруди відповідача.

За поясненнями відповідача, пункт по короткочасному обслуговуванню населення на орендованій ним в даний час земельній ділянці був створений спільними зусиллями приватного підприємця Ільєнка О.В. та директора ТОВ "Берег-2007" Арсенюка І.О., а з кінця 2007 року на орендованій земельній ділянці ним володіє і користується відповідач по справі.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор при подачі позову 03.11.2008 року не визначився у точному переліку споруд, які відповідачу слід винести із орендованої земельної ділянки і які не входять до складу пункту по короткочасному обслуговуванню населення, що повинен в будь-якому випадку залишитися на земельній ділянці, оскільки цей пункт існував на час укладення договору оренди землі із відповідачем від 27.12.2007 року, а земельна ділянка передавалася ТОВ "Берег-2007" у користування спеціально під його обслуговування.

При прийнятті рішення від 09.02.2012 року (а.с. 72-80 том 2) судом першої інстанції дане питання - про визначення конкретного переліку споруд, які слід винести із орендованої земельної ділянки - не вирішувалося, а позовні вимоги задовольнялися з точки зору порушення відповідачем режиму використання прибережної захисної смуги, що прокурор вирішив не доводити при новому розгляді справи та обмежився лише доказуванням порушення відповідачем умов договору оренди землі.

На виконання вимог суду першої інстанції щодо надання суду первинних документів про те, які споруди на території орендованої земельної ділянки відповідача є капітальними і забороненими до спорудження за умовами договору оренди від 27.12.2007 року та які об'єкти складають пункт по обслуговуванню короткочасного обслуговування населення і з дати укладення договору знаходяться на орендований відповідачем земельні ділянці - прокурором, представником позивача та Інспекції ДАБК і КП ЧООБТІ було проведено огляд забудов земельної ділянки відповідача по справі.

За результатами огляду складено план земельної ділянки з помітками про те, які споруди сторона позивача вважає тимчасовими, а які капітальними. При цьому суду першої інстанції було пояснено, що в трапеції, обведеній жовто-червоним кольором в правій частині плану фактично знаходяться споруди, які не нанесені на план, бо їх кількість та розміщення будинків не відповідають плану. Уточнень про те, що це за споруди, який їх режим по тимчасовості чи капітальності забудови - представники сторони позивача уточнень суду першої інстанції не надали, позовних вимог саме щодо цих споруд не сформулювали і ці споруди ніяк не ідентифікували.

Ухвалами від 22.01.2013 року та від 06.02.2013 року місцевий господарський суд також витребував у позивача уточнення до позовних вимог про точний перелік об'єктів, які є предметом спору та первинні документи про точні межі орендованої земельної ділянки відповідача для з'ясування питання, чи всі об'єкти відповідача підпадатимуть під режим регулювання договору оренди землі від 27.12.2007 року.

На виконання вимог ухвал, заявою від 18.02.2013 року прокурор уточнив, що за позовною вимогою до відповідача просить зобов'язати керівництво ТОВ "Берег-2007" винести споруди, а саме - баню (Ш1), господарські будівлі із прибудовою та підвалом (Б,б,б2), кафе з прибудовою (А, а1), нежитлові будівлі незавершеного будівництва (Я), будинки для відпочинку (В1, Г1, Д1, З1, Ж1, К1), літній бар (навіс) (літ. Щ) з орендованої земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, 3/1 праворуч входу в парк 50 річчя Жовтня.

При цьому за матеріалами справи залишилося не встановленим однозначно, які ж споруди із перелічених прокурором у позовній вимозі, складають чи не складають пункт по обслуговуванню тимчасового відпочинку населення, оскільки відповідач на заперечення проти вимог позивача надав суду копію схеми проектування даного пункту, яка була погоджена управлінням містобудування і архітектури Черкаського міськвиконкому ще 04.05.2005 року.

Позивачем не було доведено, що ця схема проектування є не достовірною. Клопотань про витребування доказів на її спростування учасниками процесу суду не подавалося.

Так на вказаній схемі показані як вже існуючі станом на час її погодження забудови, так і ті, що проектуються. З порівняння схем (а.с. 3 том 4) за 2005 рік та (а.с. 132 том 3) за 2013 рік вбачається, що господарська будівля (Б) але меншої площі ніж в даний час, кафе (А-1), нежитлові будівлі незавершеного будівництва (Я - у 2005 році була інша конфігурація), будинки для відпочинку (В1, Г1, З1, Ж1, К1), літній бар (навіс але круглої конфігурації) (літ. Щ) вже існували на орендованій відповідачем земельній ділянці за договором оренди землі від 27.12.2007 року і всі вони входили до пункту по обслуговування тимчасового відпочинку населення, а потім перебудовувалися.

Решта об'єктів, які прокурор просить зобов'язати відповідача винести з орендованої земельної ділянки, слід вважати, що були збудовані пізніше. Однак хто проводив це будівництво (чи попередній орендар чи відповідач по справі) і в які точно роки - за наданими сторонами доказами встановити не можливо.

В оглянутій судом першої інстанції інвентарній справі на забудови відповідача відсутні записи про те, до якого року забудови відносяться споруди, які в даний час розміщені на території орендованої земельної ділянки відповідача по справі. З пояснення представника КП ЧООБТІ в суді першої інстанції вбачається, що рік забудови при інвентаризації працівником БТІ проставляється виключно зі слів забудовника, але таку інформацію забудовник БТІ не повідомляв.

За змістом договору оренди землі від 27.12.2007 року, на орендованій відповідачем земельній ділянці знаходиться пункт по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення, що є істотною умовою даного договору, а тому всі споруди, які входять до такого пункту, не підлягають примусовому винесенню за межі орендованої земельної ділянки.

Прокуратурою не було чітко вказано і доведено суду, які споруди точно входять або точно не входять до пункту по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення з урахуванням даних з усіх схем розташування споруд, які наявні у справі. Також не спростовано наявний у справі наказ Департаменту архітектури, будівництва та землеустрою виконкому Черкаської міської ради від 20.07.2010 року № 219-а про присвоєння земельній ділянці із комплексом по тимчасовому обслуговуванню населення у складі: Кафе (літ. А-1), господарська будівля з підвалом (літ. Б), будинки для відпочинку, вбиральня, навіс з підвалом (літ. П), бесідки, підпірна стінка, замощення - вуличного знаку № 3/1 по вул. Гагаріна. Частину із цих будівель прокурор просить зобов'язати відповідача винести із орендованої відповідачем земельної ділянки, однак за цим наказом вони віднесені до комплексу по тимчасовому обслуговуванню населення і мають право залишитися на земельній ділянці згідно умов договору оренди землі від 27.12.2007 року.

У наданих позивачем документах також немає доказів про те, коли саме і ким було споруджено об'єкти, які в даний час знаходяться на території орендованої земельної ділянки відповідача по справі.

Крім того місцевий господарський суд дійшов висновку про пропуск строку позовної давності. Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, що вбачається з наступного.

З рішення Державної екологічної інспекції в Черкаській області № 63 від 01.07.2008 року про тимчасову заборону (зупинення) діяльності пункту по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення не вбачається, будівельні роботи по спорудженню яких саме об'єктів (капітальних чи тимчасових, як вони називаються) було заборонено відповідачу по справі.

Позивачем не було надано суду доказів і про конфігурацію земельної ділянки відповідача для з'ясування, чи всі спірні споруди перебувають в межах його ділянки.

В питанні розміщення бані (літ. Ш-1) не існує доказів того, що вона знаходиться в межах земельної ділянки відповідача і це не вбачається навіть із складених схем при огляді забудов відповідача (а.с. 132 том 3). Визнання в даному випадку відповідачем факту, що баня знаходиться на його орендованій земельній ділянці, але про це не існує у справі жодного достовірного доказу, для суду не є обов'язковим ( ст. 43 ГПК) і цю обставину суд вважає не доведеною. Рік забудови бані також достовірно не відомий.

За умови відсутності доказу перебування бані в межах земельної ділянки відповідача по справі, у суду немає підстав задовольняти позовну вимогу про її винесення згідно умов договору оренди землі від 27.12.2007 року - не виключено, що баня вже стоїть за межами цієї земельної ділянки.

Про невідповідність конфігурації земельної ділянки відповідача за матеріалами документації КП ЧООБТІ та додатку до договору оренди землі від 27.12.2007 року прокурор також надав повідомлення у справу в заяві від 26.11.2012 року № 186-19321 вих-12 і проводив з цього приводу додаткову перевірку.

З пояснень представників сторони позивача місцевим господарським судом з'ясовано, що за період з початку дії договору оренди від 27.12.2007 року стан орендованої відповідачем земельної ділянки на предмет дотримання заборон на ведення відповідачем будівництва Черкаською міською радою не перевірявся, заперечення з приводу неналежного користування земельною ділянкою відповідачу не направлялися.

У відповідності до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом даної статті, якщо позивач доведе наявність свого порушеного права, але пропустить строк позовної давності і його не буде відновлено судом, то у позові слід відмовляти через пропуск строку позовної давності, а якщо порушене право доведене не буде, то у позові слід відмовляти саме з цієї підстави, а не через пропуск строку позовної давності.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення представника позивача Черкаської міської ради про те, що строк позовної давності для заявленого у справі позову не сплив, бо він повинен обраховуватися з моменту, коли прокурор взнав про порушення, допущені відповідачем. Такого не передбачає чинне законодавство, а прокурор виступає в інтересах позивача і всі обставини повинен доводити з його точки зору.

Позивач не надав доказів на спростування доводів відповідача про те, що всі забудови, які просить позивач винести за межі орендованої ним земельної ділянки, були збудовані у період 2005-2007-2008 років. В будь-якому випадку матеріалами БТІ вони зафіксовані як існуючі станом на січень 2009 року, а зміни до позову із визначенням конкретних будівель, які складають предмет позову, прокурор подав лише у грудні 2012 року та 18.02.2013 року.

Таким чином, строк позовної давності для пред'явлення даного позову є пропущеним.

Позивач не надав доказів, які саме будівлі, що розташовані на орендованій відповідачем земельній ділянці, входять до складу пункту по обслуговуванню короткочасного відпочинку населення і не можуть бути винесені за межі цієї ділянки, оскільки це є істотною умовою договору оренди землі, яка надавалася під цей пункт.

Крім того, колегія суддів враховує, що 20.06.2013 р. Черкаська міська рада прийняла рішення №3-1734, яким вирішила скасувати рішення Черкаської міської ради від 24.05.2012 р. №3-913 «Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю «Берег-2007» права користування земельною ділянкою по вул. Гагаріна, праворуч входу в парк 50-річчя Жовтня» та рішення Черкаської міської ради від 04.10.2012 р. №3-1245 «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 24.05.2012 р. №3-913 «Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю «Берег-2007» права користування земельною ділянкою по вул. Гагаріна, праворуч входу в парк 50-річчя Жовтня».

Отже, прокуратура та позивачі не довели свої позовні вимоги, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю через недоведеність позивачем наявності порушеного права та обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу прокурора м. Черкас в інтересах держави в особі Черкаської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2013 року у справі № 16-12/5166 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 16-12/5166 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Майданевич А.Г.

Рєпіна Л.О.