КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа№ 927/741/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Гончарова С.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: представник - Бучковський І.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2013 р.

у справі № 927/741/13 (суддя Белов С.В.)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі", м. Ніжин Чернігівської обл.

про стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкоди у розмірі 44 661,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 р. ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкоди у загальному розмірі 44 661,10 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2013 р. у справі №927/741/13 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване та прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні.

Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2007 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі".

10 вересня 2012 року позивача звільнено з займаної посади головного бухгалтера ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" за п. 4 ст. 40 Кодексу Законів про працю України.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Кодексу Законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому, у відповідності до п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" N 13 від 24.12.1999 року, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав. Глава XV КЗпП не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду. Тому і правило ст.238 КЗпП про право органу, який розглядає спір, постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум (крім передбачених ст. 235 КЗпП виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи) без обмеження будь-яким строком застосовується за умови додержання строків звернення за вирішенням спору.

Матеріалами справи підтверджено, що 18 лютого 2013 року позивач звернувся до відповідача з листом стосовно того, що про звільненні позивачу не було нараховано та виплачено компенсацію за всі дні невикористаної щорічної відпустки.

Листом № 01-07/261 від 19.02.2013 року відповідач повідомив позивача про помилкове недоврахування суми компенсації за невикористану відпустку при звільненні за 30 календарних днів. 19 лютого 2013 року позивач отримав від відповідача грошову компенсацію за 30 днів невикористаної відпустки у розмірі 4679,16 грн. (виписка банку від 20.02.2013 року в матеріалах справи).

Період часу між отриманням позивачем від відповідача грошової компенсації за 30 днів невикористаної відпустки у розмірі 4679,16 грн. (20 лютого 2013 року) і зверненням до суду - 13.06.2013 року становить три місяці та 23 дні, що є порушенням ч. 1 ст. 233 Кодексу Законів про працю України.

Статтею 234 Кодексу Законів про працю України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 Кодексу Законів про працю України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Проте, позивач не надав суду ні заяви про поновлення пропущеного строку, ні доказів наявності поважних причин пропущення позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Щодо доводі позивача про подання позову в порядку цивільного судочинства слід зазначити, що позивач, працюючи на посаді головного бухгалтера, не могла не знати про порушення провадження у справі № 9/63б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі", яке було порушено 21.07.2008 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телемост".

Таким чином, є підтвердженими доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ч.1 ст. 233 Кодексу Законів про працю України, якою встановлено трьохмісячний строк для звернення до суду про вирішення трудового спору.

Стосовно вимоги позивача щодо виплати 201,70 грн. утриманих податків із суми виплати від 19 лютого 2013 року, слід зазначити, що у відповідності до ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у позові.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у позові повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2013 року у справі № 927/741/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/741/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Гончаров С.А.