Справа № 2610/716/2012

Провадження №1/761/195/2013

В И Р О К

іменем України

16 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Лінника О.П., при секретарі Давіденко Н.О., за участю державного обвинувача - прокурора Тимошенко Н.М., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кірова Сирдар’їнської області Узбекистан, росіянина, гр-на України, з середньою технічною освітою, працює ЗАТ «Житлова ініціатива» технік-електрик, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст..89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На початку липня 2011 року підсудний ОСОБА_4 домовився із громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що продасть їм кисневу установку марки «АКДС-70м». При цьому він, маючи намір заволодіти шляхом обману грошима останніх, не мав прав на вказану установку та виступав як посередник в усній угоді купівлі вказаної установки між власником установки та ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В ході перемов підсудний вказав вартість установки - 70 тисяч доларів США та висловив вимогу про сплату завдатку в розмірі 35 тисяч доларів США, якими мав намір заволодіти шляхом обману.

3 липня 2011 року в проміжок часу з 18 до 19 годині, перебуваючи за адресою: м.Київ, вул..Софіївська, 16/16, під приводом продажу кисневої установки марки «АКДС-70м» підсудний ОСОБА_4 отримав 35 тисяч доларів США, що належали ОСОБА_1, що згідно офіційного курсу валют НБУ на день вчинення злочину становить 279 009 грн.50 коп.

В подальшому ОСОБА_4, заволодівши зазначеними грошима, що є особливо великим розміром, оскільки більш ніж в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, зник та розпорядився чужим майном на власний розсуд, домовленостей по поставці і продажу кисневої установки підсудний не виконав та став уникати спілкування з ОСОБА_1, ОСОБА_5 Та ОСОБА_6

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочину не визнав, заявлений цивільний позов потерпілого не визнав, оскільки відповідно до розписки він отримував гроші від ОСОБА_6, суду пояснив, що він розмістив в мережі Інтернет об'яву про продаж кисневої установки марки «АКДС-70м», і у зв'язку з цією об'явою познайомився із ОСОБА_5 Через місяць йому подзвонив ОСОБА_5 і повідомив про те, що його зацікавила пропозиція з продажу установки і повідомив, що основним покупцем буде ОСОБА_6 Після цього йому подзвонив ОСОБА_6, підсудний повідомив йому про умови продажу і вони домовились про продаж установки, ОСОБА_6 вилетів до Києва. На Софіївській площі в м.Києві до нього підійшли ОСОБА_5 із ОСОБА_6, вони познайомились. В цей же день вони разом поїхали дивитися станцію в м.Вінницю. Підсудний показав дві станції: 79 року (про яку спочатку домовлялись) та 90 року випуску. ОСОБА_6 сподобалась станція 90 року випуску. І тоді вже вони почали обговорювати умови продажу станції 90-го року випуску. Погодили ціну установки - 85 тис. доларів США. Дана установка належала ОСОБА_10 Останній сказав, що йому одразу потрібна передоплата і він більше не буде відповідати на дзвінки покупців.

Вони знову почали домовлятися про умови купівлі-продажу установки, тільки вже не 79 року, а 90 року випуску, ціна за останню була більшою, оскільки вона новіша і краще обладнана. ОСОБА_6 з кимось розмовляв по телефону, а потім сказав, що знову потрібно їхати в Київ, оскільки гроші в ОСОБА_5.

Коли приїхали до Києва, ОСОБА_6 привів підсудного до себе на квартиру, де був ОСОБА_5. Спочатку почали обговорювати ціни на станції, потім до нього підійшов ОСОБА_5 і почав просити знизити ціну, а коли підсудний відмовився почав погрожувати бандитами. Підсудний вийшов з квартири та сів в машину.

Хвилин через 5-10 вийшов ОСОБА_6 і сказав, що він погоджується та дав у якості передоплати гроші в сумі 35 тис. доларів США, підсудний розписався, що взяв передоплату за станцію 90 року випуску.

Після чого вони разом із ОСОБА_6 виїхали до Вінниці, а ОСОБА_5 залишився в Києві. Приїхавши в Вінницю, вони приїхали до готелю, де поселились - ОСОБА_6 окремо, а підсудний із водієм окремо. Потім вони зустрілися внизу в кафе, де випили трохи коньяку, посиділи і розійшлись по номерам. Потім підсудний вирішив ще продовжити випивати. Взяв із собою ноутбук і сумку з грошима, поїхали разом із своїм водієм у місто Вінницю в пошуках кафе із літньою площадкою. При в'їзді в Вінницю водій відмовився їхати далі, оскільки погано себе почував. Залишили машину на заправці, зупинили таксі та поїхали в кафе в м.Вінницю. Зупинились біля бару, купили пива, а потім таксист відвіз їх на літню площадку біля якогось кафе. В кафе підсудний замовив горілку, потім там познайомилися із жінками, яким запропонували сісти за їх стіл. З кафе їх попросили вийти, оскільки там закінчувався робочий час. Вийшовши з кафе, сіли в таксі і поїхали до іншого кафе, яке працює довше, де і продовжували випивати.

Потім на таксі доїхали до заправки, де стояла їх машина. Приїхавши до машини, підсудний запропонував зайти на заправку, щоб випити кави, і тут він виявив відсутність грошей. Зателефонував ОСОБА_6 і сказав, що знаходиться біля станції щоб ще раз переговорити із ОСОБА_10 та ще раз оглянути станцію та запитав, коли він буде. Підсудний сказав, що буде трохи пізніше, тому що погано себе почував. Він попросив ОСОБА_6 передати трубку ОСОБА_10 та поговорив з ним, коротко роз'яснивши йому ситуацію та повідомив йому, що вони ще мають дати 50 тис. доларів США, так нехай вони віддадуть йому їх, оскільки ціна за установку була 55 тис. доларів США. Але ця ціна була поставлена ОСОБА_10, а підсудний з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 домовлявся про продаж за 85 тис. доларів США. Різниця мала була належати йому за його послуги як посередника. Також повідомив ОСОБА_10, щоб він оформляв угоду із ОСОБА_6, а він знайде 5 тис. доларів США і довезе йому та попросив час, щоб їх знайти. Останній погодився, віддав телефон ОСОБА_6 і підсудний йому сказав, щоб він давав гроші ОСОБА_10 та оформляв угоду. Але ОСОБА_6 відмовився і сказав, що гроші заплатить тоді, коли станція буде вже за кордоном. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_5 і почав погрожувати бандитами. Він зателефонував ОСОБА_10 і повідомив, що угода сьогодні не відбудеться і вони з водієм поїхали додому.

Вважає, що у нього з ОСОБА_6 виникли цивільно-правові відносини, які мають вирішуватись господарському суді.

Суд, вислухавши показання підсудного, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що вина підсудного у скоєнні інкримінованого йому злочину повністю доведена, невизнання ним своєї вини суд розцінює як спробу уникнути відповідальності за скоєне.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що у червні 2011 року його знайомий ОСОБА_6 подзвонив йому та повідомив, що має намір приїхати до Києва для купівлі кисневої установки і попросив матеріальної допомоги. Він погодився. 2 липня 2011 року ОСОБА_6 прилетів до Києва, зустрівся із продавцем установки - ОСОБА_4 і вони разом поїхали до м.Вінниця, де знаходилась установка начебто не зберіганні. Оглянувши установку, вони повернулись до Києва, де ОСОБА_5 в автомобілі передав ОСОБА_4 як передплату 35 тисяч доларів США, які до цього передав останньому потерпілий. Після того, як гроші були передані ОСОБА_6 з ОСОБА_4 знову поїхали до м.Винниці для завантаження установки. Пізніше до потерпілого зателефонував ОСОБА_6 і пояснив, що ОСОБА_4 зник, а ОСОБА_10 пояснив, що установки належать йому і він може їх продати, про ОСОБА_4 він нічого не знає.

Вважає, що внаслідок протиправних дій підсудного йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він переживає за спричинені йому збитки, не має можливості погасити кредит в банку, у зв'язку з чим банк стягнув з нього крім тіла кредиту ще й штрафні санкції.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що через мережу Інтернет він з ОСОБА_6 знайшли ОСОБА_4, який продавав кисневу установку, подзвонили йому, обговорили питання з придбання станції та надіслали йому 1 тис.доларів США, щоб він був впевнений що вони будуть купувати станцію.

Потім вони разом із ОСОБА_6 вилетіли до України, зустрілись із ОСОБА_4, який повідомив про те, що станція знаходиться у Винниці і ОСОБА_6 разом із ним поїхали до Винниці подивитись цю станцію. Попередньо домовлялись про ціну станції - 85 тис.доларів США, в результаті торгів знизили ціну до 70 тис.доларів США. Домовились із ОСОБА_4 про те, що половину вартості оплачують одразу, іншу половину - після того, як станцію буде переправлено до Туркменії. Свідок особисто передавав гроші в сумі 35 тис.доларів США ОСОБА_4, про що той написав розписку, гроші надав свідку ОСОБА_1 ОСОБА_4 представлявся власником установки. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 поїхали до Винниці за станцією, але вранці наступного дня ОСОБА_6 зателефонував і повідомив про те, що ОСОБА_4 зник з готелю, а власником станції був ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що вона була дружиною підсудного і на початку червня 2011 року він займався кисневим обладнанням і вів переговори про якусь угоду і що йому мають перерахувати гроші з-за кордону. Він кудись уїхав, пізніше передзвонив і повідомив, що їде з грошима. Приїхавши, він показав їй гроші - 35 тисяч доларів США, сказав, щоб вона нікому не відчиняла двері, казав, щоб вона не переживала, оскільки люди, які дали йому гроші, не з України і вони не зможуть нічого доказати. Гроші він витратив на власні потреби - сплатив борги, купив автомобіль, мобільний телефон.

В судовому засіданні оголошені показання свідків:

ОСОБА_10, який при проведенні досудового слідства пояснив, що його знайомий попросив його розмістити в мережі Інтернет об'яву про продаж кисневої установки АКДС-70, оскільки був зайнятий. Свідок розмістив об'яву, в якій зазначив, що ціна договірна. Намагались продати установку за 50-55 тисяч доларів США. На початку червня 2011 року йому подзвонив невідомий чоловік, який представився ОСОБА_4 і сказав, що приїде до Винниці подивитись на установку. Через два тижня цей чоловік приїхав до Винниці, подивився на установку, яка йому сподобалась і вони домовились про ціну - 440 000-450 000 грн, що дорівнювало 55 тисячам доларів США. Приблизно 3.07.2011 року він знов приїхав разом із двома чоловіками, подивились установку і уїхали. ОСОБА_4 йому подзвонив та повідомив, що установку вони будуть купувати, але в цей день їдуть до Києва і повернуться через день. Через день ОСОБА_4 йому передзвонив та повідомив, що станцію вони купувати не будуть. Пізніше йому передзвонив незнайомий чоловік, який попросив зустрітися, і при зустрічі повідомив, що він дав ОСОБА_4 35 тисяч доларів США за станцію. Будь-якої угоди з ОСОБА_4 ані письмову, ані усну не укладав.

ОСОБА_12, який пояснив, що він виконував доручення слідчого про привід ОСОБА_4, під час доставки ОСОБА_4 повідомив свідку, що він витратив гроші, отримані за кисневу установку, на особисті потреби.

Судом досліджені матеріали кримінальної справи, а саме: матеріали виїмки (а.с.40-43), відповідно до якої у потерпілого ОСОБА_1 вилучена розписка, відповідно до якої ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 35 тисяч доларів США за кисневу установку АКДС-70, протокол очної ставки, проведеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.49-54), відповідно до якого свідок ОСОБА_5 підтвердив свої показання, ОСОБА_4 частково погодився з показаннями, зазначивши, що вартість установки він спочатку назвав 89 тисяч доларів США, потім 85 тисяч доларів США.

Суд, вислухавши показання підсудного, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає правильною кваліфікацію дій підсудного за ст.190 ч.4 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах.

При цьому суд не приймає до уваги показання підсудного щодо того, що гроші були втрачені або викрадені у нього, оскільки ці показання спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 Крім того, після пропажі грошей підсудний не звернувся до правоохоронних органів, а також почав уникати спілкування з потерпілим.

Також суд не приймає до уваги його показання щодо вартості кисневої станції в 89 тисяч доларів США, оскільки свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 пояснили суду, що вартість станції складала 70 тисяч доларів США, з цих грошей вони сплатили як передплату 50% - тобто 35 тисяч доларів США, а свідок ОСОБА_10 показав, що вартість установки була 55 тисяч доларів США.

Також суд вважає безпідставними заяви підсудного щодо того, що між ним та потерпілим виник цивільно-правовий спір, який має вирішуватись в господарському суді, оскільки він, не маючи відповідних повноважень на продаж кисневої установки, поводив себе як власник, а отримавши гроші, став уникати спілкування з потерпілим, що підтвердили суду потерпілий та свідок ОСОБА_5, і це, в свою чергу, показує, що умисел підсудного був направлений саме на заволодіння коштами потерпілого шляхом обману.

При вирішенні питання про призначення покарання підсудному, суд враховує особу підсудного, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, перебуває на обліку у лікаря кардіолога і страждає на хворобу серця.

При цьому, оскільки підсудний спричинені збитки не відшкодував і не прийняв будь-яких мір до відшкодування шкоди, враховуючи думку потерпілого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, яке підсудний має відбувати реально.

Під час проведення досудового слідства потерпілим ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного заподіяних збитків. В судовому засіданні потерпілий збільшив свої вимоги, просить стягнути з підсудного крім спричинених йому збитків ще 1 381 868 грн., оскільки саме ця сума стягнута з нього рішенням суду, оскільки, надавши гроші своїм знайомим, він не виплатив позики за кредитним договором АБ «Банк регіонального розвитку». Крім того, просить стягнути моральну шкоду в сумі 100 000 грн., оскільки протиправними діями підсудного йому було спричинено моральні страждання, псування відносин з друзями, втраті родинних стосунків.

Суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з підсудного прямі збитки, спричинені злочином. При цьому, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що гроші, якими заволодів підсудний, належать саме потерпілому, і, незважаючи на те, що в розписці підсудного зазначено прізвище ОСОБА_6, протиправними діями підсудного саме потерпілому були спричинені матеріальні збитки.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала, в повному обсязі. Оскільки протиправними діями підсудного дійсно потерпілому було спричинено моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях з приводу втрати великої кількості грошей, в неможливості витратити гроші для власних потреб, в той же час вимоги суд вважає необґрунтовано завищеними і вважає справедливою компенсацією суму в 5000 грн.

Вимоги щодо стягнення додаткових коштів, стягнутих з потерпілого за рішенням суду, суд вважає за можливе залишити без задоволення, оскільки кредит потерпілому було надано ще у 2007 році, додаткові угоди були укладені у 2008-2009 роках, тому непогашення даного кредиту потерпілим ніякого відношення до шахрайських дій ОСОБА_4 не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його затримання.

Врахувати в час відбування покарання строк тримання ОСОБА_4 під вартою з 19.10.2011 року по 28.10.2011 року включно.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд, залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 279 009 грн.50 коп., компенсацію за спричинену моральну шкоду 5000 грн., всього 284 009 грн.50 коп. (двісті вісімдесят чотири тисячі дев'ять грн. 50 коп.), в іншій частині позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового процесу в апеляційному порядку до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, ОСОБА_4 - протягом 15 діб з дня вручення йому копії вироку.