№ 2-1445/08                                                                                                                                                                                      Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                      І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                 

27 серпня 2008 року                                                                                          місто Маріуполь

 Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

                    судді                                                                   Попової С.А.,

       при секретарі                                                       Ченгал О.М.,

                   за участю позивача                                             ОСОБА_1,

           - " -        представника позивача                                  ОСОБА_2,

           - " -        представників відповідача          Константинова І.К., Ровицької Л.М.,                                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства ордена трудового червоного прапору "Будівельно-монтажна фірма"Донбасмеханомонтаж" про стягнення належної до сплати при звільненні суми заробітку, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні, зміну формулювання причини звільнення, вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди, судових витрат, -          

                                                          В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 з 09 лютого 2007 року працював на посаді монтажника Закритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Донбасмеханомонтаж" (далі за текстом - ЗАТ "БМФ"Донбасмеханомонтаж"). Звільнений з 31 січня 2008 року наказом № 33ок/218 від 31.01.2008р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.  В день звільнення 31.01.2008р. отримав трудову книжку.

Позивач вважає, що його трудові права щодо оплати праці порушені діями відповідача, які  полягають у не здійсненні розрахунку при звільненні 31.01.2008р., а саме невиплаті заробітку за січень 2008р. і компенсації за невикористану відпустку, неповідомленні про належні до виплати суми оплати праці, не видачі трудової книжки і копії наказу при звільнення. У зв"язку з цим у березні поточного року звернувся до суду із позовом: про стягнення розрахунку при звільненні у сумі 2296,33грн., з яких 1101,02грн. - заробітна плата за січень 2008р., 1195,31грн. - компенсація за невикористану відпустку; стягнення середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні. Крім того, за час роботи заробітна плата йому виплачувалась нерегулярно, всупереч законодавству: заробітна плата за листопад 2007р. виплачена лише 03-04 лютого 2008 року, а за грудень 2007р. - 26-27 лютого 2008 року, що його змусило написати заяву про звільнення за власним бажанням у зв"язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного і трудового договору на підставі ст. 38 ч. 3 КЗпП України. У зв"язку з цим просив стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі не менше трьохмісячного середнього заробітку згідно зі ст. 44 КЗпП України, що в грошовому виразі становить 8491,68грн. Внаслідок дій відповідача, що полягають у затриманні виплати заробітку, невиплаті належних сум при звільненні вимагає компенсації   моральної шкоди, що оцінює рівною в 7000грн.

В ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 доповнив свої позов вимогою про зміну формулювання причин звільнення з викладенням причини звільнення "звільнений за власним бажанням у зв"язку з невиконанням власником законодавства про працю, умов колективного і трудового договорів за ст. 38 КЗпП України", просив поновити строк на звернення до суду із позовом в цій частині з підстав його пропущення з поважних причин як то невручення наказу про звільнення і ненадання відповідачем довідки про наявність заборгованості по заробітній платі на момент звільнення, а також уточнив остаточну суму по позиції стягнення середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні у розмірі 16863грн. В судовому засіданні надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Уточнив дату отримання трудової книжки 31.01.2008р. Зазначав, що після звільнення за копією наказу до роботодавця не звертався. Спричинену моральну шкоду, заявлену в сумі 7тис.грн. обгрунтував душевними стражданнями через нездійснення належних виплат, що його змусило застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя шляхом пошуків альтернативних джерел для існування.

Представник позивача ОСОБА_2, що діє за договором про надання правової допомоги, підтримуючи в повному обсязі заявлені вимоги в остаточній редакції, приєднався до пояснень свого довірителя.

Представник відповідача Ровицька Л.М., що діє за довіреністю, частково визнала позовні вимоги - в частині стягнення заробітної плати за січень 2008р. і компенсації за невикористану відпустку у загальній сумі 2296,33грн. Заперечувала проти позову в частині зміни формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні, судових витрат з посиланням на скрутне матеріальне становище підприємства, пов"язаного з відсутністю грошових коштів на рахунках підприємства, великою заборгованістю по обов"язкових платежах і по заробітній платі перед працівниками; вважала не обгрунтованою і не доведеною в ході розгляду справи заявлену позивачем моральну шкоду. Просила частково задовольнити позов. 

Заслухавши позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Факт перебування позивача з відповідачем  в трудових правовідносинах сторонами не оспорюється.

З трудової книжки ОСОБА_1, наказів вбачається, що позивач з 09.02.2007р. працював на посаді  монтажника ЗАТ "БМФ "Донбасмеханомонтаж". Звільнений за наказом № 33ок/218 від 31.01.2008р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням на підставі його заяви (а.с. 5, 6, 41-42).

За змістом ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника, в даному випадку звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, видати йому копію наказу про звільнення. 

Встановлено, що позивач отримав трудову книжку 31 січня 2008 року, що підтвердили обидві сторони в судовому засіданні.

Проте, всупереч вимогам ст. 47 КЗпП України у день звільнення, коли ОСОБА_1 був присутній на роботі, з ним не проведено розрахунок.

З розрахункового документу ОСОБА_1 вбачається, що йому нараховано до виплати при звільненні суму 2296,33грн., з яких заробітна плата за січень 2008р. у сумі 1101,02грн., компенсація за невикористану відпустку тривалістю в 16 календарних днів у сумі 1195,31грн. (а.с. 15). 

Обчислення тривалості невикористаної відпустки, а також розмір і факт невиплати при звільненні ОСОБА_1 суми 2296,33грн. сторонами не оспорюється і підтверджується довідками, відомостями особистого карткового рахунку позивача в установі банку (а.с. 15, 31-32). Беручи до уваги положення ст. 61 ЦПК України, дані обставини не підлягають доказуванню. 

Підсумовуючи вищевикладене, суд стягує з відповідача невиплачену звільненому працівникові ОСОБА_1 грошову суму, що складається з заробітної плати за січень 2008р. у сумі 1101,02грн., компенсації за невикористану відпустку тривалістю 16 календ.днів у сумі 1195,31грн., а всього 2296,33грн.  

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній  заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

А тому наведена представником відповідача причина невиплати сум розрахунку як то скрутне матеріальне становище підприємства і заборгованість перед бюджетними організаціями, іншими працівниками по заробітній платі тощо, не береться судом до уваги у якості такої, що має виключати відповідальність роботодавця з вищевикладених причин.

І вважаючи обгрунтованою вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, вирішує питання про розмір стягуваної суми, виходячи з наступного.

Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з подальшими змінами) за даними табелю обліку і графіку робочого часу, розрахункових документів (а.с. 14, 44-47):

- середньоденна заробітна плата складає 120,45грн. (нарахована заробітна плата за листопад 2007р. 4142грн./240год. або 25р.д., за грудень 2007р. 1519,12грн./179год або 22р.д. Середньоденна заробітна плата складає (4142+1519,12):(25+22)=120,45грн.). 

Розрахунок середнього заробітку за період затримки у розрахунку, враховуючи, що згідно із табелем обліку робочого часу останній робочий день 31.01.2008р. ОСОБА_1 відрацював і цей день оплачений, що не оспорюється сторонами, за період з 01.02.2008р. по 27.08.2008р. включно, беручи до уваги роз"яснення, що містяться в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 18.09.2007р. № 6884/0/14-07/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2008 рік" (а.с. 22):

                                      лютий 2008р.                                                    21р.д.х120, 45=2529,45грн.

                                   березень 2008р.                                               20р.д.х120,45=2409грн.

                                                   квітень 2008р.                                                   21р.д.х120,45=2529,45грн.

                                                   травень 2008р.                                                 19р.д.х120,45=2288,55грн.

                                                   червень 2008р.                                                 19р.д.х120,45=2288,55грн.

                                                   липень 2008р.                                                   23р.д.х120,45=2770,35грн.

                                                   серпень 2008р.(до 27вкл.)                              18р.д.х120,45=2168,10грн.     

Всього: 16983,45грн.

Позивачем заявлено суму 16863,00грн., як кінцеву редакцію вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні. Тому, як вважає суд, враховуючи принцип диспозитивності, передбачений ст. 11 ЦПК України, що полягає у вирішенні спору в межах заявлених позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума 16863,00грн.

В ході судового вирішення спору відповідачем не доведено належного виконання дій, регламентованих ст. 110 КЗпП України щодо повідомлення звільнюваного працівника ОСОБА_1 про належні до виплати суми заробітної плати, їх роміри і підстави відрахувань та утримань з розшифровкою за видами виплат. Зважаючи на тягар доказування по трудових спорах, що покладається на відповідача, підприємством не спростовані доводи позивача в частині його неповідомлення про розміри оплати праці при звільненні.

Суд, враховуючи мотивацію спричиненої моральної шкоди ОСОБА_1 у змісті його позову і її обгрунтуванням в судовому засіданні, вважає, що стягувана за даним судовим рішенням сума середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні у якості санкції за порушене право позивача на оплату праці і є справедливою сатисфакцією, отриманою позивачем внаслідок судового вирішення справи, у зв"язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Крім того, позивачем 11.06.2008р. в ході судового вирішення спору доповнено вимоги про зміну формулювання причин звільнення із зазначенням формулювання: "звільнений за власним бажанням у зв"язку з невиконанням власником законодавства про працю, умов колективного і трудового договорів за ст. 38 КЗпП України", у зв"язку з чим просив поновити строк на звернення до суду із позовом в цій частині.

Досліджуючи фактичні обставини справи, що стосуються даної частини вимог, суд з"ясував наступне.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 про звільнення (вх. № 51 від 31.01.2008р.) вбачається волевиявлення позивача на звільнення за власним бажанням у зв"язку із порушенням адміністрацією підприємства колективного договору по виплаті заробітної плати (а.с. 5, 41).

Відповідно до ст. 115 ч. 1 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно із п. 10.12. Колективного договору ЗАТ Ордена Трудового Червоного Прапору "БМФ "Донбасмеханомонтаж" на 2006-2007р.р. прийнятого на конференції трудових колективів філій, структурних підрозділів і дочірніх підприємств ЗАТ "Донбасмеханомонтаж" 20.04.2006р., протокол № 1, зареєстрованого УПСЗН Жовтневої райадміністрації за реєстр. № 151 від 04.12.2006р. (а.с. 37-40), заробітна плата виплачується двічі на місяць 15 і 28 числа кожного місяця.

Проте, всупереч вищезазначеним нормам трудового законодавства, умовам колективного договору, виплати заробітної плати здійснювались частками: за жовтень 2007р. виплачена 07 і 10 грудня 2007р., за листопад 2007р. - 4, 18 січня 2008р. і 05 лютого 2008р., за грудень 2007р. - 26 лютого 2008р., що вбачається з даних особистого карткового рахунку в банку працівника ОСОБА_1 (а.с. 31-32). І суд погоджується з доводами позивача, що саме нерегулярна виплата заробітку стала підставою для написання заяви про звільнення.

Отже, судовим розглядом встановлено порушення прав позивача під час його роботи на підприємстві на регулярне отримання заробітної плати.

Відповідно до ст. 233 ч. 1 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про  вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Наведеною нормою матеріального закону встановлено альтернативу відрахування строку для звернення до суду із позовом про захист права: з моменту вручення трудової книжки або вручення копії наказу про звільнення.

Так, сторонами не оспорюється факту отримання позивачем трудової книжки 31 січня 2008 року при звільненні.

З вимогами ж про зміну формулювання причин звільнення позивач звернувся до суду за перебігом близько 5 місяців - 11.06.2008р. (а.с. 12-13).

Отже, позивачем при зверненні до суду із заявою про вирішення трудового спору в частині, що стосується звільнення, порушено строки, передбачені ст. 233 КЗпП України.

Згідно зі ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно з п. 4 абз. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"  у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків звернення до суду, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. 

Позивач в обгрунтування поважності причини пропуску строку вказував на невручення наказу про звільнення, ненадання відповідачем довідки про наявність заборгованості по заробітній платі на момент звільнення, очікування довідки про заборгованість по заробітній платі від підприємства та їх виплати в позасудовому порядку за обіцянками керівництва.

Зважаючи на те, що за категорією звільнення працівників не з ініціативи роботодавця, у останнього немає зобов"язання надавати копію наказу про звільнення, не інакше як на вимогу працівника, а також враховуючи отримання позивачем трудової книжки в день звільнення, коли позивач узнав про порушення своїх суб"єктивних прав, ненадання на обгрунтування обіцянок керівництва здійснити виплату будь-яких доказів, суд не вважає наведені доводи переконливими і такими, що мають бути покладені в основу рішення у якості поважних причин пропуску строку.

Отже, поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, як і доказів їх наявності, позивачем не наведено і в ході судового розгляду їх не встановлено, у зв"язку з чим суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку. 

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову в частині зміни формулювання причини звільнення у зв"язку із пропуском строку звернення до суду з цими вимогами, не вступаючи в обговорення обгрунтованості позову в супутній частині - стягнення вихідної допомоги за ст. 44 КЗпП України, що мала б бути виплачена у випадку звільнення прцівника за ст. 38 ч. 3 КЗпП України, суд відмовляє в задоволенні позову і в частині виплати вихідної допомоги в розмірі не менше трьохмісячного середнього заробітку. 

Відповідно до ст.ст. 79, 81, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у сумі 191,59грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді у сумі 30грн., а всього 221,59грн.

Втім, заявлені вимоги про стягнення витрат по оплаті правової допомоги за участь адвоката в судовому засіданні в сумі 400грн. (а.с. 9-10) підлягають частковому задоволенню - у розмірі 367,50грн. за сумарний час фактичної участі адвоката 1год.45хв. ((525мін.з/п+3/4х525):100х40%), оскільки саме цей розмір відповідає положенням Постанови КМУ від 27.04.2006р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави" із розрахунку діючого з 01.04.2008р. розміру мінімальної заробітної плати. В задоволенні решти вимог про стягнення витрати по оплаті правової допомоги суд відмовляє за необгрунтованістю.

На підставі ст.ст. 38, 116, 117, 232, 233, 238 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13, Постанови КМУ від 27.04.2006р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави", керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -  

 

                                                               В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства ордена трудового червоного прапору "Будівельно-монтажної фірми  "Донбасмеханомонтаж" (юридична адреса: м. Донецька область, м. Маріуполь-87515, вул. Євпаторійська, 8;  р/р 26008480080000 у ЗАО "Донгорбанк" м. Донецьк - код банку МФО 334970, код ЄДРПОУ 20365318, код ЄДРПОУ (ІДН) підприємства 01415393) на користь ОСОБА_1 належну до виплати суму заробітку при звільненні за січень 2008р. і компенсацію невикористаної відпустки в сумі 2296 (дві тисячі двісті дев"яносто шість) гривень 33 копійки,  середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2008 року по день постановлення рішення у сумі 16863 (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят три) гривні, витрати по оплаті правової допомоги в сумі 367 (триста шістдесят сім) гривень 50 копійок, а всього 19526 (дев"ятнадцять тисяч п"ятьсот двадцять шість) гривень 83 копійки.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог щодо стягнення вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди, решти витрат на правову допомогу - відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку для подачі позову в частині вимог про зміну формулювання причин звільнення. В задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну формулювання причини звільнення відмовити у зв"язку з пропуском строку звернення до суду із даними позовними вимогами.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Донбасмеханомонтаж" в дохід держави судовий збір у сумі 191 (сто дев"яносто одна) гривні 59 копійок, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в Орджонікідзевському районному суді в сумі 30 (тридцять) гривень, а всього 221 (двісті двадцять одна) гривні 59 копійок. 

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

Суддя ________________________