У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів - Оніпко О.В., Хилевича С.В., Буцяка З.І.

секретар Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, Перша Рівненська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 11 липня 2013 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом неправомірно відмовлено у задоволенні його клопотання про допит свідків та направлено справу на експертизу без їх показань. Висновок експертизи, покладений в основу рішення, був складений тільки на основі висновку патологоанатомічного дослідження, без врахування іншої медичної інформації. Судом не мотивовано причин відхилення показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Крім того, з листа КЗ „РООД" від 07.06.2013 р. вбачається, що з 09.12.2009 р. по 25.12.2009 р. ОСОБА_5 отримувала знеболювальне „Трамадол". Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1. померла ОСОБА_5, мати позивача (а.с. 74), яка на випадок своєї смерті склала заповіт, у якому заповіла все своє майно ОСОБА_2 (а.с. 5).

Вказаний заповіт було складено 21.01.2010 р. та посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання вказаного заповіту недійсним на підставі ст. 225 ЦК України, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на момент складання заповіту його мати ОСОБА_5 перебувала в стані ракової інтоксикації з численними метастазами у мозку, а тому не могла усвідомлювати значення своїх дій. Також доводив, що волевиявлення ОСОБА_5. не було вільним і на відповідало її волі, що згідно зі ст. 1257 ЦК України є підставою для визнання заповіту недійсним.

Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

____________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-6105/11 Головуючий суддя 1 інстанції: Кучина Н.Г.

Провадження № 22-ц787/1597/2013 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.

Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 в позові суд першої інстанції вірно виходив із того, що при складенні ОСОБА_5 заповіту на користь ОСОБА_2, її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі, оскільки зібрані у справі докази не свідчать про те, що в момент складення заповіту вона не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Підставою для визнання правочину недійсним по ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 187/13 від 25 червня 2013 р. ( а.с. 120-123) на момент складення заповіту 21 січня 2010 р. ОСОБА_5 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними .

Таким чином, проведеною у справі експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_5 в момент складення нею заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, не здобуто таких доказів і судом. Доводи ОСОБА_1 та посилання останнього на пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заслуговують на увагу та спростовуються актом посмертної судово-психіатричної експертизи, поясненнями нотаріуса ОСОБА_6, показаннями свідка ОСОБА_9

У зв'язку з наведеним, місцевий суд обґрунтовано залишив позов ОСОБА_1 без задоволення.

Оскільки рішення судом 1-ї інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків, наведених у ньому, не спростовують, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді :