ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.11.2006 | Справа №2-25/16143-2006 |
За позовом - Красноперекопської ОДПІ (м. Красноперекопськ, вул.Сєвєрна, 2)
До відповідачів – 1.) ЗАТ «УКпостач» ( м. Красноперекопськ, вул.Сєвєрна,1-а)
2.) ТОВ «Контракт 2003» (м.Харків, вул. Артема, 17,кв.7)
Про визнання недійсним правочину.
Суддя Маргарітов М.В.
При секретарі Діланян І.К.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача – Літовченко І.В., ст. держ. податк. інсп., дов. від10.01.2006р., Герасіменко Н.А., зам.нач. управління ДПА.
Від 1-го відповідача – Чекамов О.А., предст. дов. у справі.
Від 2-го відповідача – не з’явився.
Сутність спору: Позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним правочину від 04.05.2005р., укладеному між відповідачами, оскільки 21.04.2005р. Постановою Господарського суду Харківської області (л.спр. 21) ТОВ «Контракт-2003» було визнано банкрутом, призначено ліквідаційна процедура, ліквідатором призначений гр..Бреус Р.О. і саме з цієї дати другий відповідач не мав права виконувати яких-небудь дій по розпорядженню активами.
Відповідач - ЗАТ «УКпостач» проти позову заперечує за мотивами, вказами у відзиві на позов та додаткових поясненнях ( л.спр. 38-39).
Відповідач- ТОВ «Контракт 2003» явку представника до судового засідання не забезпечив, відзиву на позов не представив, про час слухання справи належним чином повідомлений рекомендованою поштою.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій Державної податкової інспекції відноситься звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій про визнання угод недійсними.
Оскільки Державна податкова інспекція при зверненні до суду здійснює свої повноваження як суб’єкт владних повноважень, спор підпадає під дію Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне розглядати справу за правилами КАС України.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України (зі змінами, внесеними Законом України №2953-4 від 06.10.2005 року) до початку діяльності окружних і апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України 1991 року, розглядають у першій і апеляційній інстанціях відповідні господарські суди за правилами кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
Встановив:
Закрите акціонерне товариство «УКпостач» зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності -юридична особа виконкомом Красноперекопської міської ради 25.10.2001р. та узято на податковий облік в Красноперекопської ОДПІ.
01.02.2005р. між ЗАТ «УКпостач» і ТОВ «Контракт 2003» був укладений договір № 398\08, згідно якого ЗАТ зобов’язаний поставити і передати у власність ТОВ «Контракт 2003» технологічні лініі для охолодження і розливу пива, а ТОВ «Контракт 2003» прийняти та оплатити вказане обладнання.
Відповідно з п.3.4 вказаного договору оплата може здійснюватись у вексельній формі.
20.04.2005р. згідно акту прийому-передачі векселя ТОВ «Контракт 2003» у рахунок оплати за поставлене обладнання за договором № 398\08 від 01.02.2005р. передало ЗАТ «УКпостач» прості векселя на загальну суму 1606391,94грн.
Постановою Господарського суду Харківської області від 21.04.2005р. (л.спр. 21) ТОВ «Контракт-2003» було визнано банкрутом, призначено ліквідаційна процедура, ліквідатором призначений арбітражний керуючий Бреус Р.О.
Позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Позивачем в обґрунтування своїх вимог в судове засідання надана копія акту прийому-передачі векселів від 04.05.2006р., згідно якого ТОВ «Контракт 2003» у рахунок оплати за поставлене обладнання за договором № 398\08 від 01.02.2005р. передало ЗАТ «УКпостач» прості векселя на загальну суму 1606391,94грн.
Дослідивши наданий документ, суд не приймає його до уваги як належний доказ за наступних підстав.
Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування …
Відповідно ч.1 та ч. 4 ст. 79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи,що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Вимоги по оформленню документів, встановлені ДСТ України № 4163-2003 «Державна уніфікована система. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».
Згідно п.1.1. вказаного ДСТУ, даний стандарт розповсюджується на документи: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 відмітка про засвідчення копії документу повинна складати слова « Згідно з оригіналом», із вказівкою посади, особистого підпису особи, яка здійснює засвідчення копії документу, ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. При цьому п.5.26 вказаного ДСТУ, визначен, що відбитком печатки організації засвідчується на документі підпис відповідальної особи.
При дослідженні наданих позивачем документів, а саме засвідченої копії акту прийому-передачі векселів від 04.05.2006р., встановлено, що вказаний документ оформлений неналежним чином, тобто у вказаному документі відсутні реквізити, визначені п.5.26,5.27 ДСТУ № 4163-2003.
Таким чином, копія акту прийому-передачі векселів від 04.05.2006р. не є належним доказом, оскільки не відповідає вимогам, встановленим ст. 79 КАС України для письмових доказів, відповідно якої письмовим доказом може бути лише оригінали документів ( завірені суддєю копії).
ЗАТ «УКпостач» представив у судове засідання оригінал акту прийому-передачі векселя від 20.04.2005р., копія якого завірена судом та знаходиться в матеріалах справи (л.спр.42) Цей акт суд вважає належним доказом у справі, оскільки він відповідає вимогам, встановленим ст. 79 КАС України для письмових доказів.
При таких обставинах суд не може зробити висновок про те,що передача векселів була здійснена 04.05.20005р., тобто після визнання ТОВ «Контракт 2003» банкрутом.
Крім викладеного суд зазначає наступне.
Згідно п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» однією з функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об`єднаних державних податкових інспекцій є звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Частиною 1, 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено: господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, чи зроблено з метою, свідомо противної інтересам держави і суспільства, чи укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути за вимогою однієї зі сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним чи цілком частково. Виконання господарського зобов’язання, визнаного судом недійсним чи цілком часткового, припиняється цілком або частково з дня вступу рішення суду в законну силу як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
Статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов’язання визнане недійсним як зроблене з метою, свідомо противної інтересам держави і суспільства, то при наявності наміру в обох сторін – у випадку виконання зобов’язання обома сторонами – у доход держави за рішенням суду стягується все отримане ними по зобов’язанню. У випадку наявності наміру лише в однієї зі сторін все отримане нею повинно бути повернуте іншій стороні, а отримане останньої чи приналежне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Аналізуючи норми Закону України «Про державну податкову службу в України» та Господарського кодексу України суд вважає, що ДПІ має право звертатись до суду з позовами про визнання угод недійсними лише у разі, якщо вони суперечать інтересам держави та суспільства.
Позивач у позові не вказав та у засіданнях не представив доказів, підтверджуючих, що угода, укладена відповідачами з метою, є свідомо протиправною інтересам держави та суспільства і цією угодою спричинені які-небудь збитки або шкода.
В позові позивач посилається на ст. 203 Цивільного кодексу України, тоді як ця норма взагалі не передбачає можливість визнання угоди недійсною.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КАС України та ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не має повноважень, встановлених Законом України « Про державну податкову службу в Україні» та ст. 19 Конституції України, на пред’явлення позовів з підстав , вказаних в позовній заяві.
Також необхідно вказати на те, що відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на придбання, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Таким правочином між відповідачами є укладений договір постачання № 398\08 від 01.02.2005р. (л.спр.40-41)
Позивач у позові не обґрунтовує та не доводить якої саме нормі закону не відповідає ця угода.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу, тоді як ДПІ таких доказів не представило.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі 04.12.2006р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 КАС України, суд -
ПО С Т А Н О В И В:
1. У позові відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирае законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання ухвали в повному обсязі, відповідно до ст.160 КАСУ - з дня укладення в повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляцийня скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.