ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
20.11.2006 |
Справа №2-25/16032-2006А |
За позовом - ДП «Феодосійський морський торгівельний порт» (м.Феодосія, вул.Горького, 14)
До відповідача - ДПІ в м. Феодосії ( м.Феодосія, вул.Кримська,82-В ).
За участю Прокуратури АР Крим- ( м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 21)
Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Суддя Маргарітов М.В.
При секретарі Діланян І.К.
За участю представників:
Від позивача - Коломченко Г.П., нач.юр.відділу, дов у справі, Боркунов А.Ю., гол.бухг,дов. у справі.
Від відповідача - Денисова Т.Л., зав.сектором, дов у справі, Віннік М.Ю., гол. держ. подат. інспектор, дов. у справі.
За участю прокуратури АРК - Куінджи М.Н., посвідчення.
Сутність спору: Позивач звернувся з позовом до суду про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 000261\7643\23-4\2\0 від 07.07.2006р. про донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 842702грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 384036,60грн., усього 1226738,60грн. та № 000031\7643\23-4\1\0 від 07.07.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 245167грн. за березень 2006р. та № 000268\7643\23-4\2\1 від 07.09.2006р. і № 000036\7643\23-4\1\1 від 07.09.2006р.
Відповідач просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у запереченні на позов.
Оскільки даний спір суттєво зачіпає інтереси держави, ускладнює забезпечення реалізації державної політики в сфері податкової діяльності, керуючись ст. ст. 35,36-1 Закону України „Про прокуратуру” та ст. 60 КАС України, виконуючи повноваження, передбачені ст. 121 Конституції України, прокурор вступив в процес по справі, у відповідності з листом Прокуратури АРК від 06.11.2006 року (вих. № 05\1- 960 вих/06).
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши прокурора, який підтримав заперечення ДПІ, представників сторін, суд
встановив:
Державне підприємство «Феодосійський морський торговельний порт» перереєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа рішенням виконкому Феодосійської міської ради від 09.12.2005р. та є правонаступником Феодосійського морського торгівельного порту, зареєстрованого виконкому Феодосійської міської ради 19.05.1993р. № 297\2 та узято на податковий облік у ДПІ в м.Феодосії, яка стала правонаступником Феодосійської МДПІ на підставі наказу ДПА в АРК № 150 від 24.03.2006р.
23.06.2006року Державна податкова інспекція у м.Феодосія здійснила перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2006р., про що складено акт № 158\23-4\01125577 від 23.06.2006р.
На підставі акту перевірки ДПІ в м. Феодосії винесла податкові повідомлення-рішення № 000261\7643\23-4\2\0 від 07.07.2006р. про донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 842702грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 384036,60грн., усього 1226738,60грн. та № 000031\7643\23-4\1\0 від 07.07.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 245167грн. за березень 2006р.
ДП «Феодосійський морський торговельний порт» не погодившись з винесеними повідомленнями-рішеннями звернулось до відповідача зі скаргою про перегляд спірних податкових повідомлень-рішень. 06.09.2006 року у задоволенні цієї скарги було відмовлено, а рішення залишені без змін. За наслідками розгляду скарги відповідач 07.09.2006р. виніс податкові повідомлення-рішення № 000268\7643\23-4\2\1 від 07.09.2006р. і № 000036\7643\23-4\1\1 від 07.09.2006р.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі за наступних підстав.
Підставою прийняття даних податкових повідомлень-рішень було порушення портом п.п.7.2.1. п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України ''Про податок на додану вартість" та п. 21 Положення про реєстрацію платників податку па додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ під 01.03.00. № 79, що, на думку відповідача, призвело до завищення портом суми податкового кредиту щодо податку на додану вартість (надалі - "податок", "ПДВ") та, як наслідок, до заниження й несплати податкових зобов'язань з ПДВ за лютий-березень 2006 року на загальну суму 842702,00 грн. та завищення заявленого бюджетного відшкодування за березень 2006 року на суму 245167,00 грн..
Так, 09 грудня 2005 року державним реєстратором виконавчого комітету Феодосійської міської ради було проведено державну реєстрацію змін до Статуту позивача, пов'язаних зі зміною його найменування, зокрема, згідно з вимогами п.4 ст.73 Господарського кодексу України та п.1 ст.23 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" до найменування порту було включено інформацію про його організаційну-правову форму, тобто найменування "Феодосійський морський торговельний порт" було змінено на "Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт".
Відповідно до п.14 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи повинен передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
Отже, саме державний реєстратор, а не платник податків повинен повідомити податковий орган про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи-платника податків та саме це повідомлення є підставою для заміни Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. При цьому згідно з п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Проте відповідач робить висновок про порушення портом строку подання реєстраційної заяви для його перереєстрації та заміни Свідоцтва платника податку на додану вартість (надалі -"Свідоцтво"), встановленого п. 21 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.00р. № 79 (надалі - "Положення про реєстрацію платників ПДВ"). Більш того, в акті перевірки зазначається, що в період з 20 грудня 2005 року, тобто по закінченню 10-денного строку з дати державної реєстрації змін до Статуту порту, Свідоцтво № 00417962. видане Феодосійському морському торговельному порту 30 вересня 1997 року, є недійсним. На підставі цього, відповідач дійшов висновку, що з 19 грудня 2005 року до дати видачі нового Свідоцтва № 00443063 від 14.02.06. позивач здійснював свою діяльність без свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість., отже, у порушення п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону ''Про податок на додану вартість" безпідставно відносив до складу податкового кредиту суми податку, підтверджені податковими накладними, які були оформлені протягом зазначеного періоду.
Суд вважає ці висновки відповідача такими, що не відповідають діючому законодавству.
Дійсно, пунктом 21 Положення про реєстрацію платників ПДВ встановлений 10-денний термін (з дати виникнення змін, зокрема, у найменуванні платника податку) для подання до податкового органу заяви для його перереєстрації та заміни Свідоцтва платника податку на додану вартість. Але, по-перше, як зазначено вище, ця вимога суперечить п.14 ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та з урахуванням зазначеного й п.3 Прикінцевих положень цього Закону не має застосовуватись до спірних правовідносин.
По-друге, відповідно до норм діючого законодавства прострочення строків повідомлення податкових органів про внесення змін, зокрема, до найменування платника податку, не є підставою для визнання виданого йому Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість недійсним. Напроти, відповідно до п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або
платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа
позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або
стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний
режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;
і) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Зазначений перелік обставин, які є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, не містить порушення платником податків терміну повідомлення податкових органів про внесення змін до установчих документів.
Пунктом 25 Положення про реєстрацію платників ПДВ встановлено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника ПДВ з Реєстру платників ПДВ. При цьому згідно з ч.2 п.21 цього Положення, при перереєстрації платника ПДВ дата його реєстрації не змінюється, а датою видачі нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідних змін до Реєстру.
На підставі викладеного, суд вважає, що датою анулювання старого Свідоцтва № 00417962 від 30.09.97. є дата видачі нового Свідоцтва № 00443063 від 14.02.06., тобто 14 лютого 2006року. Оскільки порт не був виключений з Реєстру платників ПДВ, його реєстрація не була ані скасована, ані анульована, видане порту Свідоцтво № 00417962 від 30.09.97. про реєстрацію платника ПДВ не визнавалось недійсним, не було відізвано або анульовано, вважаємо, що висновок відповідача про здійснення позивачем діяльності в період з 19 грудня 2005 року по 13 лютого 2006 року без Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.
Щодо ствердження висновку позивача про порушення портом и.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" треба відзначити наступне:
Згідно з п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Усі постачальники позивача, якими були оформлені та надані порту податкові накладні у перевіряємий період, є зареєстрованими платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем в акті перевірки. Щодо реєстрації порту, необхідно відзначити, що, по-перше, як зазначено вище, порт належним чином зареєстрований як платник ПДВ, у тому числі протягом спірного періоду, що підтверджується Свідоцтвами № 00417962 від 30.09.97., № 00443063 від 14.02.06. По-друге, що в цієї нормі йдеться про постачальників товарів (робіт, послуг), реєстрація яких у податковому органі як платників податків надає їм право нараховувати ПДВ та складати податкові накладні, та не стосується реєстрації покупців товарів (робіт, послуг), у якості якого виступав порт.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що у порушення п.п. 7.2.1., п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону "Про ПДВ" портом були безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, які не відповідають вимогам Закону, а саме, замість нового найменування (повного - Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" або скороченого - ДІЇ "Феодосійський порт") містять інше, старе найменування (Феодосійський морський торговельний порт, Феодосійський порт). Цей висновок відповідача також не відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, що підтверджується наступним:
Відповідно до п.1.7. ст. 1 Закону "Про ПДВ" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою
їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності
платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому
числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в
необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у
виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах
господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.7.5. ст.7 Закону "Про ПДВ" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів
(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними. Отже Закон "Про ПДВ" не передбачає позбавлення платника податку на додану вартість права нарахування податкового кредиту через порушення строків повідомлення податкового органу про зміну його найменування.
Вимоги щодо оформлення податкової накладної викладені у пп. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону "Про ПДВ", на підставі якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце, податкової адреси фізичної особи,зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
і) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
У додатках №№ 5, 6/1 до акту перевірки відповідачем наведено реєстри отриманих портом податкових накладних (143 податкові накладні на загальну суму ПДВ 2816851,54 грн.), суми ПДВ за якими нібито безпідставно включені до складу податкового кредиту за лютий, березень 2006 року через порушення в оформленні накладних (внесення найменування порту без урахування його зміни). Цей висновок не відповідає дійсності.
Так, для отримання податкового кредиту портом були задіяні податкові накладні, видані:
- Державним об'єднанням «Укрморпорт» № 4 від 26.01.06. на суму 16000000,00 грн, у т.ч. 2666666,67 грн. ПДВ; № 2 від 26.01.06. на суму 30000,00 грн., у т.ч. 5000 грн. ПДВ;
- ЗАТ « Южмормонтаж" № 6 від 31.01.06. на суму 10764,00 грн., у т.ч. 1794,00 грн. ПДВ; № 7 від 31.01.06. на загальну суму 20400,00 грн., у т.ч. 3400,00 грн. ПДВ;
- ВАТ "Крименерго" Феодосійський РЕС № 716/51 від 30.01.06. на суму 159615,56 грн.,у т.ч. 26602,59 грн.;
- ТОВ "Атан-Крим" № 43/8 від 10.02.06. на суму 14536,80 грн., у т.ч. 2422,80 грн. ПДВ; № 44/8 від 10.02.06. на суму 14536,80 грн., у тому числі 2422,80 грн. ПДВ; № 41/8 від 10.02.06.на суму 16380,00 грн., у т.ч. 2730,00 грн. ПДВ; № 40/8 від 10.02.06. на суму 16380,00 грн., у т.ч.2730,00 грн. ПДВ;
- ЗАТ "Запоріжелектроремонт" № 1 від 11.01.06. на суму 81314,56 грн., у т.ч. 13552,43 грн. ПДВ;
- ЗАТ "Морстрой" № 34 від 01.02.06. на суму 150000,00 грн., у т.ч. 25000,00 грн. ПДВ.
Зазначені податкові накладні на загальну суму ПДВ - 2752321,29 грн. повністю відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема, п.п. "в" п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону «Про ПДВ», на порушення якого помилково посилається відповідач, а саме, містять усі реквізити, встановлені цією нормою Закону, у тому числі й найменування порта з урахуванням внесених змін - Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" або ДП "Феодосійський порт", що підтверджується копіями податкових накладних, доданих до позовної заяви. Отже відповідні суми правомірно віднесено до складу податкового кредиту.
Що стосується решти 132-х податкових накладних, наведених у додатках до акту перевірки, за якими правомірність включення ПДВ на загальну суму 64530,25 грн. до складу податкового кредиту також не визнається відповідачем, необхідно відзначити наступне:
По-перше, як свідчать дані, що наведені у додатках №№ 5, 6/1 до акту перевірки, ці податкові накладні були складені до дати видачі нового Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00443063, тобто до 14 лютого 2006 року. Протягом цього періоду діяло Свідоцтво № 00417962 від 30.09.97., яке, як вже зазначалось вище, не було ані анульоване, ані визнано недійсним, тому податкові накладні, виписані з урахуванням реквізитів діючого Свідоцтва, зокрема, щодо найменування порту, відповідають вимогам пп. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону "Про ПДВ", що згідно з п.7.4. ст.7 Закону "Про ПДВ" надало порту право включити суми ПДВ за цими накладними до складу податкового кредиту.
По-друге, у п.п. "в" п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону "Про ПДВ" йдеться про повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах. Відповідно до п.1 ст.23 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" найменування юридичної особи складається з інформації про її організаційно-правову форму та назву. Згідно з п.7 ст.8 цього Закону та п.2.4. Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.06.04. № 65, назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб'єкта господарювання.
Отже, порт не змінював свою назву, вона залишилась колишньою - «Феодосійський морський торговельний порт", змінено було лише найменування, у яке поряд із назвою було включено організаційно-правову форму порту - Державне підприємство. При цьому не було змінено ані ідентифікаційний код ЄДРПОУ порту, ані його індивідуальний податковий номер. Таким чином, усі податкові повідомлення, у тому числі й оформлені з урахуванням реквізитів попереднього Свідоцтва, містять повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах, а висновки акта перевірки про необгрунтоване включення до складу податкового кредиту сум податку за податковими накладними, оформленими з порушенням вимог п.п. "в" п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону "Про ПДВ", є помилковим, не відповідає фактичним обставинам та діючому законодавству.
Крім того, заслуговує на увагу й існуюча точка зору про те, що незначні помилки у податковій накладній не позбавляють права на податковий кредит. Зокрема, цю точку зору поділяє Державний комітет України з питань регуляторної політики й підприємництва, який у своєму листі від 16.07.03. № 4229 зазначає: "якщо податкова накладна містить усі реквізити, визначені у п.п.7.2.1. ст.7 Закону ''Про ПДВ", але продавцем при її заповнені допущена описка, яка нікоїм чином не впливає на розмір податкового кредиту, покупець товарів (робіт, послуг) не повинен втрачати право на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ".
Аналогічний висновок містить й постанова Верховного Суду України від 06.12.2005р. у справі № 21-105сво05, згідно якої недоліки в заповненні податкових накладних не роблять їх недійсними, а також постанова Вищого господарського суду України від 09.09.04р. у справі № 5/3258-12/433, згідно якої при підтвердженні факту проведення господарських операцій за податковими накладними, включення сум ПДВ по спірним податковим накладним у податкові зобов'язання контрагента, помилка, яка допущена при їх оформленні, не наносить збитків державі, а тому не позбавляє платника податків права на віднесення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Таким чином, сума податкового кредиту була сформована портом на підставі належним чином оформлених податкових накладних, висновки акту перевірки про порушення портом п.п.7.2.1., 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону "Про ПДВ" є помилковими, не відповідають діючому законодавству України та фактичним обставинам, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст. 9 Кодексу адміністративного кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, позовні вимоги позивача засновані на Законі, підтверджуються матеріалами справами і підлягають задоволенню.
Оскільки п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п.2 ст. 89 КАС України по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі 24.11.2006року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 000261(7643\23-4\2\0) від 07.07.2006р., № 000031(7643\23-4\1\0) від 07.07.2006р. та № 000268(7643\23-4\2\1) від 07.09.2006р. і № 000036(7643\23-4\1\1) від 07.09.2006р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» ( м.Феодосія, вул.Кримська, 82-В, ЄДРПОУ 01125577) 3грн.40 коп. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.