ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2013 року місто Севастополь 11 год. 42 хв. Справа №827/1991/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
суддя - Водяхін С.А.;
секретар - Прокопенко О.О.,
за участю:
представника позивача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - Таточенко Інни Віталіївни, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Білозерським РВ УМВСУ в Херсонській області 09 грудня 2005 року, довіреність від 29 серпня 2013 року № 21/9/27-05-10-25;
відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2013 року Державна податкова інспекція у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 1 895 507 грн. 57 коп.
Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності, у тому числі штрафних санкцій, у загальному розмірі 1 895 507 грн. 57 коп.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив, заперечень проти позову не надіслав.
Заслухавши думку представника позивача, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований Гагарінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя) як платник податків.
10 квітня 2007 року між відповідачем та Севастопольською міською Радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2300 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 30.
28 листопада 2012 року ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби було проведено перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань повноти та своєчасності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01 грудня 2009 року по 31 жовтня 2012 року.
Під час перевірки встановлено порушення вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі», статей 271, 286, 287, 288, 290 Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період, що перевірявся, на загальну суму 1 568 721 грн. 17 коп., а саме: ФОП ОСОБА_2 при розрахунку орендної плати за землю не було враховано поправочного коефіцієнту 2,5.
Зазначені порушення зафіксовані у акті перевірки від 28 листопада 2012 року № 1460/174/2532621073.
За результатами розгляду матеріалів перевірки Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року № 0004400174 про донарахування ФОП ОСОБА_2 податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю у загальному розмірі 1 909 087 грн. 11 коп., у тому числі: за основним платежем - 1 568 721 грн. 17 коп., за штрафними санкціями - 340 365 грн. 94 коп.
Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано на адресу відповідача та повернуто відправнику з відміткою поштового відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до статті 4 та пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно законам України покладений обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Вони зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлений законом термін.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" (який діяв до 01 січня 2011 року) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель, розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
За правилами статті 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до статті 15 зазначеного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абзац 1 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків у адміністративному або судовому порядку.
За правилом статті 17 Закону України "Про плату за землю" податкове зобов'язання з земельного податку, а також з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який містить у собі аналогічні приписи.
Так, відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків ті зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 269.1 статті 269 Кодексу передбачено, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно до пункту 270.1 статті 270 Кодексу об'єктом оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктами 288.1 - 288.3 статті 288 податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в орендую
Згідно з пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього Кодексу.
Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Пунктом 286.2 вказаної статті передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від по боязку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податкові (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 56.11 статті 56 цього Кодексу не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Строком сплати податку та збору, відповідно до п. 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Проте до теперішнього часу у порушення зазначених норм діючого законодавства податкове зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі з врахуванням переплати 1 895 507 грн. 57 коп. відповідачем у добровільному порядку не сплачено.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суму податкового боргу.
Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Судом встановлено, що позивачем 15 квітня 2013 року було сформовано та 16 травня 2013 року направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 20-19 про сплату податкового боргу у розмірі 1 895 507 грн. 57 коп., що повернута відправнику з відміткою поштового відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Заходи примусового стягнення, вжиті інспекцією, до погашення заборгованості не призвели.
Пунктами 20.1.18, 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід місцевого бюджету Гагарінського району м. Севастополя заборгованість зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної форм власності у розмірі 1 895 507 (один мільйон вісімсот дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот сім) грн. 57 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 16 вересня 2013 року.
Суддя С.А. Водяхін