УХВАЛА

Справа №: 22-ц/190/4127/13Головуючий суду першої інстанції:Малухін В.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

"16" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В.

СуддівГорбань В.В., Павловської І.Г.

При секретаріВостріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

11 грудня 2011 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним, який уточнила 20.02.2012 року. (а.с.45-46 том 1).

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2000 році ОСОБА_10 склав заповіт, відповідно до якого подарував своїй дочці ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, АР Крим. Вважає, що через те, що у відповідачки з батьком склалися погані стосунки, вона з ним не проживала, тому підпис у заповіті виконано іншою особою, а не ОСОБА_10 Просила визнати заповіт ОСОБА_10 від 27 квітня 2004 року №365 - недійсним.

09 листопада 2012 року уточнивши позовні вимоги просила визнати заповіт недійсним, на підставі того, що підпис у заповіті підроблений. Також вважає, що зазначеним заповітом порушено її право, оскільки вона прописана та проживає в квартирі більше 20 років, в тому числі разом із ОСОБА_10 протягом 9 років та проживає на теперішній час.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки та представника відповідачки, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та виходячи із положень ст.ст. 47, 48, 534 ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини, дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання заповіту недійсним.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у листопаді 1991 року двокімнатна квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_11 (бабою позивачки) та ОСОБА_10 (батьком відповідачки) внаслідок обміну однокімнатних квартир, які їм належали до реєстрації шлюбу. 20.01.1994 року на ім'я ОСОБА_10 було видано реєстраційне посвідчення про право власності на квартиру.

26.05.1999 року шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 було розірвано.

27 квітня 2000 року ОСОБА_10 склав заповіт, згідно якого заповів квартиру АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_7 (а.с.78 том 2).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 - помер.

Позивачка по справі ОСОБА_9 є власницею ? частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті своєї баби ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.66 том1), оскільки на підставі рішення Центрального райсуду м.Сімферополя від 21.12.2012 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 20.02.2013 року спірна квартира була визнана спільним майном подружжя та ? частка цієї квартири була визнана власністю ОСОБА_9 (том 2 а.с.100-101).

Як вбачається з вимог ОСОБА_9 про визнання заповіту від 27.04.2000 року складеного ОСОБА_10 на ім'я своєї дочки ОСОБА_7, недійсним, в обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що підпис у заповіті здійснено не ОСОБА_10 та цей підпис підроблено.

Зазначеним доводам позивачки судом першої інстанції була дана належна оцінка у сукупності із усіма наявними в справі доказами та суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.534 ЦК УРСР (в редакції чинній на час відкриття спадщини) кожний громадянин може залишити за заповітом все своє майно або частину його (не виключаючи предмети звичайної домашньої обстановки та побуту) одному або кільком особам, як тим, що входять та і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державам, кооперативним та громадським організаціям.

Статтею 541 ЦК УРСР вимагається складення заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу складання, власноручного підписання заповідачем та нотаріальне посвідчення договору.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії заповіту, всі вимоги, діючого на час складання заповіту законодавства, було дотримано. Заповіт було нотаріально посвідчено, підписано заповідачем, та заповіт зареєстровано за реєстровим №365 від 27.04.2000 року.

Для з'ясування питання чи належить підпис у заповіті ОСОБА_10 судом першої інстанції у справі була призначена почеркознавча експертиза.

Згідно висновків №38 від 03 квітня 2013 року судової почеркознавчої експертизи встановлено, що «рукописний текст «ОСОБА_13.», розташований у заповіті серії АВК №689663 від імені ОСОБА_10, виконаний ОСОБА_10. Підписи на ім'я ОСОБА_10 розташовані у заповіті серії АВК №689663 від імені ОСОБА_10 від 27 квітня 2000 року, виконані імовірно ОСОБА_10. Відповісти на питання «ОСОБА_10 чи іншою особою виконано підпис у заповіті від 27.04.2000 року ..» в категоричній формі не є можливим у зв'язку з частковою невідповідністю за транскрипцією досліджених підписів від імені ОСОБА_10 та зразків підпису, малої кількості зразків підпису ОСОБА_10. (т.2 а.с.65-69).

Суд першої інстанції з врахуванням обставин справи, пояснень сторін, на підставі зібраних доказів, висновків проведеної експертизи правильно дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання заповіту від 27.04.2000 року недійсним, оскільки цей заповіт відповідає вимогам діючого на той час законодавства та підписаний ОСОБА_10

Посилання апелянта на ті обставини, що суд першої інстанції безпідставно не призначив по справі повторну почеркознавчу експертизу, оскільки в неї є сумніви щодо правильності висновків проведеної в рамках цієї справи, експертизи, не можуть бути прийняті до уваги виходячи із наступного.

Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

У відповідності з вимогами ч.2 ст.150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумнів в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Суд, оцінюючи висновок експертизи за правилами ст.212 ЦПК України та приймаючи до уваги ч.1 ст.150 ЦПК України виходив з того, що висновок експертів є повним та ясним, а тому підстав для проведення додаткової експертизи немає.

Як вбачається із описової та мотивувальної частини експертизи №38 від 03.04.2013 року, експерт був ознайомлений з матеріалами справи, ним було досліджено справу ОСОБА_10, у якій розташовані вільні зразки підпису ОСОБА_10, надані у документах: заява від 28.09.2000 року; заява від 22.08.2000 року. Досліджено матеріали спадкової справи з оригіналом заповіту АВК №689663 від імені ОСОБА_10, реєстр для реєстрації нотаріальних дій з підписом ОСОБА_10 Отже, висновки експертом зроблені на підставі всіх досліджених обставин.

У зв'язку з цим судова колегія вважає, що висновки експертизи не суперечать наявним у матеріалах справи доказам, а тому підстав не приймати її до уваги, як неналежний доказ, немає.

До того ж апелянтом не наведено доказів того, що проведена по справі експертиза від 03 квітня 2013 року є необґрунтованою або такою, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумнів в її правильності.

Крім того, враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, та висновки суду першої інстанції зроблені на підставі усіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності судом дана належна оцінка, судова колегія вважає, що висновки судової почеркознавчої експертизи №38 від 03.04.2013 року не суперечать іншим матеріалам справи та підстав, не визнавати її як доказ, у сенсі ст.ст.57-59,66 ЦПК України, не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для скасування рішення і ґрунтуються на припущеннях та на помилковому тлумаченні норм закону.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, ст.307, 308, 313-315, 317, 319, 325Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів