ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2013 року Справа № 9/5005/3773/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання : Назаренко С.

за участю представників сторін:

від позивача: Єпрем'ян Л.В.( дов. № 59, від 30.07. 2013р.),

від відповідача: Дєлов В.В. (дов. б/н від 12.05. 2013р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" м. Харків в особі Дніпропетровської філії ПАТ "ІНПРОМБАНК" м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 р. у справі № 9/5005/3773/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" м.Харків в особі Дніпропетровської філії ПАТ "ІНПРОМБАНК" м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство"Машинобудівник" м.Дніпропетровськ

про стягнення 11 466 870,49 грн.; звернення стягнення на предмет іпотеки та застави

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 18.06.2013 р. у справі №9/5005/3773/2012, яке підписано 19.06.2013 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Подобєд І.М.) відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" м. Харків в особі Дніпропетровської філії ПАТ "ІНПРОМБАНК" м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство"Машинобудівник" м. Дніпропетровськ про стягнення 11 466 870,49 грн.; звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.

Позивач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, оскільки вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Скаржник не згоден з висновком суду першої інстанції, що позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача із пропуском загальної позовної давності у три роки, який сплинув 10.04.2012 р.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення відповідача, з яких вбачається, що платежі були здійснені в період з 2011 р. по 2012 р. у межах кредитного договору № 80-05 від 20.12.2005 р., то саме ці платежі є діями, які у розумінні ст. 264 ЦК України свідчать про визнання відповідачем свого боргу. Тому, перебіг позовної давності переривався та починався заново з кожним наступним здійсненням відповідачем платежів після вересня 2011 р.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на наступне.

Звертаючись до суду 18.04.2012 р. з позовною заявою, ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" пропустило строк позовної давності.

Суд першої інстанції встановив, що позовна заява має вихідний номер, який датований 24.04.2012 р., а тому не є безпосередньо позовною заявою, яка була подана позивачем до господарського суду 10.04.2012 р. хоча і містить тотожні позовні вимоги.

Відповідач зауважує, що 23.05.2012 р. позивач заявив клопотання про поновлення строку позовної давності, але вищевказане клопотання судом задоволено не було. Отже, строк позовної давності поновлено не було.

Розпорядженням голови суду № 122 від 02.09.2013 р., у зв`язку з перебуванням судді Лотоцької Л.О. у відпустці, змінено склад колегії суду.

В судовому засіданні оголошено перерву до 10.09.2013 р. до 11 год. 10 хвилн.

Розпорядженням секретаря судової палати № 967 від 10.09.2013 р., у зв`язку з закінченням відпустки судді постійної колегії Лотоцької Л.О., змінено склад колегії суду.

В судовому засіданні 10.09.2013 р. оголошено перерву до 17.09.2013 р. до 12 год.

Розпорядженням секретаря судової палати № 1006 від 16.09.2013 р.. у зв`язку з відставкою судді постійної колегії Лотоцької Л.О., змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні 17.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Відкритим акціонерним товариством "Інноваційно-промисловий банк" в особі Дніпропетровської філії ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство "Машинобудівник" ("Позичальник") був укладений кредитний договір №80-05 від 20.12.2005р.

Згідно пункту 1.1. договору банк зобов'язався надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зі своєї сторони зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Відповідно до умов п. 1.2. вказаного кредитного договору, кредит надається у вигляді мультивалютної відкличної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами), визначивши ліміт кредитування в розмірі еквівалентному 600000,00 доларів США по курсу НБУ на дату видачі, з умовою надання траншів у доларах США та гривні, з остаточним терміном повернення не пізніше 20 грудня 2006 року.

Пунктом 1.3. вказаного кредитного договору сторони обумовили, що кредит надається Позичальнику для придбання товару та поповнення обігових коштів шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника на поточні рахунки постачальників, а також на поточні рахунки Позичальника в ВАТ "Інпромбанк": у доларах США - №26003033000331, у гривні - №26001013000331, у тому числі для подальшої конвертації у валюту платежу на міжбанківському валютному ринку України та використання валюти згідно з цільовим призначенням кредиту.

Строк надання Позичальникові кредиту (першого траншу) за цим договором - 20 грудня 2005 року.

За умовами пункту 1.4 вказаного кредитного договору, за фактичне використання кредиту Позичальник сплачує Банку : у доларах США 15% річних, у гривні - 23% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Позивачем ("Іпотекодержатель") та Відповідачем ("Іпотекодавець") був укладений договір іпотеки № 254-05 від 20.12.2005р., за яким предметом іпотеки є:

1) нежитлові будівлі (далі майно), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9, загальною площею 3089,1 кв. м, що складаються з: цех металоконструкцій з корпусом АБК та прибудовами літ. Г-1, Г1-3, Г2-1, загальною площею 2361,1 кв.м, ганки літ. г-: г-3, склад металоконструкцій з прибудовою літ. Е-1, Е1-1 загальною площею 728,0 кв.м;

2) нежитлові будівлі (далі майно), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, буд. 9-а, загальною площею 2075,8 кв. м, що складаються : літ. А-1, А1-1 - адміністративна будівля зі складом загальною площею 1093,2 кв.м, літ. а, а1 - естакади, літ. а11 - ганок, літ. Б-2 склад загальною площею 76,2 кв. м, ганки літ. б, б1, літ. б2 - сходи, літ. В-1 - гаражі загальною площею 222,0 кв. м, літ. Г- навіс, літ. Д-1 ангар, загальною площею 334,7 кв.м, літ. Е-1 ангар загальною площею 322,9 кв. м, літ. Ж-1 склад загальною площею 26,8 кв.м.

В забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" в особі Дніпропетровської філії ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" ("Заставодержатель") та ТОВ підприємство "Машинобудівник" ("Заставодавець") також був укладений договір застави №321-06 від 20.12.2006р., на виконання умов якого Відповідач передав в заставу Позивачу виробниче обладнання, що знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 9 та 9-а, загальною вартістю 505205,74 грн.

В ході виконання кредитного договору №80-05 від 20.12.2005р. між його сторонами були укладені додаткові угоди: №01 від 03.02.2006р. (про внесення змін і доповнень до пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 3.1, 3.4, 4.1, 4.2 та 5.11 кредитного договору), №02 від 22.02.2006р. (про внесення змін та доповнень до п. 2.1 кредитного договору), №03 від 20.12.2006р. (про внесення змін і доповнень до пунктів 1.2, 1.4, 2.1, 4.1, 4.17), №04 від 21.12.2006р. (про внесення змін і доповнень до п. 3.1), №05 від 02.06.2008р. (про внесення змін і доповнень до пункту 1.4), № 06 від 28.11.2008р. (про внесення змін і доповнень до п. 1.2 кредитного договору), №07 від 19.12.2008р. (про внесення змін і доповнень до пункту 1.2), відповідно до яких кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами), з лімітом кредитування еквівалентному 1000000 доларів США, із можливістю багаторазового одержання і погашення позичальником кредитних коштів зі зниження ліміту кредитування відповідно до графіка, та видається з 03.02.2006р. у доларах США - зі сплатою 15% річних, у євро зі сплатою 15 % річних, у гривні - зі сплатою 23 % річних, з 20.12.2006р. у доларах США - зі сплатою 14% річних, у євро - зі сплатою 14 % річних, у гривні - зі сплатою 21 % річних, а з 02.06.2008р. у доларах США - зі сплатою 15 % річних, у євро зі сплатою 15 % річних, у гривні - зі сплатою 22 % річних, з остаточним терміном повернення кредитних коштів не пізніше 10 квітня 2009 року.

Таким чином, сторони визначили, що остаточним терміном повернення кредиту, згідно п. 1.2 кредитного договору №80-05 від 20.12.2005р. зі змінами і доповненнями, внесеними додатковою угодою №07 від 19.12.2008р., є 10 квітня 2009 року.

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" в редакції, державну реєстрацію якої проведено 11.02.2010р., у зв'язку з приведенням Статуту Банку у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" та зміни найменування, цей Банк (надалі у даній справі - Позивач) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк".

У зв'язку зі зміною найменування Відкритого акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" на Публічне акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий банк" (далі ПАТ "ІНПРОМБАНК" або Банк) також було змінено назву Філії на "Дніпропетровська філія Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк".

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №72 від 29.02.2012р., з 02.03.2012р. було постановлено відкликати банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "ІНПРОМБАНК" та призначено службовця Національного банку України на виконання функцій ліквідатора цього Банку.

Позивачем були в повному обсязі дотримані зобов'язання по виконанню кредитного договору в частині надання Відповідачу за його замовленнями грошових коштів в межах ліміту кредитування із використанням як гривні, так і іноземних валют, а саме доларів США та євро, що підтверджується відповідними розпорядженнями банку до свого валютного відділу про перерахування з позичкового рахунку на поточні рахунки Відповідача певних сум грошових коштів, меморіальними валютними ордерами, платіжними дорученнями та виписками по рахунку, копії яких наявні в матеріалах судової справи.

Згідно уточненого розрахунку позовних вимог за станом на 28.05.2012р. позивач вимагає стягнути з відповідача на свою користь згідно умов кредитного договору №80-05 від 20.12.2005р. про надання відкличної мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1000000 доларів США по курсу НБУ на день укладення Додаткової угоди №06 (курс на 28.11.2008р. долар США - 6,7418, євро - 8,696922), з видачею траншей в доларах США, євро і гривні, грошові кошти: - заборгованість з повернення кредиту у розмірі 451157,36 доларів США, 227798,54 євро та 1627771,12 грн.; - заборгованість з процентів (по 28.05.2012р. включно) у розмірі 216917,07 доларів США, 109525,88 євро, 961457,73 грн., а всього заборгованість по кредиту і процентах: 668074,43 долара США, 337324,42 євро, 2589228,85 грн., що згідно офіційного курсу, який на 28.05.2012р. складає 799,25 гривень за 100 доларів США і 1002,7391 гривень за 100 євро, складає суму загальної заборгованості 11410844,44 грн.

На підтвердження вищенаведеного розрахунку позивач надав до матеріалів справи відомості оборотів та залишків на рахунках відповідача, які були відкриті для обслуговування зазначеного кредитного договору по видах валют та призначеннях платежів, за період з 20.12.2005р. по 24.05.2012р. та виписки з кредитних рахунків (комп'ютерні роздруківки - скрин-шоти) із відповідними поясненнями.

Відповідач зі своєї сторони надав до матеріалів справи довідку про рух коштів по кредитному договору №80-05 від 20.12.2005р. на протязі 2009-2012 років та відповідні платіжні доручення про перерахування Позивачеві грошових коштів на загальну суму 805284,05 грн. та вимагав надання позивачем змістовного обґрунтування щодо порядку утворення зазначеної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які складаються на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміром облікової ставки та інших факторів (ч.1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ч. ч. 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконав умов зазначеного кредитного договору з повернення у строк до 10.04.2009 року отриманих від позивача грошових коштів (кредиту) та не сплатив усіх нарахованих позивачем процентів за користування цими коштами, що були нараховані за станом на 14.05.2012р., внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої згідно офіційного обмінного курсу валют Національного банку України на 28.05.2012р. (799,25 гривень за 100 доларів США і 1002,7391 гривень за 100 євро) складає 11410844,44 грн.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти позовних вимог по суті.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції виніс рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, граничним строком повернення кредитних коштів є 10.04.2009 року. Позовна заява, яка є предметом розгляду у даній справі, має вихідний номер №11/16- 04 від 24.04.2012р. та надійшла до суду 24.04.2012р. Таким чином, позов, який є предметом розгляду у даній справі був пред'явлений до суду після спливу трирічного строку з дати, яка була визначена в умовах кредитного договору як граничний строк виконання Відповідачем своїх зобов'язань.

У клопотанні про поновлення строку позовної давності Позивач вказує, що 10.04.2012р. до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області ним був поданий позов до ТОВ підприємство "Машинобудівник" із вимогами про звернення стягнення в сумі 11466870,49 грн., але ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012р. про повернення позовної заяви без розгляду зазначений позов був повернутий суддею Казарцевою В.В. для усунення недоліків з оформлення заяви та її додатків. Ця ухвала була отримана Дніпропетровською філією ПАТ "Інпромбанк" у стадії ліквідації 23.04.2012р. і після усунення недоліків була передана 24.04.2012р. для її розгляду по суті до господарського суду. До того ж вказує на те, що виходячи з довідки про рух та залишки на рахунку прострочених відсотків 20699013300331 за договором №80-05, Відповідач повернув банку 10000,00 грн. прострочених процентів, тим самим підтвердивши свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

Згідно ч.ч. 1 і 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давностіпереривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За приписами ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Дослідивши реквізити та зміст позовної заяви, яка є предметом спору у даній справі, суд першої інстанції встановив, що вона має вихідний номер, який датований 24.04.2012р., а тому не є безпосередньо позовною заявою, яка була подана Позивачем до господарського суду 10.04.2012р.. хоча і містить тотожні позовні вимоги.

Частина 1 ст. 265 Цивільного кодексу України встановлює, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

На думку господарського суду, в силу вищенаведених приписів ч. 1 ст. 265 Цивільного кодексу України, подання позову, який був залишений без розгляду не зупиняє і не перериває перебігу позовної давності, а подання до суду позовної заяви із недоліками, які перешкоджали відкриттю провадження у справі, не є достатньою причиною, яку можна вважати поважною причиною для захисту порушеного права.

Інших обставин, які об'єктивно перешкоджали Позивачу у своєчасному зверненні до суду, сторонами у даній справі не наведено та відповідними доказами не підтверджено.

Усі надані в матеріали справи платіжні доручення Відповідача про перерахування №425 від 07.10.2011р. на суму 20000,00 грн., №466 від 24.10.2011р. на суму 30000,00 грн., №515 від 04.11.2011р. на суму 50000,00 грн., №835 від 10.02.2012р. на суму 10000,00 грн. та №428 від 16.09.2011р. на суму 60000,00 грн. містять призначення платежу "погашення процентів згідно договору №8-05 від 20.12.2005р. без ПДВ" за періоди часу з січня 2009 року по серпень 2009 року, тобто свідчать про визнання Відповідачем існування невиконаних зобов'язань (заборгованості) зі сплати процентів (відсотків) за користування грошовими коштами за вказаним кредитним договором, а відтак ці дії Відповідача не переривають позовної давності для пред'явлення вимог щодо повернення суми кредиту.

Місцевий господарський суд зробив висновок, що позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача у даній справі із пропуском загальної позовної давності у три роки, який сплинув 10.04.2012р.

Частина 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Ст. 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки предметом позовних вимог у даній справі є як основна вимога Позивача до Відповідача про стягнення грошових коштів, тобто спонукання до виконання в натурі зобов'язань останнього з повернення суми кредиту, так і додаткові вимоги про сплату процентів за користування кредитними грошовими коштами, слід визнати що позовна давність спливла і до цих додаткових вимог Позивача.

Стаття 589 Цивільного кодексу України визначає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" також визначає, що припинення основного зобов'язання є підставою для припинення іпотеки.

Враховуючи на те, що решта позовних вимог Позивача в частині про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №254-05 від 20.12.2005р. та про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №321-06 від 20.12.2006р. - є похідними вимогами від вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №80-05 від 20.12.2006р. із додатковими угодами до нього №№1-7, в забезпечення виконання якого ці договори іпотеки та застави були укладені, які визнані судом такими, що задоволенню не підлягають через сплив позовної давності для їх захисту, то суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звернувся з позовом у даній справі із пропуском загальної позовної давності, виходячи з наступного.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення відповідача про перерахування № 425 від 07.10.11 р. на суму 20 000,00 грн., № 466 від 24.10.2011 р. на суму 30 000,00 грн., № 515 від 04.11.2011 р. на суму 50 000,00 грн., № 835 від 10.02.2012 на суму 10 000,00 грн. та № 428 від 16.09.2011 р. на суму 60 000,00 грн. на сплату нарахованих процентів за кредитним договором № 80-05 від 20.12.2005 р. та інші докази, що підтверджують вказані платежі. Вказані обставини сторонами не оспорювались.

А отже, з урахуванням того, що вищезазначені платежі були здійснені в період з 2011 р. по 2012 р. у межах кредитного договору № 80-05 від 20.12.2005 р., то саме ці платежі є діями, які у розумінні ст. 264 ЦК України свідчать про визнання відповідачем свого боргу. Тому, перебіг позовної давності переривався та починався заново з кожним наступним здійсненням відповідачем платежів після вересня 2011 року. Разом з тим, направлення грошових коштів у рахунок погашення заборгованості по процентах лише відображає встановлений порядок погашення заборгованості за кредитним договором, за якими заборгованість по процентам та штрафним санкціям ( у разі наявності таких) має погашатися першочергово ніж заборгованість за основною сумою кредиту, що підтверджується і нормами діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Вищий господарський суд України у Інформаційному листі «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та господарського кодексів України» № 01-8/211 від 07.04.2008 р., роз`яснив питання щодо дій особи, які можна вважати визнання нею свого боргу або іншого обов`язку у розумінні ст. 264 ЦК України. Так. У п.23 вказаного листа зазначено, що «Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач здійснював платіжі за кредитним договором № 80-05 від 20.12.2005 р. в період з 2011 р. по 2012 р. у межах кредитного договору, тому доводи відповідача і висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку позовної давності є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, вказаними в апеляційній скарзі, що позивачем не був пропущений строк позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності позивача, з урахуванням неодноразового його переривання, почався заново з 10.02.2012 р., тобто з моменту вчинення відповідачем останнього платежу на погашення зобов`язань за кредитним договором № 80-05 від 20.12.2005 р. (з урахуванням усіх змін та доповнень), що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст. 264, 534 ЦК України, що згідно ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення по даній справі і задоволення позовної заяви.

Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" м. Харків в особі Дніпропетровської філії ПАТ "ІНПРОМБАНК" м.Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 р. у справі № 9/5005/3773/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство"Машинобудівник" м. Дніпропетровськ на користь Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" м. Харків в особі Дніпропетровської філії ПАТ "ІНПРОМБАНК" м. Дніпропетровськ 11 466 870 грн. 49 коп.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 254-05 від 20.12.2005 р.

Звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 321-06 від 20.12.2006 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство"Машинобудівник" м. Дніпропетровськ на користь Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" м. Харків в особі Дніпропетровської філії ПАТ "ІНПРОМБАНК" м. Дніпропетровськ 64 380 грн. судовий збір, який сплачений при поданні позову та 34 410 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської обл., відповідно до вимог статей 116-117 ГПК, України видати наказ.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: О.С. Євстигнеєв

В.О. Кузнецов

Повний текст постанови виготовлено 20.09.2013 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко