КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6908/11 Головуючий у 1-й інстанції: Унятицький Д.Є. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: - Степанюка А.Г.,

суддів: - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області на прийняту в порядку скороченого провадження постанову Бородянського районного суду Київської області від 07.10.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області про перерахунок пенсії, передбаченої ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою суду від 07.10.2011 року позов задоволено: визнано протиправними дії Відповідача та зобов'язано останнього провести Позивачу перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.10.2010 року по 22.07.2011 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -зміні з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до 2 категорії та отримує пенсію у Відповідача та часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон). Вказані обставини сторонами не оспорюються.

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 2 категорії призначається у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Всупереч ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає Закон.

З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року, Відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 51 зазначеного Закону.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги до 22 липня 2011 року, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року, доповнено прикінцеві положення пунктом 4, згідно якого в 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». При цьому суд вірно зауважив, що на виконання вимог вказаного закону Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 року прийнято постанову №745, яка набула чинності 23 липня 2011 року, а тому Відповідач зобов'язаний здійснити Позивачу перерахунок пенсії до дати набрання чинності зазначеною постановою КМ України.

Проте, задовольняючи позовні вимоги з 04.11.2010 року судом першої інстанції не враховано наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги за вищезазначений період у відповідному розмірі Позивач мав дізнатися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп/2007, тобто з 09.07.2007 року.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся з позовом 01.08.2011 року, водночас доказів поважності пропущення строків звернення до адміністративного суду не подав.

Судом першої інстанції дане питання вирішене не було, чим останній порушив норми процесуального права, а саме приписи КАС України щодо строків та наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Судова колегія вважає, що оскаржуване судове рішення необхідно змінити, залишивши без розгляду на підставі ст. ст. 99, 100 КАС України позовні вимоги в частині нарахування та виплати Позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року включно.

Крім іншого, слід зазначити, що доплата до пенсії є соціальною гарантією певної категорії осіб, а не частиною пенсії, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в межах шестимісячного строку.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте при ухваленні рішення не врахував приписи норм процесуального права.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України визначають, що за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу, постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст.ст. 99-100, 160, 183-2, 195, 197, 198, 203, 205, 206, КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області - задовольнити частково.

Позовну заяву в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року включно - залишити без розгляду.

В решті постанову Бородянського районного суду Київської області від 07.10.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області про перерахунок пенсії, передбаченої ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.