Справа № 369/1030/13-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.

Провадження № 22-ц/780/2873/13 Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.

Категорія 26 19.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О. Приходька К.П.

при секретарі Власенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року позивач звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на те, що 13 квітня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем був укладений кредитний договір №320/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 70000 доларів США з розрахунку 12,5% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 13 квітня 2007 року по 12 квітня 2032 року.

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк»», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, «Укрпромбанк» передає «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся, в зв'язку з чим, станом на 03.01.2012 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 22158 грн. 94 коп., з яких: комісія за ведення кредиту - 22158 грн. 94 коп.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки від 13.04.2007 року між ТОВ « Український промисловий банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_2, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 13.04.2007 року.

Враховуючи наведене позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22158 грн. 94 коп.. та витрати по сплаті судового збору в сумі 229.40 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає про те, що суд ухвалив рішення на підставі лише позовної заяви без дослідження доказів, оскільки позивач не надав суду взагалі ніякого розрахунку заборгованості. Крім того, поза увагою суду залишилось те, що позивач просив стягнути комісію за ведення кредиту, що не відповідає кредитному договору, відповідно до якого комісію нараховується за управління кредитом.

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №320/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 70000 доларів США з розрахунку 12,5% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 13 квітня 2007 року по 12 квітня 2032 року.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, «Укрпромбанк» передає «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою відповідно до укладеного договору поруки від 13.04.2007 року між ТОВ « Український промисловий банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_2, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 13.04.2007 року.

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк»», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, «Укрпромбанк» передає «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, про що неодноразово повідомлявся, в зв'язку з чим, станом на 03.01.2012 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 22158 грн. 94 коп., з яких: комісія за ведення кредиту - 22158 грн. 94 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов»язання, а тому обидва відповідача несуть солідарну відповідальність за невиконання ним умов кредитного договору.

Щодо заперечень відповідачів проти стягнення комісії за ведення кредиту, суд з ними не погодився, виходячи з того, що вирази «комісія за ведення кредиту» та «комісія за управління кредитом» є тотожними один одному, тобто означають один із видів нарахування за кредитним договором.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду. Доводи представника апелянта у судовому засіданні зводились до того, що у випадку стягнення з відповідача комісії за ведення кредиту, позивач зможе повторно пред»явити позов також про стягнення комісії , але вже за управління кредитом. З такими доводами апелянта колегія суддів не може погодитись, оскільки у своєму позові позивач посилався саме на пункти 1.7 та 2.10 кредитного договору і зазначав, що відповідно до вказаних пунктів комісія за управління кредитом складає 0,1% від суми кредиту. Але в подальшому, позивач зазначив, що заборгованість складається із комісії за ведення кредиту. При цьому будь-яких інших посилань на пункти договору, які б містили іншу комісію, а саме за ведення кредиту, позивач не робив. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач пред»явив позов саме про стягнення комісії, передбаченої пунктами 1.7 та 2.10 кредитного договору, а саме комісії за управління кредитом. Виходячи із розрахунку заборгованості (а.с.52), нарахована комісія у розмірі 0,1 відсоток від суми кредиту, тобто в розмірах, передбачених п.1.7 кредитного договору, що також підтверджує те, що стягується саме комісія за управління кредитом. Таким чином стягнення вказаної у позові суми з відповідачів виключає можливість повторного звернення з такими ж позовними вимогами.

Щодо доводів апелянта про відсутність розрахунку заборгованості в матеріалах справи, то ці доводи також є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого нараховано комісії за ведення кредиту 22158 грн. (а.с.52) Як пояснила представник позивача розбіжності у назві комісії « за управління кредитом» та «за ведення кредиту» виникли у зв»язку з тим, що договір укладався іншим банком в якому існувала інша термінологія. Також представник позивача пояснила, що у відповідача також існує заборгованість по тілу кредиту та відсоткам, але позов щодо цієї заборгованості позивач не пред»являв.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував розміру комісії, а наполягав лише на відмінностях у назві як зазначено в кредитному договорі та розрахунку заборгованості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи щодо наявності зобов»язань відповідача за кредитним договором і їх невиконання ним, прийшов до правильного висновку про задоволення позову. Такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів-

У Х В АЛ И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Головуючий:

Судді: