ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 р. | № 3/54-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. та на рішення господарського суду Херсонської області від 05.04.2006р. у справі за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Державного комунального підприємства теплових мереж “КАЛАНЧАКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” про стягнення сум
|
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2006 року Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” пред'явила в господарському суді позов до Державного комунального підприємства теплових мереж “КАЛАНЧАКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО” про стягнення 25679,75 грн., у т.ч. 13714,12 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу №06/03-952-ТЕ-33 від 24.01.2003р., 5897,71 грн. інфляційних, 1853,72 грн. річних, 3254,21 грн. пені та 959,99 грн. 7% штрафу через прострочення платежу.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.04.2006р. (суддя Янковська І.Є.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. (судді Мойсеєнко Т.В. –головуючий, Радченко О.П., Яценко О.М.), у задоволенні позову було відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. та рішення господарського суду Херсонської області від 05.04.2006р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
24.01.2003р. за №06/03-952-ТЕ-33 між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та Державним комунальним підприємством теплових мереж “Каланчактеплокомуненерго” було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, який набрав чинності з 01.01.2003р. (далі Договір).
(а.с. 12-16)
На виконання умов Договору відповідач отримав за січень –квітень, жовтень –грудень 2003р. 663,097 тис. м3 природного газу на суму 104 437,77 грн.
(а.с. 17-23)
За умов вказаного Договору покупець мав право вносити попередню оплату на наступні періоди постачання газу (пункт 6.3).
Вказаною угодою сторони обумовили і те, що в разі наявності боргу у покупця за даним Договором постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (пункт 6.4).
Як достовірно встановлено судом платіжним дорученням №92 від 19.12.2002р., до підписання вказаного договору, відповідачем за поставлений газ було здійснено перерахування коштів в сумі 35 000 грн., як оплату за 2 –3 декаду 2002р. та 1 декаду 2003р.
(а.с. 46)
Листами від 12.03.2003р. №28 та від 11.10.2004р. №218 відповідач просив позивача переплату в сумі 18 079,44 грн., здійснену ним за отриманий газ у 2002р. за вказаним платіжним дорученням , зарахувати в оплату за газ, поставлений у 2003р.
Суд обґрунтовано звернув увагу на зазначене, як і на те, що відповідач протягом дії Договору здійснив також решту оплати за поставлений у 2003р. газ на суму 90 723,65 грн. і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність заборгованості останнього за вказаним Договором перед позивачем.
Вказаний висновок суду позивачем не спростовано.
З огляду ж недоведеності заборгованості відповідача за поставлений газ у 2003р., відсутні підстави для задоволення і решти заявлених до стягнення сум.
Отже, господарський суд мав підстави відмовити у позові у повному обсязі.
Правильно з таким вирішенням спору погодився при повторному розгляді справи і суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують законності і обґрунтованості ухвалених судових рішень
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.06.2006р. та рішення господарського суду Херсонської області від 05.04.2006р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук