ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 р. | № 17/462-04 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. –головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І., |
розглянувши касаційні скарги | -ВАТ “Конотопський електромеханічний завод” -ВАТ “Червоний металіст” |
на постанову | від 26.07.2006 |
Харківського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Сумської області № 17/462-04 |
за позовом | АППБ “Аваль” в особі Сумської обласної дирекції |
до | -ВАТ “Конотопський електромеханічний завод” -ВАТ “Червоний металіст” |
про | стягнення 257806,75 грн. |
за участю представників сторін:
- позивача Гриценка Б.М.
- відповідачів не з’явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Сумської області від 13.04.2006 у справі № 17/462-04 (суддя Б.І.Лиховид), залишеним без змін постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського від 26.07.2006 (у складі головуючого судді А.І.Бухана, суддів О.В.Шевель, О.В.Плужника), позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Червоний металіст” на користь Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” в особі Сумської обласної дирекції 183817,03 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 64494,76 грн. інфляційних збитків. В іншій частині позову провадження у справі припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
ВАТ “Червоний металіст” з рішенням та постановою у справі не погодилось, в своїй касаційній скарзі просить їх скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення та постанова у справі прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки судами не враховано приписи Положення про кредитування, затвердженого постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.1995, відповідно до якого після закінчення встановленого договором строку користування кредитом, якщо його не було продовжено, підстави для стягнення плати за користування кредитом відсутні, крім того, стягнення відсотків по кредиту з ВАТ “Червоний металіст” є безпідставним з огляду на перехід за розподільчим балансом зобов’язань за кредитним договором на ВАТ “Конотопський електромеханічний завод”, створеного на базі майна окремих структурних підрозділів ВАТ “Червоний металіст”, виділених в процесі реорганізації, наявність згоди кредиторів для проведення якої чинним законодавством не вимагалась, отже, судами помилково застосовано норму ст. 201 ЦК УРСР.
В доповненні до касаційної скарги ВАТ “Червоний металіст” посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 20 ГПК України, оскільки вважає, що ухвалу з приводу заявленого колегії суддів відводу винесено першим заступником голови Харківського апеляційного господарського суду 27.07.2006, тобто, після прийняття оскаржуваної постанови від 26.07.2006, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11110 ГПК України є додатковою підставою для її скасування.
ВАТ “Конотопський електромеханічний завод” з рішенням та постановою у справі також не погодилось, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати в частині стягнення з ВАТ “Червоний металіст” 10000 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 10000 грн. інфляційних збитків, боржником за якими стало ВАТ “Конотопський електромеханічний завод” внаслідок проведеної 08.10.2002 реорганізації шляхом виділення.
ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” подало відзив на касаційні скарги, просить залишити їх без задоволення, а рішення та постанову у справі –без змін, як такі, що прийняті на підставі та у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального законодавства, зокрема, відповідно до ст. 201 ЦК УРСР, ч. 3 ст. 16 Закону України “Про господарські товариства” переведення боргу на іншу особу та зменшення статутного фонду товариства без згоди кредиторів не допускається. Крім того, згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України банк має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, які сплачуються до дня повернення позики.
Ухвалою ВГСУ від 26.10.2006 розгляд касаційної скарги ВАТ “Червоний металіст” відкладався до 09.11.2006 в зв’язку з прийняттям касаційної скарги ВАТ “Конотопський електромеханічний завод” і приєднанням її до матеріалів порушеного касаційного провадження.
Колегія суддів задовольняє заявлене позивачем клопотання № 64-0-0-00/7-37 від 26.10.2006 про заміну сторони правонаступником, що підтверджується п. 1.1 Статуту ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, зареєстрованого НБУ 25.09.2006 і на підставі статті 25 ГПК України здійснює процесуальне правонаступництво шляхом заміни позивача –АППБ “Аваль” на ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”.
Представники скаржників своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 397 від 24 грудня 1999 року, укладеного між АППБ “Аваль” в особі Сумської обласної дирекції (далі –позивач) та ВАТ “Червоний металіст” )далі –відповідач-2), позивач надав відповідачеві-2 відновлюваний кредит на поповнення оборотних коштів в сумі 300000 гривень зі строком користування до 24 грудня 2000 року та сплатою 65% річних щомісячно. Додатковою угодою до кредитного договору № 3 від 1 квітня 2001 року встановлено, що з 1 квітня 2001 року за користування кредитом позичальник виплачує 21 % річних.
Рішенням господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2001 року у справі № 4068-9/231 з ВАТ “Червоний металіст” на користь позивача було стягнуто за рахунок заставленого майна 299997,45 грн. основного боргу, 17021,77 грн. відсотків за користування кредитом та 30365 грн. пені.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішення господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2001 року по справі № 4068-9/231 не виконане, в зв’язку з чим позивач, з врахуванням здійснених ним уточнень позовних вимог, просить стягнути з відповідача-2 183817,03 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 26 листопада 2001 року по 26 листопада 2004 року та 64494,76 грн. інфляційних втрат за цей же період.
Задовольняючи позовні вимоги за рахунок відповідача-2, суд першої інстанції послався на їх правомірність і обґрунтованість щодо відсотків за користування кредитом, зокрема, умовами укладеного з ним договору та нормою ст. 201 ЦК УРСР, відповідно до якої переведення боргу на іншу особу (відповідача-1) без згоди кредитора не допускається, та, виходячи з приписів статті 625 чинного Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 60274,77 грн. інфляційних збитків визнав такими, що теж підлягають задоволенню (при цьому, фактично позов в цій частині задоволений на суму 64494,76 грн.), а в іншій частині позову провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції зазначеним приписам та вимогам ст. 84 ГПК України не відповідає.
Судом не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими чинне законодавство пов’язує виникнення і існування зобов’язань, зокрема, по сплаті відсотків за користування кредитом і встановленого індексу інфляції за весь час прострочення його повернення.
Так, судом не встановлений кінцевий термін повернення кредиту, який згідно п. 1.2 кредитного договору № 397 від 24.12.1999 закінчується 24.12.2000, а також розмір основного боргу на день звернення позивача з цим позовом до суду –23.11.2004, адже будь-які докази, що підтверджують викладені в позовній заяві відомості позивача про термін користування кредитом до 22.03.2001 та наявність боргу за кредитом в сумі 291506,85 грн. в матеріалах справи відсутні, позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України ці обставини не доведені, а судом в порушення приписів ст. 38 ГПК України докази на підтвердження таких обставин не витребувані.
При цьому, інфляційні збитки нараховані позивачем саме на суму 291506,85 грн. боргу за кредитом за період з 26.11.2001 по 26.11.2004, однак, задовольняючи позов без посилання на будь-які докази і норми законодавства, суд не відхилив заяви відповідачів про застосування строків позовної давності, не надав таким доводам і запереченням відповідачів будь-якої правової оцінки, і невідомо з яких причин і в якій частині припинив провадження у справі, посилаючись в рішенні на п. 4 ст. 80 ГПК України, адже матеріали справи не містять відмови позивача від позову.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, однак рішення від 13.04.2006 не містить висновків щодо позовних вимог до відповідача-1 –ВАТ “Конотопський електромеханічний завод”.
Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи уваги на зазначені недоліки не звернув і, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, в порушення вимог ст. 101 ГПК України щодо розгляду справи в повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги, ухилився від повторного розгляду справи, фактично здійснивши апеляційний перегляд рішення лише в частині 4,35 грн. витрат на ІТЗ судового процесу без врахування доводів скаржника, викладених в доповненнях до апеляційної скарги, наявних в матеріалах справи.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції також не може вважатись законною і обґрунтованою.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Посилання ВАТ “Червоний металіст” в доповненні до касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 20 ГПК України не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки матеріалами справи спростовується факт ухвалення першим заступником голови Харківського апеляційного господарського суду відмови про відвід колегії суддів 27.07.2006, тобто, після прийняття цією колегією оскаржуваної постанови від 26.07.2006, адже цю ухвалу прийнято і відправлено сторонам саме 26.07.2006 (а. с. 84, т. 2).
Також колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій приписів Положення про кредитування, затвердженого постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.1995, відповідно до якого, на думку скаржника, після закінчення встановленого договором строку користування кредитом, якщо його не було продовжено, підстави для стягнення плати за користування кредитом відсутні, оскільки за приписами ст. 1048 Цивільного кодексу України банк має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, які сплачуються до дня повернення позики, якщо інше не встановлене договором, однак, згідно п. 2.2 договору № 397 від 24.12.1999 нарахування відсотків здійснюється за фактичний строк користування кредитними ресурсами.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 у справі № 17/462-04 господарського суду Сумської області та рішення від 13.04.2006 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Касаційні скарги ВАТ “Червоний Металіст” та ВАТ “Конотопський електромеханічний завод” задовольнити частково.
Головуючий суддя Грейц К.В.
С у д д і Бакуліна С.В.
Глос О.І.