ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
22 листопада 2006 р. |
№ 23/365-б |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
Полякова Б.М. - головуючого |
|
|
Разводової С.С. (доповідач) |
|
|
Ткаченко Н.Г. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
ЗАТ “Київмлин” |
|
на постанову |
Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року |
|
у справі |
№ 23/365-б господарського суду м. Києва |
|
за заявою |
колективного орендного підприємства “Київмлин” |
|
про |
банкрутство |
За участю представників сторін
від скаржника Бойко Р.В. дов., Мартисенко В.В. дов.,
від боржника не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2006 року у справі № 23/365-б (суддя Пасько М.В.) про визнання банкрутом колективного орендного підприємства «Київмлин»затверджено ліквідаційний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, останній ліквідований, а провадження у справі припинено на підставі ст. ст. 32, 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі по тексту -Закон), ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту -ГПК України).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року зазначена ухвала скасована, а справу передано до господарського суду м. Києва на стадію ліквідаційної процедури на підставі ст.ст. 1, 22, 25, 26, 29, 31, 32, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 37 Цивільного кодексу УРСР.
Не погоджуючись із постановою господарського суду апеляційної інстанції, ЗАТ «Київмлин» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року, а ухвалу господарського суду м. Києва від 25.04.2006 року у справі № 23/365-б залишити без змін, посилаючись на порушення та невірне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 8, 19, 62, 121, 129 Конституції України, ст.ст. 104, 111 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 361, 37 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2, 27, 35, 43, 91 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні заявник касаційної скарги на підставі ст.ст. 46, 22 Господарського процесуального кодексу України заявив клопотання про призначення колегії для розгляду справи у кількості п'яти суддів.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2006 року по справі № 23/365-б зазначене клопотання залишено без задоволення на підставі ст. 46 ГПК України.
В судовому засіданні заявник касаційної скарги на підставі ст.ст. 22, 77 Господарського процесуального кодексу України заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Судова колегія, розглянувши заявлене клопотання, залишила його без задоволення на підставі ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні заявник касаційної скарги на підставі ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про відвід судді -Полякова Б.М.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2006 року по справі № 23/365-б зазначену заяву залишено без задоволення на підставі ст. 20, 86 ГПК України.
В судовому засіданні заявник касаційної скарги на підставі ч. 6 ст. 811 Господарського процесуального кодексу України заявив клопотання про фіксування процесу технічними засобами.
Судова колегія, розглянувши заявлене клопотання, залишила його без задоволення на підставі ст. 811 ГПК України.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника.
Згідно ст. 25 Закону до повноважень та обов'язків ліквідатора боржника включаються зокрема, приймання до свого відання майно боржника, вживання заходів по забезпеченню його збереження; виконання функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснення інвентаризації та оцінки майна банкрута згідно з законодавством; аналіз фінансового становища банкрута; виконання повноважень керівника (органів управління) банкрута; очолювання ліквідаційної комісії та формування ліквідаційної маси та інші.
Пунктом 2 ст. 32 Закону встановлено, що, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Відповідно до п. 4 ст. 32 Закону у разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.
Згідно п. 1 ст. 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
З матеріалів справи видно, що ухвалою місцевого господарського суду від 11.10.2002 року порушено провадження у справі № 23/365-б про банкрутство колективного орендного підприємства «Київмлин»за заявою останнього в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою суду першої інстанції від 22.10.2002 року колективне орендне підприємство «Київмлин»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1, якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, надати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.
Ухвалою суду від 11.12.2002 року кредитором боржника визнано ЗАТ Київ млин»із вимогами в сумі 946 767,12 грн.
Ухвалою місцевого господарського суду від 25.04.2006 року затверджено ліквідаційний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, останнього ліквідовано, а провадження у справі припинено.
Приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції посилався на те, що вимоги єдиного визнаного кредитора задоволені частково -на суму 4 000 000 грн., а ліквідатором не виявлено інших активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси боржника.
Суд апеляційної інстанції не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції як таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин виходячи з наступного та виніс постанову від 18.09.2006 року про скасування ухвали господарського суду м. Києва від 25.04.2006 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що в порушення зазначених норм діючого законодавства місцевий господарський суд ухвалою від 25.04.2006 року затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс колективного орендного підприємства «Київмлин»не дослідивши правомірність дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, обставини та правомірність продажу майна боржника та задоволення вимог кредиторів останнього.
З матеріалів справи видно, що постановою суду першої інстанції від 22.10.2002 року боржник визнаний банкрутом в порядку ст. 51 Закону, ухвалою від 11.12.2002 року визнаний єдиний кредитор -ЗАТ «Київ млин»із вимогами на суму 8 946 767,12 грн.
Апеляційний суд підставно вказав, що ст. 51 Закону встановлює особливості провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідуються власником, що до інших положень Закону, то такі положення застосовуються у справі про банкрутство такого боржника з урахуванням особливостей, встановлених ст. 51 Закону.
Тобто незалежно від процедури провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником на ліквідатора такого боржника покладаються обов'язки у ліквідаційній процедурі, визначені загальними нормами Закону, а відповідна ліквідаційна процедура, зокрема щодо дій, які повинні бути здійснені під час останньої, відбуваються за загальними правилами проведення ліквідаційної процедури банкрута, тобто передбаченими ст.ст. 22, 25, 26, 29 Закону.
Як встановлено судом апеляційної інстанції кредиторські вимоги ЗАТ «Київмлин»за рахунок сформованої ліквідатором боржника ліквідаційної маси були погашені лише на суму 4 000 000 грн. Крім того під час здійснення ліквідаційної процедури боржника ліквідатором порушувалися норми законодавства щодо порядку продажу майна боржника та здійснення погашення кредиторських вимог останнього у ліквідаційній процедурі останнього, оскільки, зокрема, належні боржнику акції згаданого вище кредитора були реалізовані за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість; за наявності у колективного орендного підприємства «Київмлин»за результатами звітного періоду прибутку, останній не здійснював погашення заборгованості, а за фактом привласнення невстановленими особами акцій ЗАТ «Київмлин», належних боржнику, які були продані за ціною, нижче ніж їх номінальна вартість в два рази. Відносно ліквідатора боржника ОСОБА_1 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.
Оскільки ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора складені та затверджені ухвалою місцевого господарського суду з порушенням вимог ст.ст. 22, 25, 26, 29, 51 Закону та без з`ясування всіх фактичних обставин справи, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ухвала від 25.04.2006 року підлягає скасуванню як така, що прийнята за відсутністю належним чином підтверджених підстав для ліквідації боржника та припинення провадження у даній справі про банкрутство.
Разом з тим, як того вимагає Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, визнаючи боржника банкрутом, суд повинен встановити його неплатоспроможність для чого необхідно належним чином з'ясувати наступні питання.
Відповідно до затвердженого судом, в порядку ст. 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, реєстру вимог кредиторів , визначенню підлягає розмір пасиву боржника.
Відомості про актив боржника, мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан божника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури. Фінансово-майновий стан боржника (актив) повинен бути предметом розгляду в судовому засіданні.
Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника.
Таким чином, завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні ознак банкрутства для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.
Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, є прерогативою господарського суду, як того вимагає ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Київмлин” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 року залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Разводова
Н.Г. Ткаченко