ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 грудня 2006 р.

№ 18/268

         Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                   Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Піта Інн Україна” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. та рішення господарського суду м. Києва від 17.07.2006р.

у  справі                    №18/268 господарського суду м. Києва

за позовом                 Закритого акціонерного товариства “Академфільм”

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю

“Піта Інн Україна”

про                              розірвання договору та стягнення заборгованості

за участю представників:

ЗАТ “Академфільм” –Шерстюк П.І.;

ТОВ “Піта Інн Україна” –Андрощук С.В.

в с т а н о в и л а :

Закрите акціонерне товариство “Академфільм” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Піта Інн Україна“ 411 963грн., у т.ч. 356 360грн. заборгованості з орендної плати, 17 910грн. збитків від інфляції, 4 614грн.  в рахунок трьох відсотків річних, 33 079грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем умов договору №1 від 15.12.2003р. в частині сплати орендної плати в установлений договором строк (а.с.4-6).

До прийняття рішення у даній справі, позивачем зменшено розмір заявлених ним вимог у зв’язку з частковим погашенням боргу відповідачем. Так, відповідно до поданого клопотання від 06.06.2006р., позивач просить стягнути з відповідача 176 360грн. основної заборгованості, 17 910грн. збитків від інфляції, 4 614грн. річних, 33 079грн. пені (а.с.50).

Уточнюючи заявлені позовні вимоги, ВАТ “Академфільм” просить стягнути з відповідача 235 520грн. заборгованості з орендної плати, 26 477грн. в рахунок збитків від інфляції, 8 849грн. в рахунок трьох відсотків річних, 50307грн. пені (а.с.71).

У подальшому позивачем доповнено заявлені ним вимоги. Відповідно до клопотання від 05.07.2006р. позивач просить договір оренди №1 від 15.12.2003р. визнати розірваним з 10.04.2004р.; виселити відповідача з орендованих приміщень.

Вимоги у цій частині обґрунтовані тим, що у зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язків щодо сплати орендної плати, ВАТ “Академфільм” відмовилось від договору, надіславши відповідне повідомлення відповідачу, яке ним отримано 10.04.2006р. (а.с.156).

Відповідач у справі – ТОВ “Піта Інн Україна” у відзиві на позов посилається на недоведеність позивачем наявності заборгованості за договором належними та допустимими доказами (а.с.62-65).

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.07.2006р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду:

- розірвано договір оренди нежилого приміщення №1 від 15.12.2003р., укладений сторонами;

-  виселено відповідача із нежилого приміщення загальною площею 315,9м2, що знаходиться у будинку №10 по вул. Б.Хмельницького у м.Києві;

-  стягнуто з ТОВ “Піта Інн Україна” 235 520грн. основної заборгованості, 26 477грн. в рахунок збитків від інфляції, 8 849грн. в рахунок трьох відсотків річних;

-  в іншій частині позову відмовлено (а.с.165-170).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги в частині розірвання договору та виселення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати в установлений строк, що надає позивачу право відмовитись від договору.

Вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з орендної плати, збитків від інфляції  та трьох процентів річних задоволені судом з огляду на те, що відповідач  допустив заборгованість з орендної плати, порушивши взяті на себе зобов’язання.

В частині стягнення пені судом першої інстанції відмовлено, враховуючи, що договір не містить такої відповідальності за прострочення сплати орендної плати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. рішення господарського суду 17.07.2006р. залишено без змін (а.с.233-236).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ “Піта Інн Україна” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.    

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 15.12.2003р. між сторонами у справі –ВАТ “Академфільм” та ТОВ “Піта Інн Україна” укладено договір №1, предметом якого є передача в строкове платне користування нежилих приміщень площею 315,9м2, розташованих у будинку №10 по вул. Б.Хмельницького у м. Києві

Строк дії договору визначений сторонами п.6.2 договору до 15 жовтня 2014р.

Орендовані приміщення передані відповідачу за актом прийому-передачі від 15.12.2004р.

В силу ст.4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.

Отже, зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов’язків, визначених ним.

Враховуючи, що відносини сторін у зв’язку з укладенням зазначеного договору виникли до прийняття ЦК та ГК України, але права та обов’язки продовжують існувати після 01.01.2004р., судами вірно, з урахуванням п.4 Прикінцевих положень ГК України та п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, застосовувались до взаємовідносин сторін норми зазначених кодексів.

Суди обох інстанцій вірно визначили, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди).

Так, в силу п.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на   певний строк  у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами  п.6 вказаної норми, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до п.3 ст.291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 ГК України.

Згідно ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За умовами договору, відповідач взяв на себе зобов’язання, зокрема, сплачувати орендну плату, розмір якої визначений п.4.1 договору: з 15.12.2003р. по 15.10.2004р. –10грн. за місяць, з 15.10.2004р.  –34 580грн. в місяць.

Зобов’язання сплачувати орендну плату є одним із основних зобов’язань наймача  і визначається ч.1 ст.762 ЦК України. При цьому, ч.5 цієї норми встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати порушив, у зв’язку з чим позивачем 10.04.2006р. направлено відповідачу повідомлення про відмову від договору, яке отримано відповідачем у цей же день.

Таким чином, у відповідності з ст.782 ЦК України, договір є розірваним з вищевказаної дати, у зв’язку з чим, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність розірвання такого договору, оскільки, з’ясувавши, що лист від 10.04.2006р. отриманий відповідачем, фактично встановив відсутність предмету спору у цій частині.

Крім того, фактично позивач не заявляв вимоги про  розірвання такого договору, а просив суд визнати його розірваним з 10.04.2006р.

Однак, така вимога не може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, оскільки фактично є вимогою про встановлення певного юридичного факту. Між тим, зазначений факт може бути встановлений під час вирішення спору між сторонами, зокрема, як у даному випадку щодо зобов’язання відповідача  звільнити орендовані приміщення.

Таким чином, провадження у справі в частині визнання договору розірваним підлягало припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України (відповідна вимога не може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді), на що не звернула увагу апеляційна інстанція, залишаючи прийняте у справі рішення без змін.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції щодо розірвання вищезазначеного договору, а також постанова апеляційної інстанції у даній справі щодо залишення рішення у цій частині без змін підлягають скасуванню з припиненням провадження у справі щодо вимог про визнання договору розірваним.

Оскільки договір оренди №1 від 15.12.2003р. є розірваним, відповідач зобов’язаний звільнити орендоване приміщення, т.я. відсутні підстави для такого користування.

Також колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції в частині обґрунтованості заявлених вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі, збитків від інфляції та трьох процентів річних з наступних підстав.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами, заборгованість з орендної плати відповідача на момент вирішення спору  по суті заявлених вимог складала 235 520грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже,  заявлені вимоги в частині стягнення основної заборгованості, збитків від інфляції та процентів правильно задоволені судами.

В силу ст.546 ЦК України, неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; при цьому,  правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що сторонами не досягнуто згоди у відповідній формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язання відповідача щодо оплати орендної плати під час укладення договору або у подальшому шляхом внесення змін чи доповнень до договору, судом першої інстанції правильно відмовлено у позові в цій частині і такий висновок обґрунтовано підтриманий судом апеляційної інстанції.

Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі на відсутність у справі документів, які б підтверджували існування заборгованості по орендній платі необґрунтовані.

Так, відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.  При цьому, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність вини, в силу ч.2 цієї норми, доводиться особою, яка порушила зобов’язання.

Під час вирішення спору у даній справі та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідачем не надано доказів виконання у повному обсязі в установлений договором строк взятих га себе зобов’язань з оплати орендної плати.

В силу ст.36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Обставини, на які посилався позивач в підтвердження заявлених ним вимог, підтверджені письмовими доказами, які надані в належним чином засвідчених копіях і відповідають вимогам належності та допустимості, у зв’язку з чим посилання скаржника на не додержання судами вимог, які пред’являються до письмових доказів, безпідставні.

В матеріалах справи наявні докази направлення 06.07.06р. відповідачу позивачем клопотання, відповідно до якого позивачем доповнено позов вимогами щодо визнання договору розірваним та виселення відповідача (а.с.154-155), у зв’язку з чим касаційна інстанція вважає, що у відповідача було достатньо часу надати відзив на додатково заявлені позивачем вимоги, оскільки рішення у даній справі прийнято лише 17.07.2006р.

При цьому, посилання скаржника на те, що неоплата зазначених додаткових вимог позивачем державним митом перешкоджала їх розгляду судом хибні, оскільки в силу ч.2 ст.46 ГПК України, в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Наявність зустрічних вимог відповідача до позивача не позбавляє відповідача можливості звернутись до суду з відповідним позовом.

Касаційна інстанція погоджується з скаржником, що оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення, а не повного тексту рішення за відсутності згоди сторін на це є порушення вимог ч.1 ст.85 ГПК України. Разом з тим, таке порушення норм процесуального права, у відповідності з ч.2 ст.11110 ГПК України, не є безумовною підставою для скасування судового акта.  Крім того, допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права не призвело до невірного визначення прав та обов’язків сторін, оскільки спір у даній справи вирішено правильно, у відповідності з нормами матеріального права.

Не є обґрунтованими і інші доводи скаржника, викладені ним у поданій касаційній скарзі.

Виконання рішення господарського суду м. Києва від 17.07.2006р. у даній справі, зупинене відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 08.11.2006р., підлягає поновленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.80, 1115, 1117, 1119- 11111 , 1211  ГПК України, колегія суддів                                        

П О С Т А Н О В И Л А :

1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Піта Інн Україна” задовольнити частково.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. в частині залишення без змін рішення господарського суду м. Києва від 17.07.2006р. щодо розірвання договору №1 від 15.12.2003р. оренди нежилого приміщення, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Піта Інн Україна” та Акціонерним товариством закритого типу “Академфільм”, скасувати, провадження у справі в частині визнання такого договору розірваним припинити.

3.          В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. залишити  без змін.

4.          Виконання рішення господарського суду м. Києва від 17.07.2006р. у цій справі в частині, що залишена без змін, підлягає поновленню.

               Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                 Васищак І.М.

                                                                                       Палій В.М.