ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

16 листопада 2006 р.

№ 14/154-05

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –судді

І.Ходаківської

суддів :

Г.Савенко О.Муравйова

перевіривши матеріали касаційної скарги

Приватного сільськогосподарського підприємства “Україна”

на  постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року

у справі

№ 14/154-05 господарського суду Вінницької області

за позовом

Державного підприємства “Державний резервний насіннєвий фонд України”

до про

Приватного сільськогосподарського підприємства “Україна” стягнення 88432,34

 

за участю представників сторін:

позивача: Козлов В.О. дов.від 31.07.06 № 31

       Самохіна К.А. дов.від 31.07.06 № 32

відповідача : Барвінський О.П. дов. від. 16.11.06 № 93/5

                        Лучко А.А. –директор.

За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 16.11.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 10.10.2006 року колегією суддів Вищого господарського суду України  у складі: головуючого судді Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П. прийнято до провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства “Україна”. Розгляд касаційної скарги призначено на 16.11.2006 року.

  В зв’язку з відпусткою судді Першикова Є.В.,  справа розглядалась 16.11.2006 року колегією суддів, у наступному складі: головуючий –Ходаківська І.П., судді Савенко Г.В., Муравйов О.В., (розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від  14.11.2006 року).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.11.2005р. у справі №14/154-05   позов      Державного   підприємства   "Державний резервний насіннєвий фонд України", який є правонаступником Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Державний насіннєвий фонд України", задоволено частково у сумі 71426,12грн. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна", на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" 68024,88грн. боргу, 3401,24грн. штрафу та судові витрати. У задоволенні позову в частині стягнення 17006,22грн. штрафу відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року рішення господарського суду Вінницької області від 15.11.2005 року у справі № 14/154-05 залишено без змін.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, оскільки при прийнятті вказаної постанови судом порушені норми процесуального та матеріального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства “Україна” на постанову Житомирського апеляційного господарського суду та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального права відзначає наступне:

Як встановлено господарськими судами, 04.09.2003 року між ДП ДАК "Хліб України" "Державний резервний насіннєвий фонд України" (іменується як постачальник)  та ПСП "Україна" (іменується як покупець)  укладено договір поставки  насіння №П-538.

Згідно вказаного договору (№П-538) постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, насіння озимої пшениці першої репродукції у кількості 50 тон по ціні 1540грн. за тону, з урахуванням ПДВ, в тому числі по наступних сортах: "Поліська 90" - 40 тон, "Миронівська - 61" - 10 тон (місцезнаходження насіння АТЗТ "Степан Мельничук”), насіння жита першої репродукції сорту "Інтенсивне-95" в кількості 10 тон по ціні 1210грн. за тону, з урахуванням ПДВ (місцезнаходження насіння ПСП "Колос”).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довіреності серії НАВ № 505404 від 04.09.2003 року відповідач  по  накладним  №РН-0809,   №РН-0810  від  04.09.2003 року отримав у позивача насіння пшениці вказаних сортів.

Згідно  договору №П-538 розрахунок покупцем проводиться поетапно, а саме: сума у розмірі 22 275,12 грн. –на умовах 100% передоплати, сума в розмірі 66825,36 грн.- з відстрочкою платежу терміном до 01.09.2004 року.

Але відповідач за поставлене насіння розрахувався частково. На розрахунковий рахунок ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" було перераховано суму в розмірі 21975,00грн.  Факт проведення оплати  на зазначену суму позивачем не заперечується. Отже, борг відповідача перед позивачем, на час розгляду спору, становить 68024,88грн. ( згідно п. 4.2 відповідач зобов’язався сплатити штраф позивачу у розмірі 30% від простроченої суми).

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором о законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судова колегія Вищого господарського суду України, ознайомившись з матеріалами справи, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що посилання відповідача на поставку позивачем насіння неналежної якості, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

А саме: як вбачається з матеріалів справи, виробником насіння озимої пшениці сорту Поліська-90" є АТЗТ "Степан Мельничук". Вказане підприємство має паспорт-патент на право виробництва та реалізації насіннєвого і садибного матеріалу. Якість насіння сорту "Поліська-90" та "Миронівська - 61", яке поставлялось відповідачу підтверджена актами апробації № 84, № 85 від 15.07.2003 року складеними апробатором Коломийської районної державної насіннєвої інспекції Івано-Франківської області.

Договором поставки насіння  №П-538 (п. 2.2.4) передбачено,  що у разі неповідомлення покупцем постачальника про порушення, виявлені ним при прийманні насіння  за  кількістю та  асортиментом  -  під час підписання  сторонами  належних документів, за якістю - не пізніше 10 днів з дня підписання належних документів, покупець не має права пред'являти претензії постачальнику стосовно цих порушень.

Доказів виконання відповідачем вказаного пункту договору щодо повідомлення позивача про неналежну якість товару протягом 10 днів з моменту підписання належних документів  не було надано суду.

Як зазначено в судових рішеннях та підтверджено матеріалами справи, за результатами проведеного аналізу держнасіневою інспекцією встановлено, що чистота насіння становить 99,70%, домішок інших рослин не виявлено, схожість насіння становить 85-86%. Насіння підлягає повітряно-тепловому обігріву та повторному повному аналізу.

Але відповідачем рекомендації  держнасіневої інспекції не були використані та насіння не було доведено до необхідних стандартів якості, чим відповідач порушив вимоги чинного законодавства.

Відповідно до п. 4 ст. 22 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" використання на посів насіння, яке не перевірене в лабораторіях відповідно до їх компетенції, або не відповідає вимогам нормативних документів, забороняється.

Отже, судова колегія  вважає, що суд апеляційної інстанції обгрунтовано зазначив,  що з наданих доказів не вбачається, що низька схожість та невідповідність сортовій чистоті висіяної пшениці перебуває у безпосередньому причинному зв'язку саме з некондиційністю насіння, оскільки дані показники залежать від сукупності факторів сільськогосподарського виробництва, зокрема: дотримання технології вирощування певної сільськогосподарської культури, погодних умов, технічної, меліоративної, хімічно обробки земель.

          Судова колегія також погоджується з висновком суду щодо стягнення ПСП “Україна” 68024,88 грн. боргу за отримане насіння .

          Також суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку щодо зменшення розміру штрафу до 5% від розміру передбаченого договором у розмірі 30%, врахувавши майновий стан та характер виробництва відповідача. Отже, судом правомірно стягнуто з ПСП “Україна” суму штрафу у розмірі 3401,24 грн .  

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства “Україна” залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року у справі № 14/154-05 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                  І.Ходаківська

Судді                                                                                Г.Савенко

                                                                      О.Муравйов