ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
06 грудня 2006 р. |
№ 40/50-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кривди Д.С., |
|
суддів: |
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі “Відділення Промінвестбанку в м. Куп'янськ Харківської області” |
|
на постанову |
від 04.09.2006 Харківського апеляційного господарського суду |
|
та на рішення |
від 03.05.2006 |
|
у справі |
№40/50-06 |
|
господарського суду |
Харківської області |
|
за позовом |
ЗАТ “Агрофірма “8 березня” |
|
до |
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі “Відділення Промінвестбанку в м. Куп'янськ Харківської області” |
|
про |
розірвання кредитного договору та договору застави |
|
за участю представників сторін |
|
від позивача: |
Гронь М.А., дов. |
|
від відповідача: |
Панов П.С., Барамія Н.Г., дов. |
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ “Агрофірма “8 березня” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі “Відділення Промінвестбанку в м. Куп'янськ Харківської області” про розірвання кредитного договору №07-2005 від 22.04.05 та договору застави від 22.04.05 реєстровий №288.
Позов мотивовано посиланням на обставини підписання вказаних договорів з боку позивача неуповноваженою особою, про відсутність повноважень у якої позивач повідомив відповідача 22.04.05. У зв'язку з викладеним позивач послався на неотримання ним кредиту, а відтак і порушення відповідачем умов кредитного договору.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини виконання ним умов кредитного договору 19.05.05, тобто до 15.08.05, коли він дізнався про зміни в складі керівництва позивача згідно з ухвалою Дзержинського районного суду від 03.08.05. Також відповідач зазначив про відсутність звернення позивача з відповідними документами для переоформлення права розпорядження рахунком.
Рішенням від 03.05.06 господарський суд Харківської області (суддя Хотенець П.В.) позов задовольнив, розірвавши спірні договори.
Рішення мотивовано тим, що відповідач знав про обмеження щодо представництва позивача ОСОБА_1, а тому дії відповідача щодо здійснення операцій за спірним кредитним договором є неправомірними.
Постановою від 04.09.06 Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Фоміної В.О. -головуючого, Білоконь Н.Д., Сіверіна В.І.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалою від 11.10.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови і рішення у справі та відмову в задоволенні позову новим рішенням.
Касаційна скарга мотивована посиланням на неправомірне застосування судами вимог ст. 651 ЦК України та незастосування вимог ст.ст. 216, 217, 241 ЦК України, а також неврахування обставин щодо виконання позивачем та часткового виконання відповідачем умов спірного договору кредитування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 22.04.05 між сторонами у справі укладено кредитний договір №07-2005, яким передбачено надання відповідачем позивачу кредиту у розмірі 1800000грн. на проведення весняно-польових робіт (купівлю скота) на умовах повернення не пізніше 21.04.06 у відповідності до графіку.
На забезпечення виконання зобов'язань з повернення позивачем кредиту, відсотків за користування ним, відсотків за неправомірне користування кредитом, сплати неустойки, а також відшкодування відповідачеві збитків, понесених через невиконання позивачем умов кредитного договору, між сторонами у справі укладено договір застави №07-2005, предметом якого є власне майно позивача, право власності на яке отримано ним на правомірних підставах.
З боку позивача вказані договори підписані Головою правління ОСОБА_1
Також суди на підставі наданих сторонами доказів встановили, що 22.04.05 відповідач отримав повідомлення з пакетом нотаріально посвідчених документів позивача про те, що ОСОБА_1рішення Спостережної ради ЗАТ “Агрофірма “8 березня” відкликано з посади Голови правління з 03.04.05 та обрано виконуючим обов'язки ОСОБА_2.
Ухвалою від 06.04.05 Куп'янського міськрайсуду ОСОБА_1 було зобов'язано не чинити перепони у проведенні фінансово-господарської діяльності виконуючому обов'язки ЗАТ “Агрофірма “8 березня” ОСОБА_2 Ця ухвала підлягала негайному виконанню.
Ухвалою від 03.08.05 Дзержинського районного суду м. Харкова відповідачеві було заборонено проводити будь-які банківські операції на підставі документів, підписаних ОСОБА_1, і документів, підписаних іншими особами, що діють за дорученням, виданим ОСОБА_1
Ухвалою від 26.08.05 Дзержинського районного суду м. Харкова відповідача було зобов'язано проводити розрахунково-касове обслуговування ЗАТ “Агрофірма “8 березня”, а також проводити будь-які банківські операції на підставі документів, підписаних Генеральним директором ЗАТ “Агрофірма “8 березня” ОСОБА_2 без відтиску печатки ЗАТ “Агрофірма “8 березня”.
Вказані ухвали набрали законної сили та відповідно до вимог ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Крім того, відповідно до внесених змін до Статуту позивача, зареєстрованих 16.08.05 державним реєстратором Куп'янської державної адміністрації, виконавчим органом управління позивача є генеральний директор замість правління. Дані зміни до Статуту також були надані відповідачеві.
Незважаючи на вказані обставини, розпорядження коштами за оспорюваним кредитним договором, а також усі фінансово-розрахункові операції по рахунку, відкритому для обслуговування вказаного кредитного договору, здійснювались відповідачем на підставі документів, підписаних від імені позивача Головою правління ОСОБА_1
Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся з позовом про розірвання вказаних кредитного договору та договору застави.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Заперечуючи проти позову, відповідач доводив обставини щодо виконання ним спірного договору кредитування та відсутність порушення договору з його боку.
Проте суди при розгляді справи встановили, що позивач фактично коштів за спірним кредитним договором не отримав через здійснення усіх фінансово-розрахункових операцій за цим договором на підставі розпоряджень неповноважної особи, а відтак позивач не отримав того, на що розраховував при укладенні спірного кредитного договору.
Також відповідач посилався на обставини необізнаності його про зміни в складі керівництва позивача до отримання ним 15.08.05 ухвали Дзержинського районного суду від 03.08.05. Такі доводи відповідача відхилено судами, зважаючи на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що відповідач знав про обмеження щодо представництва позивача ОСОБА_1, зважаючи на отримання ним 22.04.05 відповідного повідомлення позивача з пакетом нотаріально посвідчених документів. Відповідач ці обставини жодними доказами не спростував.
Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на встановлення судами першої та апеляційної інстанції обставин, які свідчать про фактичне неотримання позивачем коштів за спірним кредитним договором внаслідок неправомірних дій відповідача, тобто обставин порушення відповідачем умов спірного договору та, як наслідок, неотримання позивачем того, на що розраховував при укладенні цього договору, судова колегія вважає, що вимоги ч. 2 ст. 651 ЦК України до оспорюваного кредитного договору застосовані судами правомірно.
Оскільки згідно з п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, правомірним є розірвання разом зі спірним кредитним договором також спірного договору застави, укладеного на його забезпечення.
З огляду на викладене підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.06 у справі №40/50-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький