ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р. | № 16/93 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ПП “Алко” |
на постанову | від 05.09.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 31.05.2006 |
у справі | №16/93 |
господарського суду | Кіровоградської області |
за позовом | ЗАТ “Михнівський млин” |
до | ПП “Алко” |
про | стягнення 26840 грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Худик А.Б., дов. |
від відповідача: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ “Михнівський млин” звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ПП “Алко” про стягнення 26840 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором від 01.03.06.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем у встановлений договором строк зобов’язання щодо оплати поставленого товару –борошна в кількості 22 тони.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на неповне виконання позивачем зобов’язань за вказаним договором щодо поставки борошна в кількості 80 тон та невиникнення у нього обов’язку щодо оплати до поставки товару в повному обсязі згідно з поданою заявкою. Також відповідач зазначив про поставку позивачем борошна неналежної якості.
Рішенням від 31.05.06 господарський суд Кіровоградської області (суддя Коротченко Л.С.) позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача обґрунтованими.
Постановою від 05.09.06 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Прудніков В.В. –головуючий, Герасименко І.М., Ясир Л.О.) рішення залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції.
Ухвалою від 19.10.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлені вимоги про скасування рішення і постанови у справі та відмову в задоволенні позову новим рішенням.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що п.п. 2.5, 3.1, 3.2 договору передбачені розмір мінімальної партії товару та поставка товару відповідно до комерційної заявки протягом семи календарних днів, але позивачем в односторонньому порядку були порушені умови договору стосовно кількості та строку поставки. Касатор зазначає про ігнорування судами факту неналежного виконання договірного зобов’язання позивачем.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що між позивачем та відповідачем укладено договір №5/МК від 01.03.06 (далі –Договір), відповідно до п. 1.2 якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача борошно (далі –Товар) у кількості та у строки відповідно до діючого договору, а відповідач –прийняти товар і оплатити його вартість.
Дослідивши умови Договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за своєю правовою природою Договір є договором поставки, правовідносини за яким регулюються положеннями ст. 712 ЦК України.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Уклавши Договір, сторони врегулювали свої правовідносини поставки наступним чином.
Згідно з п. 2.1 Договору ціна та кількість Товару узгоджується сторонами додатково, що відображається у накладних на товар, який передається; накладні є невід’ємною частиною договору.
Додатковою угодою №1 до Договору сторони погодили ціну Товару, тобто вартість 1 кг борошна з ПДВ складає 1,22 грн.
Пунктом 2.5 Договору передбачена поставка мінімальної партії товару –20 тон.
Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється у вигляді попередньої заявки покупця, яка повинна бути передана постачальнику за 7 днів запропонованої дати отримання товару; заявка покупця також є невід’ємною частиною Договору.
Згідно з п. 3.5 Договору прийом товару по кількості та якості здійснюється сторонами у порядку, встановленому діючим законодавством.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем по факту поставки протягом одного банківського дня з моменту отримання Товару.
При розгляді справи суди першої та апеляційної інстанції встановили, що позивачем поставлено відповідачу борошно вищого готунку в кількості 22 т з а ціною 1,02 грн. за 1 кг на загальну суму 26840 грн., що підтверджується накладною №РН-0000115 від 06.03.06, відповідною податковою накладною та довіреністю серія ЯЛТ №349537. Також суд першої інстанції встановив обставини надання позивачем відповідачу відповідного посвідчення якості №65 на борошно пшеничне хлібопекарське по ГСТУ 46.004-99 від 06.03.06.
Факт отримання зазначеного товару відповідач не заперечив, проте доводить обставини ненастання строку оплати через недопоставку позивачем усієї кількості товару, зазначеної відповідачем у відповідній заявці.
Згідно з положенням ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Проаналізувавши умови Договору, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Товар може поставлятись партіями, мінімальна партія становить 20 т, а покупець повинен оплатити кожну партію товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання товару. З огляду на таке суди відхилили вказані доводи відповідача, зазначивши також про його гарантійний лист від 23.03.06 №66/03-06, в якому відповідач гарантує позивачу оплату поставленого Товару до кінця березня 2006 року.
Тобто, за висновком судів, у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати партії товару, факт поставки якої встановлено судами, протягом 1 банківського дня з моменту його отримання.
З таким висновком судів слід погодитись, зважаючи на те, що п. 4.2 Договору пов’язує виникнення зобов’язання щодо оплати з моментом отримання Товару, кількість якого узгоджується сторонами додатково та за вимогами п. 2.1 Договору відображається у накладних на товар.
Встановивши обставини поставки позивачем відповідачу партії товару в розмірі 22 тони, що визначено у накладній №РН-0000115 від 06.03.06, суди першої та апеляційної інстанції правомірно задовольнили вимоги позивача про стягнення заборгованості за вказаний товар в розмірі 26840 грн.
Звертаючись з касаційною скаргою відповідач посилався на неврахування судами факту неналежного виконання договірного зобов’язання позивачем через поставку Товару в кількості меншій за визначену в поданій відповідачем заявці, яка є невід’ємною частиною договору. Також відповідач доводив неврахування судами обставин поставки позивачем Товару неналежної якості, посилаючись на положення ст. 670 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів згідно з ч. 2 цієї норми можуть бути, зокрема, примусове виконання обов’язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Стаття 678 ЦК України у ч.ч. 1, 2 передбачає право покупця, якому переданий товар неналежної якості, вимагати від продавця: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару; а у разі істотного порушення вимог щодо якості товару –відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Право звернення до господарського суду відповідних осіб за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів передбачено ст. 1 ГПК України.
Предметом розгляду даної справи є заявлені позивачем вимоги про виконання відповідачем обов’язку щодо оплати поставленого товару, обставини відмови від якого в передбаченому ст.ст. 670, 678 ЦК України порядку не доводились відповідачем.
Також відповідачем не заявлялись вимоги щодо захисту в судовому порядку прав, які він вважає порушеними внаслідок поставки товару меншої кількості. Оскільки наявність або відсутність порушення прав відповідача є предметом окремого спору, вказані доводи відповідача правомірно відхилені судами попередніх інстанцій.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що доводи відповідача щодо неналежної якості товару не доведені відповідними доказами, а посвідчення №18 від 06.03.06 випробувальної лабораторії Кіровоградської обласної державної хлібної інспекції не є належним доказом, оскільки з нього не вбачається, що для проведення лабораторних досліджень було передано саме товар, отриманий від позивача.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги у справі.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.06 у справі №16/93 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
2. Дію п. 3 ухвали Вищого господарського суду України від 19.10.06 у даній справі припинити.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький