Справа № 22а-12200\07 Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія 21(1) Кулігіна Т.Д.
Доповідач Михайлів Л.В.
УХВАЛА І
менем України
11 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Михайлів Л.В.,
суддів - Карнаух В.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Бондаренко І.В.
за участю: позивача- ОСОБА_1 та його представника -ОСОБА_2, представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області -ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі
Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18
липня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного
товариства «Суха Балка», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по
щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації та
відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 липня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( надалі- Відділення Фонду) на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 25.07.2002 року по 01.07.2007 року в сумі 16 107 грн. 36 коп. та зобов'язано Відділення Фонду виплачувати ОСОБА_1 щомісячно з 01.07.2007 року страхові виплати в сумі 740, 30 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних виплат.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відділення Фонду, не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, направлення справи на новий розгляд, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судом порушено вимоги ст., 10 ЦПК України; при цьому суд неповно дослідив всі обставини справи, визначивши професію позивача як ГРОЗ, не надавши оцінки тим обставинам, що згідно витягу з акту обстеження ЛТЕК від 01.04.1986 року втрата професійної працездатності позивача встановлена за професією скреперист- вибухівник; не всі позовні вимоги розглянуті судом; неправильно застосовано строк позовної давності; не враховано положення ст. 17 Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату професійної
працездатності»; не врахований п.3.7.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам, затверджених Постановою Правління ФССНВ України № 83, відповідно до якого відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду, на дату проведення перерахунку; неправильно застосовано строк позовної давності всупереч роз'ясненню п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003 р. « Про внесення змін і доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»; Відділення Фонду не є належним відповідачем по справі; суд неправильно застосував п. 28 "Правил відшкодування шкоди...", який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку; суд не прийняв до уваги, що одночасно з підвищенням тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві фактичного підвищення заробітної плати не відбулося у зв'язку із зміною структури заробітної плати.
В судовому засіданні представник Відділення Фонду підтримав апеляційну скаргу.
Позивач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач працював на шахті «Ювілейна» РУ ім. XX партз'їзду ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ВАТ «Суха Балка», на різних посадах, в тому числі гірником, кріпильником, підривником, машиністом скреперної лебідки в підземних умовах праці.
Висновком ЛТЕК від 01.04.1986 року ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності 25 % безстроково у зв'язку з трудовим каліцтвом
Підприємство - ВАТ «Суха Балка» призначило позивачу виплачувати щомісячно суми в рахунок відшкодування шкоди, починаючи з 1992 року з розрахунку базового заробітку за професією ГРОЗ за січень- квітень 1992 року- 8584 крб., відкоригованої на коефіцієнт підвищення тарифних ставок та посадових окладів. Станом на 01.07.1994 року підприємство виплачувало позивачу щомісяця по 499812 крб., що позивач не оспорює.
Спір виник з приводу неправильного застосування підприємством коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів до сум відшкодування шкоди з 01.07.1994 року, що потягнуло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та страхових сум в рахунок відшкодування шкоди Відділенням Фонду.
Колегія судців вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що ВАТ «Суха Балка» необгрунтовано при перерахунку розміру відшкодування шкоди позивачеві не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів 2, 0 з 01.07.1994 року відповідно до Наказу № 543 від 29.07.1994 року, а також коефіцієнт 2, 5 з 01.01.1996 року відповідно до Сумісної постанови адміністрації профспілкових організацій від 28.12.1995 року № 1982, що не відповідає вимогам п.28 «Правил відшкодування шкоди », затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472, внаслідок чого утворилася заборгованість за щомісячними виплатами в рахунок відшкодування шкоди.
Доводи Відділення Фонду про те, що воно не може бути відповідачем у цій справі, є необгрунтованими, оскільки з набранням чинності з 01.04.2001 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та виробництві на професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», обов'язок по провадженню виплат потерпілим покладено на Відділення Фонду.
Також необгрунтованими є доводи Відділення Фонду щодо порушення судом вимог ст. 10 ЦПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, оскільки Відділення Фонду не надало суду першої інстанції ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень про те, що розмір фактичної заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період не підвищувався.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача, оспорюючи застосування коефіцієнтів 2, 0 з 01.07.2004 року та 2.5 з 01.01.1996 року, також не навів доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги Відділення Фонду щодо відсутності фактичного підвищення заробітної плати у зв'язку із зміною структури заробітної плати одночасно з підвищенням тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві в зазначені періоди, тоді як позивач свої позовні вимоги щодо застосування спірних коефіцієнтів обґрунтував Постановою Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 року та наказом ВАТ «Суха Балка» № 543 від 29.07.1994 року, Сумісною постановою адміністрації профспілкових організацій від 28, 12.1995 року № 1982 і відповідач не спростував вказані докази.
Доводи Відділення Фонду про невірне застосування судом позовної давності є необгрунтованими, оскільки судом стягнуто заборгованість за період із 25.07.2007 року по 01.07.2007 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Висновок суду в цій частині відповідає абзацу 5 пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, із змінами і доповненнями, згідно якого вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються висновками суду та матеріалами справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, тому апеляційну скаргу Відділення Фонду слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.