КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа №682/897/13-ц

Провадження №22-ц/792/1486/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого судді Варвус Ю.Д.,

суддів: Купельського А.В., Карпусь С.А.

при секретарі: Сацюк Г.О.,

за участю: представників апелянта ОСОБА_1, позивачки - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування,

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що її батько, ОСОБА_5, є сином ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, які були власниками (в рівних частках) І житлового будинку з надвірними будівлями №44, який розташований у АДРЕСА_1. Після смерті батька ОСОБА_5 успадкував 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями №44 за вказаною вище адресою, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. При цьому решта 3/4 частини вказаного домоволодіння належали на праві власності матері - ОСОБА_7 (1/2 - частка у спільному майні подружжя та 1/4 - успадкована частка після смерті ОСОБА_6). За життя ОСОБА_7 склала заповіт, відповідно до якого заповіла 1/2 частину житлового будинку ОСОБА_3

____________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Зеленська В.І. Провадження № 22-Ц/792/1486/13 Доповідач: Купельський А.В. Категорія: 37

ОСОБА_3. Решту частки будинку у розмірі 1/4 успадкували за законом її діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - по 1/2 частці кожний в спадковому майні, тобто по 1/8 частки будинку. Так, ОСОБА_3 (відповідач) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 грудня 2010 року успадкував 1/2 частину будинку, а на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 4 листопада 2002 року він успадкував 1/8 частину будинку.

ОСОБА_5 успадкував 1/8 частки в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, оскільки на момент смерті ОСОБА_7 був зареєстрований та постійно проживав разом з нею. Проте, у зв'язку з постійними хворобами, батько - ОСОБА_5 не міг звернутись до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на успадковане ним майно та належним чином зареєструвати право власності на своє ім'я.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. Позивачка, з метою оформлення спадщини, у передбачений законом 6-місячний термін, звернулась до приватного нотаріуса Дунаєвецького районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого було заведено спадкову справу. До нотаріальної контори, крім неї, ніхто не звертався. Приватним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частину будинку, у зв'язку з відсутністю у померлого правовстановлюючих документів на дану частину будинку, та запропоновано звернутись до суду з метою врегулювання цього питання.

Право власності на будинок належить позивачці та відповідачу в таких частках:

-5/8 часток належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 грудня 2010 року, за яким останній успадкував 1/2 частину будинку та свідоцтва про право на спадщину за законом від 4 листопада 2002 року, за яким він успадкував 1/8 частину будинку. Всього у власності відповідача перебуває 5/8 частин спірного будинку;

-1/4 частка належить позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 січня 2011 року. На решту 1/8 частки вказаного будинку право власності залишається не оформлене.

У зв'язку з цим, позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями №44, який розташований у АДРЕСА_1.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Додатковим рішенням місцевого суду від 27 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 229 грн. 40 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати.

Вважає, що рішення є незаконним, оскільки винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, необґрунтованим, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, які мають істотне значення для даної справи, прослідковується однобічність судового розгляду, неповнота з'ясованих обставин, які мають важливе значення для справи.

Посилається на те, що судом не взято до уваги, що після смерті батька апелянта, ОСОБА_6, його мати та брат успадкували по 1/4 частині будинку. З того часу матері стало належати 75/100 частин спірного будинку. 2 лютого 1998 року ОСОБА_7 звернулась до державного нотаріуса, щоб скласти заповіт щодо належного їй майна. Апелянт вважає, що нотаріус, не розібравшись у волевиявленні ОСОБА_7, неправильно оформила заповіт. На час складання заповіту матері апелянта було 83 роки, тому вона не розумілась на відсотках, якими визначався розмір її частини будинку. Матір заповіла відповідачу 50/100 своєї частки будинку, щодо 25/100 частин вона ніякого розпорядження не зробила, тобто, зі слів апелянта, нотаріус неправильно склала заповіт.

Апелянт у своїх доводах відмічає, що його брат, ОСОБА_5, проживаючи з матір'ю, поводився з нею неналежним чином, не виконував покладених на нього в силу закону обов'язків по її утриманню, зловживав спиртними напоями, не доглядав за матір'ю, чинив над нею насильство, створював для неї нестерпні умови проживання.

Також апелянт посилається на те, що суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, які стверджували, що ОСОБА_5 вимагав у матері пенсію на алкоголь, сусіди викликали автомашину швидкої допомоги, бачили на обличчі жінки сліди побоїв. На підтвердження своїх слів апелянт посилається на ст. 528 ЦК України (в редакції 1963 року), за якою не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи (батьки і повнолітні діти), що злісно ухиляються від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

На думку апелянта, суд безпідставно взяв до уваги доводи позивачки про те, що її батько у зв'язку з частими хворобами не зміг отримати свідоцтва про право на спадщину за законом. Апелянт стверджує, що той не дбав про майно та будинок, а лише розпивав спиртні напої.

Відповідач вважає, що ОСОБА_4 не може претендувати на 1/8 частину спірного будинку, оскільки її батько не мав права бути спадкоємцем за законом після смерті матері, тому що він злісно ухилявся від виконання покладених на нього в силу закону обов'язків як сина по утриманню матері. На день її смерті не проживав з нею - вона перебувала в інтернаті для інвалідів і осіб похилого віку, де і померла.

Також апелянт посилається на те, що позивачка вже зверталась до місцевого суду із заявою про визнання за нею права власності в порядку спадкування на 29/100 частин цього будинку, однак рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 5 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні її позову до Славутської міської ради.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 січня 2011 року ОСОБА_4 є спадкоємцем майна ОСОБА_5 - 1/4 частини житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 за №44 (а.с. 6).

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 грудня 2010 року (а.с. 9), ОСОБА_3 є спадкоємцем майна ОСОБА_7 - 50% житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, яка належить міській раді.

Згідно довідки УПФУ у Дунаєвецькому районі від 19 липня 2010 року (а.с. 11) ОСОБА_5 перебував на обліку в УПФУ у Дунаєвецькому районі і отримував пенсію по інвалідності І групи загального захворювання з 23 вересня 2002 року до дня смерті.

Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с. 13) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

З довідки від 11 квітня 2013 року (а.с. 43) слідує, що ОСОБА_7 проживала у Старокривинському будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів з 5 березня по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_5, як спадкоємець першої черги за законом, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, після смерті не подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття, яка складалась з 1/8 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1, але фактично вступив в управління і володіння цим спадковим майном. Оскільки ОСОБА_5 помер, спадкоємцем його майна першої черги за законом є позивачка ОСОБА_4

Також зіслався на показання свідка ОСОБА_10, яка стверджувала, що ОСОБА_5 проживав разом з матір'ю, виконував повсякденну роботу, але періодами зловживав спиртними напоями і в стані алкогольного сп'яніння був неадекватний. За показаннями свідка ОСОБА_11 суд зазначив, що ОСОБА_5 у стані алкогольного сп'яніння вимагав у матері гроші, але насилля до неї не застосовував. Наведені показання свідків суд не розцінив як злісне ухиляння ОСОБА_5 від виконання обов'язків повнолітнього сина по утриманню престарілої матері, зазначив, що інших об'єктивних доказів цього суду не надано. Вимога про усунення ОСОБА_5 від спадщини не заявлялась.

З таким висновком погоджується колегія апеляційного суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він: 1) фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 року) правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

Згідно ч. З ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 був інвалідом І групи (а.с. 11), а отже, його неадекватна поведінка була пов'язана із захворюванням. Інших доказів щодо злісного ухилення від виконання останнім своїх обов'язків по утриманню престарілої матері відповідачем у судовому засіданні не було надано.

Необґрунтованим є посилання апелянта на те, що нотаріус, не розібравшись у волевиявленні ОСОБА_7, неправильно оформила заповіт. Доказів зазначеного апелянт не надав.

Отже, оскільки ОСОБА_5 на момент смерті проживав у будинку матері, він фактично прийняв спадщину, а після його смерті спадкоємцем його майна стала його донька - позивачка ОСОБА_4

З наведеного слідує, що суд першої інстанції достовірно встановив усі обставини справи, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про визнання за ОСОБА_4 права власності на частину будинку в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі, викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду А.В. Купельський