Справа № 206/5717/2012 Провадження № 22-ц/772/2616/2013Головуючий в суді першої інстанції:Воробйов В.В.
Категорія: 42 Доповідач: Голота Л. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2013 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого: Голота Л.О.
Суддів: Міхасішин І.В., Войтко Ю.Б.
при секретарі Куленко О.В.
за участю: представників апелянтів: виконкому ВМР - Кріпак О.М.,
ОСОБА_3- ОСОБА_4; позивача ОСОБА_5 та його
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги виконавчого комітету Вінницької міської ради, КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2013 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва на право власності, виселення та вселення, -
В С Т А Н О В И Л А :
14.10.2011 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, виконавчого комітету ВМР, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору КП «Вінницьке міське БТІ» про скасування рішення виконавчого комітету ВМР № 177 від 08.02.2007 року в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність квартири АДРЕСА_1; визнання недійсним свідоцтва на право власності від 08.02.2007 року на квартиру АДРЕСА_1, виданого на підставі вищезазначеного рішення; скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3; виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житла та вселення ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_2.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що придбавши 13.04.2006 року за договором купівлі-продажу двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 він не має можливості нею користуватись, оскільки прийшовши у вересні 2010 року у дану квартиру він виявив, що в ній на підставі рішення виконавчого комітету ВМР № 177 від 08.02.2007 року проживає ОСОБА_3 Оскільки на один і той самий об'єкт нерухомості існує два правовстановлюючих документа та зареєстроване право власності на позивача та відповідача одночасно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, так як вважає, що спірна квартира належить йому, а відповідачем вказану квартиру було приватизовано незаконно, оскільки вона не могла бути об'єктом приватизації та відчужена у такий спосіб.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено; скасовано рішення Виконавчого комітету ВМР від 08.02.2007 року № 177 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1; визнано недійсним свідоцтво про право власності від 08.02.2007 року на квартиру АДРЕСА_1, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету ВМР від 08.02.2007 року № 177; скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1; виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житла; вселено ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_2.
Не погодившись з рішенням суду виконавчий комітет ВМР, КП «ВМ БТІ» та представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянтів виконкому ВМР, відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, позивача та його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вимоги апелянтів підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Стаття 309 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення .
Мотивами скасування рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2013 року на думку колегії суддів є:
- порушення норм процесуального права, в частині задоволення позовних вимог заявлених до третьої особи;
- неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні вимоги про виселення відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету № 177 від 08.02.2007 року в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність квартири АДРЕСА_1 винесене з порушенням ст. 321 ЦК України, а тому наявні підстави для його скасування. Вимоги про визнання недійсним свідоцтва на право власності від 08.02.2007 року за ОСОБА_3 суд задовольнив, як похідні від першої позовної вимоги, а також скасував державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_3 На підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України суд першої інстанції висилив ОСОБА_3 із спірної квартири, посилаючись на те, що він не мав законних підстав на перебування у цій квартирі; на підставі ч. 1 ст. 391 ЦК України суд вселив ОСОБА_5 у спірну квартиру.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судами встановлено наступні факти.
Згідно з рішенням виконавчого комітету ВМР від 04.06.1987 року № 200 «Про наслідки перенумерації будинковолодінь» в нумерацію будинків по АДРЕСА_4 були внесені зміни за якими, існуючі номера будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_3 змінено відповідно на НОМЕР_1 та НОМЕР_3. /т.1 а.с111-112/
На підставі загального рішення адміністрації і профкому № 47 від 28.02.2000 року Вінницьким виробничим об'єднанням «Хімпром» 14.06.2000 року ОСОБА_3 видано ордер № 8 на право вселення квартири НОМЕР_4 однокімнатної квартири, житловою площею 16 м2 в будинку НОМЕР_1 із подальшим виправленням з НОМЕР_1 на НОМЕР_1 по АДРЕСА_4. /т.1 а.с 223/
Рішенням виконавчого комітету ВМР №1255 від 24.06.2004 року «Про оформлення права власності за державою в особі Верховної Ради України на житлові будинки по АДРЕСА_5» вирішено оформити право загальнодержавної власності за державою в особі ВРУ на житлові будинки по АДРЕСА_5, що складаються з приміщень житлового будинку, позначеного на технічному плані літерою «А», загальною площею 426,0 кв.м., а також житлового будинку, позначеного на плані літерою «Б», загальною площею 167, 6 кв.м.
30.06.2004 року свідоцтвом № 115 про право власності на житлові будинки виконком ВМР посвідчив, що об'єкт в цілому, який розташований в АДРЕСА_5 дійсно належить державі в особі ВРУ у повному господарському віданні Вінницького ДП « Виробниче об'єднання «Хімпром» на праві загальнодержавної власності і в цілому складається з приміщень, серед яких і квартира НОМЕР_5- загальною площею-30,8 кв.м. /т.1 а.с. 93/
20.10.2005 року між ДП «ВО «Хімпром» та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_5, загальною площею 30, 8 кв.м., яка знаходиться у будинку позначеному на плані літерою «Б», 1900 року побудови, за АДРЕСА_5. /рішення суду від 25.02.2013 року т.2 а.с.44/
13.04.2006 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, житловою площею -20,6 кв.м., загальною - 30,8 кв.м. /т.1 а.с. 4/
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1479 від 22.06.2006 року затверджено акти приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці житлового фонду, який перебуває на балансі ДП «ВО «Хімпром». Пунктом 1.93 вказаного рішення затверджено акт приймання-передачі 6-ти квартирного житлового будинку, загальною площею 426 кв.м, розташованого у АДРЕСА_6. Пунктом 1.94 цього рішення затверджено акт приймання-передачі трьохквартирного житлового будинку, загальною площею 167,6 кв.м., розташованого у АДРЕСА_7. /рішення суду від 25.02.2013 року т.2 а.с. 45/.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 177 від 08.02.2007 року вирішено оформити право приватної власності на квартири з безоплатною передачею у власність громадян, серед яких : пунктом 1.145. АДРЕСА_3, що складається з 2 кімнат, загальною площею 30,8 кв.м., при нормі 31,0 кв.м., з відновною вартістю 5 грн. 54 коп., з наданням житлових чеків на суму 0 грн. 04 коп., згідно з розрахунком передано ОСОБА_3, який зареєстрований та проживає в цій квартирі з 2003 року. Одинокий. /т. 1а.с.44-46/
На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_3 08.02.2007 року отримав свідоцтво про право власності на житло, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1. /т.1 а.с. 69/.
Оглядаючи матеріали інвентаризаційної справи № 822 суд першої інстанції встановив, що будинок АДРЕСА_8, який значиться в інвентаризаційній справі під літерою «Б» є шестиквартирним будинком і в експлікації внутрішніх площ до плану вказаного житлового будинку опис квартири НОМЕР_6 відсутній, в той час як є наявним опис квартири № 2 площею 30,8 кв.м.
На запитання головуючої, в суді апеляційної інстанції, представник виконкому Вінницької міської ради пояснила, що у шестиквартирному одноповерховому будинку квартира НОМЕР_6 з'явилась внаслідок того, що технік БТІ самостійно здійснює нумерацію квартир, і оскільки на вхідних дверях квартири знаходилась табличка із написом 15 такі відомості і були внесені в технічну документацію.
На підставі оглянутих в ході розгляду справи матеріалів інвентаризаційної справи № 882 на будинок АДРЕСА_5 та доказів зібраних у даній справі суд першої інстанції встановив, що квартира АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_5 та квартира АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_3 є однією і тією ж самою квартирою.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.02.2013 року, яка набула законної сили на підставі ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1479 від 22.06.2006 року «Про затвердження актів приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці житлового фонду, який перебуває на балансі ДП ВО «Хімпром» в частині затвердження акту приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці квартири АДРЕСА_2. Скасовуючи рішення виконкому адміністративний суд виходив з того, що затвердивши акт приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці в цілому шестиквартирний будинок АДРЕСА_8 виконавчий комітет одночасно передав у власність комунальної громади і квартиру НОМЕР_5, загальною площею 30,8 кв.м, яка на той час на законних підставах вже належала ОСОБА_5, тобто фактично було порушено право власності особи, що суперечить вимогам ст.321 ЦК України. /т.2 а.с.49-52,60-63/
Відповідно ч.1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Підставою для скасування рішення виконавчого комітету № 177 від 08.02.2007 року в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність квартири АДРЕСА_1 є протиріччя його Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Постанові КМУ від 08.10.1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції , що діяли на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до положень яких об'єктом приватизації є квартири (будинки), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.), що віднесені до державного житлового фонду. Оскільки спірна квартира на час ухвалення рішення «Про приватизацію державного житлового фонду в м. Вінниці» від 08.02.2007 року № 177 належала на праві приватної власності ОСОБА_5 вона не могла бути об'єктом приватизації.
В результаті прийняття вищезазначеного рішення виконкомом Вінницької міської ради було порушено право власності позивача.
Оскільки свідоцтво про право власності не є актом ненормативного характеру, так як він самостійно не породжує певні правові наслідки, а є лише похідним документом від рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради рішення «Про приватизацію державного житлового фонду в м. Вінниці» від 08.02.2007 року № 177» про оформлення права власності на будівлю суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення даної позовної вимоги.
Задовольняючи вимогу про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за змістом виконання дана вимога є зобов'язального характеру, а орган державної реєстрації залучений до участі в справі, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Таким чином вимоги заявлені до третьої особи задоволенню не підлягають.
Статтею 11 ЦК України передбачені підстави для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема вони виникають з договорів та інших правочинів, а також з актів цивільного законодавства України та актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадку передбачених законом.
Враховуючи, що у позивача виникли цивільні права та обов'язки пов'язані з володінням та користуванням квартирою НОМЕР_5 з підстав передбачених договором купівлі-продажу, а тому до спірних правовідносин в частині вимог про виселення з квартири відповідача слід застосовувати положення Цивільного кодексу України, а не ч.3 ст.116 ЖК України на які послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у користуванні своїм майном, що являється об'єктом його власності, в даному випадку - житлом. Право власності є непорушним тому ніхто не може протиправно позбавити власника цього права чи обмежити його (ст. 321 ЦК України).
Крім того, одним із важливих показників охорони прав та законних інтересів громадян на житло є гарантованість захисту прав і законних інтересів наймачів та власників житла.
Захистом у суб'єктивному значенні слід розуміти правові (юридичні) можливості, надані окремому громадянинові для поновлення порушених прав або прав, які оспорюються. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України. У даному переліку такого способу захисту, як вселення не зазначено. Відповідно до даної норми суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Так, Житловим кодексом передбачена можливість вселення у житло лише на підставі ордера.
З огляду на обставини справи, порушене право ОСОБА_5 підлягає захисту у спосіб, визначений пп. 2 ч. 2 ст.16 ЦК України, а саме передбачений ст. 391 ЦК України, на яку і посилається суд у своєму рішенні, однак у резолютивній частині рішення зазначає інший спосіб захисту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування строків позовної давності.
Суттю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Тому на негаторний позов не поширюється вимога щодо строків позовної давності, оскільки з даним позовом можна звернутись до суду в будь-який час, поки існує правопорушення.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3, а також про виселення ОСОБА_3 з спірної квартири та вселення у дану квартиру ОСОБА_5 не може залишатись в силі, оскільки постановлене на підставі неповно з»ясованих обставин ,що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги виконавчого комітету Вінницької міської ради, КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2013 року в частині задоволення вимог про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3, виселенні ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житла та про вселення ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_2 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_5 у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення з даної квартири ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та вселення у дану квартиру ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
У задоволені вимоги про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ Л.О. Голота
Судді: /підпис/ І.В. Міхасішин
/підпис/ Ю.Б. Войтко
Згідно із оригіналом:
Суддя: Л.О. Голота