ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Якименко М.М.) від 22.06.2006 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Кондес Л.О., судді –Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) від 03.10.2006 року, у справі № 7/562 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.193 ГК України, ст.ст.526, 545, 901 ЦК України, ст.ст.33-35, 83, 101, 102 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 27.04.2001 року між Відкритим акціонерним товариством “ЕйЕль енд Ло” “AL & Law” (позивачем) і Державним підприємством “Навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України”, яке було реорганізовано в Державне підприємство “Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці” та перейменовано згідно з наказом Держпромгірнагляду від 17.01.2006 року № 8 в Державне підприємство “Головний навчально-методичний центр” (відповідач) укладено договір № 27/04-2001-ЮП на здійснення юридичної практики, відповідно до ст.ст.1, 2 якого виконавець (позивач) зобов’язався здійснити на користь замовника такі види юридичної практики, а саме: правове консультаційне обслуговування замовника; консультаційне обслуговування зовнішньоекономічної діяльності замовника; надання консультацій і роз’яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок по законодавству; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів та захист прав замовника в судових органах України та органах виконавчої влади на підставі доручення; інші за погодженням між сторонами, а замовник (відповідач) - прийняти виконані роботи у терміни та у розмірах, що визначені цим договором, та здійснити оплату робіт.

Відповідно до п.3.5 ст.3 договору № 27/04-2001-ЮП від 27.04.2001 року, замовник зобов’язався проводити оплату робіт в термін не пізніше 10 календарних днів з дати надання рахунку, якщо інше не встановлено в додатку.

Враховуючи, що права і обов’язки за вищезазначеним договором продовжували діяти після 01.01.2004 року, до спірних правовідносин застосовуються відповідні положення ЦК України та ГК України.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору надав відповідачу послуги, загальна вартість яких становить 40 000,00 грн., проте, відповідач в порушення умов договору та ст.526 ЦК України зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав.

В підтвердження надання послуг відповідачу, позивач надав суду акт здачі-прийомки від 10 грудня 2004 року (а.с.36).

Відмовляючи позивачу в позові суди правомірно виходили із того, що позивач в підтвердження позовних вимог не надав доказів виконання робіт на підставі яких було складено акт здачі-прийомки від 10 грудня 2004 року , а саме, які консультації та по яким саме договорам (угодам) були надані відповідачу з дати складення останнього перед 10.12.2004 року акта - 01.12.2004 року (а.с.62) по 10.12.2004 року, зміст консультацій, копії складених документів та докази їх отримання відповідачем; які документи правового характеру були складені для відповідача з 01.12.2004 року по 10.12.2004 року та їх копії, які разові усні консультації правового характеру (тема, напрямок, тощо) були надані.

Колегія суддів не вбачає порушення судами приписів ст.ст. 83, 101 ГПК України, оскільки обов’язок повно встановити обставини справи, перевіривши заперечення відповідача щодо ненадання йому в період з 01.12.2004 року по 10.12.2004 року послуг відповідно до умов укладеного з позивачем договору, не є виходом за межі позовних вимог, які полягали у стягненні суми заборгованості за надані за договором послуги.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції не встановлював того факту, що відповідач в порушення умов договору зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, оскільки така частина речення міститься в абзаці в якому суд зазначає чим позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Судами не порушені приписи ст.35 ГПК України, оскільки рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2005 року по справі №44/208 по спору між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за тим же договором але за  інший період не встановлює преюдиціального факту, яким на думку скаржника є факт безумовного стягнення заборгованості за договором виключно за наявності акту здачі-прийомки виконаних робіт. Задоволення судом позову з підстав їх доведеності актом здачі-прийомки виконаних робіт, і при незапереченні факту надання таких послуг відповідачем, є правовим висновком суду а не преюдиціальним фактом.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “ЕйЕль енд Ло” від 25.10.2006 року
№ 25/10-2006-01 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 року у справі № 7/562 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 року у справі № 7/562 –без змін.