ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р. | № 26/155 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю представників: позивача –
відповідача –Плотніцького В.В.,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства Страхова компанія “Арма” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року у справі за позовом Акціонерного страхового товариства “Вексель” до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Арма” про стягнення 107 015,82 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 25 травня 2006 року (суддя Пінчук В.І.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 65264, 41 грн. страхового відшкодування, 12228, 25 грн. інфляційних, 2928, 76 грн. 3% річних, судові витрати. В задоволенні позовних вимог про стягнення 11805, 03 грн. пені та 14789, 37 грн. збитків (упущеної вигоди) відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з постановою суду, ЗАТ Страхова компанія “Арма” просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2002 року між сторонами у справі був укладений договір №21/02-П "Про співробітництво по факультативному перестрахуванню (ретроцесії)", на підставі якого сторонами був укладений Ковер-нот №02-03/04г/АМ від 10.03.2004 року як договір перестрахування на умовах добровільного страхування вантажів на території України. Страхова сума при перевезенні партії вантажу складає 100 відсотків вартості вантажу на умовах “з відповідальністю за всі ризики”.
Відповідно до умов договору позивач (перестрахувальник) передав відповідачеві (перестраховику) в перестрахування автомобілі марок Honda Accord 2004 року, кузов №JHMCL96404C205597; Honda HR-V 2004 року, кузов №JHMGH47704S202885; Honda Streem 2004 року, кузов №JHMRN38504C200070 та Honda HR-V 2004 року, кузов №JHMGH48504S202612, які перевозилися автомобільним транспортом як вантаж та застраховані ACT "Вексель", згідно страхового поліса №0024306 від 14.05.2004 року ТОВ “Донбас-Моторс”.
Умовами Ковер-ноту передбачено, що ліміт відповідальності, прийнятий в перестрахування відповідачем, становить 40% від страхової суми по кожній партії вантажу, по кожній відправці.
На виконання умов вказаного договору, позивач своєчасно сплатив відповідачеві перестрахову премію.
Як правильно встановлено судом, під час перевезення застрахованих позивачем та перестрахованих у відповідача автомобілів по маршруту м. Київ - м. Донецьк, 15.05.2004 року стався страховий випадок, внаслідок якого були пошкоджені застраховані автомобілі.
Постановою ОБДПС ДАІ при УМВС України в Харківській області від 23.05.2004 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом цієї дорожньо-транспортної пригоди через те, що ДТП сталось внаслідок нещасного випадку (миттєвого розриву колеса).
У визначений договором перестрахування термін, позивач повідомив відповідача про страховий випадок.
По факту страхового випадку були складені страхові акти №39/1-05/99-04 від 24.06.2004 року, №39/2-05/99-04 від 24.06.2004 року, №39/3-05/99-04 02.07.2004 року, №39/4-05/99-04 від 06.07.2004 року .
Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень, позивачем були перераховані кошти Товариству з обмеженою відповідальністю “Донбас –Моторс”, які є виплатою страхових відшкодувань, на користь страхувальника, згідно вказаних страхових актів в сумі 160 561,03 грн.
Відповідно до п.8.1 договору перестрахування, відповідач зобов'язаний протягом п’яти банківських днів сплатити на користь позивача частку в страховому відшкодуванні в розмірі 40 відсотків, згідно з ковер-нот в сумі 65264, 41 грн.
Враховуючи той факт, що відповідач листом від 08.12.2005 року відмовив позивачеві у виплаті частки в страховому відшкодуванні, місцевий суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача вказану суму страхового відшкодування.
Згідно п.1 ст.25 Закону України “Про страхування”, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акту.
У відповідності до ст.12 Закону України “Про страхування” перестрахування - це страхування одним страховиком на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як правильно встановлено судами при розгляді справи, умовами Ковер-ноту відповідальність відповідача у вигляді пені не передбачена, а пунктом 8 договору перестрахування передбачено, що перестрахувальник перераховує страхувальнику (вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, що відповідає його частині відповідальності по конкретному ковер-ноту.
Оскільки строк, встановлений ч.6 ст.232 ГК України, для стягнення пені закінчився 11.03.2005 року, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, правильно відмовив позивачеві в стягненні з відповідача суми пені.
Крім того, враховуючи, що позивачем не було належним чином доведено причинний зв'язок між завданими позивачу збитками у вигляді неотриманих доходів в розмірі 14789, 37 грн. та безпосередніми діями або бездіяльністю відповідача, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачеві в стягненні збитків (упущеної вигоди).
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та 3% річних.
За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства Страхова компанія “Арма”–без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко